Іменем України
27.08.10 Справа №3/51-10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Студеннікова Д.М. (за довіреністю)
відповідача - Сердюка О.А. (за довіреністю)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ
на рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010року
у справі № 3/51-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ
до відповідача Приватного підприємства "Вікторія Люкс", м. Херсон
про стягнення коштів
Встановив:
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. у справі № 3/51-10 (суддя Людоговська В.В.) у задоволені позову відмовлено.
Своє рішення господарський суд обґрунтував тим, що оскільки предмет лізингу не переданий відповідачеві у зв'язку з його непоставкою продавцем, то й період оплати комісії не настав, а отже, вимоги позивача заявлені безпідставно.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій звертає увагу на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області, та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Вказану позицію підтримав й представник позивача у судовому засіданні.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, просить відмовити позивачеві у задоволенні апеляційної скарги, так як вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено матеріалами справи, 30 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (позивачем, лізингодавцем) та Приватним підприємством "Вікторія Люкс (відповідачем, лізингоодержувачем) було укладено договір оренди (фінансового лізингу) № L3007-09/08, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу №73 від 30.09.2008р. (далі-договір купівлі-продажу) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу без надання послуг з управління та технічної експлуатації у тимчасове володіння та користування за плату майно (далі -предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (додаток №2 до Договору), а лізингоодержувач зобов'язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Відповідно до Специфікації до Договору (а.с.11) предметом лізингу є автомобіль "Peugeot - 407" 2008 року випуску вартістю 246361грн.
Статтею 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої згоди і домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
30 вересня 2008 року позивач уклав договір купівлі-продажу №73 (а.с.16) з ТОВ"Ампір" (продавцем), відповідно до умов якого ТОВ "Ампір" зобов'язувалось продати, а покупець -ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" зобов'язувався оплатити автомобіль "Peugeot -407" 2008 року випуску вартістю 246361грн.
Відповідно до п.6.1 Договору купівлі-продажу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" зобов'язаний сплатити 100% загальної вартості товару, а саме, 246361грн. протягом 4 робочих днів з дати сплати лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, тобто, ПП "Вікторія Люкс" авансового лізингового платежу.
До матеріалів справи позивачем на підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу надано платіжне доручення №19919 від 20.10.2008р. на суму 252107,70грн. (а.с.20) та витяг з рахунку на підтвердження сплати ПП "Вікторія Люкс" авансового лізингового платежу, як це передбачено у вищезазначеному пункті договору купівлі-продажу, в сумі 56663,03грн., яка складається відповідно до графіку платежів - додаток №1 до договору оренди (а.с.10) з авансу вартості предмета лізингу в сумі 51735,81грн. та адміністративної комісії в сумі 4927,22грн.
Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, та комісію лізингодавця.
Згідно з п.4.5 договору комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, що нарахована за правилами ч.2 п.4.6 договору, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу.
Відповідно до п.4.6 договору до складу комісії в повному обсязі включаються винагорода лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати лізингодавця, які виникли в період дії цього договору та пов'язані з ним.
Лізингоодержувач щомісячно сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки, від фактичної суми фінансування. Нарахування зазначених в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій з фінансування придбання предмета лізингу до настання першого періоду лізингу, визначеного згідно з п.5.4 загальних умов фінансового лізингу.
Як встановлено матеріалами справи та підтверджується поясненнями представників сторін, предмет лізингу, що визначений у специфікації, не переданий лізингоодержувачу у зв'язку з його непоставкою продавцем. На підставі цього господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що період нарахування комісії у вигляді компенсації відсотків за фінансування придбання лізингу за договором купівлі-продажу, не визначений, а отже, й нарахування такої комісії є неправомірною.
Договором оренди (фінансового лізингу) № L3007-09/08 від 30.09.2008р. встановлено, що лізингоодержувачем сплачується лізингодавцю комісія, до складу якої, зокрема, входить компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховуються такі відсотки від фактичної суми фінансування (п.4.6 договору). Нарахування зазначених в цьому пункті договору відсотків здійснюється за період з дня виконання лізингодавцем дій з фінансування придбання предмета лізингу до настання першого періоду лізингу.
Пунктом 9.4.4 договору встановлено, що невід'ємною частиною цього договору є Додаток № 4 "Загальні умови фінансового лізингу".
Відповідно до пункту 5.5 загальних умов лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу.
Згідно з п.5.2 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору) лізингоодержувач (відповідач) щомісяця на підставі рахунку лізингодавця до 8 числа поточного місяця сплачує відсотки за фінансування придбання предмету лізингу за договором купівлі-продажу, нараховані за попередній місяць згідно з ч. 2 п. 4.6 Договору.
Відповідно до п.5.4 загальних умов відповідач повинен сплачувати вказані платежі на підставі виставлених позивачем рахунків.
Позивачем відповідно до вищевказаних вимог виставлені відповідачу рахунки на суму 69592,73грн. (а.с.21-36).
Вказані рахунки відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі -69592,73грн. по відсотках за фінансування придбання предмету лізингу.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідач своє зобов'язання щодо сплати відсотків за фінансування придбання предмету лізингу всупереч вимог закону та умов Договору лізингу належним чином не виконав.
Враховуючи вимоги статті 599 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів вважає правомірною та доведеною заявлену позивачем вимогу про стягнення заборгованості в сумі 69592,73грн. по відсотках за фінансування придбання предмету лізингу за договором лізингу.
Як вбачається з обставин справи, предмет лізингу продавцем -ТОВ. "Ампір" так і не був поставлений, що підтверджується угодою від 16 січня 2009 р. між позивачем та ТОВ. "Ампір" про припинення дії договору купівлі-продажу. (а.с.56).
Втім, враховуючи норми законодавства щодо обов'язковості виконання взятих на себе зобов'язань, колегія суддів вважає, що даний факт не впливає на обов'язок відповідача сплатити суму боргу по відсотках за фінансування придбання предмету лізингу, оскільки за умовами договору лізингу обов'язок відповідача по сплаті цих відсотків не залежить від фактичної поставки предмету лізингу (автомобіля), а виникає в силу понесення банком витрат на фінансування придбання цього об'єкту. Оплата банком вартості предмету лізингу підтверджується матеріалами справи.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з приписами ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Аналогічне положення міститься у п. 4 статті 179 ЦК України.
Таким чином, підписуючи договір лізингу, відповідач погодився на його умови, в тому числі щодо сплати відсотків за фінансування придбання предмету лізингу на умовах укладеного договору, а зобов'язання повинні виконуватися належним чином.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.
Судові витрати згідно статті 49 ГПК України покладаються на відповідача за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанціях.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ, задовольнити.
Рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2010р. у справі № 3/51-10 скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємця "Вікторія Люкс", м.Херсон, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м.Київ, 69592,73грн. заборгованості, 1043,88грн. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Херсонської області.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Хуторной В.М.