Справа: № 2а-7337/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"07" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2009 у справі за його позовом до Служби безпеки України про зобов'язання вчинити певні дії, -
07.07.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом, в якому просив зобов'язати Службу безпеки України визначити дату зарахування ОСОБА_2 до Київського суворівського військового училища, а саме: 16 серпня 1990 року датою початку військової служби та включити час навчання в Київському суворівському військовому училищі, а саме: з 16 серпня 1990 року до 23 червня 1992 року в загальний строк проходження військової служби, зобов'язавши здійснити відповідний перерахунок виплат грошового забезпечення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2009 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі наказу від 16.08.1990 № 50 був зарахований до Київського суворовського військового училища, навчання закінчив 23.06.1992, про що свідчать копії: архівної довідки від 22.04.2009 № 2766; довідки Міністерства оборони України від 05.09.2009 № 93.
З матеріалів справи вбачається, що після закінчення навчання він прибув до Інституту підготовки кадрів Служби безпеки України (Академія Служби безпеки України), після закінчення якої в 1997 році йому було присвоєно військове звання лейтенанта та призначено на посаду оперуповноваженого 11 ГВ УВКР по ЗахОК СБ України.
У квітні 2009 року позивач звернувся з рапортом до голови Служби безпеки України, в якому просив зарахувати йому до загального військового стажу служби термін навчання у Київському суворовському військовому училищі. У задоволенні рапорту позивачеві було відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем без поважних причин був пропущений строк звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу»№ 2232-ХІІ, в редакції від 25.03.1992, та п. 4 Тимчасового положення про проходження військової служби солдатами, матросами, сержантами і старшинами, затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 № 174/93 початком проходження військової служби вважається день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.
Отже, Законом України «Про загальний військовий обов'язок та військову службу»№ 2232-ХІІ від 25.03.1992 навчання у суворовському військовому училищі прирівняне до служби в Збройних силах України.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», відповідно до якого підготовка громадян до військової служби включає допризовну підготовку, підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей, підготовку до вступу у вищі військові навчальні заклади та вищі навчальні заклади, які мають військові навчальні підрозділи, військову підготовку студентів вищих навчальних закладів за програмою офіцерів запасу, фізичну підготовку, лікувально-оздоровчу роботу, підвищення рівня освітньої підготовки, вивчення державної мови, патріотичне виховання.
Крім того, статтею 9 зазначеного Закону визначено, що допризовна підготовка включає військову, прикладну фізичну, медико-санітарну, психологічну підготовку та підготовку з цивільної оборони і проводиться викладачами допризовної підготовки в навчально-виховних закладах: школах, гімназіях, ліцеях, інших видах загальноосвітніх закладів, починаючи з передвипускного класу, а також у професійних навчально-виховних закладах та вищих навчальних закладах: технікумах, коледжах, училищах в період здобуття загальної середньої освіти за програмами, затверджуваними Міністерством освіти України за погодженням з Міністерством оборони України (стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 21.10.1993 № 3545-XII).
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не довів правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у зарахуванні йому до загального військового стажу служби терміну навчання у Київському суворовському військовому училищі, а тому слід визнати початком проходження військової служби ОСОБА_2 16.08.1990 -початок навчання в Київському суворовському військовому училищі.
В свою чергу, судом першої інстанції на виконання вимог п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України вірно було вирішено питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, які згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 100 КАС України не підлягають задоволенню, оскільки відповідач наполягав на відмові у їх задоволенні з цих підстав (а. с. 68), а позивач не надав суду жодних належних доказів поважності пропуску зазначеного строку.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що право на зарахування у строк загальної військової служби період навчання у Київському суворовському військовому училищі є його суб'єктивним правом і може реалізовуватись за його особистим бажанням, враховуючи наступне.
Прийняття рішення щодо зарахування чи незарахування періодів навчання у строк загальної військової служби військовослужбовцям Служби безпеки України є виключною компетенцією кадрових підрозділів Служби безпеки України, спираючись на чинне законодавство, і ніяким чином не залежить від волевиявлення військовослужбовців.
Таким чином, не можна вважати, що право на зарахування вищезазначеного періоду навчання виникло у ОСОБА_2 з моменту його звернення до відповідача щодо цього зарахування.
Колегія суддів звертає увагу на не спростовані доводи, наведені у запереченнях на апеляційну скаргу про те, що факт дізнання позивачем про порушені права підтверджується тим, що згідно підпункту 3.1.1 пункту 3.1 Інструкції про порядок обліку кадрів у системі Служби безпеки України, затвердженої наказом Голови СБ України від 31.12.1999 № 0260 в особовій справі військовослужбовця концентруються: контрольний листок звірок анкетних даних військовослужбовця та його ознайомлення з особовою справою, послужний список, анкета, автобіографія, зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці, зобов'язання про нерозголошення відомостей, що становлять державну таємницю або не підлягають розголошенню, текст Військової присяги, атестації, висновки про вислугу років, про обчислення безперервного стажу, про виплату одноразової грошової нагороди за безперервний стаж тощо. Крім того, при атестуванні, просуванні по службі, звільненні, але не рідше одного разу на рік, військовослужбовець знайомиться з особовою справою для уточнення відомостей, сконцентрованих у ній, про що робиться відповідний запис у контрольному листку. Також, кожен військовослужбовець щомісяця отримує грошове забезпечення, до складу якого входить такий вид додаткового грошового забезпечення, як надбавка за вислугу років.
Таким чином, ОСОБА_2, починаючи з дня присвоєння першого офіцерського звання, дізнався про те, що йому не зараховано до строку військової служби час навчання у Київському суворовському училищі, тобто одразу після отримання свого першого грошового забезпечення.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, листом Управління правового забезпечення СБ України від 18.08.2006 № 16/1879 по всім підрозділам Служби безпеки України було розіслано «Роз'яснення щодо застосування законодавства України при вирішенні питання щодо можливості зарахування в строк військової служби терміну навчання у військових ліцеях (ліцеях з посиленою військово-фізичною підготовкою, суворовських та Нахімовському училищах)», текст якого було доведене до військовослужбовців СБ України, що в свою чергу також підтверджує пропущення позивачем річного строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що не включаючи час навчання позивача до загального стажу військової служби, відповідач вчиняв та вчиняє порушення прав позивача щомоментно та постійно, включаючи поточний час, виходячи з наступного.
Так, той факт, що на даний час позивачу не зараховано період його навчання у Київському суворовському військовому училищі, є лише наслідком невключення цього періоду до загального стажу військової служби після закінчення навчання, а не таким правопорушенням, що триває.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції щодо відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
В зв'язку з наведеним вимоги про зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок виплат грошового забезпечення також не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2010.