ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 липня 2023 року Справа № 906/784/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Шилан О.С.
за участю представників сторін:
позивача: Онишко В.М. (адвокат)
відповідача: Бохан О.С. (адвокат)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юміс Агро Юкрейн" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 14.12.2022 суддею Сікорською Н.А. у м. Житомир (повний текст рішення складено 05.01.2023) у справі № 906/784/22
за позовом Фізичної особи-підприємця Бородія Сергія Володимировича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юміс Агро Юкрейн"
про стягнення 821352, 07 грн.
ФОП Бородій С.В. звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Юміс Агро Юкрейн" 821352, 07 грн., з яких 738036 грн. заборгованість за договором оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем № 2022/0605 від 06.05.2022, 83316, 07 грн. пені.
В обгрунтування позову зазначив, що між сторонами було укладено договір оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем №2022/0605 від 06.05.2022, однак, відповідач за оренду (суборенду) сільськогосподарської техніки з екіпажем розрахувався частково в сумі 210000 грн., у зв'язку із чим у останнього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 738036 грн. Крім того, за порушення умов договору оренди (суборенди) щодо своєчасного проведення розрахунків позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 83316, 07 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 14.12.2022 у даній справі позов ФОП Бородія С.В. задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача - 738036 грн. заборгованості; - 76195, 23 грн. пені; - 12213, 47 грн. судового збору; - 12887, 30 грн. витрат на правничу допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
Частково не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив останнє в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП Бородія С.В. відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказав про те, що договір оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем, на підставі якого виникла заборгованість, є нікчемним, а тому не тягне жодних юридичних наслідків. Також вказав, що місцевий господарський суд необґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на передачу майна в суборенду. Відмічає неналежність оформлення первинних документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначає про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо виконання робіт (надання послуг) з посіву сільськогосподарських культур. Також скаржник акцентує увагу на незаконній, на думку останнього, відмові суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Юміс Агро Юкрейн" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2022 у справі № 906/784/22; призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 зупинено апеляційне провадження у справі № 906/784/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 125/1216/20.
Ухвалою від 26.06.2023 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Юміс Агро Юкрейн" на рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2022 у справі № 906/784/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.07.2023.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив останню задоволити.
Представник позивача вимоги скарги заперечив з підстав, зазначених у відзиві на останню, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В силу ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, а також заслухавши представників сторін у судовому засіданні, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 05.04.2022 за актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки позивачу (орендар) Приватним підприємством "КВАЗАР-ТРАНС" (орендодавець) згідно договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 05/04/2022-1 передано в оренду трактор CHALLENGER MT685D (держ. реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2013) з екіпажем.
06.05.2022 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем № 2022/0605, згідно п. 1.1 якого орендар зобов'язався передати у тимчасове, строкове, платне користування сільськогосподарську техніку, яку суборендар приймає на визначених в цьому договорі умовах для здійснення господарської діяльності, а саме здійснення посіву сільськогосподарських культур. Згідно п. 1.2 договору, найменування техніки, що передається в оренду, її кількість та характеристики зазначаються в додатку та/або акті приймання-передачі до даного договору, що є його невід'ємною частиною. Сільськогосподарська техніка передається в оренду з екіпажем (п.1.3 договору). Пунктом 1.4 договору передбачено, що управління (керування) технікою, що передається у користування суборендареві за цим договором, її технічне обслуговування в процесі експлуатації за призначенням провадяться екіпажем орендаря, при чому екіпаж не вступає в трудові відносини з суборендарем. Згідно з п.1.6 договору орендар підтверджує, що сільськогосподарська техніка, на момент укладення даного договору належить йому на праві оренди (тимчасового користування), не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом судового спору, щодо техніки не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами та, що орендар має усі необхідні повноваження передавати в суборенду техніку. Приймання-передача техніки здійснюється уповноваженими представниками сторін за актом приймання-передачі та засвідчується їх підписом (п.2.1 договору). Згідно п. 3.1 договору, строк оренди буде визначатися сторонами в додатках до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно п. п. 4.1, 4.2 договору, розмір оренди, порядок та строки її сплати встановлюються сторонами в специфікаціях, додатках до даного договору. Орендна плата сплачується суборендарем на банківський рахунок орендаря, у строки та розмірі, визначених згідно додатків (специфікацій), що є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п. 6.1 договору, суборендар зобов'язується, зокрема, використовувати сільськогосподарську техніку, що орендується, за її призначенням на умовах даного договору, повернути техніку орендарю після закінчення строку оренди, вносити орендну плату за користування сільськогосподарською технікою на умовах та в строки, передбачені даним договором. Сільськогосподарська техніка має бути повернута орендарю за актом приймання-передачі після закінчення строку користування у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації (п. 7.1 договору). Пунктом 9.4 договору встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів суборендар сплачує на користь орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.
Додатком № 1 до договору оренди (суборенди) визначено перелік майна, що передається в суборенду, а саме: трактор колісний CHALLENGER MT685D (держ. реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2013), посівний комплекс Poetting TerraSem C6 Fertilizer; строк оренди: з 09.05.2022 по 31.05.2022 відповідно до підписання сторонами акту приймання-передачі і акту приймання-передачі (повернення) та фактичного повернення сільськогосподарської техніки орендарю; розмір орендної плати за договором за користування трактора з сівалкою - 1200,00 грн. (з ПДВ) за 1 га; орієнтований обсяг земельних площ, для обробітку якої надається в оренду трактор з сівалкою - 800 га. У п. 4 вказаного додатку зазначено, що виплата передоплати здійснюється до 12.05.2022 у сумі 100000 грн. після оброблених (пройдених) 500 га оплачується ще 30% від суми договору та після повернення техніки за актом приймання-передачі наданих послуг суборендар проводить залишок розрахунків протягом 14 банківських днів після підписання акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки згідно додатку до договору.
Пунктом 1 додатку № 2 до договору оренди (суборенди) сторони погодили пролонгувати договір № 2022/0605 від 06.05.2022 на тих самих умовах до 30.06.2022.
Судами встановлено, що позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду (строкове платне користування) сільськогосподарську техніку, а саме: трактор колісний CHALLENGER MT685D (держ. реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2013), посівний комплекс Poetting TerraSem C6 Fertilizer, що підтверджується актом приймання-передачі техніки від 14.05.2022. Пунктом 4 вказаного акту сторони встановили дату початку оренди майна датою складання цього акту.
Сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 6 від 26.05.2022 (за період з 14.05.2022 по 26.05.2022) на суму 430320 грн., № 7 від 09.06.2022 (за період з 27.05.2022 по 09.06.2022) на суму 206400 грн., № 8 від 16.06.2022 (за період з 10.06.2022 по 16.06.2022) на суму 311316 грн.
Згідно акту приймання-передачі від 16.06.2022 відповідачем передано, а позивачем прийнято з оренди сільськогосподарську техніку. Пунктом 4 вказаного акту сторони встановили дату повернення майна з оренди датою складання цього акту.
Сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2022 по 25.07.2022, згідно з яким станом на 25.07.2022 заборгованість відповідача складала 848036,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 10.08.2022 позивачем надіслано відповідачу претензію, у якій останній вимагав сплатити заборгованість з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 895665,42 грн. протягом 10 робочих днів з дня отримання претензії, однак, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не сплатив.
Згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 13.09.2022, який підписаний з боку позивача, вбачається факт перерахування відповідачем 12.08.2022 року 110000 грн. Відтак заборгованість відповідача склала 738036 грн.
З огляду на вказані обставини та у зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості за оренду сільськогосподарської техніки, ФОП Бородій С.В. звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 738036 грн., а також, з огляду на прострочення виконання зобов'язання з оплати за оренду сільськогосподарської техніки з екіпажем, позивач просив суд стягнути з відповідача 83316, 07 грн. пені, яка розрахована за період з 01.07.2022 по 14.09.2022.
Як зазначено вище, рішенням від 14.12.2022 місцевий господарський суд зазначені позовні вимоги задоволив частково та стягнув з відповідача на користь позивача 738036 грн. заборгованості та 76195, 23 грн. пені, а в решті позовних вимог відмовив.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на слідуюче.
В силу ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами господарського спору виникли правовідносини оренди на підставі договору оренди транспортного засобу
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 798 ЦК України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання за договором оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем № 2022/0605 від 06.05.2022 щодо передачі відповідачу сільськогосподарської техніки, що останнім не заперечувалось, у свою чергу відповідач свої зобов'язання щодо повного розрахунку за оренду сільськогосподарської техніки після її повернення орендодавцю не виконав належним чином, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 738036 грн., яку місцевий господарський суд підставно вирішив стягнути з відповідача.
Окрім того, позивачем в суді першої інстанції було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 83316, 07 грн. пені за період з 01.07.2022 по 14.09.2022.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вказано вище, згідно п. 4 додатку № 1 до договору оренди (суборенди), після повернення техніки за актом приймання-передачі наданих послуг суборендар проводить залишок розрахунків протягом 14 банківських днів після підписання акту прийому-передачі сільськогосподарської техніки згідно додатку до цього договору.
Судами встановлено, що 16.06.2022 техніка повернута відповідачем позивачу за актом приймання-передачі техніки (повернення), відтак, остаточний розрахунок відповідач мав здійснити до 06.07.2022 включно.
Однак, із поданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останній її нарахування помилково здійснив з 01.07.2022, тобто застосував 14 календарних днів для оплати, замість 14 банківських. Окрім того, при нарахуванні пені позивач не врахував, що заборгованість в сумі 738036 грн. виникла з 12.08.2022, оскільки в цей день відповідач сплатив 110000 грн., натомість, позивач за 12.08.2022 нарахування пені здійснював, виходячи з суми боргу 848036 грн.
Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції пені за період з 07.07.2022 по 14.09.2022, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість у заявленій позивачем сумі 76195, 23 грн. та не обґрунтованість у стягненні пені в сумі 7120, 84 грн.
Поряд з цим, як зазначено вище, звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у даній справі, відповідач, зокрема, вказує про те, що договір оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем, на підставі якого виникла заборгованість, є нікчемним через відсутність нотаріального посвідчення.
З даного приводу колегією суддів зазначається наступне.
Так, у постанові Верховного Суду України від 18.12.2012 у справі № 14/5025/1982/11 наведено правовий висновок про те, що до договору оренди транспортних засобів, укладеного між суб'єктами господарювання, а саме фізичними особами-підприємцями, та прийнятого ними до виконання у повному обсязі, положення ч. 2 ст.799 ЦК не може бути застосовано, оскільки поняття фізичної особи-підприємця та юридичної особи у цих правовідносинах є однаковими.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/22473/17.
Окрім того, абзацом 2 п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів № 1388 визначено, що транспортні засоби, які належать ФОП, реєструються за ними як за фізичними особами.
Згідно ч. 2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 3 ст. 640 ЦК України встановлено, що договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Разом з тим, Господарським кодексом України не передбачено особливостей нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених за участю фізичної особи-підприємця.
Відтак, якщо керуватись порядком, в якому реєстрація транспортних засобів, які належать ФОП, прирівнюється до реєстрації фізичними особами, то відносини, пов'язані з орендою транспортних засобів за участю ФОП, слід було б відносити до таких відносин за участю фізичних осіб. Хоча наведене твердження є хибним з огляду на ст. 51 ЦК України, яка визначає, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Окрім цього, як зазначено вище, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 було зупинено апеляційне провадження у справі № 906/784/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 125/1216/20.
За результатами перегляду в касаційному порядку справи № 125/1216/20, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 сформувала висновок про відсутність підстав для висновку про необхідність нотаріального посвідчення договору оренди відповідно до вимог частини другої статті 709 ЦК України, якщо такий договір оренди транспортного засобу укладено з ФОП з метою використання орендарем транспортного засобу у своїй підприємницькій діяльності з метою отримання прибутку.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про нікчемність укладеного сторонами договору оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем № 2022/0605 від 06.05.2022.
Стосовно доводів скаржника про відсутність у позивача права на передачу майна в суборенду, колегією суддів зазначається наступне.
Судом констатується, що на підтвердження права позивача передавати сільськогосподарську техніку в суборенду, останнім до матеріалів справи було долучено копію первинного договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 05/04/2022-1 від 05.04.2022 з ПП "Квазар Транс".
Скаржник вказує, що за договором оренди з ПП "Квазар Транс", ФОН Бородій С.В. отримав в оренду тільки трактор колісний Challenger MT685D, д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску.
Однак, судами встановлено, що перед укладенням договору між сторонами позивач доводив до відома відповідача, що власником посівного комплексу Poettinger TerraSem С6 Fertilizer, що був переданий останньому є ФОП Бородій С.В. На підтвердження вказаного факту позивачем було долучено договір купівлі-продажу даної техніки у ТзОВ "Пьотінгер Україна" № 18032021/2 від 18.03.2021, згідно п. 3.6 якого право власності до покупця переходить з дати підписання видаткової накладної на товар. Окрім того, до укладення договору відповідачу надавався для огляду технічний паспорт на трактор Challenger MT685D, д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов підставного висновку про те, що матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів наявності у нього права власності та/або майнових прав на техніку, повноважень на укладення договору найму, не надав договору оренди або іншого договору, на підставі якого позивач володіє, користується та розпоряджається технікою, а також згоди орендодавця (власника) майна на передачу цих транспортних засобів в суборенду (піднайм), при укладенні договору суборенди не повідомив відповідача про права третіх осіб на техніку.
Так, згідно з п. 1.6 договору оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем № 2022/0605 від 06.05.2022, орендар підтвердив, що сільськогосподарська техніка на момент укладення даного договору належить йому на праві оренди (тимчасового користування), не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом судового спору, щодо техніки не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами та, що орендар має усі необхідні повноваження передавати в суборенду техніку.
Судом констатується, що скаржником викривляються положення договору № 05/04/2022-1 від 05.04.2022, що укладений між позивачем та ПП "Квазар-Транс", а саме пункт. 11.2. "Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 4.1 цього договору та закінчується після досягнення орендарем мети даного договору, але не більше одного місяця з дати укладання даного договору.". В даному випадку фраза "але не більше одного місяця з дати укладання даного договору" застосовується саме до початку перебігу строку оренди, з відсилкою до п. 4.1 договору, тобто, саме перебіг строку оренди має початись не пізніше одного місяця з дня підписання договору.
