Справа № 466/2203/23 Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В.В.
Провадження № 22-ц/811/1106/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
04 липня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: О.О. Гай
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 березня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_3 , з участю заінтересованої особи ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, -
03.03.2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження:
заборонити наближатись на відстань ближче ніж 100 метрів до квартири АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , строком на 6 місяці;
заборонити спілкуватись з малолітньою донькою ОСОБА_4 строком на 6 місяці;
заборонити наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_3 та інших місць частого її відвідування, строком на 6 місяці;
заборонити особисто і через третіх особі розшукувати ОСОБА_3 та малолітню доньку ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати їх в будь-який спосіб спілкуватись з ними строком на 6 місяці;
заборонити вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_3 та малолітньою донькою ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 6 місяці.
Заяву обґрунтовувала тим, що ОСОБА_1 чинить відносно неї ( ОСОБА_3 ) та її доньки ОСОБА_4 психологічне домашнє насильство. Неодноразові її звернення в поліцію підтверджують повторюваність домашнього насильства з боку ОСОБА_1 та високі ризики продовження такого у майбутньому. Відтак, заявниця та її донька, як жертви такого насильства, потребую захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».Просила заяву про видачу обмежувального припису задоволити.
Оскаржуваним рішенням заяву ОСОБА_3 задоволено частково.
Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначено наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:
-заборонено наближатись на відстань ближче ніж 100 метрів до квартири АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 3 місяці;
-заборонено спілкуватись з малолітньою донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 3 місяці;
-заборонено наближатись на відстань ближче 100 метрів до місця роботи ОСОБА_3 та інших місць частого її відвідування, строком на 3 місяці;
-заборонено особисто і через третіх особі розшукувати ОСОБА_3 та малолітню доньку ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому ОСОБА_1 , переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватись з ними, строком на 3 місяці;
-заборонено вести листування, телефонні розмови з ОСОБА_3 та малолітньою донькою ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб, строком на 3 місяці.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що, постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_3 та малолітньої доньки ОСОБА_4 , що дає підстави для застосування обмежувального припису у відповідності до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Наведені висновки не відповідають фактичним обставинам справи, а обмежувальний припис застосовано судом без наявності будь-яких належних доказів, які б підтверджували вчинення заінтресованою особою будь-якої з форм домашнього насильства відносно ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 , що призвело до незаконного обмеження ОСОБА_1 права у спілкуванні з дитиною. Так, в обгрунтування заяви про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 покликалася на те, що ОСОБА_1 погрожував та ображав заявницю, намагався примусово її виселити з квартири, у якій вони спільно проживали. На підтвердження зазначеного, ОСОБА_3 долучила до заяви термінові заборонні приписи відносно ОСОБА_1 , протоколи про адміністративне правопорушення та постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, з якими він не погоджується та має намір оскаржити. При цьому, районний суд не врахував пояснення ОСОБА_1 щодо обставин справи та його заперечень щодо доводів заяви ОСОБА_3 та дійшов необґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 фізичного та психологічного насильства по відношенню до заявниці та їхньої доньки.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
У засіданні колегії суддів апелянт Чорноус О.Ю. та його представник ОСОБА_2 скаргу підтримали, надали пояснення, аналогічні змісту скарги, просили скаргу задоволити.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти скарги заперечив, просив у задоволенні скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п.п. 3, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Пунктом 7 ч. 1 9.html?pravo=1#6" title="Про запобігання та протидію домашньому насильству; нормативно-правовий акт № 2229-VIII від 07.12.2017">ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Пунктом 9 ч. 1 9.html?pravo=1#6" title="Про запобігання та протидію домашньому насильству; нормативно-правовий акт № 2229-VIII від 07.12.2017">ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19).
Частиною 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2-4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з'ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви судвидає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.10.2020 (а.с.9).
Батьки дитини у шлюбі не перебувають, однак з березня 2021 року по грудень 2022 року спільно проживали за адресою: АДРЕСА_2 .
На даний час ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживають окремо, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з мамою ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 135997 від 03 грудня 2022 року, складеного старшим інспектором СПДН відділу поліції ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області Марківим А.В., Чорноус О.Ю. 03 грудня 2022 року о 14.30 год. за місцем свого проживання, а саме у по АДРЕСА_2 , ображав нецензурною лайкою свою співмешканку ОСОБА_3 , погрожував їй фізичною розправою та спричинив шкоду її психологічному здоров'ю, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
03.12.2022 року у зв'язку з вчиненням домашнього насильства стосовно постраждалої особи ОСОБА_3 , відділом поліції ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 196395 відносно ОСОБА_1 , що містив заборону ОСОБА_1 перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи та в будь-який спосіб контактувати з нею (а.с.11).
03.12.2022 у зв'язку з вчиненням домашнього насильства стосовно постраждалої особи (дитини) ОСОБА_4 відділом поліції ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області винесено терміновий заборонний припис серії АА№ 196396 відносно ОСОБА_1 , який містив заборону останньому в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою (а.с.12).
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 27.12.2022 року у справі № 461/7019/22 ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.14-16).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 781573 від 20.02.2023 року, складеного інспектором СПДН відділу поліції ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області, Чорноус О.Ю. 12 лютого 2023 року близько 19.30 год. за адресою АДРЕСА_3 у присутності доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , нецензурно висловлювався до своєї співмешканки ОСОБА_3 , поводив себе зухвало, чинив психологічний тиск.
У зв'язку з вчиненням ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення дій, інспектором СПДН відділу поліції ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області за заявою ОСОБА_3 було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 044890 від 21.02.2023 року строком на 10 діб, яким зобов'язано ОСОБА_1 залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборонено перебувати в місці проживання (перебування) постраждалої особи та заборонено в будь-який спосіб з нею контактувати (а.с.18).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції виходив з того, що дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки фізичного та психологічного насильства щодо його дитини ОСОБА_4 та заявника ОСОБА_3 , а також існує вірогідність продовження чи повторного вчинення ним дій, що можуть спричинити настання більш тяжких наслідків ніж ті, що мають місце.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю.
В матеріалах справі наявні достатні та належні докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав вважати, що ризики настання насильства у майбутньому у разі не застосування відносно заінтересованої особи ОСОБА_1 обмежувального припису, який за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, спрямованим на попередження вчинення насильства, наявні.
Доводи апеляційної скарги в частині звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання протиправними та скасування термінових заборонних приписів стосовно кривдника серії АА № 196395 та серії АА № 196396, винесених 03.12.2022 року інспектором СПДН ВП ЛРУП № 1 ГУНП у Львівській області старшим лейтенантом поліції Лещишин С.В. стосовно ОСОБА_1 , не спростовують доведеність вчинення останнім домашнього насильства щодо доньки та заявника ОСОБА_3 , що є безумовною підставою для застосування щодо нього обмежувального припису.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 404/5203/19.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 09 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14 липня 2023 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра