Провадження № 22-ц/803/5086/23 Справа № 210/3099/22 Суддя у 1-й інстанції - Чайкіна О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
27 червня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони справи:
позивача - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні,в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чепурнова Олена Володимирівна на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року, ухвалене суддею Чайкіною О.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 20 березня 2023 року,
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 13 червня 2015 року.
За час перебування у шлюбі у подружжя народилось двое дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спору щодо місця проживання дітей у позивача з відповідачем не має, після розірвання шлюбу діти залишаться проживати з матір'ю.
Підставою для розірвання шлюбу стало те, що у них відсутні спільні інтереси з відповідачем, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем разом не проживають та спільного господарства не ведуть з 22 травня 2022 року. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, тому наполягала на розірванні шлюбу.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб, укладений 13 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 276 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 гривень (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Відповідач ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чепурнова Олена Володимирівна, будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 01 березня 2023 року, якою представнику відповідача було відмовлено в задоволенні клопотання про направлення справи до Верховного суду для визначення підсудності та скасувати оскаржуване судове рішення про розірвання шлюбу і закрити провадження у справі.
При цьому, скаржник зазначає, що у відповідності до норм ст.29 ЦПК України підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.
Вказує, що судом було проігноровано той факт, що як позивач так і відповідач на початку повномасштабного вторгнення в 2022 році виїхали у Польщу, а в подальшому в Німеччину, де перебувають на цей час, тому суд мав можливість постановити ухвалу та витребувати у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби інформацію про перетинання державного кордону України у період 2022 - 2023 роки позивачем та відповідачем. Судом першої інстанції цього зроблено не було.
Також сторона відповідача зазначає, що суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача лише на тій підставі, що позивач та відповідач були зареєстровані у місті Кривому Розі, при цьому не врахував, що відбулося повномасштабне вторгнення і декілька мільйонів українців виїхали за межі України. Вказує, що відповідач надав доказ того, що він мешкає в місті Берлін, Республіки Німеччина та стверджує, що позивач разом з дітьми також мешкає у Німеччині. Суд не перевірив вказані обставини, не пересвідчився у правдивості тверджень відповідача та незаконно відмовив у задоволенні клопотання. Окрім того, суд розглянув справу без належного повідомлення позивача та її участі у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мельник О.С. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня та рішення цього ж суду від 20 березня 2023 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача адвоката Чепурнову О.В., яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги, просила їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати оскаржувану ухвалу та рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі, думку представника позивача - адвоката Мельника О.Я., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача з викладених у відзиві підстав, просив ухвалу і рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис №276 (а.с. 5).
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.7, 7 зворот ).
Позивач у позовній заяві зазначила обставини про те, що підставою для розірвання шлюбу стало те, що у них відсутні спільні інтереси з відповідачем, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, втратили почуття любові та поваги один до одного. З відповідачем разом не проживають та спільного господарства не ведуть з 22 травня 2022 року. Відповідач чинив по відношенню до Позивача як фізичне так і психологічне насильство, тому подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, наполягає на розірванні шлюбу.
Судом надався строк для примирення, однак станом на 20 березня 2023 року сторони не примирились.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, керувався наведеними у рішенні правовими нормами та виходив з принципу рівноправності жінки і чоловіка, принципу добровільності шлюбу, договірної природи шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер та з урахуванням відсутні між подружжям взаємодопомоги та підтримки, що є правовою основою шлюбу, дійшов висновку, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам як позивача, так і відповідача.
Ухвалою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2023 року після закінчення строку для примирення відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про направлення справи для визначення підсудності до Верховного Суду залишено без задоволення.
Відмовляючи представнику відповідача ОСОБА_5 у направленні справи до Верховного Суду для визначення підсудності, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 є іноземцем - громадянином Арабської Республіки Єгипет, який має зареєстроване місце проживання на території України за адресою: АДРЕСА_2 , при цьому стороною відповідача суду не надано доказів на підтвердження фактичного місця проживання відповідача ОСОБА_2 .
Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності та наявності підстав для розірвання шлюбу між сторонами і не погоджується з доводами ОСОБА_5 щодо незаконності оскаржуваних стороною відповідача рішень суду першої інстанції.
За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи сторони відповідача, викладені в апеляційній скарзі вважає, що суд першої інстанції у повній мірі з'ясував всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі є законнимиі належним чином обґрунтованими.
Колегія суддів не погоджується з доводами представника відповідача ОСОБА_5 про те, що суд першої інстанції порушив правила підсудності та незаконно відмовив у задоволенні клопотання сторони відповідача про направлення справи до Верховного суду для визначення підсудності, з огляду на таке.
Так, матеріалами справи встановлено, що позов до суду подано позивачем через свого представника - адвоката Мельника О.С. засобами поштового зв'язку 14.09.2022 року та отримано судом 28 вересня 2022 року (а.с.1, 17).
Ухвалою суду першої інстанції від 10 жовтня 2022 року розгляд справи призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 07 листапада 2022 року на 10.15 годин (а.с.22).
Ухвалою суду від 19 січня 2023 року зупинено провадження у справі та сторонам надано строк для примирення до 01 березня 2023 року (а.с.49). При цьому, суд першої інстанції строк для примирення надав сторонам за клопотання сторони відповідача.
Ухвалою суду від 01 березня 2023 року провадження у справі відновлено, клопотання представника відповідача адвоката Чепурнової Олени Володимирівни про направлення справи для визначення підсудності залишено без задоволення.
Представник відповідача ОСОБА_5 повторно заявляла клопотання про направлення справи для визначення підсудності, з задоволенні, якого, ухвалою від 20 березня 2023 року суд відмовив (а.с.73-74.).
Положеннями частини першої статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про міжнародне приватне право" припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно з частиною першою статті 60 Закону України "Про міжнародне приватне право" правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до статті 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя.
У Постанові Пленуму ВСУ України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11 ВСУ роз'яснено, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає на Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтею 110 Цивільного процесуального кодексу України.
Номами частини 2 статті 28 ЦПК України (в редакціїЗакону №2147-VIII від 03.10.2017 року) визначено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Приписами статті 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Зміст указаної норми процесуального права свідчить про те, що Верховний Суд визначає підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства за умови, якщо обидві сторони проживають за межами України. Іншого тлумачення указана норма не допускає.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про міжнародне приватне право" особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 є іноземцем - громадянином Арабської Республіки Єгипет, при цьому він зареєстрований на території України за адресою: АДРЕСА_2 .
Також судом встановлено, що шлюб між сторонами у справі укладено на території України, Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зареєстровано шлюб, актовий запис №276.
Діти сторін у справі народилися на території України та мають зареєстроване місце проживання на території України.
Колегія суддів за наведених вище встановлених судом першої інстанції обставин справи, вважає правильним висновок суду про відсутність підстав для направлення справи до Верховного Суду для визначення підсудності, оскільки позивач є громадянкою України, сторони зареєстровані у Металургійному районі м.Кривого Рогу, доказів стосовно фактичного місця проживання відповідача у іншій країні суду не надано, тому ухвала суду першої інстанції від 01 березня 2023 року є законною і належним чином обґрунтованою, підстав для її скасування немає.
За нормами частини 1 статті 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», роз'яснено, що суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя.
Таким чином, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання».
Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Нормами ст.16 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року визначено, що чоловіки та жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Аналіз змісту статті 111 СК України свідчить про те, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною, оскільки, суд буде вживати заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12.06.2014 встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до ст. 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, що узгоджується з правовим висновком в постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року № 605/434/18").
Отже, суд не наділений правом зобов'язувати, примусити сторону у справі зберігти шлюб, у разі якщо одна із сторін заперечує проти розірвання шлюбу.
Судом першої інстанції під час ухвалення рішення про розірвання шлюбу було враховано, що сторони від шлюбу мають двох дітей, судом сторонам надався строк для примирення подружжя, однак сторона позивача не бажає збереження шлюбу, оскільки сімейні відносини з відповідачем припинено, та остання не бажає зберігати шлюб, а застосовані заходи для примирення подружжя не призвели до примирення сторін та на думку колегії суддів зроблено правильний висновок, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, тоді як заперечення відповідача проти розірвання шлюбу не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_5 не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні обставин справи судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.
Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Чепурнова Олена Володимирівна залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 30 червня 2023 року.
Головуючий:
Судді: