Іменем України
27.08.10 Справа №4/80-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача не з'явився;
відповідача Косенко Т.О., довіреність № 02/04/10 від 02.04.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 4/80-10 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Справжній продукт», м.Херсон
на рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. у справі №4/80-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Трейдінг», м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Справжній продукт», м.Херсон
про стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. у справі №4/80-10 (суддя Ємленінова З.І.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 12003,91грн. основного боргу. Судові витрати покладено на відповідача.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.193 ГК України, ч.1 ст.692, ч.2 ст.712 ЦК України та мотивовано тим, що позивач поставив відповідачу товар, а відповідач не виконав умови оплати товару за договором, чим порушив умови договору, тому вимоги про стягнення основного боргу у сумі 12003грн.91коп. суд визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач з урахуванням її уточнення просить рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. у справі №4/80-10 скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Зазначає, що відповідно до п.3.4.3 договору № 0041-9 від 05.01.2009р. у випадку дострокового розірвання договору Покупець зобов'язаний повернути товар, що постачався за даним договором. 17.02.2010р. позивачу було направлено листа № 735 про повернення залишків товару, оскільки останній не користувався попитом на суму 10 564,83грн., однак жодної відповіді отримано не було. Судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено договір поставки № 0041-9 від 05.01.2009р. та доповнення до нього, оскільки позивачем не було надано договору про внесення змін і доповнень до договору поставки № 0041-9 від 05.01.2009р., згідно якого сторони домовились, що відповідач надає позивачу маркетингові послуги, а останній сплачує винагороду у вигляді 17 % від загального обсягу поставленого товару за звітній місяць. Відповідач наголошує на тому, що загальна сума поставленого товару за березень 2009р., квітень 2009р. та червень 2009р. становила 49 322,71грн., тобто на думку заявника зазначена сума підлягала оплаті. Проте, оскільки маркетингові послуги становили 17 %, що в свою чергу складає 8 384,86грн., відповідачем зазначена сума була зарахована в рахунок погашення заборгованості за маркетингові послуги.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до додаткової угоди б/н від 01.03.2009р. Виконавець повинен був надати звіт на проведені роботи по вивченню попиту та коньюктури ринку на товар, що повинно підтверджуватись актом виконаних робіт, звітом на проведення наданих послуг Замовнику, та в кінцевому результаті укласти між сторонами додаткову угоду до договору про зарахування зустрічних однорідних вимог та підписати відповідно акт звірки між сторонами. Відповідач порушив умови договору поставки № 0041-9 від 05.01.2009р. та здійснив часткову оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим, у відповідача виникла дебіторська заборгованість. Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Позивач просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. у справі № 4/80-10 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
18.08.2010р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. апеляційна скарга відповідача була прийнята та призначена до розгляду на 27.08.2008р.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2201 від 27.08.2010р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Хуторной В.М.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.08.2010р. справа прийнята до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Хуторной В.М.
За клопотанням представника відповідача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
05 січня 2009р. між ТОВ "Асканія-Трейдінг" та ТОВ "Справжній продукт" було укладено договір поставки №0041-9.
Згідно з цим договором позивач, як поставщик, зобов'язався передати відповідачу, як покупцю, товар, кількість, асортимент та найменування якого зазначається в товарно-транспортних накладних, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах, зазначених договором.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав прийняті на себе обов'язки і передав відповідачу товар на загальну суму 49322грн.71коп., а саме:
- за видатковою накладною № 2-467 від 24.03.2009р. на суму 28711грн.18коп;
- за видатковою накладною № 2-515 від 31.03.2009р. на суму 5294грн.78коп.;
- за видатковою накладною №2-561 від 07.04.2009р. на суму 4815грн.20коп. ;
- за видатковою накладною №2-1259 від 23.06.2009р. на суму 10501грн.55коп.
Факт отримання відповідачем зазначеного товару на суму 49322грн.71коп. підтверджується наданими до матеріалів справи копіями вищезазначених накладних, підписаних уповноваженою особою відповідача та засвідчених печаткою відповідача, а також товарно-транспортними накладними на перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.
При укладенні договору від 05.01.2009р. сторони пунктом 4.3 узгодили, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату товару не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання товару.
Фактично оплату вартості отриманого товару за вищепереліченими накладними відповідач здійснив в сумі 36.213грн.12коп.
Крім того, відповідачем 30.01.2010р. було повернуто позивачу товар по видатковій накладній №10285 на суму 1105грн.68коп., про що позивач повідомив місцевий господарський суд заявою про уточнення розрахунку суми позову від 25.05.2010р.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 05.01.2009р. є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 12003грн.91коп. основного боргу, оскільки відповідач доказів перерахування боргу позивачу суду не надав.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наступним.
В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем маркетингових послуг. Зокрема, доказами надання таких послуг відповідно до п.11.12 договору про внесення змін і доповнень до договору поставки № 0041-9 від 05.01.2009р. (а.с.61) є акти виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору та звіт про проведенні маркетингові дослідження, який надає покупець.
Також, відсутні докази настання обов'язку позивача сплачувати маркетингові послуги, зокрема, докази виставлення рахунків, які постачальник, відповідно до п.11.12 договору про внесення змін і доповнень до договору поставки № 0041-9 від 05.01.2009р,. повинен оплатити протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку.
Не надано заявником апеляційної скарги і доказів проведення зарахування заборгованості відповідно до вимог ч.2 ст.601 ЦК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідач порушив умови договору поставки № 0041-9 від 05.01.2009р. та не в повному обсязі здійснив оплату за поставлений товар, у зв'язку з чим, у відповідача виникла дебіторська заборгованість у розмірі 12003грн.91коп.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що договір є розірваним, не приймається колегією суддів до уваги, так як згідно п.10.3 договору у випадку систематичного (більше двох разів) затримання Покупцем оплати за поставлений товар понад надане Договором відстрочення платежу, Постачальник має право достроково розірвати даний договір шляхом направлення Покупцеві відповідного повідомлення про це рекомендованим листом. Датою розірвання вважається дата, яка вказана у повідомленні про отримання Покупцем листа. У такому випадку дострокове розірвання Договору не потребує підписання Сторонами Договору про внесення змін і доповнень до даного договору.
Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази виконання сторонами за договором умов п.10.3 договору, а саме: направлення відповідного повідомлення.
Крім того, обставини на які посилається відповідач не є за законом підставою для звільнення від виконання зобов'язання з оплати отриманого товару.
Відповідно до вимог статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем не надано суду будь - яких доказів, на які він посилається в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Доводи скаржника спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи.
Зазначені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарсько процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Справжній продукт», м.Херсон залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. у справі №4/80-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Хуторной В.М.