"08" вересня 2010 р. Справа № 42/278-09
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Горбачова Л.П. , суддя Фоміна В. О.,
при секретарі Сємєровій М.С.,
за участю представників сторін:
позивача - Кадєєва К.М. (дов.№518/11.5.2 від 12.11.2009р.),
1-го відповідача -не з'явився,
2-го відповідача - Малишевої Т.А.(дов. № б/н від 01.02.2009р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2576Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010р. по справі №42/278-09,
за позовом ВАТ ВТБ Банк в особі відділення “Харківська регіональна дирекція”, м. Харків,
до 1. Приватної фірми “Кібела”, м. Мерефа, Харківська область,
2.Приватної фірми “Апія”, м. Харків,
про зобов'язання надати додаткове забезпечення за договором, -
Позивач, Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк в особі відділення “Харківська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ Банк, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати Приватну фірму «Кібела»та Приватну фірму «Апія»надати позивачу додаткове забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття валютної кредитної лінії №196-Ю від 09.09.2008 року шляхом укладання відповідних договорів застави. З метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідачів (а.с.3-а.с.5).
Рішенням від 27.07.2010 року господарський суд Харківської області по справі №42/278-09 (суддя -Яризько В.О.) у задоволенні позовних вимог відмовив (а.с.130-а.с.132).
Позивач з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 27.07.2010 року по даній справі, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.136).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом. Позивач вважає, що господарським судом Харківської області при винесенні рішення по справі не були встановлені всі факти, що стосуються предмету спору, зокрема, господарським судом не було з'ясовані факти щодо існування обставин, які перешкоджають заставодавцю виконати свої зобов'язання, передбачені п.8.5 договору застави щодо допуску представників позивача до перевірки наявності та стану предмету застави. Також позивач зазначає, що судом не встановлена дійсна вартість майна, що є предметом договору застави, та взагалі не встановлено чи існувало на момент розгляду справи, чи було пошкоджено майно, передане в заставу відповідачем (а.с.136).
У судовому засіданні 06.09.2010р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Просить скасувати рішення господарського суду по даній справі, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Перший відповідач у судове засідання 06.09.2010 року не з'явився, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Другий відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необґрунтованою. У відзиві на апеляційну скаргу другий відповідач, ПФ «Апія» зазначає, що підставою для подачі позову стало те, що між позивачем та другим відповідачем було укладено кредитний договір №196-Ю від 09.09.2008 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами по справі було укладено договір застави товарів в обороті №196-Z/2 від 09.09.2008 року, заставною вартістю 65000000,13 грн. Другий відповідач зазначає, що позивач не надав суду доказів того, що звертався до другого відповідача з проханням забезпечити можливість огляду предмета застави та відповідачем було відмовлено позивачу в доступі до огляду предмету застави та не надав доказів, що вартість майна зменшилась.
У судовому засіданні 06.09.2010р. було оголошено перерву до 08.09.2010р. до 14.45 год.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.09.2008 року між позивачем, Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, та другим відповідачем, приватною фірмою «Апія»був укладений договір про відкриття валютної кредитної лінії №196-Ю, відповідно до п.1.1. якого позивачем другому відповідачу було надано грошовий кредит у вигляді відновлювальної валютної кредитної лінії загальним лімітом у розмірі 16435000,00 доларів США, строк користування до 08.03.2010 року.(а.с.12-а.с.17).
В забезпечення цього кредитного договору між ВАТ ВТБ Банк та ПФ «Кібела»09.09.2008 року було укладено договір застави товарів в обороті №196-Z/2 від 09.09.2008 року. Предмет договору застави є товари в обороті, а саме: продукти харчування тривалого строку зберігання, продукти харчування для тварин, засоби гігієни, кава, чай в асортименті, що наведені у додатку №1до даного договору. Вартість предмету застави була визначена за домовленістю сторін у розмірі 65000000,13 грн. (а.с.29-а.с.30).
Позивач стверджує, що в період з вересня 2008 року по жовтень 2009 року заборгованість за кредитним договором збільшилася у зв'язку з несплатою кредитної заборгованості, нарахуванням процентів та штрафних санкцій, і станом на 09.10.2009 року становила 15195836,44 доларів США (тобто, за курсом НБУ- 121718649,87 грн.).
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на п. 8.7 договору застави, в якому зазначено, що відповідач зобов'язаний у разі зменшення вартості (загибелі, зникнення), пошкодження або псування предмету застави -надати в заставу інше майно такого ж виду на ту ж саму або більшу вартість (а.с.30).
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивач стверджує, що заставна вартість майна, яка була визначена за домовленістю сторін у розмірі 65000000,13 грн. -станом на момент звернення з позовом значно зменшилась (у зв'язку зі світовою фінансовою кризою), однак жодного доказу фактичного зменшення вартості майна суду не надав, суму, на яку вартість зменшилася, також не визначив.
Крім того, позивачем не надано доказів щодо загибелі, зникнення, пошкодження або псування предмету застави.
Позивач стверджує, що він має підстави вважати, що предмет застави був пошкоджений, зник зіпсувався -та, як наслідок, зменшився у вартості. Наявність цих підстав обґрунтовує тим, що у позивача відсутня можливість реалізувати передбачене договором застави право щодо огляду предмету застави.
У пункті 8.5 договору застави (на який посилається позивач) зазначено, що заставодавець зобов'язаний на вимогу заставодержателя повідомляти про місцезнаходження предмету застави та допускати представників заставодержателя до перевірки наявності та стану предмету застави (а.с.30).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав доказів, що звертався до заставодавця (1-й відповідач) з вимогою забезпечити можливість огляду предмета застави та заставодавцем було відмовлено заставодержателю (позивачу) в доступі до огляду предмету застави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, крім вищезазначеного договору застави товарів в обороті №196-Z/2 від 09.09.2008р. між позивачем, Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, поручителем, ПФ «Кібела», та позичальником, ПФ «Апія», в забезпечення виконання другим відповідачем, ПФ «Апія» зобов'язань за кредитним договором №196-Ю від 09.09.2008 року було укладено договір поруки №196-П/4 від 09.09.2008 року, відповідно до якого ПФ «Кібела»поручилась перед банком за повернення ПФ «Апія»кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №196-Ю від 09.09.2008р.(а.с.95).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ ВТБ Банк та ТОВ «Таміра»було укладено іпотечний договір №196-Z/1 від 09.09.2008р. в забезпечення виконання ПФ «Апія»зобов'язань за кредитним договором, за яким ТОВ «Таміра»передала позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Плеханвська,126, загальною площею 24980,7 кв.м. У пункті 1.4. Іпотечного договору зазначено, що предмет іпотеки сторони оцінили в 194274920,00 грн. (а.с.90-а.с.93).
Таким чином, на момент звернення позивачем до господарського суду Харківської області з позовною заявою загальна сума забезпечення складала 259274920,13 грн., тоді як заборгованість ПФ «Апія»за договором про відкриття валютної кредитної лінії №196-Ю від 09.09.2008р., з урахуванням штрафних санкцій становила 15195839,44 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.07.2010р. становила 120214285,81 грн.
Позивач не спростував наявність договору поруки №196-П/4 від 09.09.2008 року та іпотечного договору №196-Z/1 від 09.09.2008р., предметом якого є передача позивачу в іпотеку нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. «Х/1-4», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська,126, загальною площею 24980,7 кв.м. вартістю грн. 194274920,00 грн., для забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №196-Ю від 09.09.2008р.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України передбачений порядок укладення господарських договорів, а статтею 187 Господарського кодексу України регламентується укладення господарських договорів за рішенням суду.
Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Стаття 649 Цивільного кодексу України зазначає, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.
Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача надати позивачу додаткове забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №196-Ю від 09.09.2008 року шляхом укладання відповідних договорів застави є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010 року по справі №42/278-09 відсутні, тому рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010 року по справі №42/278-09 слід залишити без змін, у зв'язку з чим апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ, в особі відділення “Харківська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ Банк, м. Харків задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 91, 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк, м. Київ, в особі відділення “Харківська регіональна дирекція” ВАТ ВТБ Банк, м. Харків залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010 року по справі №42/278-09 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя Лакіза В.В.
Суддя Горбачова Л.П.
Суддя Фоміна В. О.