апеляційне провадження №22-ц/824/9280/2023
справа №754/8697/21
04 липня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Нежури В.А., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Філатової Ольги Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Скрипки О.І.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
встановив:
У червні 2021 року до суду звернувся ОСОБА_2 з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є наймачем трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ордеру №16021 серія Б від 12 березня 1986 року.
Крім позивача у вказаній квартирі зареєстровані:
- малолітня донька позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- неповнолітній син позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- брат позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- повнолітній син від першого шлюбу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Зазначає, що старший син ОСОБА_1 у вказаній квартирі не проживав з моменту народження, ніколи не виявляв інтересу до квартири, не ніс витрати по її утримання, у квартирі відсутні його речі. Фактичне місце проживання позивачу не відоме.
Вказує, що реєстрація відповідача у квартирі створює для позивача ряд проблем, у тому числі пов'язаних з оформленням субсидії.
Мотивуючи наведеним, посилаючись на статтю 71 ЖК України, просить суд визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Філатовою О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ОСОБА_2 не є належним позивачем у справі, оскільки є квартиронаймачем, а не власником житлового приміщення.
Вказує, що положення ЖК України не передбачають право наймача кімнати та членів його сім'ї звертатись з позовом.
Вказує, що судом помилково застосовано практику Верховного Суду, оскільки висновки Верховного Суду, викладені не в аналогічних справах.
Вказує, що акти за участю сусідів про відсутність відповідача у квартирі не можуть бути доказами, оскільки такі не містять обставин щодо причин такої відсутності. Зазначає, що наявність заборгованості у відповідача за комунальні послуги не є підставою згідно статті 71, 72 ЖК України для визнання особи такою, що втратив право користування житловим приміщенням.
Вказує, що відповідач не може користуватися житловим приміщенням, оскільки позивачем чиняться перешкоди.
Вказує, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може бути лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Зазначає, що відповідач під час слухання справи вказував, що ніколи не відмовлявся від проживання та реєстрації у спірній квартирі та навпаки, має намір там проживати та бути зареєстрованим.
Зазначає, що суд мав зупинити провадження у справі, оскільки ОСОБА_2 проходить службу у складі Збройних Сил України.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційної інстанції рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
19 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Галича О.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу, у якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та адвокат Філатова О.С. доводи апеляційної скарги підтримали.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Галич О.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що стороною позивача доведено належними та допустимими доказами факт не проживання відповідача у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причини. Натомість, стороною відповідача не надано жодних належних доказів на спростування позовних вимог і не доведено факту чинення йому будь-яких перешкод у проживанні та користуванні квартирою.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до даних ордеру на житлове приміщення №16021 серії Б від 12 березня 1986 року, убачається, що ОСОБА_6 разом з родиною: дружиною ОСОБА_7 , донькою ОСОБА_8 , сином - позивачем ОСОБА_2 та сином - відповідачем ОСОБА_5 отримали у користування квартиру АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 4).
З даних паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_2 , установлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача з 22 квітня 1986 року значиться АДРЕСА_1 (том 1 а.с.7).
З даних актів від 11 грудня 2019 року та 14 травня 2021 року, підписаних мешканцями будинку АДРЕСА_3 , убачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстровані, але не проживають за адресою: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 8-9).
10 серпня 2022 року адвокатом Філатовою О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на адресу ОСОБА_2 направлено письмову вимогу про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою та надання можливості зробити дублікат ключів (том 1 а.с. 199-200).
З даних листа КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" від 07 вересня 2022 року установлено, що звернень від ОСОБА_5 та ОСОБА_1 щодо перешкоджання їм у користуванні квартирою АДРЕСА_2 та збереження за ними права користування квартирою на адресу підприємства не надходило (том 1 а.с. 219).
З даних листа Деснянського УП ГУПН у місті Києві №190-А3/125/49-2022 від 09 вересня 2022 року установлено, що 09 серпня 2022 року зареєстровано повідомлення із служби "102", про те, що по АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_2 , не впускає в квартиру сина ОСОБА_1 (том 1 а.с. 221).
Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців визначені частиною 3 статті 71 ЖК України.
Процесуальний закон покладає на позивача обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Виходячи з аналізу статей 71, 72 ЖК України, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин не проживання протягом строку такої тривалості.
Поряд з цим, відповідно до частини 3 статті 12, а також частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги відповідача в тій частині, що ОСОБА_2 не є власником квартири, відтак не має права звертатись із вимогами про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є помилковими та відхиляються апеляційним судом, оскільки статтею 71 ЖК України врегульовано правовідносини, які виникають щодо користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ніколи не відмовлявся від проживання та реєстрації у спірній квартирі, має намір там проживати та бути зареєстрованим, відхиляються колегією суддів, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач ставиться до спірного жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, зокрема після набуття повноліття, не надано.
Доказів на підтвердження об'єктивних перешкод ОСОБА_1 у користуванні цим жилим приміщенням, вчинення ним дій, пов'язаних з утриманням житла тощо матеріали справи не містять.
Доводи апеляційної скарги про те, що акти за участю сусідів про відсутність відповідача у квартирі не можуть бути доказами, оскільки такі не містять обставин щодо причин такої відсутності, відхиляються колегією суддів. Фактичні дані цих актів підтверджують факт, яким позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме тривале не проживання відповідача у спірному жилому приміщенні, що має значення для вирішення цієї справи.
Натомість відповідачем не наведено та не підтверджено жодними доказами наявність поважних причин не проживання у спірній квартирі, сам факт не проживання у якій відповідачем не спростовується.
Дані письмової вимоги адвоката Філатовою О.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою, надання можливості зробити дублікат ключів від 10 серпня 2022 року, а також листа Деснянського УП ГУПН у місті Києві №190-А3/125/49-2022 від 09 вересня 2022 року про реєстрацію повідомлення із служби "102", про те, що по АДРЕСА_1 , батько ОСОБА_2 , не впускає в квартиру сина ОСОБА_1 такими доказами перешкод у користуванні житлом, оскільки були створені під час розгляду справи в суді, при цьому із позовом ОСОБА_2 звернувся до суду в червні 2021 року.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника в тій частині, що обставини справ, які перебували на розгляді Верховного Суду та на які містяться посилання у рішенні суду першої інстанції у цій справі, не є тотожними із цією справою, проте вказане не спростовує висновків суду та на їх правильність не впливає.
Щодо доводів про зупинення провадження у справі у зв'язку із тим, що позивач проходить службу у складі Збройних Сил України, апеляційний суд вказує на таке.
Згідно даних витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №90мтд від 19 квітня 2022 року убачається, що ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини (том 1 а.с. 167).
Проте матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 входить до складу Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Окрім того, безпосередньо позивачем відповідних клопотань не заявлено, позивач скористався своїм безумовним правом брати участь в процесі через представника.
Вказані обставини дають підстави для висновку про відсутність визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Філатової Ольги Сергіївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 19 липня 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді В.А. Нежура
В.В. Соколова