Справа: № 2-а-30999/08 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"07" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Маслія В.І.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 у справі за позовом Державного підприємства «Липницький спиртовий завод»до ДПІ у Лугинському районі Житомирської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -
17.11.2008 позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000662301/0 від 01.10.2008 року про визначення податкового зобов'язання з прибутку державного підпорядкування та № 0000672301/0 від 01.10.2008 про визнання податкового зобов'язання з податку на додану вартість, винесені ДПІ у Лугинському районі.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 позов задоволено частково:
- визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Лугинському районі № 0000662301/0 від 01.10.2008 в частині визначення податкового зобов'язання з прибутку державного підпорядкування в розмірі 52287 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 15613 грн.;
- в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 03.01.2006 позивачем з ПП ОСОБА_2 був укладений договір на транспортне обслуговування № 2/т. Позивачем до складу валових витрат включено вартість автотранспортних послуг на суму 209149 грн.
Крім того, позивачем був вироблений хміль і станом на 01.04.2008 у нього на залишку рахувалось по статті «Готова продукція»3829,04 кг. екстракту хмелю виробництва 2001-2002 років. У зв'язку з закінченням строку реалізації спиртовий завод втратив можливість реалізувати зазначений екстракт хмелю. В травні 2008 року підприємством було прийнято рішення про переробку екстракту хмелю в кількості 2095 кг та списання 1734,04 кг екстракту хмелю, який не підлягає переробці у зв'язку з втратою основного показника якості. Списання 1734,04 кг екстракту хмелю підтверджується відповідним актом списання. Фактично зазначений екстракт хмелю не був використаний у господарській діяльності. Позивачем у зв'язку зі списанням екстракту хмелю, затрати, понесені підприємством раніше, були виключені зі складу валових витрат і дана сума була відображена платником податків у декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2008 року, додаток К1/1, як запаси, використані не у господарській діяльності.
З 21.08.2008 по 18.09.2008 ДПІ в Лугинському районі проводилась перевірка ДП «Липницький спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2008, про що 25.09.2008 складено акт №10/23-15/00374628.
В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1, абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 52287 грн. та порушення п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 19905 грн.
За наслідками проведеної перевірки та по результатам розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження, ДПІ в Лугинському районі 01.10.2008 були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000662301/0 про визначення підприємству податкового зобов'язання з прибутку державного підпорядкування в розмірі 52287 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 15613 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000672301/0 про визначення підприємству податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19905 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 9953 грн.
Підставою для нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток державного підпорядкування став факт віднесення підприємством до складу валових витрат вартість автотранспортних послуг на суму 209149 грн., які на думку відповідача не підтверджені відповідними розрахунковими, іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського та податкового обліку.
Так, в апеляційній скарзі зазначено, що згідно п. 1.1 та п. 11.4 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспорті накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Отже, апелянт дійшов висновку про те, що товарно-транспортна накладна містить дані про вантаж, що перевозиться, перевізника, замовника та інше та є умовою перевезення вантажу, а умови оплати за роботу автомобіля можуть бути визначені актом виконаних робіт, який є невід ємною частиною вищезазначеного договору.
Крім того, доводами апелянта є те, що для перевірки за вищезазначений період були надані лише рахунки на проплату автопослуг та товаро-транспортні накладні (акти виконаних робіт надані не були), які заповнені без використання відповідних бланків ТТН встановленого зразку.
Колегія суддів вважає правомірним податкове повідомлення-рішення № 0000662301/0 про визначення податкового зобов'язання з прибутку державного підпорядкування, виходячи з наступного.
Факт виконання вищезазначеного договору ПП ОСОБА_2 підтверджується актами про використання автомобіля, що по суті є актами виконаних робіт, а саме від 31.10.2007, 29.12.2007, 31.01.2008, 29.02.2008, 31.03.2008, 30.04.2008, 30.05.2008, 27.06.2008. В даних актах зазначені кількість автопробігу, вартість пробігу та використання паливно-мастильних матеріалів на вказаний автопробіг. Акти виконаних робіт були підписані сторонами, без буд-яких зауважень.
Факт надання автотранспортних послуг по перевезенню грузів підтверджується рахунками № 4 від 31.10.2007, № 6 від 29.12.2007, № 1 від 31.01.2008, № 2 від 29.02.2008, № 3 від 31.03.2008, № 4 від 30.04.2008, № 5 від 30.05.2008, № 6 від 27.06.2008 про вартість послуг, а також відповідними товаро-транспортними накладними.
Апелянтом не спростовано встановлені судом першої інстанції факти того, що позивачем оплачувались ПП ОСОБА_2 витрати за пробіг автомобіля та вартість використаних паливно-мастильних матеріалів. Факт оплати за надані послуги підтверджується відповідними податковими накладними.
Таким чином, всі витрати на автотранспортне обслуговування, які надавались позивачу ПП ОСОБА_2 підтверджені первинними документами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянт не спростовує встановлені судом першої інстанції факти того, що податковим органом не віднесено до порушень надання позивачу іншими суб'єктами господарювання тотожних первинних документів по автотранспортним послугам.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно були віднесені автотранспортні послуги по вищезазначеному договору до валових витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на даний час немає затвердженої єдиної типової форми товарно-транспортної накладної. Наказ Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 07.08.1996 № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та облік транспортної роботи»виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади 31.05.2006, тому при перевезенні вантажів використовувались різні форми бланків товарно-транспортної накладної.
До того ж, колегія суддів вважає, що формальні порушення щодо заповнення вищезазначених документів не можуть бути підставами для визнання їх недійсними при фактичному виконанні фінансових зобов'язань за договором та сплаті всіх податків.
Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вибуття продукції, або сировини, чи товарів, які прийшли у непридатність понад норми природного убутку не пов'язане з їх використанням в господарській діяльності, не відноситься до валових витрат.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що позивач в порушення вимог п. 4.2 ст. 4, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у відповідному податковому періоді, в травні 2008 року не зменшив податковий кредит на суму ПДВ з вартості зіпсованої продукції -хмілю та не вніс коригування в податкову декларацію.
Коригування позивачем сум ПДВ (зменшення податкового кредиту) вподальшому, а саме за вересень 2008 року (податкова декларація з додатками була подана до податкового органу у жовтні 2008 року) та сплата ПДВ за вересень 27.10.2008, було проведено після перевірки діяльності позивача податковим органом та винесення податкового повідомлення-рішення, а тому не може впливати на правомірність прийнятого рішення.
Отже, податковим органом, за відсутності коригування підприємством, в межах наданих йому повноважень, податкового кредиту на момент проведення перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення, правомірно прийнято рішення № 0000672301/0 від 01.10.2008 року, яким ДП «Липницький спиртовий завод»визначені зобов'язання з ПДВ та застосовані штрафні санкції.
Враховуючи зазначене, в цій частині позовних вимог суд першої інстанції правомірно відмовив.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області -залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 13.09.2010.