1[1]
07 червня 2023 року суддя Київського апеляційного суду Ковальська В.В., розглянувши за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та захисника Майорова С.М. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року про визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років з конфіскацією транспортного засобу «Кіа Optima», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Згідно з постановою судді ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався адміністративному стягненню за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та за відмову від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, втретє протягом року 12 листопада 2022 року о 15 год. 00 хв. на вул. Велика Кільцева, 124 у м. Києві керував транспортним засобом «Кіа Optima», н.з. НОМЕР_1 , і після встановлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - бодікамерами № 474921 та №472081.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року та закрити провадження у справі, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення
Апелянт зазначає, що в копії протоколу про адміністративне правопорушення, врученій ОСОБА_1 в день складання протоколу 12 листопада 2022 року, не має кваліфікуючих ознак правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП, а містить позначку у виді римської цифри 1 в графі частина та не має відмітки щодо суду. Отже, вказані обставини дають підстави стверджувати, що поліцейським, який складав протокол про адміністративне правопорушення, дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАІІ, а допис внесений пізніше іншою особою.
Згідно з положеннями КУпАІІ, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд позбавлений процесуальної можливості самостійно визначати, встановлювати фактичні обставини, норми КУпАП порушені ОСОБА_1 , та відповідно самостійно кваліфікувати дії особи за відповідними нормами КУпАІІ. Невідповідність формулювання суті адміністративного правопорушення у протоколі, з подальшим притягненням до відповідальності за частиною третьою статті 130 КУгіАГІ, позбавляє особу щодо якої складено протокол, права здійснювати предметний захист та порушує її процесуальні права.
В апеляції зазначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення, поліцейський вказав на три ознаки начебто наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , при цьому одна з цих ознак є ознакою алкогольного сп'яніння.
Вказані ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 не відповідають даним, що містяться на переглянутому відеозаписі. Об'єктивних даних, що у ОСОБА_1 присутні ознаки наркотичного сп'яніння, двоє свідків по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підтвердили, та суд першої інстанції не допитав їх у судовому засіданні, при тому що ОСОБА_1 просив про це. Вказані свідки зафіксовані на відеозаписах поліцейських і мали досить активну позицію. На 15 год. 39 хв. відеозапису, свідки, що перебувають поруч з ОСОБА_1 ставлять під сумнів зазначені у протоколі його зовнішні ознаки наркотичного сп'яніння.
Тобто, по суті, на місці складання протоколу про адміністративне правопорушення, у присутності двох свідків, яких не зазначено у протоколі, але зафіксовано на відео, спростовані ознаки наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 . Відповідно, за відсутності ознак наркотичного сп'яніння, подальші вимоги поліцейського про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря є безпідставним, та не законним.
Окрім того, на відеозаписі поліцейський вказує, за що і де в протоколі потрібно поставити підпис водієві, однак не роз'яснює йому його прав, і цим обставинам повинна була бути дана відповідна оцінка з боку суду першої інстанції, а саме: відсутність роз'яснення прав ОСОБА_1 , передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Окрім того, ОСОБА_4 не роз'яснені наслідки притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 130 КУпАП, та тим більше не роз'яснені наслідки притягнення за частиною 3 статті 130 КУпАП.
Під час відеофіксації поліцейськмий не зазначає до якого конкретно найближчого медичного закладу пропонує проїхати ОСОБА_1 . Під час відеозапису можна почути про планшет поліцейського. Тому, на думку ОСОБА_1 , вимога поліцейських про проходження огляду на стан сп'яніння з'явилась, тільки після того, коли поліцейські побачили у планшеті, що він раніше притягався за ст. 130 КУпАП, але ж, така законна підстава для проходження огляду на стан сп'яніння як попереднє притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП - відсутня.
Окрім того, матеріали адміністративного провадження не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій уповноваженій особі, що викликає сумнів у законності дій поліцейського при оформленні матеріалів, та його дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі. Такого відсторонення не було, та після складання протоколу та постанови, ОСОБА_1 керуючи автомобілем, поїхав далі із свідками по своїх справах.
Також апелянт вказує на те, що згідно з матеріалами справи поліцейськими не був проведений первинний огляд особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, або відеозапису, та акт огляду водія взагалі не складався.
Як вбачається з відеофайлу, який розміщений на СД-диску, що долучений до матеріалів справи, відео зйомка не проводилась безперервно, що є порушенням п. 5. розділу II Інструкції, тобто працівниками поліції безперервна відео фіксація обставин вчинення, виявлення адміністративного правопорушення не проводилась.
Окрім того, поліцейський до протоколу про адміністративне правопорушення не надав дозволу повноважних осіб, на виїмку з нагрудної камери та на СД-диск відеозапису подій, які відбувались 12 листопада 2022 року. При цьому, до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД 371035 від 12 листопада 2022 року не додано доказів, що саме поліцейський ОСОБА_5 , або інша особа є тією відповідальною особою, якому згідно п. 6 Інструкції № 1026 надано дозвіл на копіювання та видачу цього відеозапису, та не надано доказів, що відповідна відмітка робилась у Журналі обліку копіювання та видачі відеозаписів, що ставить під сумнів законність копіювання та видачі долученого до протоколу відеозапису з нагрудної камери саме поліцейському ОСОБА_6 або іншій особі, а відтак, докази, які зібрані з порушенням порядку встановленого законом є недопустимими;
Також факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 12 листопада 2022 року о 15 год. 00 хв. не підтверджений відповідними відеодоказами.
А також, не встановлено місце скоєння правопорушення, тому як у протоколі про адміністративне правопорушення зазначена адреса: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 124, а у постанові про адміністративне правопорушення серії ЕАР № 6161452 від 12 листопада 2022 року, за ст. 122 КУпАП, зазначається той же час правопорушення, тільки місце вказано за іншою адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 123. Вказаний факт невизначеності місця правопорушення, на відеозапису обговорюють між собою поліцейські, та відповідно не встановлюють точне місце правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Майорова С.М., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений у постанові судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 371035 від 12 листопада 2022 року; направленням на огляд водія ОСОБА_1 до КМНП "Соціотерапія" з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; копією постанови серії ЕАР №6161452 від 12 листопада 2022 року; довідкою ст. інспектора з о/д відділу адміністративної практики УПП у м. Києві ДПП Тлісової А. щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення; карткою обліку адміністративного правопорушення від 21 листопада 2022 року, копією постанови судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; карткою обліку адміністративного правопорушення від 21 листопада 2022 року, копією постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; відеозаписом з бодікамери 474921, 472081.
Доводи апелянта щодо незаконності та необґрунтованості постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року є безпідставними.
Так, посилання апелянта на те, що суддя районного суду вийшов за межі обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та безпідставно кваліфікував ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, тоді, як поліцейським дії водія були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийнятими до уваги, позаяк у протоколі, який надійшов на розгляд до суду дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП та до протоколу були додані відповідні документи на доказ того, що ця особа двічі протягом року піддавалась адміністративному стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя апеляційного суду вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги щодо порушень, допущених поліцейськими при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та недоведеності обставин, викладених у протоколі.
Зокрема, посилання апелянта на те, що у справі відсутній відеодоказ керування транспортним засобом ОСОБА_1 12 листопада 2022 року о 15.00 год. є неспроможним.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини і відеозапис з нагрудної камери поліцейського є лише одним із джерел доказів, передбачених цим законом.
При цьому в матеріалах справи є докази керування ОСОБА_1 автомобілем «Кіа Optima», н.з. НОМЕР_1 12 листопада 2022 року о 15.00 год., позаяк з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що поліцейський, звертаючись до ОСОБА_1 , пояснює причину зупинки керованого ним автомобіля - порушення вимог знаку 5.16, яким встановлено рух прямо, а водій повернув ліворуч. ОСОБА_1 погодився з тим, що порушив вимоги вказаного знаку та відносно нього була складена постанова за ч. 1 ст. 122 КУпАП про накладення штрафу, копія якої є в матеріалах справи.
Також з відеозапису з нагрудної камери поліцейського убачається, що при спілкуванні з водієм ОСОБА_1 у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, які поліцейський озвучує на камеру: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук та не реагування зіниць очей на світло.
Такі ж ознаки наркотичного сп'яніння зазначені і в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ від 09 листопада 2015 року №1452/735 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції, є наявність однієї чи кількох ознак стану алкогольного сп'яніння, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції.
При цьому посилання апелянта на те, що поліцейський не проводив його огляд та наявність вказаних ознак не підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського не можуть бути взятими до уваги, позаяк зазанчені у протоколі ознаки наркотичного сп'яніння можуть бути виявлені при спілкуванні з особою, а відеозапис не може передати такі ознаки сп'яніння.
Відеозаписом зафіксовано, як поліцейський обговорює з ОСОБА_1 наявність вказаних ознак сп'яніння та пропонує йому пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, але ОСОБА_1 , навіть після того, як поліцейський роз'яснив йому наслідки відмови від проходження такого огляду, не заперечуючи озвучених поліцейським ознак сп'яніння, відмовився від проведення огляду.
Доводи апелянта про те, що вимога поліцейських про проходження огляду на стан сп'яніння з'явилась, лише після того, як поліцейські побачили у планшеті, що ОСОБА_1 раніше притягувався до відповідальності за ст. 130 КУпАП, є безпідставними, оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції за порушення правил дорожнього руху, поліцейські виявили у водія ознаки наркотичного сп'яніння, а інформація про те, що водій притягувався до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП була додатковою підставою для вимоги поліцейських щодо проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Посилання апелянта на те, що присутні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, на які вказав поліцейський, підтверджуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, проте вказана обставина не спростовує висновку, викладеного у постанові судді районного суду про те, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи апелянта про те, що суддя районного суду за клопотанням ОСОБА_1 в судовому засіданні не допитав свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є голослівними, оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 подавалось клопотання про допит вказаних свідків.
Посилання ОСОБА_1 на те, що за відсутності ознак наркотичного сп'яніння, які спростовували свідки події, подальші вимоги поліцейського про проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікаря були безпідставними, не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, ОСОБА_1 , будучи учасником дорожнього руху, відповідно до п. 1.3 ПДР України зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, зокрема п. 2.5 ПДР України, яким передбачено обов'язок водія пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції.
Причому, водій, на виконання вимог п. 2.5 ПДР України, зобов'язаний пройти огляд на стан сп'яніння, незалежно від того, чи перебував він у такому стані, оскільки поліцейський може виявити лише ознаки сп'яніння, а стан, зокрема, наркотичного сп'яніння може встановити лише лікар нарколог.
У даному разі ОСОБА_1 не виконав вимог п. 2.5 ПДР України, які він, як водій, зобов'язаний був знати та неухильно виконувати.
Доводи апелянта про те, що поліцейський вказував водієві, де потрібно поставити підпис, та не роз'яснив прав ОСОБА_4 , передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП,спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 під розписку були роз'яснені права та обов'язки, передбачені вказаними законами.
При цьому, та обставина, що поліцейський показував ОСОБА_1 де поставити підписи у протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, в графі пояснень та за отримання тимчасового талону на право керування автомобілем, не свідчить про порушення прав особи, щодо якої складався протокол про адміністративне правопорушення..
Доводи ОСОБА_4 про те, що йому не роз'яснені наслідки притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 130 КУпАП є безпідставними, оскільки з відеозапису убачається, що поліцейський неодноразово наголошував про наслідки відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку.
Окрім того, згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 до складання протоколу 12 листопада 2022 року був обізнаний з порядком складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та наслідками розгляду таких протоколів у суді, оскільки постановою судді Печерського районного суду м. Києва 13 жовтня 2022 року притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2022 року - за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння.
Посилання апелянта на те, що під час відеофіксації поліцейський не зазначає до якого конкретно найближчого медичного закладу пропонує проїхати ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки водій відмовився від проходження огляду в медичному закладі.
Твердження апелянта про те, що після виявлення в нього ознак наркотичного сп'яніння, він не був відсторонений від керування транспортним засобом, а продовжував керувати автомобілем матеріалами справи не підтверджується, а відсутність в матеріалах справи даних про те, що водій не був відсторонений від керування транспортним засобом само по собі не свідчить про те, що такого відсторонення не було.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про не проведення первинного огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів, оскільки, відповідно до Розділу II п. 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі, і та обставина, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.
Доводи апелянта щодо безперервності відеофіксації є неспроможними, оскільки на відео повністю зафіксовано процес спілкування поліцейських з ОСОБА_1 з моменту зупинки транспортного засобу, з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, за яких водій відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення та підписання його ОСОБА_1 .
Зафіксована на наданих відеозаписах інформація є достатньою та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами на підтвердження обставин, що мають значення для справи.
При цьому посилання апелянта на недопустимість як доказу, відеозапису з нагрудної камери поліцейського, у зв'язку з відсутністю доказів того, що саме поліцейський ОСОБА_5 , або інша особа є тією відповідальною особою, якому згідно п. 6 Інструкції № 1026 надано дозвіл на копіювання та видачу цього відеозапису не ґрунтуються на вимогах закону.
Як зазначалось у цій постанові, відеозапис з нагрудної камери поліцейського відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП є джерелом доказів та вказаним законом не передбачено підстав, за яким доказ може бути визнано недопустимим.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вказуючи на недопустимість як доказу відеозапису з нагрудної камери поліцейського, водночас посилається на дані відеозапису, як на підтвердження своїх доводів, вочевидь, вважаючи цей доказ допустимим.
Посилання ОСОБА_1 на те, що не встановлено місце скоєння правопорушення, є безпідставними, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначена адреса: м. Київ, вул. Велика Кільцева, 124, і така ж адреса вказана в оскаржуваній постанові судді районного суду.
Отже, постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 23 березня 2023 року щодо ОСОБА_1 є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 23 березня 2023 року про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова судді апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В.В. Ковальська
[1]Справа № 759/6227/23
Провадження № 33/824/3771/2023
Головуючий у першій інстанції Ясельский А.М.
Доповідач Ковальська В.В.