03.05.2023 Справа № 756/1481/23
Справа № 756/1481/23
1-кс/756/394/23
03.05.2023 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
слідчий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021100050002692 від 04.12.2021 за ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 3612, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 3612, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України,
02.02.2023 до провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , на підставі протоколу автоматичного визначення слідчого судді, надійшло клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києві ОСОБА_3 , про арешт майна.
02.02.2023 ухвалою слідчого судді клопотання старшого слідчого СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 про арешт майна в кримінальному провадженні №12021100050002692 від 04.12.2021 за ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 3612, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 3612, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, повернуто прокурору підставі ч. 3 ст. 172 КПК України та встановлено строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
17.02.2023 в межах строку, встановленою ухвалою слідчого судді про повернення клопотання на підставі ч. 3 ст. 172 КПК України, до Оболонського районного суду міста Києва надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, вилучене в ході проведення обшуку 26.01.2023 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- грошові кошти номіналом по 100 (сто) Євро, у кількості 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) купюри, на загальну суму 55 400 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста) Євро;
- флеш-накопичувач «Silicon Power», який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №PSP3400216, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- 6 флеш-накопичувачів, які поміщено в спецпакет «Національньна поліція України» №PSP3400221, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- мобільний телефон Galaxy S 21 Ultra SG (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ), в якому знаходиться сім-карта з м.т. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 , який поміщено в спепакет «Національна поліція України» №INZ2000440, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- мобільний телефон Galaxy 7 Fold3 SG (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ), в якому знаходиться сім-картка з м.т. НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_6 , який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №INZ000438, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- мобільний телефон Galaxy 7 Eilip 356 (ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ), в якому знаходиться сім-карта з м.т. НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_6 , який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №INZ000437, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- комп'ютер Oculus reedy (s/n: G4PDCG0002P8) з блоком живлення, який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №WAR1737608, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- два планшети, які поміщено в спец пакет «Національна поліція України» №WAR1737607, з зазначенням пояснювальних написів та підписів.
У рамках вказаного кримінального провадження слідчим винесено постанову від 27.01.2023 про визнання вказаного майна речовим доказом.
Враховуючи, що органом досудового розслідування вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні на підставі ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення можливості проведення слідчих та процесуальних дій із вищевказаним майном та використання в якості доказів у кримінальному провадженні, а також із метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду, а також застосування спеціальної конфіскації, прокурор просить накласти арешт на майно, оскільки існують достатні підстави для його накладення відповідно до вимог статей 167, 170 КПК України, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до зникнення, втрати та/або пошкодження майна, а також до настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
У судове засідання прокурор не з'явився. До суду надійшла заява прокурора ОСОБА_3 , де останній просить розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримує та просить його задовольнити.
У судове засідання власник майна не з'явився. Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 подав до суду письмові заперечення на клопотання, де просить відмовити у задоволенні клопотання, а судовий розгляд провести за його відсутності.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною 1 статті 172 цього Кодексу передбачено, що неприбуття учасників судового розгляду в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки прокурора/слідчого обов'язковою не має, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, письмові заперечення представника власника майна, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №266/1617/19 (провадження № 14-594цс19) судовий контроль законності дій і рішень органів досудового розслідування належить до виключної компетенції слідчого судді за встановленою КПК процедурою. Така процедура включає сукупність гарантій, необхідних для дотримання справедливого балансу між захистом прав особи й інтересів держави та суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Майнові права захищаються в Україні як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
За змістом статей 7, 8, 9, 16 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, серед яких, зокрема, верховенство права, законність і недоторканність права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя відповідно до вимог статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Положення вказаних норм КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону, оскільки ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує на тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (рішення у справах «Жушман проти України» від 28.05.2009, «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008).
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 та «Малама проти Греції» від 01.03.2001).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 10 ст. 170 цього Кодексу арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Такий арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Обов'язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, з якими законодавець пов'язує подальший його арешт, КПК України покладається на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання.
При цьому, наявність постанови про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, не встановлює обов'язку слідчого судді або суду накласти арешт на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронґ та Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982).
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, визначальною юридичною ознакою речового доказу є можливість використання його як матеріального носія інформації щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України.
Водночас, на переконання слідчого судді, сторона обвинувачення у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається у клопотанні.
Відповідно до фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, долученого до матеріалів клопотання, кримінальне провадження №12021100050002692 від 04.12.2021 здійснюється за ч. 5 ст. 361, ч. 2 ст. 3612, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 3612, ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 362 КК України, і в рамках кримінального провадження повідомлено про підозру лише ОСОБА_8 .
При цьому, зі змісту клопотання вбачається, що вилучені в ході проведення обшуку 26.01.2023 за місцем проживання ОСОБА_5 речі, а саме: флеш-накопичувач «Silicon Power»; 6 флеш-накопичувачів; мобільний телефон Galaxy S 21 Ultra SG (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ), в якому знаходиться сім-карта з м.т. НОМЕР_3 ; мобільний телефон Galaxy 7 Fold3 SG (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ), в якому знаходиться сім-картка з м.т. НОМЕР_6 ; мобільний телефон Galaxy 7 Eilip 356 (ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ), в якому знаходиться сім-карта з м.т. НОМЕР_9 ; комп'ютер Oculus reedy (s/n: G4PDCG0002P8) з блоком живлення та два планшети містять інформацію про обставини вчинення ймовірного кримінального правопорушення, яке є предметом перевірки органу досудового розслідування, та можуть мати безпосереднє відношення до вчинення ймовірного злочину.
Не зважаючи на те, що постановою слідчого від 27.01.2023 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор у клопотанні не довів цих обставин відповідними доказами (протоколом огляду вказаних речей чи іншим чином), а відтак відсутні підстави вважати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна та у випадку незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна можуть настати негативні наслідки, визначені у ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, сторона обвинувачення, обгрунтовуючи мету накладення арешту, посилається в тому числі на можливу спеціальну конфіскацію майна, вилученого в ході проведення обшуку від 26.01.2023.
Водночас, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 170, ч. 4 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.04.2020 у справі №676/2199/19 (провадження №51-5641км19) зазначено, що з огляду на норми статей 961 та 962 КК України спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого чи в передбачених КК України випадках - до майна іншої особи, яке використовувалося як знаряддя вчинення злочину, лише у випадках, якщо власник знав про їх незаконне використання. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 962 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація не застосовується до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю).
Тягар доведення необхідності застосування спеціальної конфіскації покладається на сторону обвинувачення, яка має обґрунтувати свої доводи і вказати, що саме підлягає спеціальній конфіскації - гроші, цінності тощо, та чи вирішувалося питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження щодо майна з метою забезпечення спеціальної конфіскації. Якщо у кримінальному провадженні сторона обвинувачення не довела належними і допустимими доказами, що вилучені в ході обшуку в квартирі грошові кошти особа отримала унаслідок вчинення інкримінованого йому злочину, а обвинувачення в цій частині останньому не пред'являлося, то підстав для застосування спеціальної конфіскації майна немає (постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №760/5853/18 (провадження №51-716км19).
Наявність законних підстав для вилучення грошових коштів має обов'язково бути предметом оцінки. Оскільки неприведення національними судами правових положень в якості підстави вилучення суттєвої грошової суми і очевидне протиріччя прецедентного права щодо національного законодавства, розглядається Європейським судом як таке, що не було сформульовано з такою точністю, щоб заявник міг передбачити наслідки його дій і ступеня, розумної при обставинах справи. Отже, втручання в право власності заявника не могло розглядатися як законне за змістом статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Бакланов проти Російської Федерації» від 09.06.2005).
Так, судовим розглядом встановлено, що серед вилучених в ході проведення обшуку 26.01.2023 за місцем проживання ОСОБА_5 речей були, серед іншого, грошові кошти номіналом по 100 (сто) Євро у кількості 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) купюри, на загальну суму 55 400 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста) Євро.
У той же час, представником власника майна долучено документи, що підтверджують правомірність набуття особою, у якої вони були вилучені за місцем його проживання ( ОСОБА_5 ) в ході проведення обшуку, вказаних коштів, а саме відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період 2019-2022 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Водночас, майно, в тому числі гроші, були вилучені за місцем проживання ОСОБА_9 , натомість до матеріалів клопотання стороною обвинувачення не долучено достатніх, допустимих та належних доказів на обґрунтування того, що вилучені гроші одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та є доходами від злочинної діяльності, тобто про їх відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та ст. 962 КК України, тобто не доведено «поза розумним сумнівом» неправомірність перебування грошових коштів у власності ОСОБА_5 . Не містять матеріали клопотання й долучених доказів на підтвердження того, що вилучені грошові кошти належать іншим особам, які здійснюють таку злочинну діяльність на виконання приписів статей 22, 26 КПК України.
Вказане твердження цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №569/4199/15-ц (провадження №61-16027св19).
Поміж тим, на даний час досудове розслідування здійснюється тривалий час, водночас з долучених до матеріалів клопотання документів не вбачається встановлення органом досудового розслідування таких обставин, які давали б підстави «поза розумним сумнівом» дійти висновку про те, що вказане майно містить інформацію про обставини вчинення ймовірного кримінального правопорушення, подія якого є предметом перевірки та встановлення органом досудового розслідування, а також на підтвердження того, що вилучене майно має безпосереднє відношення до вчинення ймовірного кримінального правопорушення та дотепер зберегло на собі сліди його вчинення або містить інші відомості, які можуть бути використані як додатковий доказ факту чи обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження, а так само, що грошові кошти були одержані внаслідок вчинення ймовірного кримінального правопорушення та є доходами від такої діяльності.
Разом із тим, застосування заходу забезпечення може мати місце не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо сторона обвинувачення «поза розумним сумнівом» доведе відповідними доказами обґрунтованість твердження про існування сукупності підстав вважати, що його незастосування призведе до неможливості виконання завдань кримінального провадження, оскільки унеможливить доведення фактів чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, та таким чином перешкодить досягнення дієвості цього провадження.
У рамках даного кримінального провадження власникам вилученого майна - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на момент звернення прокурора з клопотанням не повідомлено про підозру, процесуальний статус Бакунових, кожного окремо, у цьому кримінальному провадженні не визначений.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 вбачається, що не може бути прийнято ухвалу про арешт майна щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Проаналізувавши доводи, викладені у клопотанні прокурора, та долучені на його обґрунтування документи у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про невідповідність вказаного майна зазначеним у ст. 98 КПК України та ст. 962 КК України критеріям та недоцільність накладення на нього арешту з огляду на відсутність існування сукупності розумних підозр вважати, що вказані речі, можуть бути використані як докази під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, зокрема обставин виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення та зв'язків між такими особами, і таке майно підлягатиме спеціальній конфіскації, що забезпечило б виконання завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК.
Зловживання органів, які здійснюють досудове розслідування із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження, призводить до порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Цілі, на досягнення яких направлено застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, не перевищують негативні наслідки, які настануть для власника майна у вигляді обмеження конвенційного та конституційного права на вільне володіння майном, та за вказаних обставин явно порушить справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, та, на переконання слідчого судді, не буде вважатися розумним та співрозмірним, що у свою чергу нівелює застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, з огляду на це клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 1-40, 94, 98, 100, 107, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12021100050002692 від 04.12.2021, - відмовити.
Зобов'язати прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 та/або іншого уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №12021100050002692 та/або уповноваженого слідчого у кримінальному провадженні №12021100050002692 повернути тимчасово вилучене майно, вилучене 26.01.2023 під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
- грошові кошти номіналом по 100 (сто) Євро, у кількості 554 (п'ятсот п'ятдесят чотири) купюри, на загальну суму 55 400 (п'ятдесят п'ять тисяч чотириста) Євро;
- флеш-накопичувач «Silicon Power», який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №PSP3400216, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- 6 флеш-накопичувачів, які поміщено в спецпакет «Національньна поліція України» №PSP3400221, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- мобільний телефон Galaxy S 21 Ultra SG (IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 ), в якому знаходиться сім-карта з м.т. НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 , який поміщено в спепакет «Національна поліція України» №INZ2000440, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- мобільний телефон Galaxy 7 Fold3 SG (ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 ), в якому знаходиться сім-картка з м.т. НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_6 , який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №INZ000438, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- мобільний телефон Galaxy 7 Eilip 356 (ІМЕІ 1: НОМЕР_7 , ІМЕІ 2: НОМЕР_8 ), в якому знаходиться сім-карта з м.т. НОМЕР_9 , що належить ОСОБА_6 , який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №INZ000437, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- комп'ютер Oculus reedy (s/n: G4PDCG0002P8) з блоком живлення, який поміщено в спецпакет «Національна поліція України» №WAR1737608, з зазначенням пояснювальних написів та підписів;
- два планшети, які поміщено в спец пакет «Національна поліція України» №WAR1737607, з зазначенням пояснювальних написів та підписів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1