05 липня 2023 року
м. Київ
справа № 200/8760/21
адміністративне провадження № К/990/21623/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №200/8760/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про стягнення невиплачених при звільненні грошових коштів та середнього заробітку за час затримки їх виплат,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, у якому просив стягнути з відповідача:
- вихідну допомогу у розмірі 16389,17 грн;
- середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 26 березня 2021 року по день ухвалення судового рішення;
- середній заробіток за весь час затримки виплат за невикористану відпустку та 20 днів лікарняного при звільненні за період з 26 березня 2021 року по 14 червня 2021 року у розмірі 68078,07 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача вихідну допомогу при звільненні в розмірі 16389,17 грн, середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні з 26 березня 2021 року по 23 березня 2023 року в розмірі 16389,17 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
16 червня 2023 року до Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №200/8760/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
На думку скаржника, судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано статтю 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у взаємозв'язку зі статтями 116, 235 цього Кодексу та помилково зроблено висновок щодо права позивача на вихідну допомогу при звільненні.
За приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України, вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми), а також зазначення, у чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду, та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Водночас Суд зауважує, що Верховний Суд сформував сталу практику щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо права на виплату вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України у разі звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), викладену зокрема у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі №420/4115/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19, від 17 березня 2021 року у справі №420/4581/20, від 26 лютого 2021 року у справі №1.380.2019.006923, від 24 листопада 2022 року у справі №280/7483/20, від 29 листопада 2022 року у справі №200/4481/21.
Вказане спростовує доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та наявність підстав для відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші доводи та аргументи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Також в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник указує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для Донецької обласної прокуратури та всіх органів прокуратури, що за змістом відповідає підпунктам «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Однак ці посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, наводяться для справ незначної складності та інших справ, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.
У свою чергу ця справа розглянута за правилами загального позовного провадження, оскільки суд першої інстанції з урахуванням категорії та складності справи, обсягу та характеру доказів у ній вирішив розглядати її в порядку загального позовного провадження та не визначив як справу незначної складності, а тому скаржник має наводити підстави для оскарження судового рішення, що передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України.
У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За викладених обставин касаційна скарга Донецької обласної прокуратури підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №200/8760/21.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Донецької обласної прокуратури на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у справі №200/8760/21 - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного СудуЖ.М. Мельник-Томенко