Копія
Іменем України
Справа № 2-31/4581-2008А/5002
15.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Горошко Н.П.
секретар судового засідання Люфт Ю.Є.
за участю сторін:
представник позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК - Османов Ескендер Рустемович, довіреність № 457 від 24.03.10,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим ( Привалова А.В. ) від 23.06.09 у справі № 2-31/4581-2008А
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" (вул. Гагаріна 6,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98404)
до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК (вул. Сімферопольська 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)
про часткове скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2009 року позовні вимоги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая" задоволені.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК від 25.03.2008р. № 0000331502/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 59162,50грн.
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.06.2009 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК .
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги сповіщався належним чином.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився про дату та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 25.03.2008 відповідачем по справі була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за 2007 рік. За результатами перевірки було складено акт перевірки №26/15-02 від 25.03.2008.
На підставі акту перевірки ДПІ в Бахчисарайському районі АРК було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000331502/0 від 25.03.2008, яким на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 411 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 262965,45 грн. до КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Бахчисарая»застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 131482,81 грн. (а.с.14).
Позивач в ході розгляду справи в суді першої інстанції змінив позовні вимоги та просив спірне податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати його в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 59162,50 грн.
Відповідач по справі зазначає, що згідно розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки КРП ВПВКГ м.Бахчисарая порушило строки сплати узгоджених сум з податку на додану вартість за деклараціями:
- №16072 від 20.09.06, строк оплати 02.10.2006, фактично сплачено у жовтні 2007 року;
- №19559 від 20.10.06, строк оплати 30.10.2006, фактично сплачено у листопаді 2007 року;
- №21954 від 20.11.06, строк оплати 30.11.2006, фактично сплачено у грудні 2007 року;
- №23206 від 20.12.06, строк оплати 04.01.2007, фактично сплачено у січні 2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були задекларовані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вказаними вище деклараціями на загальну суму 262965грн., з яких позивачем самостійно сплачено лише 121968,83грн., що підтверджено платіжними документами (а.с.83-108, т.2).
При дослідженні платіжних доручень та виписки банку з особового рахунку платника судом встановлено, що позивач зі сплаченої ним самостійно суми 121968,83грн. здійснив сплату податкових зобов'язань з ПДВ з затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, за деклараціями:
- №16072 від 20.09.06 задекларовано 66347,00 грн. ПДВ, сплачено 27632 грн. кількома платежами з затримкою до 30 календарних днів;
- №19559 від 20.10.06 задекларовано 62378,00 грн. ПДВ, сплачено 43800 грн. кількома платежами з затримкою до 30 календарних днів;
- №21954 від 20.11.06 задекларовано 53002,00 грн. ПДВ, сплачено лише 13500 грн. кількома платежами з затримкою до 30 календарних днів;
- №23206 від 20.12.06 задекларовано 81238,00 грн. ПДВ, сплачено 37036,83 грн. своєчасно без затримки.
Позивач вважає, що ДПІ неправомірно застосувала штрафну санкцію в сумі 59162,50грн. спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки сума податкових зобов'язань в розмірі 121968,83грн. сплачена підприємством без затримки понад 90 календарних днів, отже не може бути застосована штрафна санкція у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Бахчисарайському районі АРК використала здійснені підприємством платежі за поточними зобов'язаннями в сумі 121968,83 грн. для погашення податкового боргу, який виник раніше.
Своє право на зарахування у погашення податкового боргу перерахованих платником податків коштів за поточними податковими зобов'язаннями відповідач обґрунтовує п.7.7 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" (із змінами і доповненнями), відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Згідно із п.3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами строки.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Таким чином, позивач, перерахувавши суми податку на додану вартість в сумі 121968,83грн. вказаними вище платіжними дорученнями, виконав своє зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за періодами, визначеними платником у платіжних дорученнях.
Дії податкового органу щодо самостійної зміни призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, з метою погашення податкового боргу, не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Зазначена норма не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. У будь-якому випадку ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно у відповідності до вищенаведених вимог Законів України спрямував власні кошти.
Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая»є власником свого майна, у тому числі власних грошових коштів.
Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, використовує і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником прав власності.
Відповідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.п.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”)
Доводи відповідача про обґрунтоване зарахування поточних платежів позивача з ПДВ в рахунок погашення боргу в порядку календарної черговості його виникнення з посиланням на п.7.7 ст.7 Закону України ««Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до уваги колегією не приймаються, оскільки наведена норма закону не надає права податковому органу самостійно без згоди власника коштів або судового рішення здійснювати таке зарахування.
Крім того, пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ставить у залежність розмір штрафних санкцій від сплаченої суми податкового боргу. Тобто при відсутності факту сплати податкового зобов'язання відсутні й підстави для застосування штрафних санкцій за цією нормою. Самостійна зміна призначення платежу і перерозподіл платежів позивача на погашення податкового боргу за іншими зобов'язаннями, ніж визначив позивач у платіжних документах, не є сплатою платником податків податкового зобов'язання.
Оскільки у відповідача не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені позивачем суми податку на додану вартість за інші періоди, висновок про те, що позивач допустив затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання понад 90 календарних днів є помилковим і необґрунтованим, що є підставою для скасування спірного податкового-повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій в сумі 59162,50грн.
Отже, застосування штрафних санкцій до позивача податковим повідомленням-рішенням №0000331502/0 від 25.03.08 у розмірі 50% у сумі 59162,50грн. за затримку на 411 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 262965,45грн. необґрунтовано і в цієї частині підлягає скасуванню. В інший частині податкове повідомлення-рішення №0000331502/0 від 25.03.08 винесено правомірно, відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Частиною 2 даної статті встановлено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, і їх достовірності, які суд першої інстанції визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи. Порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.06.09 у справі № 2-31/4581-2008А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис Н.П.Горошко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко