Постанова
Іменем України
15 лютого 2010 року Справа № 2-23/4851-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Плута В.М.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Осавіахім";
представник відповідача, Торшина Лада Олександрівна, довіреність № 17 від 01.02.10, відкрите акціонерне товариство "Сакський комбікормовий завод";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 07 грудня 2009 року у справі № 2-23/4851-2009
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім" (вул. Данілова, 62,Сімферополь,95000)
до відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" (вул. Промислова, 1,с. Громівна, Сакський р-н,96548)
про спонукання до виконання умов договору
У вересні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю „Осавіахім”, на підставі статей 15,16,526,936,953,956 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, звернулось до господарського суду АР Крим із позовом до відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" про спонукання до виконання умов договору відповідного зберігання від 27 травня 2008 року, а саме видати 763550 кг пшениці 4 класу, що знаходилась на відповідальному зберіганні з червня 2008 року.
Рішенням господарського суду АР Крим від 07 грудня 2009 року у справі №2-23/4851-2009 позов задоволено.
Судове рішення мотивовано тим, що в порушення умов договору №27/05 від 27травня 2008 року зберігач видав позивачу 167900 кг пшениці, а решту зерна до цього часу не повернув, будь-яких мотивованих пояснень щодо невиконання умов договору не надав.
Не погодившись з рішенням суду відкрите акціонерне товариство "Сакський комбікормовий завод" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд 1-ої інстанції помилково вказав, що відповідач не конкретизував яку експертизу необхідно призначити та не взяв до уваги той факт, що представник відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" підтвердив готовність виконати обов'язки за договором після проведення товарознавчої експертизи для визнання норм природної втрати зерна при його зберіганні з метою уточнення кількості зерна, яке належить поверненню товариству з обмеженою відповідальністю "Осавіахім", тому що в результаті тривалого зберігання маса продукції зменшилась та поверненню підлягає вже не 763550 кг. пшениці 4-ого класу.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27 січня 2010 року до 03 лютого 2010 року.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2010 року, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги відкладався на 10 лютого 2010 року.
В судовому засіданні була оголошена перерва з 10 лютого 2010 року до 15 лютого 2010 року.
27 січня 2010року надійшло клопотання від відповідача про призначення експертизи.
29 січня 2010 року до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач просить апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду АР Крим від 07 грудня 2009 року у частині 2 змінити: зобов'язати відкрите акціонерне товариство "Сакський комбікормовий завод" виконати умови договору відповідального збереження від 27 травня 2008 року, а саме -видати 762618 кг пшениці 4-ого класу, яка знаходилась на збереженні з червня 2008 року. Залишити рішення в частині 3 без змін та в частині 4 -скасувати.
У судове засідання 15 лютого 2010 року представник позивача не з'явився, представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, сповіщеного належним чином.
Розглянувши спір у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Осавіахім” та відкритим акціонерним товариством "Сакський комбікормовий завод" було укладено договір №27/05 про відповідальне зберігання зерна (а. с. 9-10).
За період з 28 червня 2008 року по 04 березня 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Осавіахім” передало відкритому акціонерному товариству "Сакський комбікормовий завод" на зберігання пшеницю м'яку 4-ого класу у кількості 931450 кг, про що свідчать складські квитанції (а. с. 12-17).
Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, 13 липня 2009 року представники поклажодавця звернулись до зберігача з листом про видачу у період з 13 липня 2009 року по 23 липня 2009 року пшениці 4-ого класу у кількості 931450 кг.
Відповідно до пункту 3.1.3 договору №27/05, на першу вимогу поклажодавця зберігач зобов'язується видати або переоформити продукцію при наявності нижче вказаних документів:
- оригіналу листа з проханням видати або переоформити продукцію, підписаного керівником поклажодавця, при цьому підпис повинен бути завірений оригінальною печаткою поклажлдавця;
- довіреності на отримання продукції;
- оригіналу складської квитанції на зерно, виданої зберігачем поклажодавцю.
В порушення умов договору зберігач видав позивачу 167900 кг пшениці, а решту зерна до цього часу не повернув, будь-яких мотивованих пояснень щодо невиконання умов договору не надав.
Згідно з статтею 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до пункту 2 статті 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Згідно з статтею 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Відповідно до пункту 1 статті 956 Цивільного кодексу України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.
Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво.
Таким чином, між сторонами склалися відносини щодо зберігання товару, а саме пшениці 4-ого класу на товарному складі.
Факт передачі саме цього товару підтверджується складськими квитанціями №31 від 27.06.2008, №32 від 27.06.2008, №36 від 28.06.2008, №37 від 28.06.2008, №40 від 29.06.2008, №46 від 01.07.2008, №47 від 02.07.2008, №58 від 04.07.2008, №62 від 05.07.2008, №73 від 24.07.2008, №143 від 04.03.2009 року 8 (а. с. 12-17).
Стосовно посилань відповідача на наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Осавіахім” заборгованості за надані послуги зі зберігання та переробці зерна, судова колегія вважає необхідним зазначити, що наданий відповідачем акт звірки розрахунків станом на 14 вересня 2009 року та не підписаний товариством з обмеженою відповідальністю "Осавіахім”, не є доказом існування такої заборгованості, крім того відповідачем не було заявлено зустрічної позовної вимоги про стягнення заборгованості.
Судова колегія вважає, що клопотання відповідача про призначення експертизи задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі статтею 41 Господарського процесуального кодексу України для роз”яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про судову експертизу” № 4038-XII від 25 лютого 1994 судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Згідно з пунктом 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/424 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи” від 11 листопада 1998 року, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до пункту 3.1.4 договору № 27/05 від 27.05. 2008 року, укладеного між сторонами, зберігач повинен при переоформленні продукції провести перерахунок її кількості і повернути з урахуванням природної втрати при зберіганні.
Таким чином, відповідач повинен був сам розрахувати кількість продукції, яка підлягає поверненню, з урахуванням природної втрати.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи, яким дана належна правова оцінка, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сакський комбікормовий завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 грудня 2009 року у справі № 2-23/4851-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді В.М. Плут
В.А. Лисенко