Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
Справа № 705/6370/16-ц
провадження № 61-12040св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Фетісової Т. Л., Вініченка Б. Б., Сіренка Ю. В.,
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що він і відповідач мають у власності по частині домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , і між ними наявний спір з приводу порядку користування земельною ділянкою, що був підставою для звернення до судів.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 та визначено порядок користування земельною ділянкою відповідно до часток кожного у праві власності на домоволодіння.
Після цього рішенням Уманської міської ради Чернівецької області від 20 червня 2006 року № 3.6-2/5 спірну земельну ділянку передано у власність сторонам згідно з частками кожного у домоволодінні. Однак позивач вважав, що розміри земельних ділянок у державних актах вказано невірно, у зв'язку з чим він звертався до адміністративного суду з вимогами до Уманської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконними державних актів на право приватної власності на землю та вказаного рішення міської ради.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено та вказано, що сторони можуть звернутися з питанням про поділ спірної земельної ділянки в натурі у порядку цивільного судочинства, що й стало підставою для звернення з цим позовом.
ОСОБА_1 просив суд:
- провести поділ земельної ділянки по АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_2 ;
- виділити йому та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 345 кв. м по АДРЕСА_1 ;
- виділити ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 306 кв. м по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 13 липня 2021 року ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 31 травня 2021 року про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки скасовано. Матеріали цієї цивільної справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області
від 26 вересня 2022 року, постановленою у складі судді Єщенко О. І., провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час питання розподілу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 та визнання права власності на земельні ділянки за позивачем та відповідачем вирішено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу задоволено.
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 вересня 2022 про закриття провадження у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки скасовано.
Матеріали цієї цивільної справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не врахував, що позивач вважає, що розміри земельних ділянок у зазначених державних актах вказано невірно, у зв'язку з чим він звертався до адміністративного суду з вимогами до Уманської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконними державних актів на право приватної власності на землю та вказаного рішення міської ради. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у задоволенні позову відмовлено та вказано, що сторони можуть звернутися з питанням про поділ спірної земельної ділянки в натурі у порядку цивільного судочинства, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги щодо поділу спірної земельної ділянки між сторонами шляхом визнання права власності за кожним на частину майна на цей час не вирішено. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, помилково вказав про відсутність предмету спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
06 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Уманського міськрайонного суду Черкаської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) та у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438св21).
Заявник вказує, що особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заявник стверджує, що спірні правовідносини, які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані встановленням порядку користування спірною земельною ділянкою та набуттям сторонами права власності на виділені їм судом частини, а тому правовідносини між сторонами у справі втратили характер спірних, в свою чергу, предмет та підстави позову зникли.
Суд апеляційної інстанції даної обставини не врахував та зробив висновок про необхідність повторного поділу вже розділеної земельної ділянки, яка відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України припинила своє існування як об'єкт цивільних прав.
Факт вирішення цього спору підтверджений також і висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 12 листопада 2013 року у справі № К/800/31895/13 та висновками Апеляційного суду Черкаської області, викладеними в ухвалі від 02 березня 2017 року у справі № 2-3/11, де зазначається, що спірна земельна ділянка судами давно розподілена.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року - без змін, як таку, що прийнята без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 20 січня 2005 року у справі № 22-87 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою встановлено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 з виділенням ОСОБА_2 у користування земельної ділянки площею 306 кв. м, ОСОБА_1 - площею 345 кв. м.
Рішенням Уманської міської ради від 20 червня 2006 року № 3.6-2/5 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 306 кв. м, ОСОБА_1 - 345 кв. м, для обслуговування житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Уманської міської ради від 20 червня 2006 року № 3.6-2/5 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 видано державні акти про право власності на земельні ділянки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилається заявник, вказано: «4.13. Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
4.14. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
4.15. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
4.16. Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення».
Прикладами відсутності предмета спору Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) вказала, зокрема, дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилається заявник, зазначено, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Позивач, отримавши державний акт на земельну ділянку, встановив, що розміри, які вказані у державних актах на право власності на земельну ділянку, що видані на його та відповідача ім'я, не відповідали конфігурації та розмірам як за фактичним користуванням, так і розмірам у варіанті № 2 будівельно-технічної експертизи, згідно з якою встановлений порядок користування земельною ділянкою судом апеляційної інстанції (згідно з частками кожного із співвідповідачів). Тому вважав, що його порушене право підлягає захисту на підставі статті 152 ЗК України.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської міської ради та ОСОБА_2 про визнання незаконними державних актів на право приватної власності на землю та рішення Уманської міської ради від 20 червня 2006 року № 3.6-2/5 відмовлено та вказано, що оскаржуване рішення міської ради видано на виконання чинного судового рішення, тому є законним та обґрунтованим, а державні акти видано на підставі цього рішення. Одночасно суд апеляційної інстанції вказав, що сторони можуть звернутися з питанням про поділ спірної земельної ділянки в натурі у порядку цивільного судочинства.
Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що у даному випадку предметом спору є поділ земельної ділянки між сторонами шляхом визнання права власності за кожним на частину майна.
Позивач вважав, що розмір земельних ділянок, зазначений у державних актах, вказано невірно, тому обґрунтованими є висновки суду апеляційної інстанції про те, що на цей час спір між позивачем та відповідачем не вирішений, тобто між сторонами залишилися неврегульовані питання, а тому висновок суду першої інстанції про застосування до вказаних правовідносин пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України є помилковим.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції фактично зробив висновок про необхідність повторного поділу вже розділеної земельної ділянки, яка відповідно до частини тринадцятої статті 79-1 ЗК України припинила своє існування як об'єкт цивільних прав, не ґрунтуються на нормі закону, оскільки незважаючи на існування судового рішення про визначення порядку користування земельною ділянкою, на підставі якого прийнято рішення органом місцевого самоврядування та видано державні акти, між сторонами залишилися неврегульовані питання.
Отже, процесуальна ухвала суду першої інстанції фактично позбавляє позивача прав, наданих йому частиною першою статті 4 ЦПК України, що в свою чергу констатував суд апеляційної інстанції, а не вирішив спір по суті, як помилково вважає заявник.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтовані судове рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а та постанову апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Черкаського апеляційного суду від 01 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник