Постанова
Іменем України
04 липня 2023 року
м. Київ
справа № 2-2120/2003
провадження № 61-10783св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пришляк Тетяни Олексіївни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року, ухвалене у складі судді Целух А. П., та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка І. А.,
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У липні 2014 року ОСОБА_2 звернулася із заявою про відновлення втраченого судового провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності.
Заява ОСОБА_2 мотивована тим, що у провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до неї про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним та визнання права власності. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і визнано за ОСОБА_1 право власності на цю квартиру. У подальшому ОСОБА_1 вказану квартиру продала ОСОБА_3 .
Вказувала на те, що про рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року їй відомо не було і копію зазначеного рішення вона не отримувала. Вказана цивільна справа згідно з обліково-статистичними даними архіву суду зареєстрована в суді у 2003 році, проте в архіві суду першої інстанції не зберіглася, що перешкоджає оскарженню рішення суду.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила відновити втрачене судове провадження.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-2120/2003 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.
Відновлено такий зміст резолютивної частини рішення суду першої інстанції від 03 лютого 2003 року: «Признать договор купли-продажи недвижимого имущества от 07 февраля 2002 года, согласно которого квартира АДРЕСА_1 , которая принадлежала ОСОБА_5 на основании акта приема-передачи от 15 февраля 1995 года, зарегистрированого в МБТИ г. Одессы 25 апреля 1995 года под №94 под реестром №2738 стр. 57, была приобретена ОСОБА_6 , - действительным. Признать за ОСОБА_6 право собственности на квартиру АДРЕСА_1 ».
19 лютого 2015 року, не погоджуючись з рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності відмовити.
Того ж дня представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2016 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року скасовано, розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження закрито.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25 лютого 2016 року про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року та ухвалу від 25 лютого 2016 року про закриття апеляційного провадження скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року скасовано з ухваленням нового, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - ОСОБА_7 , на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року залишено без руху.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час вирішення питання апеляційним судом, вказавши на необґрунтованість наведених підстав поновлення строку.
Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником - ОСОБА_7 , задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 06 грудня 2017 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження (провадження № 61-7320св18).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відновлення лише резолютивної частини рішення Малиновського районного суду від 03 лютого 2003 року унеможливлює перегляд цього рішення в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Пришляк Т. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з'ясував обставини справи, не приділив належної уваги її доводам і не проаналізував надані нею докази, які свідчать про очевидну незаконність рішення суду першої інстанції від 03 лютого 2003 року, а саме доказам, які підтверджують такі обставини: зміну нею прізвища в 1994 році на « ОСОБА_8 » (документ про шлюб), отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон в 1999 році на прізвище « ОСОБА_8 » (відповідь на запит МЗС України), те, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , який вона мала до виїзду з України на прізвище ОСОБА_9 , було 24 грудня 1999 року направлено до територіального підрозділу для списання та знищення згідно з чинним законодавством України (повідомлення ГУ ДМС України в Одеській області від 15 лютого 2016 року).
Малиновський районний суд м. Одеси рішенням від 03 лютого 2003 року задовольнив позов до особи ОСОБА_9 , якої не існувало за паспортним документом на час розгляду справи, що свідчить про те, що суд не встановив належним чином особу відповідача.
Підставами касаційного оскарження Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року представник заявника зазначає: необхідність відступити від правових висновків викладених у постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року (справа № 111/2150/13-ц провадження № 61-24083св18); суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України свідчить, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втраченого у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю.
Згідно частин третьої, четвертої статті 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.
Тлумачення частини першої статті 494 ЦПК України дає підстави для висновку, що допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо провадження втрачено у відповідній частині. При цьому, не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачене повністю (ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 111/2150/13-ц (провадження № 61-24083сво18)).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 червня 2023 року у справі № 2-7985/2003 (провадження № 61-9312сво22) відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 435/4160/13-ц (провадження № 61-15459св19), від 14 лютого 2022 року у справі № 2-275/2010 (провадження № 61-13540св21), від 20 липня 2022 року у справі № 423/725/13 (провадження № 61-15590св21), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року у справі № 2-1659/07 (провадження № 61-23248св19), щодо можливості закривати апеляційне провадження, якщо втрачене судове провадження відновлено не повністю, за аналогією до норми частини четвертої статті 494 ЦПК України.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у вказаній постанові дійшов висновку про те, що у розумінні приписів статті 494 ЦПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження або у разі перегляду судового рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у відновленні втраченого судового провадження чи відновлено його частково, зобов'язаний ухвалити відповідне судове рішення у межах своєї компетенції та повноважень, у переліку яких закриття апеляційного провадження не передбачено.
У справі, яка переглядається, провадження було втрачене повністю, проте відновлено частково, лише в резолютивній частині рішення Малиновського районного суду від 03 лютого 2003 року, а оскільки не допускається відновлення втраченого провадження в частині, якщо воно втрачено повністю, то апеляційний суд із дотриманням норм процесуального права дійшов правильного висновку про неможливість розгляду справи в апеляційному порядку в зв'язку з неповним відновленням провадження.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Пришляк Тетяни Олексіївни залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2003 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник