Справа № 2- 4511/10
02 вересня 2010 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Журби С. О.
при секретарі Йосипенко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним, мотивуючи свої вимог наступним:
04 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № CSP0AK03390029, за яким позивачу надано кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 21291,00 дол. США на купівлю автомобіля, з терміном повернення до 04.11.2012 року, зі сплатою 1,04% на місяць, з щомісячнем платежем 330,78 дол. США. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань за вищевказаним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна № CSP0AK03390029 від 04.11.2005 року, де предметом застави виступив куплений позивачем автомобіль марки «CHEVROLET Lacetti X4MS554», 2005 року випуску, ДНЗ СА5444АС. 09 березня 2010 року даний автомобіль був вилучений представниками банку. На день укладення кредитного договору іноземний курс валюти за офіційним курсом НБУ за 1 долар США складав 5,05 грн., а на сьогоднішній день його вартість складає близько 8,00 грн. за 1 долар США. Отже, існує істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, тобто з підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, в зв'язку з чим значно погіршився фінансовий стан позивача. Таким чином, позивач вважає, що використання банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом - є внесення до кредитного договору умов, що значно погіршують становище позичальника, як споживача порівняно з банком в разі настання певних несприятливих економічних подій, чим порушуються вимоги ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», де вказується, що суб'єкт підприємницької діяльності, який надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем такі умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Крім того, з точки зору позивача надання йому кредиту в доларах США є незаконним, оскільки для подальшого використання іноземної валюти йому як резиденту України, що не є фінансовою установою, потрібна була індивідуальна ліцензія. Банк не перевірив її наявність, видав кредит в доларах США, не проконтролювавши порядок його подальшого використання, а тому кредитний договір № CSP0AK03390029 від 04.11.2005 року має бути визнаний недійсним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував, мотивуючи свою позицію наступним:
Згідно ч. 1ст. 215, ст. 217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
Відповідно ч. З ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (Кредитні операції) ПриватБанк має підрозділи, функціями яких є надання фізичним та юридичним особам кредитів та управління операціями, пов'язаних з кредитуванням. Закону України «Про банки та банківську діяльність», який є спеціальним нормативним актом щодо діяльності банківської-системи у державі, не забороняє комерційним банкам України надавати кредитні кошти в іноземній валюті. Згідно п. 1 ст. 47 закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом. Випадок і порядок використання іноземної валюти як платіжного засобу визначаються Законом про Національний банк України. Отже, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про Національний банк» НБУ не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.
Крім того, згідно ст.12 Закону України «Про банки та банківську діяльність» НБУ здійснює регулювання банківською діяльністю та банківський нагляд за діяльністю банків, у тому числі і з операціями та кредитами у валютній сфері. Відповідно до п. З ст.44 Закону України «Про Національний банк» до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контрою належить: встановлення ліміту відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати операції з валютними цінностями. На здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 ст. 47 цього Закону, надає дозвіл Національний банк України.
Стаття 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» визначає ліцензію як документ, який надається НБУ в порядку і на умовах, визначених в цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність. При цьому, банківська діяльність цією ж нормою визначається як залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб, а банк визначений як юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.
Згідно п. 2.3. глави 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій затверджено постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
Ліцензія та Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України, що діє на даний момент, видано ПАТ КБ «ПриватБанк» за номером 22-3 від 21.09.2009 року. У Додатку 1, 2 до Дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта.
В супереч вимогам та твержениям позивача, ст. 533 ЦК України передбачає використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків та території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та контролю" резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до п. 14 ст. 7 Закону України "Про Національний Банк України» НБУ під час виконання своїх конституційних функцій здійснює контроль та валютне регулювання, визначає порядок та здійснення операцій в іноземній валюті, організовує та здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Згідно п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України відповідну ліцензію (банківську ліцензію № 22 від 01 грудня 2001 року та дозвіл № 22-2 від 29 липня 2003 року) на видачу кредитів у іноземній валюті ПриватБанк отримав від НБУ і керується нею в своїй діяльності. Порядок та результати використання ліцензії ПриватБанком НБУ контролює шляхом здійснення регулярних перевірок.
Таким чином, кредитний договір № CSP0AK03390029 від 04.11.2005 року не може бути визнаними недійсними з підстав видачі кредиту в іноземній валюті, як це мотивує позивач.
Для отримання кредитних коштів в сумі 21291,00 дол. США на придбання автомобіля позивач особисто, за власним волевиявленням, самостійно 25.10.2005 р. звернувся з письмовою заявою у ПриватБанк. Його заяву було задоволено, з умовами кредитної угоди погодився, про що свідчить його підпис.
Доводи позову стосовно того, що неможливо було передбачити зміну курсу валюти та те, що ця обставина є істотною обставиною для розірвання кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги, так як діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Крім того, Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 року, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного свідчить, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за Кредитним договором усвідомлювали, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, а також те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором. Наприклад: з часу існування національної валюти - гривні, її віношення до долара США було 1:1, потім 2:1 і так далі курс долара збільшувався, про що було відомо стороні до укладення договору, Таким чином, зростання курсу долара США позивач усвідомлював і міг передбачити його зоростання у майбутньому.
Крім того, додатково слід зазначити про те, що в зв'язку з тим, що завжди існують обставини щодо зміни курсу гривні до іноземних валют (долара США, ЕВРО, франки та інш.) розмір відсотків за користування кредитами в іноземній валюті є завжди значно меншим ніж по кредитам виданим у національній валюті України - гривні. Саме з цих мотивів і було взято позивачем кредит у іноземній валюті.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Таким чином, повизвач отримав кредит в доларах США повинен повернути їх в тій самій валюті - доларах США.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
04 листопада 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № CSP0AK03390029, за яким позивачу надано кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 21291,00 дол. США на купівлю автомобіля, з терміном повернення до 04.11.2012 року, зі сплатою 1,04% на місяць, з щомісячним платежем 330,78 дол. США. В якості забезпечення належного виконання зобов'язань за вищевказаним договором між позивачем та відповідачем був укладений договір застави рухомого майна № CSP0AK03390029 від 04.11.2005 року, де предметом застави виступив куплений позивачем автомобіль марки «CHEVROLET Lacetti X4MS554», 2005 року випуску, ДНЗ СА5444АС.
Суд критично відноситься до посилань позивача на те, що кредитний договір № CSP0AK03390029 від 04.11.2005 року має бути визнаний недійсним з підстав видачі кредиту в іноземній валюті.
Відповідно ч. З ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» ПриватБанк має підрозділи, функціями яких є надання фізичним та юридичним особам кредитів та управління операціями, пов'язаних з кредитуванням. Закон України «Про банки та банківську діяльність» не забороняє комерційним банкам України надавати кредитні кошти в іноземній валюті.
Згідно п. 1 ст. 47 закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Частиною 2 ст. 192 ЦК України передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом. Випадок і порядок використання іноземної валюти як платіжного засобу визначаються Законом «Про Національний банк України». Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про Національний банк» Національний банк України не може обмежувати права суб'єктів валютного ринку на здійснення операцій з іноземною валютою, гарантовані їм законом.
Згідно ст.12 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України здійснює регулювання банківською діяльністю та банківський нагляд за діяльністю банків, у тому числі і з операціями та кредитами у валютній сфері.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.
Судом встановлено, що банківську ліцензію № 22 від 01.12.2001 року та дозвіл № 22-2 від 29.07.2003 року на видачу кредитів у іноземній валюті ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав від Національного банку України і керується нею в своїй діяльності. Порядок та результати використання даної ліцензії Національний банк України контролює шляхом здійснення регулярних перевірок. Таким чином, вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеного з позивачем кредитного договору, в якому валютою кредитування є саме іноземна валюта.
Не може бути підставою для визнання договору кредиту недійсним й посилання позивача на відсутність у нього індивідуальної ліцензії НБУ на валютні операції, у зв'язку з чим він при використанні отриманої в кредит валюти був змушений порушувати вимоги валютного законодавства України. Не даючи правову оцінку діям позивача при використанні валюти та проведенні розрахунків з третіми особами, оскільки це виходить за межі предмету позову, суд приходить до висновку, що можливість допущення позивачем правопорушення при використанні валюти в подальшому після отримання кредиту жодним чином не може характеризувати законність правовідносин при отриманні кредиту.
Не відповідають дійсності ї посилання позивача на незаконність кредитного договору як несправедливого, оскільки за ним саме позивач несе ризик збільшення вартості кредиту у розі зміни курсу валюти кредиту до гривні України. Вважаючи аргументацію відповідача з цього приводу, наведену вище, цілком аргументованою, та зваживши на принцип свободи договору, що діє в Україні, а також врахувавши, що при здійсненні кредитування ризик зміни вартості кредиту несе як позивач (при зростанні курсу валюти), так і відповідач (при зменшенні вартості валюти кредиту по відношенню до гривні), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даних позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.