Справа: № 2-а-494/09 Головуючий у 1-й інстанції: Дяков В.І.
Суддя-доповідач: Данилова М. В.
"09" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М. В.,
суддів: Бєлової Л.В., Бистрик Г.М.
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Нива-плюс»до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
У червні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Нива-плюс»звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість», просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009р. № 0000152320/0/97, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 393167,00 грн., в тому числі за основним платежем -262111,00 грн., штрафних санкцій -131056,00 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.32008р. по 31.03.2009р. складено акт перевірки від 29.05.2009р. №88/23/14223494, яким встановлено заниження позивачем суму податку на додану вартість по операціях з ТОВ «КБФ», ТОВ «Кий-Грант», ТОВ «Мілвей»в розмірі 262111,00 грн.
На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2009р. № 0000152320/0/97, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 393167,00 грн., в тому числі за основним платежем -262111,00 грн., штрафних санкцій -131056,00 грн.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.06.2009р. № 0000152320/0/97 з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем у звітному періоді у зв'язку з придбанням у контрагентів ТОВ «КБФ», ТОВ «Кий-Грант», ТОВ «Мілвей»товарно-матеріальних цінностей на підставі виданих контрагентами податкових накладних заявлено право на податковий кредит.
При визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість слід керуватися нормами Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції а час виникнення спірних праовідносин (далі - Закон), враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту з податків і не суперечать спеціальному Закону.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з приписами підпункту 7.4.5 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.
Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виникнення права на податковий кредит не ставиться в залежність від відображення контрагентами платників податків по відповідним господарським операціям своїх зобов'язань по ПДВ в документах податкової звітності та сплати відповідної суми ПДВ.
Крім того, законом не передбачено зобов'язання платника податку здійснення контролю за правильністю та правомірністю здійснення та подання своїми контрагентами податкової звітності та сплати податкових зобов'язань.
Проте, судом першої інстанції не взято до уваги, що виникнення права на податковий кредит ставиться в залежність від виданої платнику податку податкової накладної, право на складання якої надано тільки платнику ПДВ.
Враховуючи, що на момент складанням податкових накладних контрагентами позивача - ТОВ «КБФ», ТОВ «Кий-Грант», ТОВ «Мілвей», останні не були зареєстровані платником податку, а отже не мали права на складання податкових накладних, видані такими юридичними особами податкові накладні є недійсними, отже не дають права на віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи обґрунтованими і такими, що повністю спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області -задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2009 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Нива-плюс» до Державної податкової інспекції у Ічнянському районі Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення -відмовити.
Повний текст постанови виготовлено 30 липня 2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: