Справа № 2- 1863/10
06 серпня 2010 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Журби С.О.
при секретарі Йосипенко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит угодою про зміну валюти зобов'язання та визнання її недійсною, а також стягнення суми,
Позивач звернувся з позовом до суду про визнання додаткової угоди до договору про іпотечний кредит угодою про зміну валюти зобов'язання та визнання її недійсною, а також стягнення суми, мотивуючи свої вимоги наступним:
На підставі договору про іпотечний кредит № С8ІРОІ0000004807 від 02.04.2008 року відповідач надав позивачу кредит в сумі 110000,00 грн. зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 02.04.2018 року. Відповідно до умов п. 1.3 договору кредит був наданий на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та повністю використаний на вказані цілі.
26.06.2008 року відповідач звернувся до позивача з листом, в якому повідомив про те, що з 02.08.2009 року відсоткова ставка для позивача буде збільшена до 2,09 % на місяць (25,08 % річних), тобто майже вдвічі. Також було повідомлено, що у разі незгоди з новим розміром відсоткової ставки договірні відносини буде припинено та банк вимагатиме повернення всієї суми кредиту.
Зважаючи на те, що погасити весь кредит одразу позивач можливості не мав, як і сплачувати вдвічі збільшені відсотки, він звернувся до банку з проханням не підвищувати йому відсоткову ставку та зберегти діючі умови кредитування. Працівник банку пояснив, що відсоткову ставку можна зберегти, якщо змінити валюту виконання зобов'язання з гривні на долар США. Позивач 11.07.2008 року підписав надані відповідачем заяву про конвертацію кредиту, а пізніше заяву про продаж іноземної валюти без номера та дати та додаткову угоду від 04.08.2008 року, якою договір кредиту викладено у новій редакції. Позивач вважає, що вказана додаткова угода не відповідає вимогам закону та має визнаватися недійсною, виходячи з наступного:
Положенням п. 1.1 спірної додаткової угоди передбачено, що відповідач зобов'язується надати позивачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок та в порядку, зазначеному в п. 8 договору. Пунктом 8.1 договору передбачений обов'язок банку надати позивачу кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 29097050055858. Як вбачається із виписки по вказаному рахунку за період з 01.01.2008 року по 16.03.2009 року, вказана у додатковій угоді сума кредиту в іноземній валюті на рахунок позивача не надходила.
В якості підтвердження виконання банком додаткової угоди (надання кредитних коштів) банк надав копію заяви про продаж іноземної валюти підписану позивачем. Вказана заява не містить дати її складання, дати виконання та номеру рахунку банку, на який мали перераховуватися кошти позивача в іноземній валюті, що підтверджує неможливість виконання такої заяви. Крім цього в заяві позивач робить розпорядження перерахувати кошти з одного рахунку на інший рахунок з метою перерахування коштів для продажу, дата валютування 04.08.2008 року. В той же час, із наданої відповідачем виписки по цьому рахунку за період з 01.01.2005 року по 28.04.2009 року вбачається, що такої операції по рахунку не проводилося. Що також підтверджує відсутність виконання з боку відповідача умов додаткової угоди.
Проведення банком невідомої операції начебто на підставі платіжного доручення позивача від 07.08.2008 року про перерахування вказаної суми коштів на рахунок № 29008828903121 із призначенням платежу: виправна проводка по с/з 8041502, не може бути доказом надання кредиту оскільки такого платіжного доручення позивач ніколи не складав, не підписував та до банку не подавав і така операція не передбачена ні умовами додаткової угоди ні умовами заяви на продаж іноземної валюти.
В згаданій заяві про продаж іноземної валюти зроблено розпорядження банку перерахувати 108497,08 грн., виручені від продажу валюти, на рахунок № 29094059227549 (який дійсно зазначений в кредитному договорі). Однак, як свідчить виписка по цьому рахунку за період з 01.01.2005 року по 28.04.2009 року такої операції по рахунку не проводилося. Натомість були проведені невідомі операції за якими платіжним дорученням № 80807В0004 з рахунку № 28003826803122 на рахунок позивача були зараховані 108558,00 грн. (із призначенням платежу: виправна проводка по с/з 8041502), які в той же день начебто на підставі платіжних доручень позивача № 80807В0005 та № 80807В0006 були перераховані на рахунок № 22331057007799 в сумі 108406,42 грн. та рахунок № 22381057007802 в сумі 151,58 грн. із призначенням платежу: виправна проводка по с/з 8041502. Вказаних платіжних доручень позивач також ніколи не складав, не підписував та до банку не подавав.
Позивач вважає, що вказане свідчить про те, що сторони не мали на меті виконувати умови додаткової угоди від 04.08.2009 року щодо видачі кредиту в іноземній валюті. Фактично сторони лише змінили валюту виконання зобов'язання з гривні на долар США та встановили обов'язок позивача погашати кредит, наданий у гривнях іноземною валютою. Отже, спірна угода є недійсною на підставі ч.1 ст. 215 ЦК України, як така, що не відповідає нормам ст. 533, 1046 ЦК України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України, "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", оскільки змінює валюту виконання зобов'язання з гривні на долар США та дозволяє повернення гривневого кредиту доларами США.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
На виконання спірної додаткової угоди відповідач отримав від позивача з вересня 2008 року по січень 2009 року кошти на загальну суму 2972,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ складає 22844,40 грн.
За період з моменту укладення спірної додаткової угоди відповідно до умов первісного договору про іпотечний кредит позивач повинен був сплатити відповідачу з вересня 2008 року по серпень 2009 року 12 ануїтетних платежів в розмірі 1788,74 грн. кожний на загальну суму 21464,88 грн.
Отже, внаслідок укладення спірної додаткової угоди відповідач безпідставно отримав 1379,52 грн., які повинен повернути позивачу.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги уточнив та просив суд визнати додаткову угоду до договору про іпотечний кредит угодою про зміну валюти зобов'язання та визнати її недійсною, а також стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1379,52 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував, мотивуючи наступним:
Вимоги позивача є безпідставними, оскільки укладена додаткова угода до договору про іпотечний кредит відповідає вимогам ст.203, 215 ЦК України. Так, відповідно до п.5 ст.203 ЦК правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Отже, укладена сторонами додаткова угода до договору про іпотечний кредит спрямована на реальне настання наслідків. Банком вчинені наступні виконання своїх зобов'язань: здійснено виконання заяви позивача від 11.07.2008 року щодо конвертації залишку кредитних коштів по кредитному договору в іноземну валюту; виконав заяву позивача і на 108487,08 грн. викупив 23 382,00 доларів США на біржі по курсу НБУ за 4,64 гривні один долар США; відкрив валютний рахунок для повернення кредитних коштів позивачем та відкрив інші валютні рахунки відповідно до кредитної політики Банку.
В свою чергу, на виконання умов додаткової угоди, Позивач здійснив виконання своїх зобов'язань, а саме: починаючи з моменту укладання додаткової угоди здійснював погашення кредитних коштів в доларах США ( 01.09.08 р. - 500 доларів; 01.10.08 р. - 500 доларів США; 11.10.08 р. - 500 доларів США; 26.11.08 р. - 482 доларів США; 26.12.08 р. - 190 доларів США; 20.01.08 р. - 300 доларів США; 29.01.08 р. - 500 доларів США. Разом всього сплачено 2972 долара США).
Таким чином, сторони уклали додаткову угоду і належним чином її виконували, а значить визнали її умови.
Відповідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Однак, позивач не назвав іншого правочину, який сторони (разом взяті) приховали. Адже між сторонами скрита домовленість не існувала і не існувало прихованого правочину.
Додаткова угода реальна, спрямована на породження реальних юридичних наслідків і не суперечить чинному законодавству, в тому числі відповідає ст. 215, 1046 ЦК.
Укладена сторонами додаткова угода вчинена за власним волевиявленням, а саме: позивач написав заяву на конвертацію кредитних коштів виходячи з того, що курс гривні та відсотки по кредитах в 2008 році стали зростати і клієнти, в тому числі і позивач, переходили на кредити в іноземній валюті США, яка була більш стабільною за гривню.
Також представник відповідача вважає, що твердження позивача про те, що додаткова угода не відповідає положенням ст. 533 ЦК України, є помилковим. Згідно ч.2 ст.524 ЦК сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Крім того, рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.06.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ КБ «Приватбанк» про визнання додаткової угоди недійсною доведено, що конвертація кредитних коштів з гривні на долар США ПриватБанком вчинено законно.
Представник відповідача вважає, що позовна заява позивача є безпідставною, тому він заперечує проти її задоволення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства:
02.04.2008 року позивачем та відповідачем було укладено договір про іпотечний кредит № С8ІРОІ0000004807, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 110000,00 грн. зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 02.04.2018 року. Листом від 11.07.2008 р. позивач повідомив банк про зміну валюти кредиту та переконвертацію залишку кредиту з гривні України на долар США. Додатковою угодою від 04.08.2008 року договір кредиту викладено у новій редакції, відповідно до якої кредит видається та повертається в доларах США.
Відповідно до положень ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Суд критично відноситься до позиції позивача, згідно якої додаткова угода до кредитного договору є удаваною, так як сторони при її укладенні не мали наміру встановити кредитні правовідносини, а лише укласти угоду про зміну валюти зобов'язання. З наданих до суду документів вбачається, що після підписання додаткової угоди відповідно до заяви позивача про продаж іноземної валюти без номера та дати означена в додатковій угоді сума в доларах США була продана, а отримана від продажу валюти сума в гривнях України направлена на погашення гривневих зобов'язань за іпотечним кредитом № С8ІРОІ0000004807. При цьому дійсно були допущені певні невідповідності умовам додаткової угоди. Так, відповідно до 8.1 додаткової угоди банк зобов'язаний був надати позивачу кредитні кошти шляхом перерахування на рахунок № 29097050055858. Вказана сума в доларах США зарахована не була. Натомість при нарахуванні отримання валюти, її продажу та погашенню гривневих зобов'язань позивача, а також обліку доларових зобов'язань банком були використані наступні рахунки: №22331057007799 для обліку зобов'язань позивача по кредиту перед банком в гривнях, № 28003826803122 (загальний рахунок банку в гривнях, через який була здійснена купівля валюти), № 29008828903121 (загальний рахунок банку в доларах США, на який здійснювалося зарахування придбаної валюти), № 22331050011016 для обліку зобов'язань позивача по кредиту перед банком в доларах США, № 29097050055858 транзитний рахунок в доларах США, на який здійснюється зарахування кошти для погашення кредиту та № 29094059227549 транзитний рахунок в гривнях, на який здійснюється зарахування кошти для погашення кредиту. З використанням означених рахунків означена додатковою угодою сума кредиту в доларах США продана, а отримані кошти направлені на погашення кредиту в гривнях, після чого гривневий кредит було закрито. Між сторонами в результаті означених дій були встановлені кредитні правовідносини в доларах США. При цьому направленість умислу сторін на встановлення таких правовідносин та прийняття їх підтверджується подальшим погашенням валютного кредиту, який здійснював позивач (01.09.08 р. - 500 доларів США; 01.10.08 р. - 500 доларів США; 11.10.08 р. - 500 доларів США; 26.11.08 р. - 482 доларів США; 26.12.08 р. - 190 доларів США; 20.01.08 р. - 300 доларів США; 29.01.08 р. - 500 доларів США). Факт здійснення позивачем означених платежів підтверджувався обома сторонами.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що і умисел і дії позивача та відповідача в своїй сукупності були направлені на встановлення між ними відносин з кредитування в доларах США, що і було зроблено. За таких умов твердження позивача про приховування однієї угоди іншою не відповідає дійсності.
Законність же проведення валютних операцій між сторонами була встановлена рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 червня 2009 р. по справі № 2-2349/09 і повторного доведення не потребує.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.