Разом з цим слід відмітити, що правовідносини між позивачем та ПП "Квазар-Транс" регулюються власним договором і в даному випадку не впливають на правовідносини між учасниками спору за договором суборенди.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає безпідставними твердження скаржника про відсутність у позивача права на передачу майна в суборенду (піднайм).
Поряд з цим, мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав про неналежність оформлення первинних документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у випадку виявлення недоліків послуг (робіт) після підписання вказаних актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) відповідач не був позбавлений права пред'явити позивачу відповідні претензії.
Посилання відповідача на те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не є належними доказами по справі, оскільки не містять інформації про зміст та обсяг господарської операції, ці акти здачі-приймання робіт (надання послуг) належать до первинних документів, в розумінні ст. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксують факти здійснення господарських операцій, тому відповідно є доказами для підтвердження обставин надання позивачем орендних послуг і наявності підстав для оплати їх відповідачем.
З огляду на зазначене, договір оренди (суборенди) фактично виконувався, про що свідчить передача позивачем відповідачу за актами приймання - передачі сільськогосподарської техніки в суборенду та її повернення відповідачем позивачу, підписання відповідачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2022 по 25.07.2022.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що скаржник безпідставно вказує про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними та допустимими доказами надання послуг позивачем, оскільки матеріали справи, окрім підписаних актів наданих послуг, містять і акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.05.2022 -25.07.2022 року, який підписано скаржником, чим і визнано наявність наданих, але не оплачених в повному обсязі послуг.
Стосовно доводів скаржника про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, апеляційний господарський суд зазначає, що твердження відповідача про те, що ним виявлено неякісне надання послуг, а отже відсутність підстав для їх оплати - не мають під собою жодного підґрунтя та суперечать обставинам справи. Вказані обставини жодними доказами не підтверджуєються, а факт підписання актів виконаних робіт відповідачем без жодних зауважень свідчить про відсутність претензій до наданих послуг.
Місцевий господарський суд повно та всебічно дослідивши докази у справі зазначив, що твердження відповідача про неякісно надані позивачем послуги не є предметом даного спору та не підтверджені жодними доказами, а факт підписання актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 6 від 26.05.2022, № 7 від 09.06.2022, № 8 від 16.06.2022 без жодних зауважень свідчить про відсутність претензій до наданих послуг станом на дати їх підписання.
У випадку виявлення недоліків послуг (робіт) після підписання вказаних актів здачі - приймання робіт (наданих послуг) відповідач не був позбавлений права пред'явити позивачу відповідні претензії.
Щодо твердження скаржника стосовно незаконної відмови суду першої інстанції у задоволенні його клопотання про зупинення провадження у справі, суд зазначає наступне.
Так, відповідач при розгляді справи судом першої інстанції, заявляв клопотання про зупинення провадження у справі № 906/784/22 до вирішення справи № 3-39/2022(80/22) за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України приписів ст. 51 ЦК України - до набрання законної сили відповідним рішенням Конституційного Суду України.
В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на те, що у сторін виник спір щодо чинності договору № 2022/0605 оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем від 06.05.2022, що пов'язується з різним тлумаченням сторонами, зокрема, ст. 51 ЦК України, якою передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Відповідач зазначив, що ухвалою другої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України від 19.10.2022 № 151-2(ІІ)/2022 у справі № 3-39/2022(80/22) відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою ОСОБА_1 щодо відповідності Конституції України (конституційності), зокрема, ст. 51 ЦК України. На думку відповідача, встановлення конституційності/неконституційності приписів ст. 51 ЦК України має важливе значення для розгляду даної справи, оскільки це може вплинути на висновки суду в даній справі в контексті нікчемності договору оренди (суборенди) сільськогосподарської техніки з екіпажем № 2022/0605 від 06.05.2022.
В силу п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, або з інших причин. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
У даному випадку відсутня об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
Частина 6 статті 11 ГПК України прямо визначає, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. При цьому після ухвалення рішення Конституційним Судом України, сторона не позбавлена права здійснити перегляд судового рішення за виключними обставинами (ст. 320 ГПК України).
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не порушуючи жодних процесуальних норм.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами розгляду апеляційної скарги судова колегія дійшла висновку про те, що остання не підлягає задоволенню, оскільки наведені скаржником аргументи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин рішення Господарського суду Житомирської області від 14.12.2022 у справі № 906/784/22 слід залишити без змін.
В силу ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на останнього.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юміс Агро Юкрейн" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 14 грудня 2022 року у справі № 906/784/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 906/784/22 повернути Господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено "19" липня 2023 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Крейбух О.Г.