07 липня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10829/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_2 , члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_2 , члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати незаконними діяння відповідача-1 щодо протиправного нереагування на численні скарги і на порушення споживацьких прав суб'єктом підприємництва на ринку електроенергетики;
- зобов'язати відповідача-1 на виконання пункту 4.8, пункту 7 Правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджених постановою НКРЕКП № 1333 від 02.07.2019, та статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" здійснити заходи державного контролю за діяльністю суб'єкта господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг АТ "Полтаваобленерго" щодо споживача ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача-1 в межах повноважень винести припис про обов'язок АТ "Полтаваобленерго" відновити за свій рахунок незаконно припинене 06.02.2021 електропостачання домоволодіння;
- зобов'язати відповідача-1 в межах своїх повноважень винести припис про обов'язок АТ "Полтаваобленерго" привести договір про розподіл електричної енергії зі споживачем ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства з урахуванням того, що даний споживач є побутовим - фізичною особою, що користується електричною енергією для особистих потреб;
- зобов'язати відповідача-1 в межах своїх повноважень усунути від проведення дій з розгляду скарг ОСОБА_1 у межах їх розгляду за правилами Постанови № 1333 відповідача-2 - ОСОБА_2 у зв'язку з його некомпетентністю;
- визнати діяння відповідача-2 щодо неналежного реагування на скарги ОСОБА_1 до НКРЕКП незаконними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має договірні відносини з АТ "Полтаваобденерго" щодо постачання електричної енергії на нежитловий об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 , проте, 06.02.2021 відповідач припинив електропостачання до вказаного об'єкта. За доводами позивача, у результаті неправомірної бездіяльності відповідачів порушення її права триває. Зазначає, що АТ "Полтаваобленерго" частково виконало вимогу припису регулятора - уклало з позивачем письмовий договір про розподіл, але енергокомпанія, уклавши з позивачем письмовий договір, не збирається його виконувати. Позивачем направлено кілька скарг до НКРЕКП. Так, в останньому листі позивача повідомлено, що буде підключена, як тільки сплатить Полтаваобленерго за послугу підключення. На думку позивача, ця вимога є незаконною, оскільки її відключили неправомірно і усунення наслідків має відбуватися за рахунок порушника. Позивач не стала оскаржувати таку вимогу, а звернулась до оператора, який виписав рахунок. За твердженням позивача, відповідач вимагає від позивача сплатити понад 140 тисяч гривень, нарахованих ним на підставі акта від 06.02.2021, за правопорушення, що на думку позивача, не було вчинено.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/10829/22; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
12.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що твердження позивача про вчинення регулятором та членом НКРЕКП протиправної дій (бездіяльності) щодо нерозгляду звернень ОСОБА_1 від 27.07.2021, від 27.07.2022 (повторне), від 30.01.2022, від 07.05.2022 та від 25.06.2022 не відповідають дійним обставинам справи.
Позивач скористалась правом подання відповіді на відзив, у якому підтвердила власну позицію стосовно спірних правовідносин.
22.05.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
Розгляд цієї справи відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, зі скаргами від 27.07.2021, від 30.01.2022, від 07.05.2022, від 25.06.2022 про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики чи комунальних послуг, законних прав особи в частині доступу до електричних мереж і незаконного відключення споживача.
Вважаючи, протиправними нереагування на зазначені скарги і на порушення споживацьких прав суб'єктом підприємництва на ринку електроенергетики, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 № 2657-XII встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації.
Визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлено положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі за текстом - Закон №2939-VI).
Згідно зі статтю 2 Закону №2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
У частині першій статті 1 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
За приписами частини шостої статті 5 Закону № 393/96-ВР письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У частині першій статті 7 Закону № 393/96-ВР закріплено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У частині першій статті 20 Закону № 393/96-ВР установлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише відповідно до закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Як встановлено судом, позивач звернулась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, зі скаргою від 27.07.2021 про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики чи комунальних послуг, законних прав особи в частині доступу до електричних мереж і незаконного відключення споживача, у якій просила: провести перевірку щодо дотримання законності у діяльності АТ "Полтаваобленерго" та усунення порушення прав та інтересів в частині доступу/приєднання до електричних мереж і незаконного відключення від електропостачання; прийняти рішення про припинення порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідній сфері та про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" /а.с. 109-112, том 1/.
Листом Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, №7122/20.1/8-21 від 05.10.2021 повідомила позивача, що про результати виконання заходів щодо врегулювання спору АТ "Полтаваобленерго" має повідомити центральний апарат НКРЕКП та Сектор НКРЕКП у Полтавській області протягом двох тижнів /а.с. 116-119, том 1/.
У листі АТ "Полтаваобленерго" 02.11.2021 №04-35/23751 зазначено, що на виконання рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладеному у листі №7122/20.1/8-21 від 05.10.2021, АТ "Полтаваобленерго" на адресу споживача ОСОБА_1 направлено оферту (підписаний АТ "Полтаваобленерго" проект) договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за об'єктом "Нежитлове приміщення", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з додатками /а.с. 121, том 1/.
Позивач звернулась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, зі скаргою від 30.01.2022 про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики чи комунальних послуг, законних прав особи в частині доступу до електричних мереж і незаконного відключення споживача, у якій просила провести додаткову перевірку за зверненням від 27.07.2021 з урахуванням додатково наданих даних /а.с. 122-129, том 1/.
У вказаній скарзі ОСОБА_1 просила:
- поновити енергопостачання споживача ОСОБА_1 (саме поновити, а не розпочати його знову, бо ОСОБА_1 перебувала у статусі споживача з 01.01.2019), усунувши у такий спосіб триваюче уже рік правопорушення;
- привести договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № о/р НОМЕР_1 між АТ "Полтаваобленерго" і фізичною особою ОСОБА_1 , укладений сторонами у грудні 2021 року (за правилом статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. ОСОБА_1 підписала договір 14.12.2021 і у цей же день надіслала його оператору системи) у відповідність з вимогами ПРРЕЕ, КСР щодо необхідності укладення договору з фізичною особою, яка здійснює споживання для забезпечення власних потреб (пункт 1.1.2. ПРРЕЕ, побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність);
- повторно зобов'язати повернути споживачу кошти, сплачені за квитанціями від 19.12.2018 № 962 та від 11.01.2019 № 3760;
- прийняти рішення про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" - суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.
Листом Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, №462/20.1/5-22 від 05.04.2022 повідомила позивача, зокрема, що рішення Київського районного суду м. Полтава від 09.11.2021 у справі №552/1837/21 АТ "Полтаваобленерго" зобов'язано поновити електропостачання нежитлового приміщення, інформація щодо оскарження вказаного рішення відсутня, у зв'язку з чим вирішення спірного питання в частині відновлення електропостачання на об'єкт має бути здійснено з урахуванням судового рішення, що набрало законної сили /а.с. 163, том 1/.
Позивач звернулась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області зі скаргою від 07.05.2022 про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики чи комунальних послуг, законних прав особи в частині доступу до електричних мереж і незаконного відключення споживача, у якій просила повторно здійснити дії, викладені у скарзі від 30.01.2022 /164-175, том 1/.
Листом Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, №4153/20.1/7-22 від 26.05.2022 повідомила позивача, що відповідно до наявної в НКРЕКП інформації у рішенні Київського районного суду м. Полтави від 09.11.2021 у справі №552/1837/21 встановлений факт, що між АТ "Полтаваобленерго" та третьою особою (попереднім власником об'єкта) укладено договір про постачання електроенергії від 03.10.2014 №5245, станом на 17.07.2021 звернень від третьої особи (попереднього власником об'єкта) про розірвання договору та від ОСОБА_1 про укладення договору про розподіл електричної енергії по об'єкту до АТ "Полтаваобленерго" не надходило. Згідно з інформацією, наданою АТ "Полтаваобленерго" листом від 02.11.2021 №04-35/23751, на адресу позивача направлено підписаний уповноваженим представником оператора системи розподілу договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.178-179, том 1/.
Позивач звернулась до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, зі скаргою від 25.06.2022 про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики чи комунальних послуг, законних прав особи в частині доступу до електричних мереж і незаконного відключення споживача /а.с. 180-185, том 1/.
Листом Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Полтавській області, №5934/20.1/7-22 від 05.07.2022 повідомила позивача, що НКРЕКП зобов'язує АТ "Полтаваобленерго" протягом десяти днів направити інформацію, необхідну для встановлення фактичних обставин справи та врегулювання спірного питання /а.с. 188, том 1/.
Листом від 19.07.2022 №04-36/13427 АТ "Полтаваобленерго" повідомило, що після оплати рахунку товариством будуть надані послуги введення в облік та, за умови виконання вимог нормативних актів, відновлення розподілу електричної енергії на об'єкт "Нежитлове приміщення", розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 190-191, том 1/.
Водночас, НКРЕКП інформувало позивача, що за умови оплати нею вартості послуг комерційного обліку та підключення електроустановки, АТ "Полтаваобленерго" зобов'язане в строк, передбачений пунктом 5.2.15 глави 5.2 розділу V ККО, виконати заходи з позачергової технічної перевірки, за результатами якої відновити схему підключення та опломбувати лічильник на об'єкті, про що надати заявнику один примірник акта технічної перевірки. За результатом указаних дій, АТ "Полтаваобленерго" має відновити розподіл електричної енергії на об'єкт у строк, передбачений 7.12 розділу VII ПРРЕЕ /а.с. 227-229, том 1/.
Суд звертає увагу, що скарги позивача від 27.07.2021, від 30.01.2022, від 07.05.2022 та від 25.06.2022 розглянуті відповідачами у межах строків, що спростовує позовні вимоги щодо нереагування на численні скарги та щодо неналежного реагування ОСОБА_2 на скарги ОСОБА_1 .
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 8 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. У контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання незаконними діяння Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо протиправного нереагування на численні скарги позивача, що не призвело до порушення споживацьких прав суб'єктом підприємництва на ринку електроенергетики, також відсутні підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання незаконними діяння ОСОБА_2 , члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо неналежного реагування на скарги ОСОБА_1 до НКРЕКП.
Стосовно позовних вимог про: 1) зобов'язання НКРЕКП на виконання пункту 4.8, пункту 7 Правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджених постановою НКРЕКП № 1333 від 02.07.2019, та статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" здійснити заходи державного контролю за діяльністю суб'єкта господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг АТ "Полтаваобленерго" щодо споживача ОСОБА_1 ; 2) зобов'язання НКРЕКП в межах повноважень винести припис про обов'язок АТ "Полтаваобленерго" відновити за свій рахунок незаконно припинене 06.02.2021 електропостачання домоволодіння; 3) зобов'язання НКРЕКП в межах своїх повноважень винести припис про обов'язок АТ "Полтаваобленерго" привести договір про розподіл електричної енергії зі споживачем ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства з урахуванням того, що даний споживач є побутовим - фізичною особою, що користується електричною енергією для особистих потреб; 4) зобов'язання НКРЕКП в межах своїх повноважень усунути від проведення дій з розгляду скарг ОСОБА_1 у межах їх розгляду за правилами Постанови №1333 ОСОБА_2 у зв'язку з його некомпетентністю, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.12 Правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджені постановою НКРЕКП від 02.07.2019 № 1333, заявник у разі порушення суб'єктом господарювання його прав та законних інтересів має право звернутись до такого суб'єкта господарювання в порядку, визначеному законодавством та умовами договору, що між ними укладено, зі скаргою чи претензією.
Суб'єкт господарювання за результатами розгляду такої скарги (претензії) зобов'язаний прийняти рішення та надати заявнику вмотивовану письмову відповідь у строки, встановлені законодавством та договором.
Заявник має право подати до НКРЕКП скаргу з вимогою про поновлення своїх прав і захист законних інтересів, порушених діями (бездіяльністю) суб'єкта господарювання та/або прийнятими таким суб'єктом рішеннями.
До скарги заявник має додати наявні у нього рішення або копії рішень суб'єкта господарювання, що приймалися за його зверненням цим суб'єктом, а також інші наявні у заявника документи, необхідні для розгляду його скарги. Оригінали рішень та інших документів після розгляду скарги повертаються заявнику.
Скарга заявника на дії (бездіяльність) суб'єкта господарювання та прийняття таким суб'єктом рішень, що порушують права і законні інтереси заявника, може бути подана до НКРЕКП протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше одного місяця з часу ознайомлення заявника з таким рішенням.
Скарга, подана заявником з порушенням зазначеного строку, НКРЕКП не розглядається. Пропущений строк подання заявником скарги за наявності поважних причин може бути поновлений НКРЕКП.
НКРЕКП, отримавши скаргу від заявника, у межах повноважень зобов'язана об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити обставини, викладені у скарзі.
Якщо за результатами розгляду скарги та наданих до неї рішень суб'єкта господарювання та документів з'ясовується, що така скарга не містить ознак порушення суб'єктом господарювання законодавства та/або ліцензійних умов, НКРЕКП направляє заявнику письмову відповідь про відмову в задоволенні вимог, викладених у скарзі.
Якщо за результатами розгляду скарги та наданих до неї рішень суб'єкта господарювання та документів з'ясовується, що наведені у скарзі факти, рішення суб'єкта господарювання та матеріали не містять достатніх даних, необхідних для прийняття НКРЕКП обґрунтованого рішення, або у зверненні є питання, що потребують отримання від суб'єкта господарювання додаткових матеріалів та пояснень, то таке звернення розглядається у порядку розгляду заяв відповідно до глави 4 цих Правил.
Якщо за результатами розгляду скарги та наданих до неї рішень суб'єкта господарювання та документів з'ясовується, що така скарга є обґрунтованою та містить ознаки порушення суб'єктом господарювання законодавства та/або ліцензійних умов, НКРЕКП направляє суб'єкту господарювання вимогу про усунення такого порушення, про що письмово повідомляє заявника.
Суб'єкт господарювання у визначені НКРЕКП строки та спосіб зобов'язаний повідомити про усунення порушення.
Якщо суб'єкт господарювання у встановлені строки повідомив НКРЕКП про усунення порушення, то відповідальний підрозділ готує проєкт рішення НКРЕКП про припинення розгляду звернення.
Якщо суб'єкт господарювання у встановлені строки та спосіб не повідомив або повідомив НКРЕКП про неусунення порушення чи заявник повторно звернувся до НКРЕКП із повідомленням про неусунення суб'єктом господарювання порушення, відповідальний підрозділ готує проєкт рішення НКРЕКП про порушення суб'єктом господарювання законодавства у відповідній сфері та/або ліцензійних умов.
Якщо за результатами розгляду скарги та наданих до неї документів з'ясовується, що така скарга не є обґрунтованою або не містить ознак порушення суб'єктом господарювання законодавства та/або ліцензійних умов, відповідальний підрозділ готує та направляє заявнику письмову відповідь з відповідним роз'ясненням.
За результатами розгляду скарги НКРЕКП приймає рішення відповідно до глави 7 цих Правил та направляє письмову відповідь заявнику.
Відповідно до пункту 7.1 цих Правил за результатами розгляду скарги НКРЕКП приймає рішення про: 1) припинення порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідній сфері; 2) припинення порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, ліцензійних умов; 3) накладення штрафу на суб'єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у встановленому порядку; 4) припинення розгляду звернення заявника.
Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 25.06.2020 у справі № 826/2470/17, від 15.01.2020 у справі № 805/195/16-а, від 23.10.2019 у справі №2040/5550/18.
Зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити заходи державного контролю, винести припис, усунути від проведення дій з розгляду скарг являє собою втручання суду у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень, який відповідно до пунктів 5.1-5.12 та пункту 7.1 Правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджені постановою НКРЕКП від 02.07.2019 № 1333, наділений свободою розсуду щодо вчинення даних дій.
З урахуванням наведеного, не підлягають задоволенню позовні вимоги про: 1) зобов'язання НКРЕКП на виконання пункту 4.8, пункту 7 Правил розгляду звернень споживачів щодо дій суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та врегулювання спорів, затверджених постановою НКРЕКП № 1333 від 02.07.2019, та статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" здійснити заходи державного контролю за діяльністю суб'єкта господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг АТ "Полтаваобленерго" щодо споживача ОСОБА_1 ; 2) зобов'язання НКРЕКП в межах повноважень винести припис про обов'язок АТ "Полтаваобленерго" відновити за свій рахунок незаконно припинене 06.02.2021 електропостачання домоволодіння; 3) зобов'язання НКРЕКП в межах своїх повноважень винести припис про обов'язок АТ "Полтаваобленерго" привести договір про розподіл електричної енергії зі споживачем ОСОБА_1 у відповідність до чинного законодавства з урахуванням того, що даний споживач є побутовим - фізичною особою, що користується електричною енергією для особистих потреб; 4) зобов'язання НКРЕКП в межах своїх повноважень усунути від проведення дій з розгляду скарг ОСОБА_1 у межах їх розгляду за правилами Постанови №1333 ОСОБА_2 у зв'язку з його некомпетентністю,
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, факт наявності у позивача порушеного права не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із пунктом 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 пункту 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133), ОСОБА_2 , члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 39369133), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Канигіна Т.С.