Справа № 420/4516/22
30 червня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання незаконними та скасування наказів, стягнення моральної шкоди, -
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Головнокомандувача Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 № 1158 від 17.12.2021 року “Про результати службового розслідування”; визнання незаконними та скасування наказів Головнокомандувача Збройних Сил України № 14 від 15.01.2022 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - “звільнення через службову відповідність”; № 70 від 28.01.2022 про звільнення з військової служби у запас через службову невідповідність ОСОБА_1 ; стягнення з військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої моральної шкоди 200000 гривень.
Від представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки матеріали службового розслідування та наказ № 1158 від 17.12.2021 року доведено та ознайомлено позивача 17.12.2021 року, про що свідчить складений акт від 17.12.2021, а з наказом від 15.01.2022 № 14 - 25.01.2022, про що свідчить його підпис. Однак з позовом він звернувся лише 09.03.2022, тобто з пропуском строку звернення до суду.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно ч. 1, 3 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2021 року командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 1158, яким за невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10.09.2021 № 1/4832, за не організацію та не забезпечення отримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання для забезпечення військової частини НОМЕР_3 , порушення вимог абз. 4 ст. 11, ст. 16, абз. 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, доручено начальнику управління персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 , підготувати та направити, встановленим порядом, клопотання про притягнення командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 36, 159-160, 241-242 т. 1).
15 січня 2022 року Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ № 14, яким за невиконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 10 вересня 2021 року № 1/4832, незабезпечення отримання пально-мастильних матеріалів довгострокового зберігання для забезпечення військової частини НОМЕР_3 , порушення вимог абз. 4 ст. 11, ст. 16, абз. 7 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «звільнення через службову невідповідність» (а.с. 80-81, 185-186 т. 1).
28 січня 2022 року Головнокомандувачем Збройних Сил України видано наказ № 70, яким відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» полковника ОСОБА_1 , командира НОМЕР_4 окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Сухопутних військ Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за п. «д» (через службову невідповідність) (а.с. 15 т. 1).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що наказ військової частини НОМЕР_1 №1158 від 17.12.2021 року отриманий військовою частиною НОМЕР_2 - 20.12.2021 року.
В той же час, з 14.12.2021 року по 21.12.2021 року, згідно наказу № 254 від 14.12.2021 року та виписки із медичної карти стаціонарного хворого №12563/616 ОСОБА_1 перебував на лікуванні (а.с. 71, 72-73 т. 1).
Згідно наказу № 260 від 21.12.2021 року ОСОБА_1 вибув для проведення обсерваційних (ізоляційних) заходів з обмеження контактів із місцевим населенням та особовим складом частини з 21.12.2021 по 30.01.2022 (а.с. 74 т. 1).
Згідно наказу від 04.01.2022 року № 1 ОСОБА_1 вибув з 04.01.2022 вибув у звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою терміном на 15 діб (а.с. 75 т. 1).
Згідно наказу від 19.01.2022 року № 12 ОСОБА_1 вибув до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону з метою визначення придатності для продовження військової служби за контрактом (а.с. 77 т. 1).
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що наказ № 1158 від 17.12.2021 року доведено та ознайомлено позивача 17.12.2021 року, оскільки складання акту відмови від 17.12.2021 року про ознайомлення з наказом № 1158 від 17.12.2021 року не свідчить про безпосереднє ознайомлення позивача, ОСОБА_1 , з таким наказом, в тому числі щодо підстав його прийняття.
Будь-яких доказів на підтвердження того, наказ № 1158 від 17.12.2021 року направлявся позивачу (засобами поштового чи електронного зв'язку) матеріали справи не містять.
Також, з матеріалів справи вбачається, що з наказом № 14 від 15.01.2022 року позивач, ОСОБА_1 ознайомився - 25.01.2022 року.
При цьому, позовну заяву подано до суду 24.02.2022 року (дата формування позовної заяви в системі «Електронний суд»), яка була зареєстрована в Одеському окружному адміністративному суді - 09.03.2022 року.
Тобто, позовну заяву подано в межах місячного строку звернення до суду з дати ознайомлення позивача з наказом № 14 від 15.01.2022 року “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності” командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - “звільнення через службову відповідність”.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, параграф 36). У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.
Пункт 1 статті 6 Конвенції втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (зокрема, рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), параграф 36; від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України», заява №37878/02, параграф 50).
Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.75 p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення "Guerin v. France" від 29.07.98 p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.98 року).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 120, 122, 123, 240, 243, 248 КАС України, -
Відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включені до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
Суддя О.А. Левчук