21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
"19" липня 2010 р. Справа № 11/97-10
за позовом колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка,
с. Вінницькі хутори Вінницького району
до Вінницької районної державної адміністрації, м. Вінниця
третя особа Комунальну організацію «Обласний фонд сприяння інвестиціям
та будівництву», м. Вінниця
про визнання розпорядження недійсним
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників сторін:
від позивача - А. Григорчук керівник;
від відповідача - не з'явився;
третьої особи - О. Катеринич за довіреністю № 415-1 від 30.06.2010р.;
присутні - Є. Самійлович Г. Крот, Т. Шаповал, Г. Пасютинська,
Л. Кривешко, С. Богомаз,
Заявлено позов про визнання недійсним розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації № 2039 від 22.11.2007р. «Про порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування комунальній організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництва»для ведення підсобного сільського господарства на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту»на підставі п. «г»ч. 3 ст. 152, ст. 155 Земельного кодексу України (2001 року).
Позов мотивовано тим, що розпорядження голови Вінницької районної державної адміністрації № 2039 від 22.11.2007р. «Про порядок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування комунальній організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництва» є незаконним та таким, що порушує право позивача як власника та користувача земельних ділянок та норми чинного законодавства України, оскільки на день видачі оскаржуваного розпорядження всі землі в межах адміністративно-територіальної одиниці Вінницько-Хутірської сільської ради за межами населеного пункту належать КСП ім. Шевченка на підставі Державного акту на право колективної власності на землю від 10.04.1997 року.
Відповідач у відзиві заперечує проти позову посилаючись на правомірність та обґрунтованість оскаржуваного розпорядження.
Щодо тверджень позивача про існування Державного акту на право колективної власності на землю, то вказує, що на момент видачі розпорядження, про існування Державного акту не було відомо.
До того ж, відповідач посилаючись на рішення Конституційного суду України № 1-6/2010 від 01.04.2010р. Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин»від 18.03.2010р. зауважує, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.
Третя особа у клопотанні від 19.07.2010р. та її представник в судовому засіданні вказує, що на вказаний спір поширюється компетенція адміністративних судів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу,суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню в огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»визначено, що виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі (п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»).
В силу ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення та за межами населених пунктів.
З аналізу наведених норм виливає, що органи виконавчої влади, до складу яких входить Вінницька районна державна адміністрація, є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах, що є предметом спору в даній справі, реалізовує надані йому владні управлінські функції у сфері земельних відносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом підвідомчості адміністративних судів є публічно-правові спори, в яких хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові особи чи інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції.
На спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, поширюється компетенція адміністративних судів.
Отже, на даний спір поширюється компетенція адміністративних судів і він має розглядатися в порядку адміністративного судочинства відповідним адміністративним судом.
Наведене стверджується рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010р. № 10-рп/2010, яке в силу ст. 69 Закону України «Про Конституційний суд України» є обов'язковим до виконання та у відповідності до ст. 63 цього Закону є остаточним і оскарженню не підлягає.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, доповненої Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин», господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.
Зважаючи, що сторонами у справі не є суб'єкти господарського діяльності, суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи вищевикладене, провадження у справі слід припинити з поверненням позивачу судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись п. 1 ст. 80, ст. 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Провадження у справі припинити.
2. Повернути із державного бюджету на рахунок колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка (23201, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 1, код 03733826) державне мито в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн., перераховане згідно платіжного доручення № 17 від 25 травня 2010 року, та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу перераховані згідно платіжного доручення № 16 від 25 травня 2010 року. (оригінали платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи № 11/97-10).
3. Копію ухвали направити сторонам та третій особі.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2- позивачу - (23201, Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, вул. Леніна, 1)
3- відповідачу - (21016, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 17)
4 - КО "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (21001, м. Вінниця, просп. Коцюбинського,
26/58)