Справа: № 2-а-4834/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"07" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 у справі за її позовом до відкритого акціонерного товариства «Борекс»та товариства з обмеженою відповідальністю «Віктар дістріб'юшн»про стягнення в дохід держави коштів та вартості майна отриманих за нікчемною угодою, -
27.01.2009 позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом про стягнення з відповідачів в дохід держави коштів та вартість майна, отриманих за накладними № 214 від 26.06.2007, № 131 від 25.07.2007, № 445 від 11.09.2007, № 481 від 26.09.2007, № 430 від 28.08.2007, № 555 від 31.10.2007, № 574 від 14.11.2007, № 431 від 28.08.2007, № 611 від 06.12.2007, № 33 від 30.01.2008, № 52 від 19.02.2008, № 60 від 25.02.2008, № 75 від 18.03.2008, № 85 від 15.04.2008.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до плану-графіку проведення планових перевірок позивачем було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Борекс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2007 по 31.06.2008, про що складено акт № 842/23-05764593 від 14.11.2008.
Перевіркою було встановлено, що ТОВ «Віктар дістріб'юшн»поставило ВАТ «Борекс»металопродукцію, розрахунок за що було проведено бартером всупереч вимогам ст. 1 Закону України «Про регулювання товарообмінними (бартерними) операціями в галузі зовнішньоекономічної діяльності», договори купівлі-продажу із зазначеними підприємствами не укладалися, підтверджуючі документи щодо транспортування продукції для перевірки не надано.
Апелянт посилаючись на ст. ст. 203, 207, 208 ГК України вважає, що господарська діяльність відповідачів є фіктивною та такою, яка передбачає відмивання коштів при здійсненні безтоварних угод та ухилення від сплати податків, а правочин, укладений між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не доведено правомірності заявлених позовних вимог та не надано суду належних доказів. В свою чергу, представник відповідача ВАТ «Борекс»надав суду докази повного виконання сторонами бартерного договору. Відповідачами сплачені податки до державного бюджету в повному обсязі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є безпідставними, необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Колегія суддів не може погодитися з думкою позивача, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 293 ГК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар.
Згідно ч. 5 ст. 293 ГК України до договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, виходячи з положень даних статей стосовно товарообмінних (бартерних) операцій, законодавством не встановлена обов'язкова письмова форма договору.
Факт укладення господарського договору між відповідачами підтверджується податковими накладними: № 214 від 26.06.2007, № 131 від 25.07.2007, № 445 від 11.09.2007, № 481 від 26.09.2007, № 430 від 28.08.2007, № 555 від 31.10.2007, № 574 від 14.11.2007, № 431 від 28.08.2007, № 611 від 06.12.2007, № 33 від 30.01.2008, № 52 від 19.02.2008, № 60 від 25.02.2008, № 75 від 18.03.2008, № 85 від 15.04.2008.
Згідно податкових накладних № 1400 від 25.07.2007, № 1701 від 20.08.2007, № 2025 від 19.09.2007, № 2417 від 05.10.2007, № 2409 від 16.10.2007, № 2397 від 30.10.2007, № 2655 від 07.11.2007, № 2775 від 13.12.2007, № 2792 від 21.12.2007, № 516 від 15.02.2008, № 1077 від 19.03.2008, № 1576 від 02.04.2008, № 1568 від 07.04.2008 ВАТ «Борекс»за бартерними операціями поставив ТОВ «Віктар дістріб'юшн»тракторну техніку виробництва ВАТ «Борекс».
Всього ВАТ «Борекс»придбано товару на загальну суму 1187645 грн. 91 коп. До податкового кредиту включені суми ПДВ в розмірі 197940 грн. 97 коп.
Представник позивача посилався на те, що договір бартеру між відповідачами не укладався, оскільки перевіряючим не було надано документів щодо транспортування продукції, однак суд не може з цим погодитися, оскільки відповідно до листа ТОВ «Віктар дістріб'юшн»№ 04/06-1 від 04.06.2009 транспортні перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалися ТОВ «Віктар дістріб'юшн».
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, законодавством встановлено, що факт здійснення господарської операції фіксують первинні документи, що складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
До матеріалів справи додані копії належним чином оформлених документів, які були складені відповідачами при здійсненні господарських операцій.
Посилання представника позивача на те, що ТОВ «Віктар дістріб'юшн»протягом 1 півріччя 2008 року звітує про відсутність господарської діяльності, спростовується податковими деклараціями за 2007-2008 роки.
Зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Позивачем не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, також позивачем не доведено наявність умислу на укладання спірної угоди.
Відтак висновок позивача про укладення спірного договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, не відповідає обставинам справи та ст. ст. 207, 208 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, апелянт не обґрунтував правомірності позовних вимог та не спростував висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.09.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2010.