Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа №127/15628/23
Провадження №1-кп/127/468/23
20 липня 2023 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 ,
інших учасників судового процесу: представника потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 209 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 209 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Представник потерпілого направив до суду заяву про відвід прокурора ОСОБА_3 . Заява мотивована тим, що прокурор з перевищенням наданих йому повноважень звернувся до суду в інтересах комунального підприємства з цивільним позовом про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням. Також зауважив, що ОСОБА_6 висунуте незаконне обвинувачення, видимість законності якого прокурор намагався приховати вчиненням інших процесуальних дій. Тому представник потерпілого вважає, що прокурор не може підтримувати обвинувачення у кримінальному провадженні.
Прокурор вважає, що правові підстави для задоволення заявленого відводу відсутні.
Захисник обвинуваченого підтримав заявника і вважає, що під час досудового розслідування та під час підготовчого судового засідання були встановлені обставини, які свідчать про зацікавленість прокурора у вирішенні кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Чинне кримінально-процесуальне законодавство, зокрема, частина перша статті 77 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлює вичерпний перелік підстав для відводу прокурора. Згідно з приписами зазначеної статті такими підставами є: 1) якщо прокурор є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо прокурор брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо прокурор особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Як на підставу для відводу прокурора представник потерпілого посилався на те, що прокурор звернувся до суду з цивільним позовом в інтересах потерпілого без згоди останнього. Це, на переконання представника потерпілого, свідчить про зацікавленість прокурора у результатах судового розгляду кримінального провадження. Заявник стверджував, що прокурор висунув ОСОБА_6 незаконне обвинувачення, що на його переконання також свідчить про неможливість подальшої участі прокурора у кримінальному провадженні.
Оцінюючи ці доводи представника потерпілого, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому злочинів та щодо правильності наданої під час досудового розслідування кримінально-правової кваліфікації здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри, оголошеної обвинуваченому потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на цей час розгляд кримінального провадження завершений, а тому вирішення даного питання на цій стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Під час проведення підготовчого судового засіданні у кримінальному провадженні суд оцінював доводи учасників кримінального провадження щодо наявності у прокурора правових підстав для звернення до суду з цивільним позовом в інтересах потерпілого. З урахуванням приписів статей 56 та 57 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд дійшов до переконання, що у прокурора були наявні правові підстави для звернення до суду з цивільним позовом в інтересах потерпілого. Разом з тим, обґрунтованість позовних вимог має бути вирішена судом за результатами судового розгляду справи, який має бути здійснений відповідно до наведених вище приписів кримінально-процесуального закону з урахування приписів цивільно-процесуального закону в частині, що не регульована КПК.
Крім того, вирішуючи питання про наявність правових підстав для відводу складу суду, суд вважає за доцільне зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці нагадував про існування у питанні безсторонності судді (суду) об'єктивного та суб'єктивного критерію. Зокрема, у справі «Олександру-Маріан Янку проти Румунії» (заява № 60858/15), «Паунович проти Сербії» (заява №54574/07) ЄСПЛ нагадав, що під суб'єктивним критерієм безсторонності маються на увазі особисті переконання і поведінка судді - чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі. Під об'єктивним критерієм мається на увазі, чи дотримав суддя достатніх гарантій, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості; чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді.
Слід при цьому зауважити, що застосовуючи суб'єктивний тест, ЄСПЛ неодноразово постановляв, що особиста неупередженість судді повинна вважатись присутньою, доки не доведено протилежного («Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії»); повинно бути визначено, окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти , що можуть поставити під сумнів його безсторонність («Морель проти Франції», «Пескадор Валеро проти Іспанії», «Лука проти Румунії»). Об'єктивний тест, згідно з практикою ЄСПЛ, стосується переважно ієрархічних та інших зв'язків між суддею та іншими особами у справі («Межнаріч проти Хорватії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Об'єктивні відомості, які б свідчили про упередженість прокурора з точки зору наведених вище об'єктивного чи суб'єктивного критерію, суду не надані. Саме тому суд вважає, що на цей час правові підстави для задоволення заяви представника потерпілого про відвід прокурора відсутні.
Керуючись статтями 81, 371 КПК, суд
У задоволенні заяви представника потерпілого про відвід прокурора ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: