61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
14 квітня 2010 р. Справа № 2-а-335/09/1601
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.
Суддів: Подобайло З.Г. , Григоров А.М.
за участю секретаря судового засідання Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської об на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2009р. по справі № 2-а-335/09/1601
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та стягнення матеріальної шкоди,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області по виплаті йому одноразової компенсації при встановлені 2 групи інвалідності в розміру меншому чим передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на його користь завдану йому матеріальну шкоду за недоплачену одноразову компенсацію при встановленні 2 групи інвалідності відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 23340 грн. 60 коп.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2009р. позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області по виплаті йому одноразової компенсації при встановлені 2 групи інвалідності в розміру меншому чим передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради донарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області, не погоджується з вказаною постановою суду, в апеляційній скарзі вказує, що оскаржувана постанова є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову, посилаються на те, що суд не врахував, що вказані кошти сплачуються тільки у межах бюджету.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначає , що в своєму адміністративному позові він просив суд стягнути з відповідача певну не донараховану суму одноразової компенсації при встановленні мені 2-ї групи інвалідності, проте, на його думку суд першої інстанції в своїй постанові вийшов за межі позовних вимог і виніс рішення про зобов'язання відповідача здійснити певні дії до виплати, тим самим порушивши норми процесуального права та просить суд апеляційної інстанції змінити постанову суду першої інстанції від 29 липня 2009 року в частині зобов'язання відповідача до нарахувати та виплатити йому недоплачену суму одноразової компенсації при встановлені 2-ї групи інвалідності (потрібно стягнення з... та вказати суму 23340 грн. 60 коп..), в зв'язку з правильним по суті вирішенням справи, але із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, ухвалити нову постанову суду, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі і по тексту, як він і просив суд першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач в 1986 році приймав участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС і в зв'язку з цим йому 17 червня 1986 року було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС категорії 2 серії НОМЕР_2
21 травні 2008 року йому вперше встановлена друга група інвалідності безстроково, захворювання пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а з 04 червня 2008 року йому було видане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС категорії 1 серії НОМЕР_1
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково , виходив з того, що при вирішенні даного спору застосуванню піддягає саме ст. 48 "Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2008 р., а не Постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року за №836., тому дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р. виходячи із сум мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України передбачено (ч.2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Відповідно до ст. ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ передбачено , що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах : інвалідам 2-ої групи - 45 мінімальних заробітних плат. Як зазначено у ст. 71 вказаного Закону - дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до нього.
Розмір мінімальної заробітної плати затверджується щорічно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Іншого порядку визначення розміру мінімальної заробітної плати в Україні не встановлено.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” було зупинено на 2008рік у частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із законом.
Зупинення дії ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, передбачене розд.2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 11рп/2008 .
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
З довідки Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області вбачається , що виплата одноразової компенсації у 2008 році була проведена позивачу в листопаді 2008року у розмірі 284,40 грн., а положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, тобто виплата проведена після рішення Конституційного суду.
Відповідні Закони не містили обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”і норма відповідного закону України про визначення мінімальної заробітної плати на момент виплати, а не Постанова № 839.
За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області повинно виплатити позивачу одноразову компенсацію за 2008р., виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що в даній справі дії відповідачів не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам Основного Закону України.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради донарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2008 рік.
При цьому , колегія суддів зазначає , що задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції помилково не відобрази в резолютивній частині постанови свій висновок стосовно позовної вимоги щодо стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області на його користь завдану йому матеріальну шкоду за недоплачену одноразову компенсацію при встановленні 2 групи інвалідності відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 23340 грн. 60 коп, яка заявлена в позові.
Колегія суддів зазначає , що суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.
Обов'язок щодо нарахування та вчинення дій щодо виплати пенсії та додаткової пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» законодавством держави покладений на відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської області.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
На підставі цього, колегія суддів вважає, що вибраний позивачем спосіб захисту його порушеного права не відповідає положенням ч.ч. 3 та 4 ст. 105 КАС України, оскільки до завдань відповідача, згідно з його положенням, відносяться функції щодо здійснення нарахування та виплати одноразової компенсації в розмірах, передбачених діючим законодавством, та в межах кошторису на видатки , тому вимога ОСОБА_1 про стягнення задоволенню не підлягає.
Крім того, колегія суддів зазначає , що такі виплати не були донараховані ОСОБА_1
Тому, колегія суддів вважає за необхідним змінити постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2009р. відповідно до вимог ст..201 КАС України та доповнити резолютивну частину постанови реченням : « В іншій частині в задоволені позову відмовити.».
Колегія суддів зазначає , що відповідно до положень ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що для захисту порушених прав позивача слід прийняти рішення щодо зобов'язання відповідача - Управління праці та соціального захисту населення виконкому Автозаводської районної ради донарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму одноразової компенсації при встановленні 2 групи інвалідності відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі встановлено , колегія суддів зазначає , що доводи апеляційних скарг є помилковими та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, 200,201 ,205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Автозаводської районної ради м. Кременчука Полтавської об залишити без задоволення.
Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2009р. змінити.
Доповнити постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2009р. наступним : " В іншій частині в задоволені позову відмовити ".
В іншій частині постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.07.2009р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя< підпис >Мельнікова Л.В.
Судді< підпис >
< підпис >Подобайло З.Г. Григоров А.М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.
Повний текст постанови виготовлений 19.04.2010 р.