09 вересня 2010 р.Справа № 2-а-843/09/1512
Категорія: 2.33Головуючий в 1 інстанції: Рева С.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
за участю секретаря -Скоріній Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року по справі за позовом виробничо-торгівельної фірми «Галатея»у виді дочірнього підприємства, ОСОБА_1 до Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування актів перевірки та приписів, -
Виробничо-торгівельна фірма «Галатея»у виді дочірнього підприємства та ОСОБА_1, звернувшись до суду, з урахуванням наданих уточнень, просили скасувати акти перевірки № 1101 від 24.06.2008р., № 1824 від 29.09.2008р. та приписи № 1122 від 24.06.2008р., № 1825 від 29.09.2008р., складені Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради.
Позовні вимоги позивачів мотивувалися тим, що вивіска «Отель Зирка, Все удобства 195 грн., Успенская, 70, Тел. 7-222-343», яка розташована на будівлі готелю, є інформацією про продукцію, а не зовнішньою рекламою, як зазначає відповідач, а тому могла бути розміщена у місці, де вона реалізується.
Крім того, як вважали позивачі, відповідач не є органом, який здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу,
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 позовні вимоги позивачів були задоволені частково.
Суд скасував приписи Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради № 1122 від 24 червня 2008р. та № 1825 від 29 вересня 2008р. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов, суд погодився з правовою позицією представника позивачів про те, що слова на вивісці «Отель Зирка, Все удобства 195 грн., Успенская, 70, Тел. 7-222-343», яка є власністю готелю та розміщена біля входу даного готелю, не вважається рекламою, а вважається розширеною інформацією послуг готелю і ніяким чином не порушує законодавства України про рекламу.
Також суд погодився і з доводами позивачів, щодо того, що відповідач не є органом, який здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, так як ст.26 Закону України «Про рекламу», дає чіткий перелік органів, яким доручено здійснюваний даний контроль.
Оскаржуючи рішення суду, Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради вважало, що воно прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також те, що воно не відповідає дійсним обставинам справи.
Апелянт обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначав, що вивіска на готелі «Зірка», містить інформацію, яка фактично спрямована на формування або підтримання обізнаності та інтересу невизначеного кола споживачів щодо послуг котрі надає позивач, а отже є зовнішньою рекламою, що згідно з діючим законодавством розміщується виключно на підставі відповідних дозволів.
Спростовуючи доводи суду, викладені в рішенні щодо відсутності у відповідача повноважень по здійсненню контролю за дотриманням законодавства України про рекламу, апелянт посилався на п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу»та на п.5 «Типових правил розміщення зовнішньої реклами», відповідно до яких розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку встановленими цими органами на підставі типових правил, які в свою чергу для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами можуть утворювати відділи, управління або уповноважувати установи, організації.
Представник апелянта в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник позивачів в апеляційному суді вважав апеляційну скаргу необґрунтованою та просив в її задоволенні відмовити.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено не обґрунтоване рішення, виходячи із наступного.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що виробничо-торгівельна фірма «Галатея»у виді дочірнього підприємства, здійснює діяльність з надання послуг готелю «Зірка», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 70, який є його власністю.
ОСОБА_1 є орендарем частини приміщень на підставі договору оренди від 01 березня 2008 року та також здійснює підприємницьку діяльність по наданню приміщень в суборенду та готельну діяльність.
На фасаді готелю «Зірка»розташовані дві вивіски наступного змісту «Отель Зирка, Все удобства 195 грн., Успенская, 70, Тел. 7-222-343».
24 червня 2008 року працівниками Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами Одеської міської ради, відносно ОСОБА_1 складено акт перевірки де зазначалося, що вивіски на фасаді готелю є зовнішньою рекламою.
На підставі зазначеного акту було складено припис № 1122 від 24 червня 2008 року, відповідно до якого позивача було повідомлено про необхідність отримання дозвільного документу в строк до 08 липня 2008 року, або інакше вивіска буде демонтована.
29 вересня 2008 року повторно був складений акт перевірки № 1824 та припис про усунення порушень № 1825, яким також відповідач повідомив позивача про те, що у разі неотримання дозвільного документу до 02 жовтня 2008 року будуть здійснені демонтажні роботи інформаційних вивісок.
08 жовтня 2008 року відповідачем був проведений демонтаж вивіски.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції вважав, що вивіска, розташована на будівлі готелю є не рекламною, а інформаційною.
Однак, суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, з огляду на наступне.
Відповідно до Закону України «Про рекламу» зовнішня реклама -реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Виходячи з вказаного визначення будь-яка інформація рекламного характеру, що розміщується у тому числі на елементах вуличного обладнання, є зовнішньою рекламою. При цьому, відповідно до даного Закону реклама -це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких осіб чи товару.
Як убачається із п.2.2 Правил користування готелями та аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг (надалі Правила), затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. № 19, готель зобов'язаний надати споживачу необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію про готельні послуги.
Інформація доводиться до відома споживача у доступній наочній формі і розміщується у приміщенні, що призначене для оформлення розміщення споживача, у зручному для огляді місці та повинна включати в себе, в тому числі і ціну номера (місця в номері).
Таким чином, відповідно до вищезазначених Правил, інформація для споживача щодо вартості готельного номера, повинна розміщуватися у приміщенні готелю.
Розміщення на зовнішній конструкції -типу банер, такої інформації, як «Все удобства 195 грн.»фактично спрямоване на формування або підтримання обізнаності та інтересу невизначеного кола споживачів щодо послуг котрі надає позивач, а тому є зовнішньою рекламою.
Відповідно до п.2.1 Правил, готель зобов'язаний довести відома споживача найменування та місцезнаходження юридичної особи, категорію готелю при її наявності.
Однак, на фасаді приміщення, у якому розташовано готель «Зірка», було розміщено зовнішню конструкцію, яка за своїм інформативним змістом не відповідає визначенню вивіски, відповідно до Закону України «Про рекламу».
Про те, що спірна вивіска є зовнішньою рекламою також свідчить наступне.
Згідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу»вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності, час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Тому, як свідчить викладене, до складу вивіски не може включатися інформація про продукцію та її ціну (товари, послуги), що реалізується або надається власником вивіски, та контактна інформація у вигляді номерів телефонів.
Крім того, як вважає колегія суддів, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам представника відповідача, а саме:
- заяві представника ВТФ «Галатея»від 04.07.2008 р. в якої останній просить відповідача виставити рахунок за розміщення рекламної конструкції типу банер на фасаді форматом 4м. х 3м. односторонній за період з 01.06.2008 р. по 31.07.2008 р.,
- заяві представника ВТФ «Галатея»про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 70, до якої було надано макет рекламного засобу, який є ідентичним предмету спору.
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції сам позивач визнав той факт, що спірна вивіска є рекламною.
Також, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку щодо того, що Бюро не є органом, що здійснює контроль за додержанням законодавства про рекламу на території м. Одеси.
Так, відповідно до п.1 ст.16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.5 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 р. № 2067 (далі Типові правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватися відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.
Рішенням Одеської міської ради від 04.02.2004р. «Про уповноваження органу з діяльності, пов'язаної з розміщенням зовнішньої реклами в м. Одесі»Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами уповноважене регулювати діяльність, пов'язану з розміщенням зовнішньої реклами у м. Одесі.
Відповідно до п.45 Типових правил, контроль за їх додержанням здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи, відповідно до законодавства.
Пунктом 3.1.3 Положення «Про Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконкому Одеської міської ради», затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 305 від 29.05.2000 р. Додаток № 6, передбачено, що Бюро відповідно до покладених на нього завдань зокрема, має право відвідувати всі об'єкти, пов'язані з виконанням функцій Бюро; здійснювати перевірки місць розміщення зовнішньої реклами, складати акти та приписи про усунення порушень законодавства про рекламу.
Аналогічні положення містяться і в п.3.4 Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 квітня 2008 року № 434, які зазначають, що до повноважень робочого органу належить здійснення перевірок дотримання «Правил розміщення зовнішньої реклами», згідно з вимогами Законів України «Про рекламу», «Про благоустрій населених пунктів»та складання актів та приписів про усунення порушень розповсюджувачем реклами.
Згідно п.46 Типових правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами, уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою про усунення порушень у визначений строк.
Таким чином, виходячи із змісту вищевикладених нормативних актів, саме відповідачу було доручено здійснювати регулювання діяльності, пов'язаної з розміщенням зовнішньої реклами у м. Одесі, в тому числі надано право складати приписи про усунення порушення та звертатися до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою його усунення щодо порядку розповсюдження та розміщення об'єктів зовнішньої реклами.
Стосовно правомірності дій відповідача щодо демонтажу вивіски, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони є законними, так як відповідно до п. 6.10.33 «Правил благоустрою території м. Одеси», затверджених рішенням Одеської міської ради від 22 січня 2008 р., підлягають демонтажу засоби зовнішньої реклами, розташовані з порушенням Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Одесі, цих Правил, зокрема без дозволів.
Демонтаж засобів зовнішньої реклами здійснює Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування Одеської міської ради.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вивіска, яка була розташована на готелі «Зірка», за адресою: м. Одеса, вул. Успенська,70, є зовнішньою рекламою, яка була встановлена без дозвільних документів, а тому відповідач, будучи організацією, на яку покладено обов'язок щодо регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, правомірно виніс приписи та акти щодо демонтажу вивіски, а також прийняв рішення про даний демонтаж.
Відповідно до ч.1 п.4 ст. 202 КАС України порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставами для скасування рішення.
Керуючись ст. ст. 195 - 196, ч.1 п. 4 ст. 198, ч. 1. п.4 ст. 202, ч.2 ст. 205, 207, 254 КАС України, склад колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року -задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року по справі за позовом виробничо-торгівельної фірми «Галатея»у виді дочірнього підприємства, ОСОБА_1 до Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування актів перевірки та приписів - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог виробничо-торгівельної фірми «Галатея»у виді дочірнього підприємства, ОСОБА_1 до Бюро естетики міського середовища та зовнішньої реклами при управлінні архітектури та містобудування виконавчого комітету Одеської міської ради про скасування актів перевірки та приписів -відмовити.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова