28 червня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/6483/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
22 травня 2023 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ у Львівській області), у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , викладені;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок ОСОБА_1 , зарахувавши в пільговому обчисленні періоди роботи: з 12.07.1988 по 15.08.1989 (запис №12 та №13) - 1 рік 1 міс. 3 дні, з 18.08.1989 по 28.08.1990 (запис №14 та №15) - 1 рік 0 міс. 11 днів, з 29.08.1990 по 27.12.1990 (запис №16 та №17) - 0 років 3 міс. 28 днів, з 28.12.1990 по 03.06.1991 (запис №18 та №19) - 0 років 5 міс. 6 днів, з 04.06.1991 по 11.11.1991 (запис №20 та №21) - 0 років 5 міс. 8 днів, як трудовий стаж зароблений в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців;
- призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати звернення до органів Пенсійного фонду - з 12.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що робота ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі в період з 12.07.1988 по 15.08.1989 з 18.08.1989 по 28.08.1990, з 29.08.1990 по 27.12.1990, з 28.12.1990 по 03.06.1991, з 04.06.1991 по 11.11.1991 підтверджується записами в його трудовій книжці, а відтак, у відповідача не було законних підстав для відмови в зарахуванні цього стажу до пільгового стажу з розрахунку один рік фактичної роботи до одного року і шести місяців страхового стажу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2023 року клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задоволено, звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі №440/6483/23. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/6483/23, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.
19 червня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 31-33/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви позивача від 12.01.2023 за призначенням пенсії по інвалідності, до страхового зараховано всі періоди. Страховий стаж становить 12 роки 1 місяців 14 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 29.08.1990 по 27.12.1990, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі №16 відсутній номер наказу (протоколу) про прийняття; період роботи з 12.11.1991 по 15.04.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на прийнятті і звільненні відсутні номери і дати наказів (протоколів). Зазначено, що для зарахування необхідно долучити уточнюючі довідки про період роботи видану на підставі первинних документів. Пояснює, що підставою для зарахування до страхового стажу часу роботи в районах Крайні Півночі у пільговому обчисленні можуть бути також і трудові книжки або довідки, в яких зазначено, що в період роботи працівник користувався відповідними пільгами з обчислення стажу роботи. Зазначає, що у трудовій книжці позивача відсутні записи про те, що за час роботи в районах Крайньої Півночі поширювались пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також відсутні дані про укладення трудових договорів. Договори або інші документи, що підтверджують право на пільги передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі позивачу надані не були.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 з 04.11.2022 встановлено третю групу інвалідності безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №477704 від 21.11.2022 /а.с.10/.
12.01.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 7/, звернувся із заявою до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України за призначенням/перерахунком пенсії, у якій просив призначити пенсію по інвалідності /а.с.35-36/ та з пакетом документів, перелік яких зазначено у розписці-повідомленні від 12.01.2023 /зворот а.с. 36/.
Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 12.01.2023 та поданий пакет документів в електронному вигляді передано на розгляд до ГУ ПФУ в Львівській області.
19.01.2023 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.01.2023 ГУ ПФУ в Львівській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №164350003670, яким відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 /а.с. 39/.
В обґрунтування зазначеного рішення вказано, що вік заявника 57 років 7 місяців 0 днів. Необхідний страховий стаж згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю II та III групи у віці від 56 років до досягнення особою 59 років включно становить 14 років. Страховий стаж особи становить 12 років 1 місяць 14 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 29.08.1990 по 27.12.1990, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки в записі № 16 відсутній номер наказу (протоколу) про прийняття. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів; період роботи з 12.11.1991 по 15.04.1992, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на прийнятті і звільненні відсутні номери і дати (протоколів). Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів. Згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє. Після повторного звернення за призначенням пенсії з додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто.
Позивач не погодився з рішенням ГУ ПФУ в Львівській області №164350003670 від 19.01.2023 про відмову у призначенні пенсії та звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.
Частиною 1 статті 24 цього Закону визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 24 цього Закону страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами пункту 5 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі по тексту - Порядок №22-1, у редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії), до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Відповідно до приписів підпункту 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР № 1029 від 10 листопада 1967 року.
Записами трудової книжки позивача підтверджено, що 12.07.1988 ОСОБА_1 прийнятий по переводу електрогазозварювальником 4 розряду комбінату комунальних підприємств м. Дудинка Норильського комбінату (запис №11), 18.07.1988 позивач переведений електрогазозвалювальником 4 розраду того ж комбінату 15.08.1989 (запис №12), 15.08.1989 ОСОБА_1 звільнений по п. 5 ст. 29 КЗпП РСФСР по переводу в плавучий будівельно-монтажний загін №36 (запис №13), 18.08.1989 ОСОБА_1 прийнятий газоелектрозварювальником 4 розряду в комплексну бригаду Плавучого будівельно-монтажного загону №36 "Мурманскморстрой" Крайня Північ м. Дудинка (запис №14), 28.08.1990 позивач звільнений за згодою між керівниками в порядку переводу в кооператив "Сказка" (запис №15), 29.08.1990 ОСОБА_1 прийнятий на роботу електрогазозварювальником переводом Ремонтно-будівельного кооперативу "Сказка" (м. Дудинка) (запис №16), 27.12.1990 позивач звільнений з кооператива переводом ГПК ПМК-608 (запис №17), 28.12.1990 ОСОБА_1 прийнятий в порядку переводу з кооперативу "Сказка" газоелектрозвалювальником 5 розряду ГПК ПМК-608 (запис №18), 03.06.1991 позивач звільнений в порядку переводу в Дудинський морський порт (запис №19), 04.06.1991 ОСОБА_1 прийнятий в Дудинський морський порт електрогазозварювальником 4 розряду (запис №20), 11.11.1991 позивач звільнений за власним бажанням ст. 31 КЗпП РСФСР (запис №21) /а.с. 47-52/.
Згідно з постановою від 03.01.1983 №12 "Про внесення змін та доповнень в Перелік районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 №10, до районів Крайньої Півночі відноситься Красноярський край, зокрема, Таймирський (Долгано-Ненецький) округ, місто Норильськ з територіями, що знаходяться в адміністративному підпорядкуванні їх міських Рад народних депутатів.
Таким чином, з 12 липня 1988 року по 15 серпня 1989 року, з 18 серпня 1989 року по 28 серпня 1990 року, з 29 серпня 1990 року по 27 грудня 1990 року, з 28 грудня 1990 року по 03 червня 1991 року, з 04 червня 1991 року по 11 листопада 1991 року позивач працював у районах Крайньої Півночі.
Як слідує з розрахунку стажу позивача /а.с. 53/, ГУ ПФУ у Львівській області до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи: з 13.07.1988 по 15.08.1989, з 18.08.1989 по 28.08.1990, з 28.12.1990 по 03.06.1991, з 04.06.1991 по 11.11.1991 як 1:1, а період роботи з 29.08.1990 по 27.12.1990 не зарахований з посиланням на те, що у записі №16 відсутній номер наказу (протоколу) про прийняття, про що зазначено у спірному рішенні.
Підпунктом "д" пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29.09.1967 було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Системний аналіз вказаних положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою № 148.
При цьому, основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є її трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами.
Позивачем надано пенсійному органу трудову книжку, записами якої підтверджені факти роботи у зазначені вище періоди в районах Крайньої Півночі.
У пункті 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28 чітко вказано, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Верховний Суд у справах №302/662/17-а, №263/13671/16-а, №352/1612/15а (2а/352/70/15), №348/2208/16-а, №265/6105/16-а дійшов висновку, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.
Таким чином, наявні достатні та необхідні правові підстави для зарахування періодів роботи: з 12 липня 1988 року по 15 серпня 1989 року, з 18 серпня 1989 року по 28 серпня 1990 року, з 29 серпня 1990 року по 27 грудня 1990 року, з 28 грудня 1990 року по 03 червня 1991 року, з 04 червня 1991 року по 11 листопада 1991 року - до трудового стажу позивача із застосуванням пільгового коефіцієнту - один рік за один рік і шість місяців, оскільки працюючи у ці періоди в районах Крайньої Півночі, позивач користувався пільгами, передбаченими Указом від 10.02.1960.
Щодо зазначених відповідачем недоліків у записі №16 трудової книжки позивача в частині не зазначення номеру наказу (протоколу) про прийняття, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.
До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, обов'язок щодо заповнення трудової книжки покладався на адміністрацію підприємства, а не на працівника.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.
Однією з підстав для призначення пенсії по інвалідності є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).
Таким чином, суд вважає, що така обставина як не зазначення у трудовій книжці позивача у записі №16 номеру протоколу від 28.08.1990, є формальною та не може бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Львівській області №164350003670 від 19.01.2023 про відмову у призначенні пенсії, у прийнятті якого виразилися оскаржувані позивачем дії щодо відмови у призначенні пенсії по інвалідності, прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, з метою ефективного захисту прав позивача підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №164350003670 від 19 січня 2023 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 . Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Питання про наявність підстав для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відноситься до повноважень органу Пенсійного фонду, у даному випадку визначеного за принципом екстериторіальності - ГУ ПФУ у Львівській області, і, за відсутності всіх вихідних даних, необхідних для вирішення цього питання, не може бути розглянуте по суті судом.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
За таких обставин, вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з дати звернення до органів Пенсійного фонду - з 12.01.2023 суд залишає без задоволення.
Водночас суд з метою ефективного поновлення прав позивача вважає за необхідне, керуючись приписами частини 2 статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи у районах Крайньої Півночі з 12 липня 1988 року по 15 серпня 1989 року, з 18 серпня 1989 року по 28 серпня 1990 року, з 29 серпня 1990 року по 27 грудня 1990 року, з 28 грудня 1990 року по 03 червня 1991 року, з 04 червня 1991 року по 11 листопада 1991 року із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 січня 2023 року про призначення пенсії по інвалідності.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №164350003670 від 19 січня 2023 року про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи у районах Крайньої Півночі з 12 липня 1988 року по 15 серпня 1989 року, з 18 серпня 1989 року по 28 серпня 1990 року, з 29 серпня 1990 року по 27 грудня 1990 року, з 28 грудня 1990 року по 03 червня 1991 року, з 04 червня 1991 року по 11 листопада 1991 року із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 січня 2023 року про призначення пенсії по інвалідності.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С.Сич