11 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1287/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Сааді Рустам Мохаммедович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 214/н від 27.03.2006; ордер на надання правничої (правововї) допомоги серія ВА №1056681 від 29.06.23 (поза межами приміщення суду),
від відповідача - адвокат Євсюков Федір Борисович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 0027997 від 20.05.21; ордер на надання правничої (правововї) допомоги серія АР № 1121527 від 18.05.23 (поза межами приміщення суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" (вх. №961 П/1) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вх. №979 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 (повний текст судового рішення складений 28.04.2023, суддя Безрук Т.М.)
у справі №917/1287/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник"
про стягнення грошових коштів,
У жовтні 2022 року до господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" про стягнення 1 800 436,39 грн, у тому числі: 810 940,85 грн основного боргу за договором поставки № 67536 від 21.09.2021, 234 913,67 грн пені, 210 195, 81 грн - 30 % річних, 544 386, 06 грн - штрафу.
Позивач подав заяву про щодо зміни розміру позовних вимог від 30.11.2022 (вхід. №9366 від 01.12.2022; т.2, а.с.17-23), в якій зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного борту та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення річних, пені та штрафу, та прохає стягнути з відповідача 1 539 705,00 грн, у тому числі: 421 328,77 грн основного боргу за договором поставки № 67536 від 21.09.2021, 245 606,21 грн - 30% річних, 294 955,04 грн - пені, 577 814,98 грн - штрафу.
Ухвалою від 01.12.2022 господарський суд Полтавської області прийняв заяву про збільшення та зменшення розміру позовних вимог (т. 2, а.с.49-50).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Соняшник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" 211 666 грн 26 коп. основного боргу, 220 194 грн 17 коп. пені, 188 749 грн 21 коп. - 30% річних, 211 666 грн 26 коп. штрафу, 16 633 грн 35 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
- матеріалами справи доведений факт виникнення у відповідача обов'язку зі сплати отриманого товару відповідно до умов договору; поставка товару без отримання повної попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору; відсутність звернення позивача з будь-якими письмовими вимогами щодо оплати товару не є підставою для непроведення оплати цього товару, суперечить умовам договору, специфікацій та ст. 693, 692 ЦК України;
- наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом і не може бути самостійним доказом виникнення чи припинення прав та обов'язків; курсова різниця та індексація платежів не були предметом звірки, а нараховані позивачем у позові відповідно до умов договору поставки (п. 5.6.) на дату подачі позову;
- позовні вимоги про стягнення основного боргу у загальній сумі 211 666,26грн підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню, в іншій частині - вимоги про стягнення основного боргу є безпідставними;
- відповідач не довів причинно-наслідковий зв'язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання ним зобов'язань, визначених у договорі та специфікаціях № 2 та № 3, що свідчить про те, що позивач правомірно нарахував відповідачу санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання;
- враховуючи, що нарахований позивачем розмір штрафу значно перевищує суму боргу, суд прийшов до висновку про зменшення штрафу до суми боргу та стягнути 211666,26 грн штрафу та задоволення вимог про стягнення 220194,17грн пені, 188749,21грн - 30% річних, 211666,26грн штрафу.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" зазначало наступне:
- у вторинному варіанті підписаної специфікації, на відміну від первинного варіанту, сторони не зазначали найменування валюти, натомість суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок виниклої у відповідача заборгованості, вказане до уваги не взяв, а здійснив розрахунок на підставі вартості товару, виключно у вторинній специфікації № 2;
- здійснені судом першої інстанції розрахунки індексування платежу відрізняються від визначеного у договорі порядку та способу; оскільки індексування здійснюється на момент платежу та після поставки товару, необхідно встановити співвідношення К2 на К1 за курсом гривні до євро, встановленого НБУ, за день раніше; отримане співвідношення необхідно помножити на суму платежу (СП) і отримуємо проіндексовану суму; за даними підрахунками відповідач здійснив переплату на суму 70 192,59 грн;
- строків оплати відповідачем не порушено, а його вартість сплачено з урахуванням курсу що щодо валют, визначеного позивачем за виставленими рахунками;
- місцевий господарський суд застосував до відповідача штрафні санкції у виді пені в розмірі 220 194,17 грн, 30% річних в розмірі 188 749 грн та штраф у розмірі 211 666,26 грн, однак жодних розрахунків, періоду розрахунку та цифрові величини в судовому рішенні не навів; судом не було прийнято до уваги фінансовий стан відповідача та виникнення форс-мажорних обставин.
Системою автоматизованого розподілу справ між суддями у відповідності до протоколу від 19.05.2023 для розгляду справи №917/1287/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №917/1287/22 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1287/22; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" (вх. №961 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 до надходження матеріалів справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем", позивач, також з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог в загальній сумі 550942,89, яка складається з: 209 662,51 грн основного боргу; 25 412,04грн пені; 106 205,83 грн 30% річних; 209 662,51 грн штрафу, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Мотивуючи власну правову позицію Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" зазначало про те, що:
- господарським судом було у своїх розрахунках визначено ціну товару у доларах США за офіційним курсом гривні до долару США, встановленому Національним банком України на фактичну дату поставки товару, а не на дату складання специфікації до договору, як того вимагає 5.7. договору; внаслідок наведеного наслідок господарським судом було встановлено, що загальна сума основного боргу складає 211 666, 26грн (у тому числі: 112148,84 грн основного боргу по специфікації № 2 від 10.11.2021, 99517,42 грн основного боргу по специфікації № 3 від 02.12.2021), чим необґрунтовано зменшилися суми похідних зобов'язань, а саме: 30% річних, пені та штрафу;
- зроблені позивачем розрахунки основного боргу та похідних нарахувань (30% річних та неустойки), додані до заяви про збільшення та зменшення позовних вимог від 29.11.2022, відповідають умовам договору та є вірними;
- позивач погоджується з механізмом, який застосував господарський суд при зменшенні суми штрафу, а саме зі зменшенням штрафу до суми розміру основного боргу, однак з огляду на те, що господарським судом мала бути стягнута загальна сума основного боргу 421328,77 грн, то сума штрафу повинна бути зменшена до суми 421328,77 грн, отже сума штрафу, в стягненні якої місцевий господарський суд безпідставно відмовив, є 209662,51 грн.
Також позивач зазначив про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу.
Системою автоматизованого розподілу справ між суддями у відповідності до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 22.05.2023 для розгляду справи №917/1287/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі №917/1287/22 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вх. №979 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 до надходження матеріалів справи.
13.06.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1287/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №917/1287/22 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Соняшник” пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Соняшник” (вх. №961 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22; призначено справу до розгляду на "11" липня 2023 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; визнано необов'язковою явку представників учасників справи та доведено до відома, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції їх представників не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті; доведено до відома учасників справи про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов'язки, передбачені ГПК України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі “Електронний суд”; встановити учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв чи клопотань протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 03.07.2023.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №917/1287/22 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Євросем" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 (вх. №979 П/1) у справі №917/1287/22; об'єднано в одне провадження апеляційні скарги позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем", та відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Соняшник», на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі № 917/1287/22 для їх спільного розгляду; встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу позивача протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 03.07.2023; призначено справу до розгляду на "11" липня 2023 р. об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні; доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
26.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Соняшник” надійшла заява, в якій відповідач заявив про надання після ухвалення судового рішення у цій справі доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
26.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Соняшник” до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, просить залишити їх без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду в наведеній частині - залишити без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №917/1287/22 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" про участь у судовому засіданні, призначеному на 11.07.2023 об 11год 30хв, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено; проведення судового засідання, призначеного на 11.07.2023 об 11год 30 хв, в режимі відеоконференції встановлено здійснити за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник", адвоката Євсюкова Федора Борисовича, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
30.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" до Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Соняшник” та просив відмовити у їх задоволенні. Також позивач просив продовжити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на помилку у розрахунку строку на подання відзиву.
Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 119 ГПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частини 1 статті 262 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у відповідності до ухвал Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 у справі №917/1287/22, апелянтам було встановлено строк на подання відзиву на апеляційні скарги, а саме - протягом 10 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали, але не пізніше надходження до суду 03.07.2023.
У відповідності до довідки про доставку процесуальних документів до кабінету електронного суду, наявної в матеріалах справи, сторонам у справі було доставлено наведені ухвали Східного апеляційного господарського суду 15.06.2023 о 00год 26хв.
Таким чином, з урахуванням вихідного дня, останнім днем на подання відзиву на апеляційну скаргу, було 26.06.2023, натомість позивач звернувся із відзивом на апеляційну скаргу 29.06.2023.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Євросем" звернулося із відзивом та викладеному в ньому клопотанні про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача вже поза межами встановленого строку для вчинення відповідної процесуальної дії та не заявило клопотання про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу із наведенням об'єктивно непереборних та поважних причин, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача та залишення відзиву на апеляційну скаргу відповідача без розгляду.
30.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Євросем” надійшла заява, в якій позивач заявив про надання після ухвалення судового рішення у цій справі доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у справі №917/1287/22 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" про участь у судовому засіданні, призначеному на 11.07.2023 об 11год 30хв, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - задоволено; встановлено проведення судового засідання, призначеного на 11.07.2023 об 11год 30 хв, в режимі відеоконференції здійснити за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем", адвоката Сааді Рустама Мохаммедовича, відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги заявленої ним апеляційної скарги та просив їх задовольнити, вимоги апеляційної скарги позивача просив залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах, відзиві на апеляційні скарги доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 21.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросем" (далі - позивач, постачальник, ТОВ "Євросем") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" (далі - відповідач, покупець, ТОВ "АФ "Соняшник") укладено договір поставки № 67536 (т.1, а.с.33-35), за умовами якого:
-п.1.1. - у строки зумовлені договором, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіння сільськогосподарських культур та/або засоби захисту рослин та/або мінеральні добрива (надалі - товар) на умовах попередньої оплати, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити йото вартість на умовах передбачених цим договором (додаткових угод та специфікацій до нього);
-п. 2.1. - найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікаціях до договору, які є невід'ємними його частинами. Ціна товару, що вказана у специфікаціях, визначена на дату укладання договору (підписання специфікації);
- п. 5.1. - оплата товару здійснюється в українських гривнах в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу є цей договір;
- п. 5.2. - у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу. Платежі за товар підлягають індексації в порядку (у спосіб), встановленому умовами цього договору;
- п. 5.3. - всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника;
- п. 5.4. - покупець, здійснюючи оплату за товар, зобов'язаний вказувати в призначенні платежу номер і дату договору в рамках якого здійснюється оплата та номер специфікації по договору. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити в рахунок якого договору та/або специфікації зарахувати платіж покупця;
- п. 5.5. - у зв'язку із тим, що товар може оплачуватися покупцем не в момент укладення договору, то всі платежі, що передбачені договором, підлягають індексації, а покупець зобов'язується сплатити постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені поговором.
Проіндексована сума платежу визначається таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за договором, К2 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку на дату (на час закриття торгів), що передує даті здійснення такого платежу за договором, К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання Договору. Якщо К2 є меншим за К1, то ПСП дорівнює СП. Порядок індексації платежів за товар не є відповідальністю покупця або іншим правовим наслідком порушення ним свого зобов'язання.
Для показника К2 сторони використовують курс продажу банками Євро за гривні на міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів, інформацію про який сторони одержують із веб-сторінки (показник ASК на веб-сторінці http://minfin.com.ua/) в огляді попереднього фінансового дня. Якщо показник К2 неможливо встановити з причини непрацездатності веб-сторінки http://minfin.com.ua/, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО, встановленого Національним банком України у найближчий попередній до дати платежу день.
На дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у вище встановленому порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. Якщо до дати здійснення платежу за договором покупець перераховував постачальнику гроші в оплату товару, то на дату здійснення платежу за договором покупець зобов'язується сплатити постачальнику різницю між вже перерахованими сумами і проіндексованою сумою платежу.
Якщо покупець достроково повністю сплачує платіж постачальнику, то його сума визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на фактичну дату сплати такого платежу.
У випадку прострочення покупцем сплати платежу за Договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.
Проіндексовані суми платежів є грошовим зобов'язанням покупця перед постачальником з оплати товару, які покупець повинен виконати. Сплачені покупцем постачальнику суми у зв'язку з виконанням цього пункту, що перевищують вартість договору, є індексацією (тобто збільшенням) ціни товару. Сума індексації ціни товару (різниця між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частиною ціни товару, що разом із базовими ціпами за специфікацією становлять повну ціну товару;
- п. 5.6. - при зверненні постачальника до суду з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості за цим Договором, суми прострочених і несплачених покупцем платежів індексуються у вищевказаному порядку, але показник К2 для них визначається станом на дату складання позовної заяви постачальником про стягнення із покупця заборгованості за цим договором. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді зменшується, то перерахунок суми індексації ціни товару не проводиться. Якщо показник К2 під час розгляду справи в суді збільшується порівняно із таким показником на дату складання позовної заяви, то постачальник має право провести перерахунок суми індексації ціни товару на день подання заяви про збільшення позовних вимог;
- п. 5.7. - якщо в специфікації замість курсу гривні до ЄВРО (показник К1) буде вказаний курс гривні до долару СІІІА, то сторони у всіх умовах договору для цієї специфікації замість ЄВРО застосовують долар СІІІА на тих самих умовах, що вказані в договорі. Якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
- п.8.1.- договір є укладеним з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Причому закінчення строку дії цього договору не звільняє покупця від виконання всіх взятих на себе зобов'язань за цим договором, а саме: повернення остаточної ціни цього договору, сплати неустойки, процентів та відшкодування збитків (у випадку порушення зобов'язань по цьому договору), інших платежів, які покупець зобов'язаний перерахувати і сплатити постачальнику у розмірі, порядку і у строки встановлені цим Договором.
Сторони правочину відповідно до специфікації № 2 від 10.11.2021 (т.1 а.с.36-37) узгодили поставку товару за таким переліком:
кукурудза (насіння) СИ Шикарі 80К Форс Зеа Вайбрапс, в кількості 0,7 од., за ціною 2952,91 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 2 356,43 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
кукурудза (насіння) СИ Шикарі 80К Форс Зеа Вайбрапс, в кількості 13,30 од., за ціною 3 389,14 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 51 386,14 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2995,00);
соняшник (насіння) СИ ОСОБА_1 , в кількості 4,35 од., за ціною 3 616,77 гри. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 17 935,56 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
соняшник (насіння) СИ Арко Круїзер, в кількості 82,65 од., за ціною 4 151,07 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 391 117,97 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2995,00);
примекстра Голд 720 SС к.с., 20 л, в кількості 25,00 од., за ціною 293,57 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 8 807,10 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
примекстра Голд 720 SС к.с., 20 л, в кількості 475,00 од., за ціною 336,94 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 192 055,80 грн. з ПДВ (курс продажу валюти 2995,00);
насіння сорго Янкі 20 кг, в кількості 24,00 од., за ціною 3 973,34 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 114 432,19 грн. з ПДВ;
насіння сорго Сінтінел ІГ 20 кг, в кількості 17,00 од., за ціною 5 095,83 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 103 954,93 грн. з ПДВ;
проксаніл 720 КЕ, в кількості 46,00 л, за ціною 311,05 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 17 169,96 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2609,50);
проксаніл 720 КЕ, в кількості 874,00 л, за ціною 357,00 грн. за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 374 421,60 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2995,00).
Ціна всього товару по цій специфікації (вартість товару) становить 1 273 637,68 грн з ПДВ.
Згідно з п. 2 специфікації № 2 товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі та в такі строки: оплата в сумі 1273637,68 грн перераховується постачальнику у строк до 10.11.2021.
На оплату товару позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 2311 від 10.11.2021 на суму 1 273 637,68 грн (т.1, а.с.38).
На виконання умов договору позивач здійснив передачу товару відповідачу:
- за видатковою накладною № 138 від 03.02.2022 на суму 391591,56 грн та товарно-транспортною накладною № 86 від 03.02.2022 (т.1 а.с.39-40, 41):
проксаніл 720 (2* 10л), в кількості 46,00 од., за ціною 311,05 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 17 169,96 грн з ПДВ,
проксаніл 720 (2* 10л), в кількості 874,00 од., за ціною 357,00 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 374 421,60 грн з ПДВ;
-за видатковою накладною № 228 від 10.02.2022 на загальну суму 200 862,90 грн та товарно-транспортною накладною № 116 від 10.02.2022 (т.1 а.с.42-43, 44):
примекстра Голд 720 SС к.с., 20 л, в кількості 25,00 од., за ціною 293,57 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 8 807,10 грн з ПДВ,;
примекстра Голд, 720 SС к.с., 20 л, в кількості 475,00 од., за ціною 336,94 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 192 055,80 грн з ПДВ;
-за видатковою накладною № 625 від 17.03.2022 на загальну суму 462 796,10 грн та товарно-транспортною накладною № 117 від 17.03.2022 (т.1 а.с.45-44,46):
кукурудза (насіння) СП Шикарі 80К Форс Зеа Вайбранс, в кількості 0,7 од., за ціною 2952,91 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 2 356,43 грн з ПДВ,
кукурудза (насіння) СП Шикарі 80К Форс Зеа Вайбранс, в кількості 13,30 од., за ціною 3 389,14 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 51 386,14 грн з ПДВ,
соняшник (насіння) СИ Арко Круїзер, в кількості 4,35 од., за ціною 3 616,77 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 17 935,56 грн з ПДВ,
соняшник (насіння) СИ Арко Круїзер, в кількості 82,65 од., за ціною 4 151,07 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 391 117,97 грн з ПДВ,
-за видатковою накладною № 1207 від 20.04.2022 на загальну суму 218387,12 грн та товарно-транспортною накладною №122 від 20.04.2022 (т.1 а.с.48-49, 50):
насіння сорго Янкі 20 кг, у кількості 24,00 од., за ціною 3 973,34 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 114 432,19 грн з ПДВ,
насіння сорго Сінтінел ІГ 20 кг, у кількості 17,00 од., за ціною 5 095,83 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 103 954,93 грн з ПДВ.
Покупець прийняв вказаний товар без зауважень, що підтверджується вказаними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, підписаними представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.
У відзиві на позовну заяву відповідач заявив, що станом на 10.11.2021 сторони не досягли згоди про внесення передоплати та закупівлі товару за специфікацією № 2; вказана специфікація надалі перероблялася сторонами; вказана специфікація була складена не в дату, яка у ній зазначена, а набагато пізніше.
Відповідач надав до матеріалів справи специфікацію № 2 від 10.11.2021 щодо поставки товару на загальну суму 1 054 080,89 грн (т.1 а.с.174). У цій специфікації сторони узгодили поставку товару по 5 позиціях, проте види товару, його кількість та ціна у вказаній специфікації відрізняються від зазначених у специфікації № 2, що надана позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.
Доказів поставки товару за тими позиціями, які вказані у наданій відповідачем специфікації, матеріали справи не містять.
У рахунку-фактурі № 2311 від 10.11.2021 на суму 1273637,68 грн (т.1, а.с.38) перелік товару, його вартість та кількість співпадають із зазначеними у специфікації № 2, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.
Також, у вказаних вище видаткових накладних, за якими постачався товар, перелік товару, його вартість та кількість співпадають із зазначеними у специфікації № 2, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги.
Доказів скасування, припинення дії специфікації № 2, наданій позивачем та по якій заявлені позовні вимоги, матеріали справи не містять.
У специфікації № 3 від 02.12.2021 (т.1 а.с.51) сторони узгодили наступне:
- курс гривні до долару США станом на час закриття торгів на Міжбанківському валютному ринку України, дня, який передує дню підписання цієї специфікації, становить 27,345 грн за 1 долар США;
- перелік товару, що постачається:
базагран М, у кількості 660,00 л, за ціною 228,06 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 180 623,52 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2734,50),
слаш, у кількості 210,00 л, за ціною 980,04 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 246 970,08 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2734,50),
гербіцид не в аерозольній упаковці Паллас 45 ОD, МД, у кількості 25,00 л., за ціною 1025,44 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 30 763,20 грн з ПДВ (курс продажу валюти 2734,50),
ПАР ВІВОЛТ, 4x5л, у кількості 10,00 л, за ціною 193,60 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 2 323,20 грн з ПДВ, (курс продажу валюти 2734,50),
- ціна усього товару за цією специфікацією становить 460 680,00 грн з ПДВ;
- товар оплачується покупцем в порядку, вказаному у договорі, та в такі строки: оплата в сумі 460 680,00 грн перераховується постачальнику у строк до 28 лютого 2022 року.
На оплату товару позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 2490 від 02.12.2021 на суму 460 680,00 грн (т.1, а.с.52).
На виконання умов договору позивач здійснив передачу товару відповідачу:
-за видатковою накладною № 137 від 03.02.2022 на суму 211386,72 грн та товарно-транспортною накладною № 85 від 03.02.2022 (т.1 а.с.53-54, 55):
базагран М, у кількості 660,00 л, за ціною 228,06 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 180 623,52 грн з ПДВ,
гербіцид не в аерозольній упаковці Паллас 45 ОD, МД, у кількості 25,00 л за ціною 1025,44 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 30 763,20 грн з ПДВ;
-за видатковою накладною № 485 від 18.03.2022 та товарно-транспортною накладною № 118 від 18.03.2022 (т.1 а.с.56, 57):
слаш, у кількості 210,00 л, за ціною 980,04 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 246 970,08 грн. з ПДВ;
-за видатковою накладною № 1248 від 22.04.2022 та товарно-транспортною накладною № 154 від 22.04.2022 (т.1 а.с.58-59, 60):
ПАР ВІВОЛТ, 4x5л, у кількості 10,00 л, за ціною 193,60 грн за одиницю товару без ПДВ, загальною вартістю 2 323,20 грн з ПДВ.
Покупець прийняв вказаний товар без зауважень, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які підписані представниками сторін договору та скріплені печатками юридичних осіб.
На оплату товару позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 2490 від 02.12.2021 на суму 460680,00 (т.1, а.с.52).
За товар, поставлений на підставі специфікації № 2 від 10.11.2021, відповідач сплатив такі кошти: 12.11.2021 - 52 704,04 грн, 14.04.2022 - 45 600,00 грн, 19.04.2022 - 200 000,00 грн, 27.04.2022 - 100 000,00 грн, 29.04.2022 - 100 000,00 грн, 11.05.2022 - 300 000,00 грн, 25.05.2022 - 100 000,00 грн, 22.07.2022 - 100 000,00 грн, 04.10.2022 - 275 333,64 грн, що підтверджується виписками з банківського рахунку за вказані дати (т.1 а.с.61-62, 71-80, 85, 88, 89).
За товар, поставлений на підставі специфікації № 3 від 02.12.2021, відповідач сплатив такі кошти: 08.12.2021 - 20 000,00 грн, 08.12.2021 сплатив 26 068,00 грн. Це підтверджується випискою з банківського рахунку за 08.12.2021 (т.1 а.с.63).
На підставі листа відповідача № 218 від 18.10.2022 позивач зарахував цією ж датою переплати відповідача по іншим рахункам як оплату рахунку № 2490 (специфікація № 3) в сумі 69 798,00 грн та в сумі 125048,48 грн, про що повідомив у відповіді на відзив (т.1 а.с.224) та у заяві про зменшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.17-23, т. 2 а.с.18-24).
Також позивач врахував проведену відповідачем оплату в сумі 219 765,52 грн за платіжним дорученням № 9122 від 18.10.2022.
Посилаючись на те, що відповідач проводив розрахунки з порушенням строку оплати, встановленого у специфікаціях, а також не сплатив ціну поставленого товару з урахуванням індексації заборгованості відповідно до іноземної валюти, позивач звернувся з позовом у даній справі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" у позові зазначило, що у специфікаціях № 2 від 10.11.2021 та № 3 від 02.12.2022 вказано помилковий показник К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений па міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання договору, що можна вважати, як «показник К1 не вказаний у Специфікації», з огляду на що відповідно до п. 5.7. договору позивач здійснив індексацію заборгованості у доларі США за курсом НБУ. З огляду на викладене, а також враховуючи врахування проведеної відповідачем оплати, позивач у заяві про зміну розміру позовних вимог (т.2 а.с.18-24) визначив суму основного боргу за товар за специфікацією № 2 - в сумі 278790,62 грн та за специфікацією № 3 - в сумі 142538,15 грн.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду є правовідносини сторін, що виникли на підставі договору поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 692 цього ж Кодексу унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено вище, сторонами спору у п.1.1. договору було погоджено, що товар постачається на умовах попередньої оплати.
За умовами, визначеними у специфікації № 2, сторони узгодили, що оплата за товар перераховується постачальнику у строк до 10.11.2021, а у специфікації № 3 - у строк до 28.02.2022.
Обставинами вище встановлено та не заперечується сторонами спору, що позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання в частині здійснення поставки товару за наведеними специфікаціями, натомість відповідачем обов'язок зі сплати отриманого товару з урахуванням курсової індексації не було виконано, що стало підставою для звернення постачальника із позовом у даній справі.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що поставка товару без отримання повної попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору і у розумінні положень Цивільного кодексу України, зважаючи на фактичне отримання товару та тривале нездійснення оплати, не свідчать про відсутність обов'язку відповідача щодо здійснення оплати поставленого товару, у тому числі з урахуванням курсової індексації.
Беручи до уваги положення п. 8.2 договору, укладеного між сторонами спору, за якими останні мають обов'язкову силу для сторін і можуть бути змінені за їх згодою на підставі додаткової угоди, підписаної уповноваженими на те представниками сторін, а також зважаючи на відсутність доказів підписання сторонами відповідної додаткової угоди про зміну умов договору в частині строку оплати за товар, твердження відповідача про зміну умов правочину в цій частині є безпідставними.
Вимога постачальника до покупця про сплату суми індексації ціни товару (різниці між сумою проіндексованих платежів і сумою платежів) є доплатою частини ціни товару, що разом із базовими цінами за специфікацією становлять повну ціну товару та відповідає положенням п.5.5 договору, укладеного між сторонами спору.
При цьому, курсова різниця та індексація платежів не були предметом акту звірки взаємних розрахунків і не може свідчити про відсутність обов'язку здійснення повної ціни товару у відповідності до умов укладеного між сторонами спору договору.
Щодо розрахунку суми позовних вимог в частині стягнення основного боргу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно положень статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідна норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить про те, що хоча положення чинного законодавства передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, однак не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті, відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
За змістом п. 5.5 договору, укладеного між сторонами спору, на дату здійснення платежу за договором покупець самостійно, без пред'явлення йому рахунку із збоку постачальника, проводить його індексацію у встановленому у договорі порядку та перераховує постачальнику проіндексовану суму платежу. У випадку прострочення покупцем сплати платежу за договором, то сума такого платежу визначається у вказаному вище порядку, але показник К2 береться на дату повної сплати цього платежу. Проіндексована сума платежу у цьому випадку не може бути меншою від проіндексованої суми платежу на дату здійснення цього платежу за договором.
Положеннями п. 5.7 договору сторони погодили, що якщо показник К1 не вказаний у специфікації, то він дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату складання специфікації до договору, а показник К2 дорівнює офіційному курсу гривні до ЄВРО/долар США, встановленому Національним банком України на дату, що передує даті здійснення платежу. Якщо на якусь дату Національним банком України не встановлений офіційний курс гривні до ЄВРО/ долару США, то сторони беруть офіційний курс гривні до євро/ долару США встановлений НБУ в найближчий до такої дати попередній день.
Відповідно до положень статей 627-629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Обставинами вище встановлено, що у договорі сторони передбачили проведення індексації платежів з огляду на курси гривні до ЄВРО/долар США на дату оплати.
Так, у специфікації № 2 від 10.11.2021 (т.1 а.с.36) зазначений курс продажу валюти: 2609,50 та 2995,00, разом з тим не вказано вид цієї валюти та вид курсу - міжбанківський чи офіційний НБУ, у зв'язку з чим позивач обґрунтовано вважає, що показник К1 не вказаний у наведеній специфікації та обґрунтовано й у відповідності до умов п. 5.7. договору, укладеного між сторонами спору, здійснив індексацію заборгованості за товар, поставлений за специфікацією № 2, у доларах США за офіційним курсом НБУ.
Сторонами спору відповідно до умов п. 5.2. договору було погоджено, що у разі, якщо на міжбанківському валютному ринку України відбулась зміна курсу євро до гривні більше ніж на 0,1% порівняно з курсом, по якому була зафіксована ціна та вартість продукції на момент підписання договору, то сума, належна до оплати покупцем за поставлену продукцію, підлягає коригуванню (збільшенню) пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення платежу.
У відповідності до відомостей офіційного веб-порталу Національного банку України, станом на дату складення специфікації № 2 від 10.11.2021 регулятором був встановлений курс гривні до долара США - 26,0927 грн за 1 долар США; 0,1 % від нього становить 0,026. Отже, індексація платежів проводиться у разі, якщо курс збільшився на 0,026 грн, тобто до 26,1187грн.
Зважаючи на положення та умови договору, у заяві про щодо зміни розміру позовних вимог (т.2, а.с.17-23) позивач визначив заборгованість відповідача за товар, поставлений за специфікацією № 2 від 10.11.2021, у сумі 278 790,62 грн.
Відповідну заборгованість позивач обґрунтовує наявністю курсової різниці та необхідністю сплати вартості отриманого товару з урахуванням сум індексації до іноземної валюти.
Згідно з п. 4.4 договору, укладеного між сторонами спору, товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем за кількістю, вказаній у видатковій накладній. Датою поставки товару є дата, вказана у видатковій накладній.
Як встановлено вище, товар був переданий відповідачу за видатковою накладною № 138 від 03.02.2022 та товарно-транспортною накладною № 86 від 03.02.2022 (т.1 а.с.39-40, 41); за видатковою накладною № 228 від 10.02.2022 та товарно-транспортною накладною № 116 від 10.02.2022 (т.1 а.с.42-43, 44); за видатковою накладною № 625 від 17.03.2022 та товарно-транспортною накладною № 117 від 17.03.2022 (т.1 а.с.45-44,46); за видатковою накладною № 1207 від 20.04.2022 та товарно-транспортною накладною №122 від 20.04.2022 (т.1 а.с.48-49, 50); за видатковою накладною № 137 від 03.02.2022 та товарно-транспортною накладною № 85 від 03.02.2022 (т.1 а.с.53-54, 55); за видатковою накладною № 485 від 18.03.2022 та товарно-транспортною накладною № 118 від 18.03.2022 (т.1 а.с.56, 57); за видатковою накладною № 1248 від 22.04.2022 та товарно-транспортною накладною № 154 від 22.04.2022 (т.1 а.с.58-59, 60).
Таким чином, в підтвердження поставки товару сторони оформили не лише видаткові накладні, а й товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки товару відповідачу.
Дати товарно-транспортних накладних співпадають з датами, вказаними у видаткових накладних.
Жодних відміток про те, що товар був поставлений у більш пізні дати ані видаткові накладні, ані товарно-транспортні накладні не містять.
Також на вказані операції з поставки товару позивач виписав та зареєстрував відповідні податкові накладні з тими ж датами (т.1 а.с.231-250), які у розумінні положень ст. ст. 187, 201.1. Податкового кодексу України свідчать про дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товару.
У специфікаціях № 2 від 10.11.2021 та № 3 від 02.12.2022 вказано помилковий показник К1 - курс гривні до ЄВРО, встановлений па міжбанківському валютному ринку України на час закриття торгів у дату, що передує даті підписання Договору, що можна вважати, як «показник К1 не вказаний у Специфікації», у зв'язку з чим позивач правомірно відповідно до п. 5.7. договору здійснив індексацію заборгованості у доларі США за курсом НБУ.
Водночас, місцевим господарським судом при перевірці розрахунків позивача було встановлено те, що останній містить арифметичні помилки.
Зокрема, за результатами перевірки розрахунку по специфікації № 2 від 10.11.2021 встановлено наступне.
12.11.2021 відповідач сплатив предоплату - 52 704,04 грн; курс НБУ на 11.11.2021 - 26,0575 грн за 1 дол. США; 52 704,04 : 26,0575 = 2022,61 дол. США (сума предоплати);
(1) 03.02.2022 здійснена поставка на суму 391 591, 56 грн; курс НБУ на 03.02.2022 - 28,387, що дорівнює 13 794,45 дол. США;
13794,15 дол США (вартість поставленого товару) - 2022,61 дол. США (предоплати) = 11771,84 дол. США - залишок до сплати 04.02.2022, прострочення починається з 05.02.2022;
(2) 10.02.2022 здійснена поставка на суму 200 862,90 грн; курс НБУ на 10.02.2022 - 27,9795 грн за 1 дол. США; 200862,90 : 27,9795 = 7 178,93 дол. США; до сплати 11.02.2022, прострочення починається з 12.02.2022;
11771,84 дол. США + 7178,93 грн дол. США = 18950,77 дол. США (у гривнях = 530233,07 грн), борг по поставкам 03.02.2022 та 10.02.2022;
(3) 17.03.2022 здійснена поставка на суму 462796,10 грн; курс НБУ на 17.03.2022 - 29,2549 грн за 1 дол. США; вартість товару - 15 819,44 дол. США; до сплати 18.03.2022, прострочення починається з 19.03.2022;
18950,77 дол. США (борг 03.02.2022) + 15819,44 дол. США (борг 17.03.2022) = 34770,21 дол. США; курс НБУ - 29,2549; сума у гривнях - 1 017 199,02 грн, до сплати станом на 18.03.2022, прострочення починається з 19.03.2022 грн;
Загальний борг по поставкам 03.02.2022, 10.02.2022, 17.03.2022 становить 34 770,21 дол США; курс НБУ на 17.03.2022 - 29,2549; сума у гривнях - 1017199,02 грн.
14.04.2022 відповідач сплатив 45600,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549);
1017 199,02 грн (борг по поставках 03.02.2022, 10.02.2022, 17.03.2022) - 45600,00 грн = 971599,02 грн борг після платежу 14.04.2022;
19.04.2022 відповідач сплатив 200 000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549);
971599,02 (борг по поставках 03.02.2022, 10.02.2022, 17.03.2022) - 20000,00 грн оплати = 771599,02 грн залишок боргу;
(4) 20.04.2022 здійснена поставка на суму 218 387,12 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); вартість товару - 7464,98 дол США, оплата повинна бути 21.04.2022, прострочення починається з 22.04.2022.
Загальний борг по поставкам 03.02.2022, 10.02.2022, 17.03.2022, 20.04.2022 (771 599,02 грн + 218387,12 грн = 989 986,14 грн);
27.04.2022 відповідач сплатив 100 000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 989 986,14 - 100 000,00 грн = 889 986,14 залишок боргу після платежу;
28.04.2022 відповідач сплатив 100 000,00 грн; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 889986,14 грн - 100 000,00 грн = 789 986,14 грн борг після платежу;
11.05.2022 відповідач сплатив 300 000,00 грн; курс НБУ по долару США є не змінився (29,2549); 789986,14 грн - 300 000,00 грн = 489 986,14 грн борг після платежу;
25.05.2022 відповідач сплатив 100 000,00 грн курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); 489 986,14 грн - 100 000,00 грн = 389 986,14 грн борг після платежу;
389 986,14 грн : 29,2549 = 13 330,63 дол. США (борг у доларовому еквіваленті);
22.07.2022 відповідач сплатив 100 000,00 грн; курс НБУ по долару США - 36,5686;
13 330,63 дол. США (борг) х 36,5686 = 487 482,48 грн - борг станом на 21.07.2022 до платежу;
487 482,48 грн - 100 000,00 грн = 387 482,48 грн - борг після платежу 22.07.2022;
04.10.2022 відповідач сплатив 275 333,64 грн;
387 482,48 грн - 275 333,64 грн = 112 148,84 грн основний борг по Специфікації № 2.
Індексація вартості товару здійснена судом першої інстанції станом на момент поставки та з урахуванням фактичної здійсненої оплати та курсу іноземної валюти, що відповідає вимогам укладеного між сторонами спору договору.
Таким чином, заборгованість відповідача за товар, поставлений за специфікацією № 2 від 10.11.2021, після відповідної індексації, становить 112 148,84 грн.
У специфікації № 3 від 02.12.2021 (т.1 а.с.51) сторони узгодили курс гривні до долару США станом на час закриття торгів на Міжбанківському валютному ринку України, дня, який передує дню підписання цієї специфікації, становить 27,345 грн за 1 долар США.
З огляду на наведене, при визначенні початкових показників для індексації товару необхідно застосовувати курс, вказаний у цій специфікації.
За результатом перевірки розрахунку по специфікації № 3 від 02.12.2021 встановлено наступне:
08.12.2022 відповідач сплатив предоплату 20 000,00 грн + 26068,00 грн = 46 068,00 грн; курс міжбанку на 07.12.2022 - 27,295 грн за 1 дол. США; 46 068,00 грн : 27,295 = 1687,78 дол. США (сума предоплати);
(1) 03.02.2022 здійснена поставка на суму 211 386 ,72 грн; курс НБУ на 28.02.2022 -29,2549 = 7225,68 дол. США;
7225,68 дол. США - 1687,78 дол. США = 5537,90 дол США борг станом на 28.02.2022;
(2) 18.03.2022 здійснена поставка на суму 246970,08 грн до сплати 19.03.2022, прострочення починається з 20.03.2022; курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); = 8442,01 дол. США;
(3) 22.04.2022 здійснена поставка на суму 2323,20 грн курс НБУ по долару США не змінився (29,2549); = 79,41 дол. США;
Станом на 17.10.2022 борг 14 059,32 дол.США (5537,90 +8442,01+79,41 = 14 059,32 дол. США);
18.10.2022 відповідач сплатив 414 612,00 грн; курс 36,5686; = 11337,93 дол. США;
14 059,32 дол. США - 11337,93 дол. США = 2721,39 дол. США борг; 2721,39 х 36,5686 = 99 517,42 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за товар, поставлений за специфікацією № 3 від 02.12.2021 після відповідної індексації, становить 99 517,42грн.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги умови укладеного між сторонами спору договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у сумі 211 666,26грн.
Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, судова колегія зазначає наступне.
За змістом положень статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 216 ГК визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України іншими законами та договором.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів частини 1 ст.549 ЦК неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 ЦК України).
Згідно положень статті 551 ЦК України предметом неустойки ЦК може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Обставинами справи встановлено, що положеннями п.7.2.4. договору, укладеного між сторонами спору, позивач та відповідач узгодили, що за прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у разі якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Таким чином, сторонами спору було передбачено умови нарахування як пені, так і штрафу, а також визначено їх розмір.
Позивач у заяві про щодо зміни розміру позовних вимог від 30.11.2022 (т.2, а.с.17-23) заявив вимоги про стягнення 294 955,04 грн пені, у тому числі:
-169 108,68 грн пені, нарахованої за періоди з 04.02.2022 по 29.11.2022, по специфікації № 2 від 10.11.2021 (т.2, а.с.29-30, 35-39);
-125 846,36 грн пені, нарахованої за періоди з 01.03.2022 по 29.11.2022, по специфікації № 3 від 02.12.2021 (т.2, а.с.34, 31-33).
Також на підставі п. 7.2.4 договору позивач у заяві про щодо зміни розміру позовних вимог від 30.11.2022 (т.2, а.с.17-23) заявив вимоги про стягнення 577 814,98 грн штрафу, у тому числі:
- 410 669,93 грн штрафу по специфікації № 2 від 10.11.2021 (т.2, а.с.29-30);
- 167 145,05 грн штрафу по специфікації № 3 від 02.12.2021 (т.2, а.с.34).
За змістом положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2.3. договору сторони встановили, що в разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов'язань, щодо оплати вартості отриманого товару, покупець відповідно до ст. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь продавця 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми основної заборгованості.
У заяві про щодо зміни розміру позовних вимог від 30.11.2022 (т.2, а.с.17-23) позивач заявив вимоги про стягнення 245 606,21 грн - 30 % річних, у тому числі:
-151 903,90 грн - 30% річних по специфікації № 2 від 10.11.2021 (т.2 а.с.29-30, 40-41);
- 93 702,31 грн - 30% річних по специфікації № 3 від 02.12.2021 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) (т.2, а.с.28, 34).
Відповідач зазначав про те, що нарахування штрафних санкцій проведено позивачем у період існування форс-мажорних обставин - військової агресії Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року.
Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Положеннями статті 617 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 218 Господарського кодексу України, передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо сторона договору доведе, то таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За змістом ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) с надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) оприлюднила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким на підставі ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Вказаний лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 підтверджує невідворотність, непередбачуваність, об'єктивність обставин, тобто, наявність форс-мажору.
Разом з тим, одним з обов'язкових критеріїв звільнення винної сторони від відповідальності є причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання і обставинами непереборної сили, який на практиці визначається завжди щодо кожного спірного зобов'язання окремо.
Вказане випливає зі змісту ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якої форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання».
Відповідно до приписів ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
В свою чергу надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.
Оскільки форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, яким чином вказані форс-мажорні обставини перешкодили йому виконати вимоги договору щодо своєчасної сплати коштів з отриманий товар, у тому числі зважаючи на те, що частина виниклих зобов'язань мала місце ще до введення в Україні воєнного стану.
Місцезнаходженням відповідача є с. Великі Кринки Глобинського району Полтавської області, що не було віднесене та віднесене назараз до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Вказане свідчить про те, що відповідач не довів причинно-наслідковий зв'язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання ним зобов'язань, визначених у договорі, укладеному між сторонами спору, та специфікаціях № 2 та № 3, з урахуванням чого позивач правомірно нарахував відповідачу санкції за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Враховуючи наведене у сукупності, а також перевіривши розрахунок штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 220 194 ,17грн (з яких 118594,03 грн пені по специфікації № 2 від 10.11.2021, 101600,54 грн пені по специфікації № 3 від 02.12.2021); 30% річних у сумі 188 749,21грн (у тому числі: 111 100,51 грн 30% річних по специфікації № 2 від 10.11.2021, 77648,70 грн 30% річних по специфікації № 3 від 02.12.2021) та штрафу у сумі 488 257,33 грн (у тому числі: 364866,13 грн штрафу по специфікації № 2 від 10.11.2021, 123391,20 грн штрафу по специфікації № 3 від 02.12.2021).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у суді першої інстанції відповідач подав клопотання про зменшення санкцій, посилаючись на те, що вони є надмірними, а позивач не поніс збитків.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначеної норми свідчить про те, що вона не є імперативною, застосовується за визначених умов та належить до дискреційних повноважень суду.
Зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, користуючись наданими процесуальним законом обсягом дискреційних повноважень, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання тощо.
Подібний за змістом правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18, від 26.05.2020 у справі №918/289/19.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки.
При цьому, нормами чинного законодавства не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, у зв'язку з чим таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України - тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналогічна правова позиція міститься також у висновках Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що укладення суб'єктом господарювання з іншим учасником господарських відносин договору із погодженням його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог Господарського кодексу та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, зобов'язує сторони виконувати зобов'язання за цим договором належним чином.
Між тим суб'єкти господарських правовідносин, які реалізують своє право на заняття підприємницькою діяльністю як самостійної, ініціативної, систематичної, здійснюваної на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів, одержання прибутку, користуються самостійним формуванням програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, комерційного розрахунку та необмежені у виникненні комерційного ризику та його можливості виникнення негативних наслідків.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи.
Зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Беручи до уваги те, що нарахований позивачем розмір штрафу значно перевищує суму боргу, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду та правомірністю застосування у даному випадку дискреційних повноважень щодо зменшення нарахованої суми неустойки у вигляді штрафу до 211666,26 грн.
Таким чином, доводи апеляційних скарг не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/23 слід залишити без змін.
У відповідності до стаття 129 ГПК України витрати за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Соняшник" (вх. №961 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євросем" (вх. №979 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/22 - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 26.04.2023 у справі №917/1287/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 13.07.2023
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко