Справа № 303/6020/22
2/303/913/22
29 червня 2023 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Вагерич О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1210,75 доларів США, що становить 44265,02 грн., за кредитним договором № MKАWGA00000039 від 21.05.2007 року. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 21.05.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № MKАWGA00000039, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 19866,00 доларів США на термін до 18.05.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Однак, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку з чим АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса із заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки та 06.09.2019 року приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позивач вказує на те, що винесення виконавчого напису не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Таким чином, оскільки з відповідача в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення за кредитним договором за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана у виконавчому написі від 06.09.2019 року, тобто за період з 21.05.2007 року по 27.05.2019 року, то за період після вчинення виконавчого напису з 01.03.2020 по 09.08.2022 року відповідач має заборгованість у розмірі 1210,75 доларів США (3% річних від простроченої суми). З огляду на це АТ КБ «ПриватБанк» на підставі ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1210,75 доларів США.
Ухвалою суду від 12.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 03.11.2022 року провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 303/6877/22 за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою суду від 05.05.2023 провадження у цій справі поновлено та призначено судове засідання для подальшого розгляду справи по суті на 30.05.2023 року, яке відкладено на 29.06.2023 року.
21.10.2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Сідун В.М., до суду надійшов відзив, з якого вбачається, що позов не підлягає задоволенню зважаючи на те, що відповідний виконавчий напис нотаріуса оскаржено як незаконний, в тому числі і у зв'язку з пропуском строку, за який може бути звернуто стягнення на підставі виконавчого напису (не більше трьох років). Також звертає увагу на те, що відповідне зобов'язання за кредитним договором набуло характеру «натурального», адже вже минули строки позовної давності за основним зобов'язанням, який слід застосувати у даному випадку.
22.11.2022 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій, зокрема, зазначається про те, що виконавчий напис є дійсний, саме його оскарження не скасовує його. Строк позовної давності не пропущено, оскільки за умовами кредитного договору договір дії до повного виконання зобов'язань.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. У поданому до суду відзиві на позовну заяву будь-яких клопотань не заявлено.
За наведених обставин, із врахування поданого відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, суд вважає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що 21.05.2007 року АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № MKАWGA00000039, за умовами якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 19866,00 доларів США на термін до 18.05.2017 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.
Одночасно також встановлено, що 06.09.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2616, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , і належить на праві власності, зокрема, позивачу та передана в іпотеку ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», на підставі договору іпотеки, посвідченого 21.05.2007 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Пуга А.М. за реєстровим № 1157. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги банку у розмірі 147696,64 доларів США, що за курсом НБУ станом на 12.05.2019 року становить 3910236,05 грн., тому числі: 16529,78 доларів США - заборгованість за кредитом; 34534,99 доларів США - заборгованість за відсотками; 3539,76 доларів США - комісія; 93092,11 доларів США - пеня. Строк, за який проводиться стягнення - дванадцять років шість днів, а саме з 21.05.2007 року по 27.05.2019 року.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 1210,75 доларів США за період з 01.03.2020 по 09.08.2022 року, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.
Таким чином, предметом позову у справі трьох процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання.
При цьому встановлено, що обґрунтування заявленої до стягнення суми зводиться до того, що у виконавчому написі встановлено суму заборгованості за тілом кредитом, а саме 16529,78 доларів США, і саме з цієї суми нараховані три проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України гарантовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною ч. 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак першочергово суд має встановити прострочену суму від якої можуть бути нараховані три проценти річних.
З-поміж іншого судом встановлено і таке.
Відповідно до рішення (заочне) Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2022 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М. 06.09.2019 року, зареєстрований в реєстрі за № 2615, за яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.05.2023 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» про перегляд заочного рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2022 року залишено без задоволення з тих підстав, що відсутні підстави для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Таким чином встановлено, що цивільна справа, у зв'язку з розглядом якої, провадження у цій справі зупинялося, розглянута судом, за результатами розгляду якої ухвалено судове рішення, що набрало законної сили 12.01.2023 року.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивнимиі об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Враховуючи те, що у розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, брали участь ті самі особи, які є учасниками цієї цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність врахування таких обставин.
Як вже було зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Таким чином, для застосування ст. 625 ЦК України, необхідно обов'язково встановити факт порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Предметом цього спору є виключно вимога про стягнення трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України. Таким чином суд не вправі самостійно ініціювати питання визначення розміру простроченої заборгованості за кредитом. В той же час встановлено, що розмір заборгованості, від якої відштовхувався позивач нараховуючи три проценти річних, встановлена виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Боднар І.М. 06.09.2019 року. Разом з тим, такий виконавчий напис визнаний таким, що не підлягає виконанню.
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи те, що визначення розміру простроченої заборгованості за кредитом не входить до предмету доказування в цій справі, виконавчий напис відповідно до якого встановлено заборгованість за тілом кредиту в розмірі 16529,78 доларів США визнаний таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення трьох процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 629, 651, 653 1048-1050, 1054 ЦК України суд,-
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (49094, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).
Суддя А.М.Заболотний