Справа № 420/4516/22
30 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 № 1158 від 17.12.2021 року “Про результати службового розслідування”; визнати незаконними та скасувати накази Головнокомандувача Збройних Сил України № 14 від 15.01.2022 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - “звільнення через службову відповідність”; № 70 від 28.01.2022 про звільнення з військової служби у запас через службову невідповідність ОСОБА_1 ; стягнути з військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 200000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що жодних пояснень від полковника ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування не відбиралось та не проводилось опитування позивача з висвітлених у оскаржуваному наказі питань - як це передбачено Порядком проведення службового розслідування №608, затвердженим Наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року №608, та не перевірено у повному обсязі документацію по діяльності військової частини НОМЕР_2 за перевіряємий період. Жодного із наведених в оскаржуваному наказі положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України полковником ОСОБА_2 не було порушено. Будь-які докази на підтвердження вказаних у наказі доводів - відсутні, що свідчить про штучність такого наказу №1158 від 17.12.2021 року. Після отримання телеграми командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 №1/4832 полковник ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортами від 07.09.2021 №2441 та від 17.09.2021 №2554, згідно яких зазначив, що у військовій частині НОМЕР_2 за штатом не передбачений начальник сховища непорушного запасу та не передбачене місце для зберігання непорушного запасу, та просив сприяти у вирішенні даного питання. Рапортом начальника логістики військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 вх. №4090 від 13.10.2021 зазначено, що твердження командира військової частини НОМЕР_2 не відповідають дійсності. Штатом військової частини передбачені посади начальника сховищ та комірника за ВОСом служби пально-мастильних матеріалів. У військовій частині в наявності 4 вільних резервуара Р-10, які встановлені, підготовлені до зберігання пального та огороджені, що дозволяє військовій частині зберігати пальне довгострокового зберігання як для себе так і для інших військових частин. Однак, наведені у рапорті полковника ОСОБА_4 твердження не відповідають дійсним обставинам, так як військова частина НОМЕР_2 розташована на території військового містечка № НОМЕР_3 , що займає земельну ділянку 8,1223 га також на вказаній земельній ділянці розташовані кілька інших військових частин та один морський підрозділ, що підтверджується відповідною довідкою. У військовій частині НОМЕР_2 станом на вересень 2021 року резервуари Р-8, знаходяться поза штатом. Такі резервуари не встановлені у відповідності до технічних норм, давно не використовувалися, їх не калібрували, з підстав чого не придатні до зберігання пального, територія їх місця знаходження не огороджена, а резервуари Р-10, які вказує у своєму рапорті полковник ОСОБА_3 у військовій частині НОМЕР_2 взагалі - відсутні. Дії військової частини щодо складання протиправного та безпідставного наказу №1158 від 17.12.2021 «Про результати службового розслідування» є незаконними, підстави складання такого наказу є надуманими, до відповідальність командира військової частини не відноситься зберігання непорушного запасу ПММ, тому такий наказ підлягає скасуванню. За результатами проведеного службового розслідування Головнокомандувачем Збройних Сил України було видано наказ №14 від 15.01.2022 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за яким: за невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 №1/4832, незабезпечення отримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання для військової частини НОМЕР_4 , порушення вимог абзацу четвертого статті 11, статті 16, абзацу сьомого статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України на командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «звільнення через службову невідповідність». Такий наказ є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку за безпідставністю та не доведеності вини позивача, щодо дій зазначених у наказі та які стали підставою його видачі. Крім того, наказ №70 від 28.01.2022 видано у період перебування позивача у черговій відпустці. Полковник ОСОБА_1 не здійснював порушень своїх службових обов'язків, діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений законом. При цьому на позивача накладено дисциплінарне стягнення з порушенням передбаченого законодавством порядку, без встановлення його вини та конкретних дій, які свідчать про порушення службових обов'язків. Позивач вважає, що видаючи оскаржувані Накази №14 від 15.01.2022 та №70 від 28.01.2022 Головнокомандувач Збройних Сил України не перевірив у повному обсязі обґрунтування та підстави зазначені в результаті службового розслідування, з підстав цього передчасно дійшов до висновку про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді “звільнення через службову відповідність”, що в результаті стало підставою видачу наказу №70 від 28.01.2022 про звільнення полковника ОСОБА_1 через службову невідповідність, з підстав чого такі накази підлягають скасуванню. Внаслідок неправомірних дій військової частини НОМЕР_1 полковнику ОСОБА_1 завдано значну моральну шкоду, так як внаслідок протиправного накладення дисциплінарного стягнення та незаконного звільнення через службову відповідність принижено честь та гідність позивача, як бойового офіцера, завдано значних моральних страждань.
Від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що позивач не зазначає конкретно які саме документи мали перевірятися, а також про їх наявність у в/ч НОМЕР_5 , проте вони перевірені не були. При цьому, в ході службового розслідування у позивача відбирались пояснення, будь-яких зауважень, заперечень, клопотань він не заявляв. Всі контраргументи щодо тверджень позивача зазначені та чітко описані в акті службового розслідування № 1411 н/т. Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовець зобов'язаний беззастережно виконувати накази командирів (начальників). Ст. 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ визначено, що командир зобов'язаний завжди мати точні відомості про особовий склад за штатом, списком і в наявності. Крім того, п. «ж» ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» не передбачено що потрібно викликати з відпустки військовослужбовців для відання наказу по особового складу про звільнення з військової служби у запас за п. «д». ОСОБА_1 не виконав розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , не організував та не забезпечив отримання пально-мастильних матеріалів дострокового зберігання для забезпечення в/ч НОМЕР_4 , відповідно до наряду в/ч НОМЕР_6 , своїми діями він порушив вимоги Статуту внутрішньої служби ЗСУ.
Від представника відповідача Головнокомандувача Збройних Сил України Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову та вказує, що зібрані під час службового розслідування матеріали спростовують доводи позивача про неможливість виконати розпорядження керівного складу від 10.09.2021 та підтверджують факт неналежного виконання позивачем своїх службових обов'язків. Крім того, на час завершення службового розслідування позивач мав два не знятті дисциплінарні стягнення - сувора догана та попередження про неповну службову відповідність. При цьому, перебування позивача у відпустці жодним чином не впливає та не спростовує законність прийнятого рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та подальшої реалізації накладеного дисциплінарного стягнення.
Ухвалою суду від 06 квітня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 31 травня 2022 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 належним чином завірену копію наказу № 1158 від 17.12.2021 року, інформацію та належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного наказу № 1158 від 17.12.2021 року, а також інформацію та копії документів на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з наказом № 1158 від 17.12.2021 року; витребувано від Головнокомандувача Збройних Сил України Міністерства оборони України належним чином завірені копії наказів № 14 від 15.01.2022 року та № 70 від 28.01.2022 року, інформацію та належним чином завірені копії документів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних наказів № 14 від 15.01.2022 року та № 70 від 28.01.2022 року, а також відомості щодо вакантності посади, яку обіймав ОСОБА_1 станом на дату розгляду справи, та зупинено провадження по справі для одержання витребуваних документів.
Ухвалою суду від 30 червня 2023 року поновлено провадження по справі.
Ухвалою суду від 30 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження по справі.
Ухвалою суду від 30 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
26 червня 2019 року наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » призначено полковника ОСОБА_1 командиром НОМЕР_7 окремого батальйону охорони та обслуговування (а.с. 14 т. 1).
13 жовтня 2021 року начальником логістики військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 подано рапорт, яким повідомлено, що командиром військової частини НОМЕР_2 не виконаний наряд від 06.09.21 № 970/ПММ на отримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання для військової частини НОМЕР_4 , яка знаходиться на забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , що підриває бойову готовність даної військової частини (а.с. 39 т. 1)
19 жовтня 2021 року командиром Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Сила України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, та на підставі рапорту начальника логістики військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 від 13.10.2021 № 4090, з метою уточнення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню службових обов'язків посадовими особами військової частини НОМЕР_2 , а також встановлення ступеню їх вини, дії або бездіяльність яких стало вчинення правопорушення, видано наказ № 942 про призначення службового розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли неналежному виконанню службових обов'язків посадовими особами військової частини НОМЕР_2 , а також встановлення ступеню їх вини, дії або бездіяльність яких стало вчинення правопорушення (а.с. 37,125, 205 т. 1).
За результатами службового розслідування складено акт службового розслідування, яким запропоновано начальнику управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , за неналежне виконання обов'язків військової служби, порушення вимог абз. 4 ст. 11, ст. 16, абз. 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у відповідності до ст. 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, підготувати та направити, встановленим порядом, клопотання про притягнення командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності - звільнення з військової служби через службову невідповідність» (а.с. 115 -123, 198-203 т. 1).
17 грудня 2021 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 1158, яким за невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832, за не організацію та не забезпечення отримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання для забезпечення військової частини НОМЕР_4 , порушення вимог абз. 4 ст. 11, ст. 16, абз. 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, доручено начальнику управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , підготувати та направити, встановленим порядом, клопотання про притягнення командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 36, 159-160, 241-242 т. 1).
15 січня 2022 року Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ № 14, яким за невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10 вересня 2021 року № 1/4832, незабезпечення отримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання для забезпечення військової частини НОМЕР_4 , порушення вимог абз. 4 ст. 11, ст. 16, абз. 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «звільнення через службову невідповідність» (а.с. 80-81, 185-186 т. 1).
28 січня 2022 року Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ № 70, яким відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» полковника ОСОБА_1 , командира НОМЕР_7 окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за п. «д» (через службову невідповідність) (а.с. 15 т. 1).
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 548-XIV.
Згідно ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно ст. 26, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Відповідно до ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Згідно ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) зобов'язаний знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); під час вирішення питань, пов'язаних з трудовою діяльністю працівників, суворо додержуватися законодавства про працю; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).
Відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) командир (начальник) зобов'язаний: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 551-XIV.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна грунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Згідно ст. 3 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку.
Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту службового розслідування, складеного на виконання наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 942 від 19.10.2021 року, під час проведення розслідування встановлено, що у відповідності до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2021 № 393 військова частина НОМЕР_8 зарахована на забезпечення матеріальними засобами, пальним та мастилами служби пального та мастильних матеріалів до військової частини НОМЕР_2 . 07.09.2021 військова частина НОМЕР_2 отримала наряд військової частини НОМЕР_6 від 06.09.2021 № 970/ПММ на отримання пально-мастильних матеріалів від військової частини НОМЕР_9 для потреб військової частини НОМЕР_4 . 10.09.2021 командиром військової частини НОМЕР_1 було визначено завдання командиру військової частини НОМЕР_2 полковнику ОСОБА_1 (розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832) отримати пально-мастильні матеріали довгострокового зберігання для потреб військової частини НОМЕР_4 в військовій частині НОМЕР_10 , з подальшим закладанням на довгострокове зберігання на підставі наряду військової частини НОМЕР_6 від 06.09.2021 № 970/ПММ. 17.09.2021 командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_1 надав доповідь (від 17.09.2021 № 2554), де зазначив, що в штаті військової частини НОМЕР_2 відсутні посади начальника сховища (комірника) непорушного запасу та не передбачене місце для зберігання непорушного запасу. 06.10.2021 начальник логістики військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_6 доповів командирові військової частини НОМЕР_1 (рапорт від 13.10.2021 № 4090), що вимоги розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832 не виконані та пально-мастильні матеріали по наряду військової частини НОМЕР_6 від 06.09.2021 № 970/ПММ військовою частиною НОМЕР_2 не отримано. Зазначене не заперечує і сам командир військової частини НОМЕР_2 полковник ОСОБА_1 , який надав пояснення та зазначив, що у військовій частині НОМЕР_2 тривале зберігання пального неможливо по ряду причин, а саме: за штатом військової частини НОМЕР_2 резервуари Р-8 не передбачені, але разом з тим підтверджує їх наявність по кількісному та бухгалтерському обліку частини; у відповідності до генерального плану військового містечка № НОМЕР_3 місце зберігання пального не визначене; земельних ділянок, приміщень на яких можливо організувати зберігання довгострокового зберігання у військові частині НОМЕР_2 немає. Зазначене не заперечує діловод військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_7 та тимчасово виконуючий обов'язки начальника складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_8 .
Також, в акті службового розслідування вказано, що дослідженням штату військової частини НОМЕР_2 встановлено, що військова частина перебуває на штаті № 03. Штатом № 03 передбачено дві посади, які пов'язані з безпосереднім отриманням, зберігання та видачею пально-мастильних матеріалів, а саме: начальник сховища (сержант) - ВОС 766, комірник (солдат) - ВОСС 766. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_2 від 26.10.2021 № 2976, з 06.08.2021 тимчасово виконує обов'язки начальника складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_8 (наказ від 06.08.2021 № 153). Посада комірника вакантна. Крім того встановлено, що у військовій частині НОМЕР_2 наявні вільні резервуари Р-8 в кількості 4 штуки, які розмішені в парковій зоні військового містечка № НОМЕР_3 , як в окремий об'єкт, який огороджений парканом з колючого дроту. 19.11.2021 з метою надання експертної оцінки щодо можливості або неможливості утримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання військовою частиною НОМЕР_2 , на підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2021 № 1/5991, комісією військової частини НОМЕР_9 , проведено огляд території парку військової частини НОМЕР_2 . За результатами проведеної роботи, комісією було надано висновок, що військова частина НОМЕР_2 , при наявних засобах зберігання пального та мастильних матеріалів, спроможна утримувати: пальне довгострокового зберігання в кількості 25.6 т. в резервуарах Р-8 в кількості 4 шт. ІІ категорії (кожен номінальним об'ємом до 8 куб.м.); мастильні матеріали довгострокового зберігання в кількості до 13,9 т. в діжках БСО-1-200 в кількості 75 шт. ІІ категорії (кожен номінальним об'ємом до 0,2 куб. м. (до 185 кг).
Таким чином, за результатами службового розслідування встановлено, що полковник ОСОБА_1 не виконав розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832; не організував та не забезпечив отримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання для забезпечення військової частини НОМЕР_4 , відповідно до наряду військової частини НОМЕР_6 від 06.09.2021 № 970/ПММ, чим порушив абз. 4 ст. 11, ст. 16, абз. 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що після отримання телеграми командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 №1/4832 полковник ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортами від 07.09.2021 №2441 та від 17.09.2021 №2554, згідно яких зазначив, що у військовій частині НОМЕР_2 за штатом не передбачений начальник сховища непорушного запасу та не передбачене місце для зберігання непорушного запасу, та просив сприяти у вирішенні даного питання, оскільки у вказаних рапортах ОСОБА_1 чітко не зазначено, яким чином вказані обставини перешкоджали виконанню розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832 та наряду військової частини НОМЕР_6 від 06.09.2021 № 970/ПММ, з огляду на те, що в штаті військової частини НОМЕР_2 наявна та не вакантна посада начальника складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 , яку згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 тимчасово обіймав солдат ОСОБА_8 .
Разом з тим, ОСОБА_1 , як командиром військової частини НОМЕР_2 , розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832 та наряд військової частини НОМЕР_6 від 06.09.2021 № 970/ПММ не доводились до відома тимчасово виконувача обов'язків начальника складу пально-мастильних матеріалів військової частини НОМЕР_2 солдату ОСОБА_8 , що підтверджується поясненнями останнього, які були відібрані під час проведення службового розслідування та містяться в матеріалах службового розслідування (а.с. 230-231 т. 1).
Крім того, доводи позивача щодо відсутності у військовій частині НОМЕР_2 місць для зберігання непорушного запасу є неспроможними, оскільки актом огляду території парку військової частини НОМЕР_2 та наявних засобів зберігання пального та мастильних матеріалів від 19.11.2021 № 3527 було встановлено, що військова частина НОМЕР_2 , при наявних засобах зберігання пального та мастильних матеріалів, спроможна утримувати: пальне довгострокового зберігання в кількості 25.6 т. в резервуарах Р-8 в кількості 4 шт. ІІ категорії (кожен номінальним об'ємом до 8 куб.м.); мастильні матеріали довгострокового зберігання в кількості до 13,9 т. в діжках БСО-1-200 в кількості 75 шт. ІІ категорії (кожен номінальним об'ємом до 0,2 куб. м. (до 185 кг) (а.с. 215-216 т. 1).
Доводи позивача щодо того, що резервуари Р-8 не встановлені у відповідності до технічних норм, не використовувалися, їх не калібрували, з підстав чого не придатні до зберігання пального, територія їх місця знаходження не огороджена, суд вважає неспроможними, оскільки будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин ані до військової частини НОМЕР_1 , на виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832, ані до суду не надано. При цьому, саме позивач, як командир військової частини НОМЕР_2 , згідно приписів ст. 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, є відповідальним за внутрішній порядок, стан і збереження, зокрема, пального і матеріальних засобів та за всебічне забезпечення військової частини.
В той же час, з акту огляду від 19.11.2021 № 3527, який міститься в матеріалах службового розслідування, слідує, що резервуари Р-8 в кількості 4шт. ІІ категорії, відповідно до п. 4 додатку 4 наказу Генерального штабу Збройних Сил України від 30.12.2016 року № 508 «Технічно справні» та дозволяють утримувати пальне довгострокового зберігання.
Крім того, інформація щодо наявності чи відсутності у військовій частині НОМЕР_2 можливості зберігання пально-мастильних матеріалів в діжках БСО-1-200, позивачем, як командиром військової частини, до командира військової частини НОМЕР_1 на виконання розпорядження від 10.09.2021 № 1/4832 не доводилась.
Також посилання позивача на те, що на нього накладено дисциплінарне стягнення з порушенням передбаченого законодавством порядку, без встановлення його вини та конкретних дій, які свідчать про порушення службових обов'язків, суд вважає неспроможними, оскільки матеріали службового розслідування, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних наказів містять відомості про неправомірні дії та причинний зв'язок між діями та подією, що трапилась, а також посилання на норми законодавства, які були порушені позивачем, ОСОБА_1 , як командиром військової частини НОМЕР_2 .
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо того, що під час проведення службового розслідування ніякі пояснення в нього не відбирались, оскільки в матеріалах службового розслідування наявні пояснення ОСОБА_1 щодо неможливості тривалого зберігання пального у військовій частині НОМЕР_2 (а.с. 142-144 т. ).1
Пунктом 3 розділу IV «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» визначено право військовослужбовця, давати усні та письмові пояснення, подавати документи, порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації, висловлювати письмові зауваження та пропозиції.
Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , було обмежено у використанні наданих п. 3 розділу IV «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» прав, позивачем суду не надано.
Крім того, доводи позивача щодо того, наказ № 70 від 28.01.2022 видано у період перебування позивача у черговій відпустці, суд не приймає до уваги, оскільки з наданих до суду документів слідує, що 14.01.2022 року позивач подав рапорт про надання щорічної відпустки на 30 діб з 19.01.2022 року, проте будь-яких доказів на підтвердження того, що вказаний рапорт був реалізований та на підставі нього видавався наказ про надання позивачу, ОСОБА_1 , відпустки суду не надано (а.с. 32 т. 1).
Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, користується дисциплінарною владою у повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
Згідно ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, службової картки позивача, ОСОБА_1 , наказом від 06.10.2021 року № 290 на нього накладено стягнення «сувора догана», наказом від 26.11.2021 року № 359 на нього накладено стягнення «попередження про неповну службову відповідність», які станом на дату притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не зняті, що виключало можливість накладення на позивача менш суворого виду дисциплінарного стягнення (а.с. 155, 157-158 т. 1).
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що доводи позивача, викладені в адміністративному позові є необґрунтованими та спростовуються зібраними по справі доказами
За таких підстав, суд дійшов висновку, що Військова частина НОМЕР_1 та Головнокомандувач Збройних Сил України Міністерства оборони України при прийняті оспорюваних рішень діяли на підставі, в межах наданих їй повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 № 1158 від 17.12.2021 року “Про результати службового розслідування”; визнання незаконним та скасування наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 14 від 15.01.2022 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - “звільнення через службову відповідність”; № 70 від 28.01.2022 про звільнення з військової служби у запас через службову невідповідність ОСОБА_1 , задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, оскільки позовні вимоги про стягнення з військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 200000 гривень, є похідним вимогами, тому підстави для їх задоволення також відсутні.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_11 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Головнокомандувача Збройних Сил України Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) про визнання незаконним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 № 1158 від 17.12.2021 року “Про результати службового розслідування”; визнання незаконними та скасування наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 14 від 15.01.2022 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - “звільнення через службову відповідність”; № 70 від 28.01.2022 про звільнення з військової служби у запас через службову невідповідність ОСОБА_1 ; стягнення з військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 200000 гривень, в повному обсязі.
Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.
Суддя О.А. Левчук
.