Справа: № 18/316-а Головуючий у 1-й інстанції: Мандриченко О.В.
Суддя-доповідач: Ізмайлова Т.Л.
"02" вересня 2010 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ізмайлової Т.Л.
суддів Костюк Л.О., Шостака О.О.
при секретарі Тарадайко Е.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія»до Кабінету Міністрів України про визнання такими, що не поширюються на зовнішньоекономічні контракти пункти постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України»від 13.04.2007 року, -
ТОВ «Черкаська продовольча компанія»звернулося до Господарського суду м. Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України про визнання такими, що не поширюються на зовнішньоекономічні контракти пункти постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України»від 13.04.2007 року.
Постановою Господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Кабінетом Міністрів України 13.04.2007 року була прийнята постанова № 619 «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України», відповідно до якої до 01.09.2007 року заборонено ввозити на митну територію України товари групи 02 згідно УКТЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності), як давальницької сировини.
Позивач, посилаючись на те, що ним до набуття чинностыпостанови КМУ № 619 від 13.04.2007 року були укладені і зареєстровані у встановленому законом порядку договори на переробку давальницької сировини, звернувся до суду з позовом про визнання такими, що не поширюються на зовнішньоекономічні контракти пункти постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України»від 13.04.2007 року.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі. Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законом України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6)примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8)визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання такими, що не поширюються на зовнішньоекономічні контракти, укладені позивачем та зареєстровані в установленому законом порядку до дня опублікування пункти 1 і 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2007 року № 619 «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України».
Таким чином, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги порушив норми процесуального права, а саме, не дав правову оцінку тим обставинам, що позивачем при зверненні до суду з вище вказаним позовом невірно обраний спосіб захисту права, який не передбачений КАС України.
Така позиція суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від. 16.12.2009 року.
Згідно зі ст. 198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія»до Кабінету Міністрів України про визнання такими, що не поширюються на зовнішньоекономічні контракти пункти постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України»від 13.04.2007 року - необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України -задовольнити .
Постанову Господарського суду м. Києва від 23.07.2007 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаська продовольча компанія»до Кабінету Міністрів України про визнання такими, що не поширюються на зовнішньоекономічні контракти пункти постанови Кабінету Міністрів України «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України»від 13.04.2007 року - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені ч. 2 ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.09.2010 року.