"06" вересня 2010 р. Справа № 56/31-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Істоміна О.А.,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників сторін:
позивача -Суботіна А.В. за довіреністю б/н від 01.04.2010 р.,
1-го відповідача -Василюк О.І. за довіреністю б/н 01.07.2010 р.,
2-го відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж», м. Київ (вх. № 2090 Х/3 від 08.07.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010 р. у справі № 56/31-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж», м. Київ
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-V», м. Харків
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК Інвест - Груп », м. Харків
про визнання договору недійсним,
встановила:
В березні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж», м. Київ (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка-V»(1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АСК Інвест - Груп», м. Харків (2-й відповідач) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору про заміну кредитору у зобов'язанні від 04.12.2009 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 203, 215, 227, 1077-1079 ЦК України, ст.12, 14 ГК України, ст.ст.1, 4, 5, 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 2, 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Позивач вказав, що спірний договір в дійсності є договором про надання фінансових послуг (факторингу) і тому має бути визнаний судом недійсним, оскільки укладений відповідачами за відсутності ліцензії на здійснення цього виду господарської діяльності.
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.06 2010 р. у справі № 56/31-10 (суддя Бринцев О.В.) у позові відмовлено повністю. Рішення мотивоване відсутністю необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону).
Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати договір про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.12.2009 р. недійсним, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Заявник в скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення, так як укладений 04.12.2009 р. між ТОВ «АСК Інвест - Груп» та ТОВ «Ніка-V»договір про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно з яким новий кредитор набуває право вимоги заборгованості у розмірі 250 000,00 грн., належне первісному кредитору у відповідності із договором № 23-08-2008 від 12.08.2008 р., укладеного між первісним кредитором та ТОВ «Спецвисотмонтаж», є договором факторингу, та 1-й відповідач не має статусу фінансової установи.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, призначено до розгляду на 09.08.2010 р.
1-й відповідач 04.08.2010 р. за вх. № 6549 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги 1-й відповідач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. розгляд справи було відкладено на 06.09.2010 р. та запропоновано сторонам надати додаткові письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та виконати вимоги попередньої ухвали апеляційного суду від 13.07.2010 р.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 09.08.2010 р. за вх. № 6828 1-й відповідач надав письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції у справі, в яких зазначив, що згідно зі ст. 1077 ЦК України факторинг вимагає наявності одночасно трьох умов, а саме первісний кредитор відступає новому кредитору грошову вимогу з метою отримання фінансування; новий кредитор сплачує первісному кредитору в якості компенсації визначену грошову суму (надає фінансування); новий кредитор отримує плату за користування грошима, наданими первісному кредитору. Це може бути знижка від вартості боргу, проценти тощо. Жодна з цих умов не була виконана при укладанні оскаржуваного договору. Посилання на те, що між сторонами здійснювались якісь розрахунки чи заліки, не було доказано, так як були надані бухгалтерські документи, що підтверджують відсутність таких розрахунків.
Ухвалою голови суду від 02.09.2010 р. для розгляду даної справи в звязку зі щорічною відпусткою судді Шевель О.В. склад колегії суддів змінено на наступний: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Істоміна О.А.
В судове засідання 06.09.2010 р. з'явились представники позивача та 1-го відповідача та надали пояснення у справі.
Представник 2-го відповідача в судове засідання 06.09.2010 р. не з'явився, до суду повернулась копія ухвали суду від 09.08.2010 р. з поміткою поштового працівника на конверті «адресат не найден».
Колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представника 2-го відповідача за наявними у матеріалах справи доказами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, розглянувши надані сторонами в підтвердження обставин справи письмові докази та пояснення, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 12.08.2008 р. між позивачем -ТОВ «Спецвисотмонтаж»- та 2-м відповідачем - ТОВ «АСК Інвест - Груп» - був укладений договір № 23-08-2008 (далі Договір підряду), відповідно до умов якого замовник (позивач) доручив, а підрядник (2-й відповідач) прийняв на себе зобов'язання по виконанню своїми силами та механізмами визначених договором будівельно-монтажних робіт на загальну суму 581 812,00 грн.
04.12.2009 р. між відповідачами був укладений договір про заміну кредитора у зобов'язанні (далі Договір).
Згідно з умовами п.п.1.1., п.п.1.2 Договору 2-й відповідач (первісний кредитор) відступив, а 1-й відповідач (новий кредитор) набув належне первісному кредиторові відповідно до Договору підряду право вимоги сплати боржником (позивачем) заборгованості у розмірі 250 000,00 грн.
Пунктом 2.1. Договору сторони оцінили право вимоги, що відступається за цим договором, в сумі 81 139,29 грн.
Одночасно в Договорі сторони передбачили можливість здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, які з нього виникли.
Зокрема, в п.3.2. Договору зазначено, що так як у первісного кредитору є заборгованість перед новим кредитором за поставлені згідно з договором поставки від 29.10.2008 р. № 10.08-02 товари, то з моменту набрання чинності цим договором незалежно від виконання боржником (позивачем) своїх обов'язків перед новим кредитором у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 81139,29 грн., а новий кредитор зобов'язаний виконати такий залік протягом 3 календарних днів з дня набрання чинності цим договором.
04.12.2009 р. на виконання умов п.4.1. Договору відповідачами був підписаний акт приймання-передачі документів, що підтверджують право вимоги до боржника.
16.12.2009 р. 1-й відповідач звернувся до позивача з претензією-вимогою про сплату коштів у сумі 250 000,00 грн. на підставі договорів від 12.08.2008 р. №23-08-2008 та від 04.12.2009 р.
12.01.2010 р. відповідачі уклали додаткову угоду № 1 до договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.12.2009 р., в якій виклали п.3.2. договору в новій редакції: «так як у первісного кредитора є заборгованість перед новим кредитором за поставлені згідно договору поставки від 29.10.2008 р. №10.08-02 товари, то з моменту набрання чинності цим договором незалежно від виконання боржником (позивачем) своїх обов'язків перед новим кредитором, у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму 81139,29 грн., а новий кредитор зобов'язаний виконати такий залік протягом 3 календарних днів з дня набрання чинності цим договором. У разі отримання Новим кредитором від боржника коштів у сумі, яка перевищує 81139,29 грн., він зобов'язується впродовж 3-х робочих днів з моменту отримання від первісного кредитора відповідної вимоги повернути останньому такий надлишок.»
15.04.2010 р. додатковою угодою № 2 відповідачі внесли зміни до спірного договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.12.2009 р. якими виключили з тексту п.2.1. та п.3.2.
Позивач вважає, що зазначене є порушенням норм чинного законодавства, які регулюють порядок надання фінансових послуг та порушенням прав, а також утворює підстави для визнання договору про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.12.2009 р. недійсним.
Крім того, в апеляційній скарзі заявник в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення, так як укладений 04.12.2009 року між відповідачами у даній справі договір про заміну кредитора у зобов'язанні є договором факторингу та 1-й відповідач не має статусу фінансової установи. Також він стверджує, що його права та інтереси порушуються, так як в майбутньому пред'явлення до нього грошових вимог може бути визнано недійсним.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 1077 Цивільного кодексу України факторинг вимагає наявності одночасно трьох умов, а саме:
- первісний кредитор відступає новому кредитору грошову вимогу з метою отримання фінансування;
- новий кредитор сплачує первісному кредитору в якості компенсації визначену грошову суму (надає фінансування);
- новий кредитор отримує плату за користування грошима, наданими первісному кредитору. Це може бути знижка від вартості боргу, проценти тощо.
Жодна з цих умов не була виконана при укладанні оскаржуваного договору.
Як вбачається з наданих 1-м відповідачем бухгалтерських документів, розрахунки будь-яких знижок від вартості боргу, процентів тощо в них відсутня Отже, посилання позивача на те, що між сторонами здійснювались якісь розрахунки чи заліки не підкріплено жодними доказами.
Позивач у справі вважає, що наявність у договорі від 04.12.2009 р. пунктів 2.1 та 3.4 свідчить про його відповідність умовам договору факторингу. Але ТОВ «АСК Інвест - Груп»та ТОВ «Ніка-У»дійшли згоди про виключення спірних пунктів 2.1 та 3.4 з договору про заміну кредитора у зобов'язанні, уклавши відповідну Додаткову угоду №2 від 15.04.2010 р. Це є свідченням того, що укладаючи оскаржуваний договір, сторони мали на увазі проведення саме заміни кредитору у зобов'язанні і в них не було мотивів щодо фінансування (залучення коштів з метою отримання прибутку) або збереження реальної вартості фінансових активів.
У процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути у встановленому порядку порушення, які могли б потягти за собою визнання договору недійсним, зокрема, шляхом укладення нового договору; внесення змін до договору, який не відповідає закону у певній частині; погодження його з відповідним державним органом, якщо це необхідно для даного договору, а таке погодження раніше не було здійснено тощо. Сторони також не позбавлені права укласти угоду про внесення змін до договору з метою приведення його у відповідність із законом або про розірвання договору. (п.2 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 р. зі змінами та доповненнями №02-5/111 «Про деякі питання практики рішення спорів, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними»)
Стосовно питання недійсності цього договору колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Ст.20 ГК України аналогічно передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
Отже, спірний договір про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.12.2009 р. може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша -це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга -це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
Позивач в силу викладеного та відповідно до ст. ст. 4-3 та 33 ГПК України зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів факт порушення спірним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
Однак позивачем в позовній заяві не вказано яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином. Не надано з цього приводу і відповідних пояснень представником позивача у судових засіданнях як місцевого господарського суду, так і суду апеляційної інстанції
В матеріалах справи відсутні докази, які могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.
До того ж, колегія суддів не погоджується з твердженням позивача про порушення його прав та інтересів ще і з наступних підстав: згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні відбувається без згоди боржника. Не зважаючи на це, сторони за договором від 04.12.2009 р. повідомили боржника про заміну кредитора у зобов'язанні з наданням йому копії відповідного договору та доданого до нього акту приймання -передачі оригіналів документів, що підтверджують наявність у боржника заборгованості у розмірі 250 000,00 грн., а тому посилання позивача на можливе визнання сплати боргу Новому кредитору недійсним не має під собою ніяких підстав.
В матеріалах справи відсутні докази, які могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.
Так само позивачем не доведена наявність передбачених законом підстав для визнання правочину недійсним, оскільки господарська операція, передбачена спірним договором про заміну кредитора у зобов'язанні від 04.12.2009 р. (якщо вважати це факторингом), може бути вчинена за відсутності ліцензії.
Положення відсилочної норми ч.1 ст. 227 ЦК України (правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним) потребують наявності норми права, яка передбачає необхідність одержання ліцензії на вчинення передбаченої правочином господарської операції.
Проте, в даному випадку такі норми відсутні. Не передбачено необхідності одержання ліцензії на здійснення факторингу Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», на який посилається позивач.
Не передбачено і необхідності одержання ліцензії на здійснення факторингу й спеціальним нормативним актом, який підлягає застосуванню в даних правовідносинах -Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відсутність у 1-го відповідача статусу фінансової установи не утворює наслідків у вигляді визнання укладених такою особою угод недійсними, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства, тобто, здійснення 1-м відповідачем господарської діяльності, пов'язаної із наданням фінансових послуг, за відсутності статусу фінансової установи не тягне за собою визнання таких господарських угод недійсними.
Посилання позивача на те, що відсутність у 1-го відповідача статусу фінансової установи означає відсутність у нього необхідної цивільної дієздатності (що має наслідком недійсність договору відповідно п.2 ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України) є юридично неспроможними. Таке твердження не відповідає визначенню поняття дієздатності юридичної особи, яке дано в ч.1 ст. 92 ЦК України (юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону). Натомість наявність певних визначених законом обмежень на провадження окремих видів господарської діяльності може означати наявність обмежень щодо правоздатності юридичної особи (ст.91 ЦК України). Втім, відсутність (обмеженість) правоздатності юридичної особи не тягне за собою визнання укладених такою особою правочинів недійсними, оскільки такі підстави не передбачені ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Наявність заборгованості у позивача перед первісним кредитором підтверджується договором № 23-08-2008 від 12.08.2008 р. між ТОВ «АСК Інвест - Груп» (підрядник за договором) та ТОВ «Спецвисотмонтаж»(замовник за договором); актами прийому-передачі виконаних робіт, відповідно до яких загальна вартість робіт складає 1 046 892,00 грн.; зверненням 17.02.2009 р. на виконання умов пункту 8.5 договору №23-08-2008 від 12.08.2008 р., яким передбачається обов'язкове досудове врегулювання спору у порядку, передбаченому ГПК України, ТОВ «АСК Інвест - Груп»до ТОВ «Спецвисотмонтаж»з претензією № 9 про сплату заборгованості у розмірі 607 661,71грн.; відповіддю №41-03 від 04.03 2009 р. замовника на претензію, в якій він визнав заборгованість перед ТОВ «АСК Інвест - Груп»у розмірі 432 892,00 грн. та зобов'язався ії погасити до червня 2009 р.; частковим виконанням зобов'язання в сумі 182 892,00 грн
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже, і про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та, відповідно, до висновку про необхідність відмови в позові в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, зроблені при довільному трактуванні норм діючого законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж», м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 07.06.2010 р. у справі № 56/31-10 залишити без змін.
Головуючий суддя В.Я.Погребняк
суддя В.В.Афанасьєв
суддя О.А.Істоміна
Повний текст постанови підписано 13 вересня 2010 р.