Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-926/09/0122
05.08.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шереніна Ю.Л.,
суддів Іщенко Г.М. , Щепанської О.А.
при секретарі судового засідання Прохорова Е.В.
за участю: сторони, їх представники явку не забезпечили,
розглянувши апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Центрального районного суду міста Сімферополя (суддя Малухін В.В.) від 16.12.2009 у справі
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
до відповідачів
- Відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування адміністративної території міста Сімферополь та автомобільно-технічної інспекції при Управлінні Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Куйбишева, 7, місто Сімферополь, 95034),
- Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Київська, 158, місто Сімферополь, 95493)
про визнання незаконною та такою, що підлягає скасуванню, постанови по справі про адміністративне правопорушення, відшкодування матеріальної, моральної шкоди,
Позивач - ОСОБА_2 звернувся до Центрального районного суду міста Сімферополя з позовом до Відділу ДАІ з обслуговування АТ міста Сімферополь та АТІ при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в АРК, Управління ДАІ ГУ МВС України в АРК, з урахуванням уточнення позовних вимог (а. с. 18-19) просив суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення,
- відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну позивачу відривом від звичайних занять;
- відшкодувати моральну шкоду, заподіяну неналежними діями відповідача, в сумі 9999грн.,
- відшкодувати витрати на правову допомогу.
Постановою суду першої інстанції від 16.12.2009 позов задоволений частково: визнано незаконною та скасовано постанову серії АК №096652 по справі про адміністративне правопорушення від 16.04.2009, винесену інспектором адміністративної практики Відділу ДАІ м. Сімферополя Дума Я.А. про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2, в задоволені інших позовних вимог відмовлено (а. с. 33-34).
Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав обов'язку згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) щодо доказування правомірності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції посилався на те, що позивач не надав доказів, які підтверджують факт завдання матеріальної шкоди, та не привив відповідного розрахунку. В порушення вимог статей 23, 1167 Цивільного кодексу України, пункту 4 Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" не вказано, в чому саме полягає заподіяння позивачеві моральної шкоди, якими протиправними діями вона заподіяна, чим він керувався при визначенні її розміру, не надано доказів заподіяння моральної шкоди; витрати на правову допомогу не підтверджені ніякими доказами.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач через представника подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про зміну постанови суду першої інстанції в частині відмови судом першої інстанції в задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди та відшкодування витрат на правову допомогу, в цій частині позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник позивача зазначив, що позивач є інвалідом, тому загальновідомо та не потребує додаткових доказів те, що для інваліда імовірність кари за його законне пересування наносить йому стрес та змушує хвилюватися, значно змінюючи його уклад життя; докази оплати правової допомоги були надані суду.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (набрав чинності 30.07.2010) внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказаний Кодекс доповнений новою статтею 171-2, за приписами якої рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Разом з тим, переглядаючи адміністративну справу №2-а-926/09 в апеляційному порядку, судова колегія виходить з приписів абзацу 7 пункту 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з яким судові рішення, прийняті судами першої інстанції до набрання чинності цим Законом, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цим Законом.
За розпорядженням керівництва Севастопольського апеляційного адміністративного суду суддів Дадінську Т.В., Дугаренко О.В. у складі колегії по розгляду апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.12.2009 замінено на суддів Іщенко Г.М., Щепанську О.А.
В судове засідання 05.08.2010 сторони, їх представники явку не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Згідно зі статтею 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АК №096652 від 16.04.2009, винесеною інспектором АП ВДАІ міста Сімферополя лейтенантом міліції Думою Я.А., до позивача застосоване адміністративне стягнення в виді штрафу в розмірі 306,00грн. відповідно до частини першої статті 122 КУпАП за порушення пункту 15.9е Правил дорожнього руху.
Суть адміністративного правопорушення полягала у тому, що 15.04.2009 о 10:05, місто Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, водій ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом Опель, реєстраційний номер 450-38КР, порушив правила зупинки транспортного засобу, здійснив зупинку ближче 30м від зупинки маршрутних транспортних засобів (а. с. 3).
Відповідно до статі 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Оскільки згідно з відомостями Національної бази зареєстрованих транспортних засобів автомобіль Опель, реєстраційний номер 450-38КР, зареєстрований за ОСОБА_2, тому за правилами статті 14-1 КУпАП саме позивач, як власник даного автомобілю, постановою від 16.04.2009 був притягнутий до адміністративної відповідальності.
Правопорушення зафіксовано за допомогою технічного засобу "Визир" №0810711, про що зазначено у постанові по справі про адміністративне правопорушення.
Протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення не складався, постанову прийнято без участі громадянина ОСОБА_2, відправлено йому поштою разом з доданими до постанови фотознімками в підтвердження факту правопорушення.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 15.9е Правил дорожнього руху (затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001) зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Адміністративна відповідальність відповідно до частини першої статті 122 КУпАП наступає у разі порушення водіями транспортних засобів правил зупинки.
Відповідно до статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі статтями 69, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим постанова серії АК №096652 по справі про адміністративне правопорушення від 16.04.2009 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 визнана незаконною та скасована.
Разом з тим, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
З аналізу викладеного це означає, що під час вирішення спору про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення суд здійснює повноваження, встановлені для вищестоящих органів (посадових осіб), до яких може бути оскаржено така постанова.
Враховуючи вищенаведене, у разі скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення справа підлягає закриттю (пункт 3 частини першої статті 293 КУпАП).
За правилами статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вирішуючи питання щодо правомірності позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, судова колегія виходить з такого.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги в цій частині обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом II групи, в результаті неправомірних дій інспектора АП ВДАІ Думи Я.А. зазнав моральної шкоди, оскільки був змушений змінити уклад життя, відриватися від звичайних занять, у нього виник стресовий стан у зв'язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, розмір моральної шкоди позивач оцінює в 9999грн.
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (із змінами і доповненнями) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з пунктами 2, 3 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Верховний Суд України у пункті 5 Постанови Пленуму №4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами від 25.05.2001) зазначив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяної позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що позивач не надав суду належних доказів в підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди в результаті неправомірних дій інспектора АП ВДАІ Думи Я.А., не привив обґрунтування, чому заявлена їм до стягнення сума моральної шкоди складає 9999грн., тому висновок суду першої інстанції про відмову в задоволені позову в цій частині є вірним.
Щодо вирішення вимог позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу судова колегія виходить з наступного.
Статтею 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на правову допомогу.
В контексті цієї норми витрати на правову допомогу підлягають сплаті лише у тому випадку, коли вони сплачені особі, яка надає правову допомогу, стороною, котрій такі послуги надавалися, їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до статті 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Матеріалами справи підтверджується, що послуга по наданню правової допомоги шляхом представництва в суді та здійснення інших необхідних дій по наданню правової допомоги по захисту законних прав та інтересів довірителя по справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення Я. Дума оформлена позивачем та представником ОСОБА_3 відповідним договором про надання правової допомоги від 15.06.2009 (а. с. 29), вартість наданої позивачеві правової допомоги представником ОСОБА_3 складає 650,00грн., дана сума сплачена позивачем представникові, що підтверджується відповідними фінансовими документами, які є в матеріалах справи (а. с. 27, 28).
За такими обставинами, витрати на правову допомогу, заявлені позивачем до стягнення в сумі 650,00грн., підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, виходячи з принципу повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просив, враховуючи положення статті 11 КАС України, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на оскарження в суді рішень органів державної влади, посадових і службових осіб, постанова Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.12.2009 у справі №2-а-926/09 підлягає зміні в порядку пункту 1 частини першої статті 201 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, пунктом 2 частини першої статті 205, статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 247, 287, 288, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.12.2009 у справі №2-а-926/09 змінити.
Доповнити абзац другий резолютивної частини постанови Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.12.2009 у справі №2-а-926/09 реченням такого змісту:
"Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності згідно з частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити."
Доповнити резолютивну частину постанови Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.12.2009 у справі №2-а-926/09 абзацом третім наступного змісту:
Стягнути з Державного бюджету України (реквізити не відомі) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер не відомий) витрати на правову допомогу в розмірі 650,00грн.
У зв'язку з цим абзаці третій, четвертий постанови Центрального районного суду міста Сімферополя від 16.12.2009 у справі №2-а-926/09 вважати четвертим, п'ятим відповідно.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 10 серпня 2010 р.
Головуючий суддя підпис Ю.Л.Шеренін
Судді підпис Г.М. Іщенко підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Ю.Л.Шеренін