05 липня 2023 року
м. Київ
справа №420/17285/22
адміністративне провадження № К/990/21966/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного від 06 червня 2023 року
у справі №420/17285/22
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати нарахувати та виплатити грошові кошти,
Позивач, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в особі командира полковника Збройних сил України ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати нарахувати та виплатити грошові кошти, мотивуючи його тим, що оскаржуваним наказом командир відповідача (з основної діяльності) полковник ОСОБА_2 визнав таким, що знайшов свого підтвердження, факт можливої протиправної діяльності деяких військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосував в тому числі до позивача дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність; позбавив його щомісячної премії за жовтень 2022 року; постановив не виплачувати йому додаткову винагороду в місяці надходження на адресу відповідача витягу з ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.493 ККУ за фактом невиконання бойового наказу. Позивач не погоджується з правомірністю оскаржуваного наказу, заперечує наявність обставин та складу правопорушення, в якому за оскаржуваним наказом він був визнаний винним, а також наголошує на порушенні порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Так, позивач вважає, що службове розслідування проводилось з порушенням зазначених вимог Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, без вивчення доводів осіб, яких воно безпосередньо стосувалось, та без всебічної, повної і об'єктивної перевірки обставин, які законом мали бути врахованими. Позивач та інші особи, щодо яких здійснювалось службове розслідування, не був ознайомлений з підставами його проведення, зі своїми правами та обов'язками під час проведення службового розслідування, був позбавлений можливості порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації, висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять, а також ознайомлюватися з актом службового розслідування. Командир ІНФОРМАЦІЯ_1 не віддавав жодного розпорядження у відповідності до ст.35 Статуту ВС ЗСУ, яке можливо було б сприйняти, як наказ, що підлягав виконанню 02 жовтня 2022 року. Це також доводиться відсутністю будь-яких заходів з боку командира ІНФОРМАЦІЯ_1 направлених на виконання такого наказу, які він повинен був би вживати у випадку фактів відмови від виконання його наказу позивачем, а тим паче, усіма бійцями ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час виходу на бойове завдання 18 жовтня 2022 року ніхто з військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_1, у тому числі і позивач, не знав про те, що їх звинувачують у невиконанні бойового наказу командира та що з цього приводу йде службове розслідування, й дізнались про ці обставини випадково, після отримання фотографій оскаржуваного наказу. Все викладене можуть підтвердити усі військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1, які перелічені в оскаржуваному наказі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного від 06 червня 2023 року, позов задоволено у повному обсязі.
20 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року на постанову П'ятого апеляційного адміністративного від 06 червня 2023 року у справі №420/17285/22.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини 5 цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" не встановлено.
Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та значний суспільний інтерес.
Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України).
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що судове рішення ухвалене у даній справі на підставі неповного та без всебічного з'ясування обставин. Однак в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин скаржником не обґрунтовано.
Також, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Доводи скарги з приводу суспільного інтересу мають суб'єктивний характер та зводяться до незгоди з результатом розгляду справи, що не є безумовною підставою для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справі, розглянутої за правилами спрощеного провадження.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Тому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктами "а" та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судом апеляційної інстанції обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскільки ця касаційна скарга подана на судове рішення у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року на постанову П'ятого апеляційного адміністративного від 06 червня 2023 року у справі №420/17285/22.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко