03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/8040/2023
03 липня 2023 року м. Київ
Справа № 357/1573/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Ратнікової В.М.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», яка подана представником Чередою Тамарою Миколаївною, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року, постановлену у складі судді Ярмоли О.Я.,
у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», заінтересовані особи: Узинська міська рада Білоцерківського району Київської області, Узинська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання спадщини відумерлою,
встановив:
У лютому 2023 року заявник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою, в якій просив суд:
- визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , відумерлою спадщиною та передати її у власність Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області;
- визнати земельну ділянку за кадастровим номером 3220410500:02:023:0006 загальною площею 0,0998 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , відумерлою спадщиною та передати її у власність Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області;
- визнати земельну ділянку за кадастровим номером 3220410500:02:023:0007 загальною площею 0,2661 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - відумерлою спадщиною та передати її у власність Узинської міської ради Білоцерківського району Київської області.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - Череда Т.М. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу на ч.1 ст. 1277 ЦК України та ст. 338 ЦПК України, за результатом аналізу яких можна дійти висновку, що відумерлою є спадщина, визнана як така на підставі встановлення судом існування (чи не існування) кількох юридичних фактів: факт смерті спадкодавця, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від спадщини, не прийняття спадкоємцями спадщини чи відмова від її прийняття, дотримання органом місцевого самоврядування відповідної процедури.
Також, порядок розгляду справ окремого провадження визначено статтею 294 ЦПК України. Посилається на постанову Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 641/2666/19 (провадження № 61-12617св20).
Звертає увагу, що на підставі відповіді Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області, встановлено, що спадкоємці на майно, що залишилось після померлої ОСОБА_1 , із заявами до нотаріальної контори не звертались, відомості про спадкоємців не відомі, відомості про спадкоємців, які постійно проживали/були зареєстровані разом із спадкодавцем також відсутні. Зазначене в свою чергу дає підстави кредитору звертатись до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з урахуванням обставин даної справи, її складності, мотивованим викладенням позиції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в його апеляційній скарзі та відсутністю потреби у наданні усних пояснень учасників справи, явка яких до апеляційного суду є необов'язковою, колегія суддів вважала можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з'явились в судове засідання, відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлена вимога, яка підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки вимога щодо визнання спадщини відумерлою не може бути розглянута в порядку окремого провадження, адже заявник ставить також питання про передачу майна у власність територіальної громади.
Крім того, у вказаних правовідносинах вбачається спір про право, оскільки згідно з договором іпотеки № PML-011/014/2007 від 30.10.2007 року, предмет іпотеки є спільною сумісною власністю з колишнім чоловіком іпотекодавця - ОСОБА_2 , який окремою заявою надав згоду на передачу в іпотеку майна.
З висновками суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження колегія суддів погоджується лише частково, виходячи з наступного.
Вмотивованість судових рішень, до яких віднесені і ухвали суду, є загальною вимогою національного законодавства (статті 260 та 263 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦПК України, в мотивувальній частині ухвали суду має бути зазначено мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Згідно з ч. 2 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про визнання спадщини відумерлою (ч. 1, 2 ст. 293 ЦПК України).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи; справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц, провадження № 14-225цс18. У постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, провадження № 61- 8511св19 та від 23 грудня 2019 року у справі № 175/423/18, провадження № 61-8171св19.
Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов'язаний лише з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, у спорі існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. За відсутності цих елементів немає спору про право.
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).
У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 202/6418/18, провадження № 61- 8511св19, Верховний Суд, залишивши заяву Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою без розгляду, виходив із того, що при розгляді справи в порядку окремого провадження встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження.
У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 643/6125/16 Верховний Суд зауважив, що особливістю розгляду справи про визнання спадщини відумерлою, яка розглядається в окремому провадженні, як й інших справ окремого провадження, зокрема, є: заявлені вимоги у порядку окремого провадження повинні бути безспірними (відсутній спір про право); справи окремого провадження порушуються за заявою і розглядаються за участю заявника, заінтересованих осіб (відсутність спору про право зумовлює відсутність сторін з протилежними інтересами, відсутність позову); немає інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (пред'явлення зустрічного позову, заміна сторін, співучасть, мирова угода, треті особи, звернення до третейського суду тощо); справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Заявник у справі про визнання спадщини відумерлою - це особа, в інтересах якої в суді порушується справа про підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваного права на спадщину, необхідних для реалізації нею майнових прав, без судового підтвердження яких вона позбавлена можливості здійснити ці права.
Главою 9 розділу ІV ЦПК України врегульовано, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про визнання спадщини відумерлою.
Відповідно до ст. 334 ЦПК України, заява про визнання спадщини відумерлою у випадках, встановлених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцем відкриття спадщини або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб.
Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Згідно з вимогами ст. 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Таким чином, судом першої інстанції в порушення ч.3 ст. 260, 338 ЦПК України помилково мотивовано підстави для відмови у відкритті провадження, зокрема, з посиланням на роз'яснення, викладені у пункті 9 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування", а саме: у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади.
Отже, сама по собі вимога заяви про передачу відумерлої спадщини у власність територіальної громади - не може бути підставою для відмови у відкритті окремого провадження, оскільки це суперечить положенням ст. 338 ЦПК України.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із заявою про визнання спадщини відумерлою, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вказувало на те, що 30.10.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № ML-011/014/2017. Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань, 30.10.2007 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» укладено договір іпотеки № РML-011/014/2017, предметом якого є житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2010 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 248 266,65 грн., що еквівалентно 31386,43 дол. США та 91984,86 грн., яка складається з 84034,86 грн. - пені та 7950,00 грн. штрафу, всього 340251,51 грн., а також судові витрати загалом у розмірі 1820,00 грн.
В подальшому, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийнято право вимоги за вказаним кредитним договором.
Дізнавшись про смерть 19.04.2021 ОСОБА_1 , заявник подав до Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області вимогу кредитора від 11.05.2021, якою просив повідомити спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 про наявність претензії ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до них щодо виконання зобов'язань за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2010; повідомити коло спадкоємців, що звернулися із заявами про прийняття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 для пред'явлення їм вимог щодо погашення суми заборгованості; повідомити про склад спадкового майна.
02.11.2021 на адресу кредитора надійшла відповідь про те, що до Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області із спадкоємців ніхто не звертався, склад спадкового майна нотаріальній конторі не відомий.
Однак, звертаючись до змісту п. 3.1. договору іпотеки № РML-011/014/2017судом першої інстанції правильно встановлено, що житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (предмет іпотеки), зокрема, є спільною сумісною власністю з колишнім чоловіком «Іпотекодавця» - ОСОБА_2 , який окремою заявою, справжність підпису на якій засвідчено ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області 30.10.2007 за реєстром № 5006, надав свою згоду на його передачу в іпотеку. Вони є повноважними власниками житлового будинку, що є предметом цього договору, і мають усі права, щодо вільного розпорядження ним.
Частинами 1, 2 ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом з тим, з вимог заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вбачається, що він просить визнати відумерлою спадщиною та передати у власність територіальної громади житловий будинок у цілому та дві земельні ділянки, не зважаючи на те, що співвласником будинку є ОСОБА_2 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога про визнання іпотечного майна відумерлою спадщиною, передання його у повному обсязі у власність територіальної громади, за наявності живого співвласника такого майна, підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Посилання представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на окремі частини постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 641/2666/19 є безпідставними, оскільки з висновків вказаної постанови, що стосуються вирішення питання розгляду справи в порядку окремого або позовного провадження, слідує, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам те, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, за вищевикладених обставин, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має право подати позов на загальних підставах.
Згідно з ч.4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374 - 379, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», яка подана представником Чередою Тамарою Миколаївною, - задовольнити частково.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року - змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 лютого 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20 липня 2023 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Ратнікова В.М.