Справа: № 2-а-10137/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"07" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, заступника начальника Департаменту кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області та заступника начальника відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.07.2009 ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просив:
- зобов'язати МВС України провести об'єктивну, всебічну перевірку його скарги на неправомірні дії керівництва в УМВС України в Чернігівській області від 29.01.2009 та надати відповідь, -
- визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Департаменту кадрового забезпечення МВС України щодо організації та проведення перевірки його скарги в МВС України на дії УМВС України в Чернігівській області;
- направлення скарги до УМВС в Чернігівській області визнати діями, які порушують правила ст.ст. 7, 15 Закону України «Про звернення громадян»;
- визнати ухилення УМВС України в Чернігівській області надати можливість ознайомитись з матеріалами службової перевірки неправомірними та такими, що порушують його законні права та інтереси, про визнання бездіяльності заступника начальника відділу управління МВС України в Чернігівській області неправомірними, такими, що порушують правила ст.ст. 18-19 Закону України «Про звернення громадян».
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано МВС України надати ОСОБА_2 об'єктивні відповіді на питання, поставлені ним в скарзі до МВС України від 29.01.2009, а в іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, МВС України подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як зазначено в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи позивач звернувся до МВС України зі скаргою на неправомірні дії керівництва УМВС України в Чернігівській області, в якій просив провести об'єктивну перевірку фактів, викладених в скарзі та надати вичерпні відповіді на його питання. Крім того в скарзі позивач вимагав провести перевірку в його присутності.
Відповідно до п. 4.1 Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України керівники органів внутрішніх справ та їх заступники при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали ї перевірки, направляти працівників органів внутрішніх справ на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів, вживати інших заходів для об'єктивного вирішення поставлених авторами звернень питань, з'ясовувати і усувати причини та умови, спонукають громадян скаржитись, якщо це не суперечить чинному законодавству.
Судом першої інстанції вірно було зазначено, що зі змісту відповіді від 27.02.2009 року № 2\4-14-37, наданої ОСОБА_2 на його скаргу від 29.01.2009 року, не вбачається надання відповідей на поставлені автором звернення питання, що в свою чергу є порушенням вищевказаного Положення та Закону України «Про звернення громадян», а посилання представника відповідача на те, що вказані у скарзі питання були предметом розгляду неодноразових судових засідань є необґрунтованим.
Доводи апелянта про те, що виконання покладених на МВС України завдань здійснюється безпосередньо Міністерством та через утворені в установленому порядку органи внутрішніх справ спростовуються вимогами ч. 3 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», згідно до яких відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
До того ж, відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян»забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
В свою чергу, МВС України в порушення вимог чинного законодавства необґрунтовано переслав скаргу позивача до УМВС України в Чернігівській області, тоді як у зазначеній скарзі (а. с. 23-24) оскаржувались саме дії УМВС України в Чернігівській області.
Вищевикладене є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання МВС України надати позивачу об'єктивні відповіді на питання, поставлені ним в скарзі від 29.01.2009 до МВС України.
В свою чергу, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції також і в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог, враховуючи наступне.
Так, колегія суддів звертає увагу на положення ст.ст. 18-19 Закону України «Про звернення громадян», на яких посилається апелянт, та відповідно до яких громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: знайомитися з матеріалами перевірки; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; а також в межах своїх повноважень зобов'язані: на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.
При цьому, дійшовши висновку про порушення Департаментом кадрового забезпечення МВС України вимог ст.ст. 18-19 Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_2 не врахував, що згідно Закону України «Про державну таємницю»державна таємниця -вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. З метою охорони державної таємниці впроваджуються: обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації; спеціальний порядок допуску га доступу громадян до державної таємниці.
Отже, враховуючи, що інформація, яка була предметом дослідження при розгляді скарги ОСОБА_2, має гриф секретності, а позивач не має відповідного доступу до державної таємниці, то розгляд скарги в присутності скаржника був неможливий.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх вимог, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2010.