Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/7862/2023
м. Київ Справа № 370/463/21
15 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Осадченко І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Старовойта Віталія Петровича на рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Мазки Н.Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та майнової шкоди,-
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Макарівського районного суду Київської області з позовом до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та майнової шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 24.11.2020 року о 14.00 годині поліцейським Управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції сержантом Старухіним Сергієм Володимировичем відносно нього - ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №143935, згідно якому ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Wolkswaden LT96, державний номерний знак НОМЕР_1 , при зустрічному роз'їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем Scania, державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом Wielton державний, номерний знак НОМЕР_3 , чим порушив вимоги п.12.1 та13.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальних збитків .
Зазначає, що постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23.12.2020 року провадження у справі №759/21674/20 про адміністративне правопорушення за складеним протоколом серії ДПР18 №143935 від 24.11.2020 року стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 04.01.2021 року.
У зв'язку з необхідністю надання правової допомоги для захисту від необґрунтованого звинувачення у скоєнні адміністративного правопорушення він був змушений звернутись до адвоката щодо захисту своїх порушених прав. 15.12.2020 року ним було укладено договір про надання професійної правничої допомоги №56 з адвокатом Старовойтом Віталієм Петровичем, повноваження якого підтверджуються ордером серії АІ №1075212 від 17.12.2020 року.
Додатком №2 до договору про надання професійної правничої допомоги сторони обумовили ставки, порядок та строки виплати гонорару за надану професійну правничу допомогу адвокатом по захисту клієнта у Святошинському районному суді міста Києва у справі №759/21674/20.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2020 року загальна вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги склала 11 900,00 гривень. На виконання умов договору він згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №94 від 23.12.2020 року сплатив суму 11 900,00 гривень.
Окрім того, він переніс моральні страждання, які полягали у переживаннях щодо розголосу вказаного акту за місцем проживання та місцем роботи у зв'язку з побоюванням громадського осуду, страх втрати робочого місця, позбавлення можливості користуватися спеціальним правом щодо керування транспортним засобом, необхідністю нести витрати на правничу допомогу, оскільки він був вимушений звертатися до адвоката та суду, щоб довести неправомірність дій працівників поліції і тим самим відстояти свою честь та гідність.
Згідно з наказом №7-К від 11.02.2020 року він прийнятий на роботу на посаді водія автотранспортних засобів у ТОВ «Віста» (код ЄДРПОУ; 13734034).
Незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, наслідком якого могло бути позбавлення його права керування транспортним засобом, призвело б до втрати роботи, про що він був попереджений керівником підприємства. Внаслідок чого його родина залишилась би без засобів до існування так як він є єдиним годувальником у сім'ї.
З огляду на вище викладене, просив суд стягнути з Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11 900,00 гривень та відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 000.00 гривень.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та майнової шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 20 березня 2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Старовойт Віталій Петрович подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та майнової шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що позивач просить стягнути матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач в позовній заявці просив стягнути моральну та майнову шкоду, завдану йому незаконними діями працівника патрульної поліції при здійсненні ним своїх повноважень.
На думку позивача, у нього виникло право відшкодування шкоди в розмірі і в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у зв'язку із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, а не у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності.
Зазначає, що, вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. ст. 22,1166,1173 та 1176 ЦК України.
Вказує на те, що п. 4 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно- розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачені випадки, у яких виникає право на відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, зокрема, у випадках закриття справи про адміністративне правопорушення.
Також апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту, а саме: лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатнім для того, щоб захист вважався ефективним.
28 квітня 2023 року на електронну пошту апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Пєлєшенко Діани Русланівни, в якому вона просила апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 01.11.2022 року- залишити без змін.
Посилається на відсутність визначених ст.ст. 1173, 1174 ЦК України підстав для притягнення органу державної влади в особі посадових чи службових осіб до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, так як для цього необхідним є наявність трьох складових: неправомірні дії цього органу ( посадової особи), наявність шкоди, причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Визначальним моментом є доведення наявності таких умов позивачем, який звертається до суду з позовом про стягнення шкоди.
Зазначає також,що патрульні поліцейські при оформленні матеріалів ДТП тільки фіксують подію шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу України про адміністративні правопорушення, а є доказом події відповідно до ст. 251 КУпАП.
Встановлення наявності або відсутності вини учасників ДТП здійснюється виключно судом.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження встановлення факту неправомірності дій патрульних поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 24 листопада 2020 року, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.
В судовому засіданніпредставник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Пєлєшенко Діана Русланівна проти доводів апеляційної скарги представника позивача заперечувала, посилаючись на їх безпідставність, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Старовойт Віталій Петрович, а також представник третьої особи у справі Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явились, про день та час слухання справи апеляційним судом повідомлені, причин своєї неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 11 лютого 2020 року був прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів з 12 лютого 2020 року з- випробувальним терміном 3 місяці, що підтверджується копією ноказу № 7-К Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста».
24 листопада 2020 року поліцейським роти № 5, батальйону № 4, полку № 1 УПП м. Києва ДПП18№ 143935 сержантом поліції Старухіним Сергієм Володимировичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР № 143935 відносно ОСОБА_1 відповідно до якого, 24 листопада 2020 року, о 13 год. 20 хв., ОСОБА_1 керував транспортним засобом в м. Києві по вул. С. Сосніних 7 при зустрічному роз'їзді не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв зіткнення з іншим транспортним засобом. Під час ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.1,13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Зазначений протокол разом з іншими матеріалами адміністративної справи про адміністративне правопорушення було передано на розгляд до Святошинського районного суду м. Києва. (справа № 759/21674/20)
У зв'язку з необхідністю надання правової допомоги для захисту інтересів ОСОБА_1 при розгляді в Святошинському районному суді м.Києва справи про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, ОСОБА_1 звернувся за правовою допомогою до адвоката.
15.12.2020 року позивачем укладено договір про надання професійної правничої допомоги №56 з адвокатом Старовойтом Віталієм Петровичем, повноваження якого підтверджуються ордером серії АІ №1075212 від 17.12.2020 року.
Додатком №2 до договору про надання професійної правничої допомоги сторони обумовили ставки, порядок та строки виплати гонорару адвоката за надану професійну правничу допомогу адвокатом по захисту клієнта у Святошинському районному суді міста Києва у справі №759/21674/20.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2020 року загальна вартість наданої адвокатом професійної правничої допомоги склала суму 11900.00 гривень.
На виконання умов договору позивач згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №94 від 23.12.2020 року сплатив адвокату вартість наданих ним послуг по захисту його інтересів в справі про адміністративне правопорушення у Святошинському районному суді м.Києва у сумі 11900.00 гривень.
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Старовойт Віталій Петрович звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотання про закриття адміністративного провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПП18№ 143935 від 24 листопада 2020 року.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі пункту першого статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної та майнової шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що складання патрульними поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення, в якому фіксується подія, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень Кодексу України про адміністративне правопорушення, вказаний протокол є доказом відповідно до вимог ст.251 КУпАП. Неправомірність дій патрульних поліцейських при складанні протоколу у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, а тому відсутні, визначені ст.ст. 1173, 1174, 1176 ЦК України для відшкодування Державою Україна шкоди, завданої неправомірними діями працівників поліції.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1173, 1174 ЦК).
Відповідно до частин першої, другої ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставіст.1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Відповідно до пункту 2 частини першоїст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду'в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першоїст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (затримання особи, отримання пояснень тощо). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи були понесені особою витрати на погашення штрафу.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення співробітник поліції безпідставно звинуватив його в тому, що він порушив вимоги п. 12.1 та 13.1 Правила дорожнього руху, в подальшому постановою Святошинського районного суду міста Києва від 23.12.2020року провадження у справі №759/21674/20 про адміністративне правопорушення за складеним протоколом серії ДПР18 №143935 від 24.11.2020 року стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. З огляду на те, що провадження у адміністративній справі було закрито через відсутність складу правопорушення, у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди. Крім того, посилався на те, що з метою захисту своїх інтересів в Святошинському районному суді м.Києва при розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, він звернувся за правової допомогою до адвоката Старовойта В.П. та за надану ним правову допомогу сплатив кошти в сумі 11 900,00 грн., чим йому було завдано матеріальну шкоду, яку він просить стягнути з відповідача.
Разом з тим, складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальна дія суб'єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення не підлягає оскарженню в порядку адміністративного оскарження чи в порядку адміністративного судочинства, оскільки за своєю природою та змістом не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не спричиняє зміни прав чи обов'язків особи.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні статті 251 КУпАП, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлені порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для особи, не встановлює її прав і обов'язків.
Тобто, питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності судом.
З огляду на те, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 грудня 2020 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 було закрито на підставі пункту першого статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з Держави Україна в особі Департаменту патрульної поліції на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2 000 000,00 гривень, як спричиненої внаслідок незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності.
Вірним та обгрунтованим є також висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 11900,00 гривень так як сума 11900,00 гривень - це вартість наданої позивачу правничої допомоги адвокатом, а не шкода, спричинена внаслідок незаконного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів зазначає, що ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції позивачем не було надано доказів того, дії осадових осіб відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення було визнано протиправними.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що відшкодування шкоди, зокрема, й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту, а сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатнім для того, щоб захист вважався ефективним, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем факту порушення його права діями посадових осіб відповідача.
Доводи апеляційної скарги про те, що вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди, суд першої інстанції не врахував вимоги ст. ст. 22,1166,1173 та 1176 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції в повній мірі було надано оцінку наявним у справі доказам, правильно застосовано норми матеріально права, які підлягали застосуванню в даному випадку.
За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Старовойта Віталія Петровича.
Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381-384 ЦПК України суд,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Старовойта Віталія Петровича залишити без задоволення
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 01 листопада 2022 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 03 липня 2023 року.
Головуючий: Судді: