"07" вересня 2010 р. Справа № 49/53-10
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гончар Т. В. , суддя Кравець Т.В.
при секретарі Горбачовій О.А.
за участю представників сторін:
позивача -Круглик О.Ю. -дов. № 216/2 від 12.08.2010р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ТОВ “Українська сокова компанія”, (вх. № 2130Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2010р. по справі № 49/53-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнафтагазенерго”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська сокова компанія”, с. Затишшя, Харківський район, Харківська область
про стягнення 129 027,06 грн.
встановила:
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 29ХВ-1/09 від 01.07.2009р. щодо своєчасної оплати наданих послуг. Згідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 129 027,06 грн., з яких 99 440,50 грн. - сума основного боргу, 12 010,38 грн. пені, 17 576,18 грн. 30% річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2010р. (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 99 440,50 грн. основного боргу, 6 005,19 грн. пені, 17 576,18 грн. 30% річних, 1 290,28 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти вимог щодо стягнення 6 005,19 грн. пені відмовлено.
Відповідач, ТОВ “Українська сокова компанія”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2010 р. змінити та відстрочити виконання рішення суду до 01 жовтня 2010 року, посилаючись на те що суд першої інстанції в неповному обсязі з'ясував всі обставини справи, неналежним чином дав оцінку доказам.
Апелянт зазначив, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному матеріальному становищі у зв'язку з неврожаєм яблук у 2009 році та поганими погодними умовами. Так, відповідно до балансу ТОВ “Українська сокова компанія” прибуток за І квартал 2010 року склав 8000 грн., тому, на думку апелянта, у нього не має коштів для погашення заборгованості перед позивачем.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги ч. 6 ст. 83 ГПК України та не відстрочив виконання рішення суду від 26.05.2010р.
В судове засідання представник апелянта (відповідача по справі) - ТОВ “Українська сокова компанія” не з'явився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 6109206884761 від 19.07.2010р., яке мається в матеріалах справи.
Позивач, ТОВ “Укрнафтагазенерго”, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийнято у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами і документами.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2009 року між ТОВ "Укрнафтагазенерго" (Постачальник) та ТОВ "Українська сокова компанія" (Покупець) був укладений договір постачання природного газу №28ХВ-1/09, відповідно до умов якого ТОВ "Укрнафтагазенерго" зобов'язувалось поставити ТОВ "Українська сокова компанія" природний газ, а останнє зобов'язувалось прийняти та оплатити його в строки та на умовах визначених цим договором.
Згідно з п. 5.3 вказаного договору оплату за отриманий в поточному місяці природний газ відповідач зобов'язувався здійснювати наступним чином: 40% вартості - до 10 числа місяця споживання природного газу; 40% вартості - до 20 числа місяця споживання природного газу; 20% вартості - до 25 числа місяця споживання природного газу.
На виконання умов даного договору позивач в період з серпня 2009 року по жовтень 2009 року поставив для потреб ТОВ „Українська сокова компанія" природний газ в об'ємі 106,558 тис. м. куб. на загальну суму 263494,50 грн., що підтверджується актами прийому-передачі газу (арк. справи 15-16).
Відповідач в свою чергу своєчасно не розрахувався за поставлений позивачем газ, у зв'язку з чим станом на 01.11.2009р. заборгованість перед позивачем відповідно до акту звірки розрахунків між сторонами (арк. справи 16) склала 99440,50 грн.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 99440,50 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 6.2.1. вищевказаного договору зобов'язання відповідача забезпечуються нарахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Судом першої інстанції також зроблений правомірний висновок про те, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" від 22.11.1996р. та відповідно до якого належна до сплати відповідачем сума пені становить 12010,38 грн. Однак, суд першої інстанції врахував роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також, ст. 233 Господарського кодексу України, та правомірно вирішив питання про зменшення розміру пені, стягнувши з відповідача пеню в розмірі 6005,19 грн., а в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 6005,19 грн. відмовив.
Також, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 17576,18 грн. 30% річних у відповідності до п. 6.2.4 договору, яким передбачено, що у випадку прострочення заборгованості більше тридцяти календарних днів постачальник стягує з покупця 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.
Що стосується посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, щодо відстрочення рішення суду до 01.10.2010р., то судова колегія вважає за необхідним зазначити, що в матеріалах справи взагалі відсутній відзив на позовну заяву, на який посилається апелянт, або клопотання про відстрочення рішення суду від 26.05.2010р. В описовій частині рішення суд першої інстанції вказав, що представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд зменшити розмір пені. Як вже було зазначено раніше, суд першої інстанції задовольнив це клопотання відповідача та зменшив на 50% розмір пені. Інших клопотань згідно матеріалів справи до суду не надходило.
Також, судова колегія вважає зазначити, що відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
При вирішенні заяв сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачеві, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Однак, в даному випадку такі обставини у боржника відсутні.
В даному випадку посилання відповідача на важкий фінансовий стан не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, за наявності якої можливе надання розстрочки або відстрочки виконання рішення. Також, вказані обставини не підтверджені документально, оскільки жодного документального обґрунтування про реальний стан заборгованості ним не надано.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія вважає, що за таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2010р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу ТОВ “Українська сокова компанія” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2010р. у справі №49/53-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом 20-ти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Гончар Т. В.
Суддя Кравець Т.В.