09 вересня 2010 р.Справа № 2-а-323/09/2101
Категорія: 2.31.4Головуючий в 1 інстанції: Куриленко О.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів -Стас Л.В., Косцової І.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 18 червня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій неправомірними, про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення недорахованих коштів, -
Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 18 червня 2009 р. ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимог щодо визнання неправомірними дій управління праці та соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області по призначенню державної соціальної допомоги, як малозабезпеченої сім'ї в розмірі 155,68 грн., а також відмовлено в зобов'язанні до нарахувати та виплатити вказану допомогу у розмірі 4 988 грн..
Рішення суду ґрунтувалося на тому, що відповідач діяв на підставі і в межах законодавства.
Оскаржуючи рішення суду, ОСОБА_1, посилається на те, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, що виразилося у неврахуванні судом першої інстанції вимог Конституції України.
Апелянт просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення її вимог.
Особи, які приймали участь у суді першої інстанції до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Апелянт надіслав суду заяву про розгляд скарги у його відсутність.
Відповідач про місце, день та час судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки, суду не повідомив.
Згідно до ч.1 п.2 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.
Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було дотримано вимог зазначеної статті, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка з серпня 2008 р. по січень 2009 р. перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області та отримувала державну соціальну допомогу, як малозабезпечена сім'я в розмірі 155,68 грн..
Суд апеляційної інстанції вважає, що правовідносини, які виникли по даній справі регулюються Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»від 01.06.2000 р. №1768 -III (далі по тексту Закон №1768 -III), Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів»від 28.12.2007 р. №107 - 17 (далі по тексту Закон №107 - 17), Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 р. від 26.12.2008 р. № 835 -VI (далі по тексту Закон № 835 -VI), Постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 р. №250 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям»(далі по тексту Постанова №250).
Так, відповідно до ст.5 Закону №1768 -III розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.
До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Вказівкою на те, що рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України, Закон №1768 -III зобов'язав органи праці та соціального захисту населення при призначенні розміру допомоги виходити із положень Державного бюджету на відповідний рік.
Дані положення Закону №1768 -III не визнавалися неконституційними і є діючими.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах і на підставі Законів України.
Так, Законом №107 - 17 рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги, відповідно до Закону №1768 -III встановлюється для працездатних осіб 133 грн., для непрацездатних осіб -187,5 грн.. Стаття 46 Закону № 835 -VI встановила, що рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) для призначення допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»встановлюється для непрацездатних осіб - 187,5 гривні, інвалідів - 200 гривень. Для кожної дитини в малозабезпеченій багатодітній сім'ї, в якій виховується троє або більше дітей віком до 16 років (до 18 років, якщо дитина навчається), рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) становить для дитини віком до 6 років - 278,5 гривні, для дитини віком від 6 до 18 років - 350,5 гривні.
Аналогічні норми щодо залежності рівня забезпечення прожиткового мінімуму від реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України містяться і в Постанові №250.
Так, в її 15 зазначено, що розмір соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а саме норми Державного бюджету на відповідний рік, які визначають суму державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, не можуть бути прийняти судом апеляційної інстанції до уваги, так як Конституція України не визначає пріоритетності одного закону над іншим.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачці у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 195 - 196, ч.1 п.2 ст. 197, ч.1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч.1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, склад колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 18 червня 2009 р.-залишити без задоволення.
Постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 18 червня 2009 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бериславської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання дій неправомірними, про зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення недорахованих коштів - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного суду України протягом двадцяті з дня отримання її сторонами.
Доповідач - суддя І.О.Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова