10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"07" вересня 2010 р. Справа № 16/701-10
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської Г.А.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Чичули В.М. - директора,
Яремчука В.В. - представника за довіреністю від 30.11.2009р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд", м.Камянець-Подільський Хмельницької області
на рішення Господарського суду Хмельницької області
від "15" червня 2010 р. у справі № 16/701-10 (суддя Магера В.В.)
за позовом Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16, м.Снятин Івано-Франківської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд", м.Камянець-Подільський Хмельницької області
про стягнення 188952,74 грн., з яких 130295,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 20 716,91 грн. інфляційних, 33 400,14 грн. пені та 4 540,69 грн. -3% річних,
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.06.2010р. у справі №16/701-10 позов Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16, м.Снятин Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд", м.Камянець-Подільський Хмельницької області про стягнення 188 952,74 грн. задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд" на користь Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16 130295,00грн. основного боргу, 6788,25 грн. пені, 20716,91 грн. інфляційних, 4 540,69грн. 3% річних, 1623,40 грн. витрат по оплаті державного мита та 202,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові в частині стягнення пені в сумі 26 611,89 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ будівельної компанії "Поділля-Трансбуд" на користь Снятинського ремонтно-будівельного товариства з обмеженою відповідальністю №16 пені, інфляційних та 3% річних. Крім того, скаржник просив розстрочити виконання рішення суду на 2 роки (а.с. 117-118).
Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, зокрема, наступне:
- як вбачається з платіжних доручень та актів звірки розрахунків, останнім днем виконання договору є 24.12.2008р., оскільки саме в цей день виконано операцію по реалізації бетону на суму 3105,00грн.. Отже, 24.12.2008р. і є першим днем від якого варто рахувати строк позовної давності на стягнення неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язань згідно договору №3 від 14.10.2008р. Позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 15.04.2010р., тобто після закінчення строку позовної давності на стягнення неустойки, що судом при прийнятті рішення не враховано;
- судом при визначенні розміру інфляційних втрат та 3% річних не застосовано п.6 ст.232 ГК України щодо здійснення нарахувань лише за 6 місяців прострочки та не застосовано позовну давність й прийняті до уваги розрахунки, здійснені позивачем за весь період прострочки;
- представник відповідача неодноразово зазначав у судовому засіданні , що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок невиконання своїх договірних зобов'язань державою в особі Коломийської райдержадміністрації Івано-Франківської області. Згідно ж з п.4.3 договору №3 від 14.10.2008р., сторона звільняється від відповідальності якщо доведе, що порушення договору сталося не з її вини;
- судом в оскаржуваному рішенні відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення платежу на 2 роки з мотивів ненадання належних доказів. Однак, відповідачем надано докази про неможливість виконання рішення суду у повному обсязі, вказано на відповідні причини такого становища, надано листи та копії рішень суду. Інших доказів суд не вимагав.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, зазначивши, що обов'язок боржника сплатити пеню, інфляційні та 3% річних закріплений у приписах ч.2 ст.625 ЦК України, п.п.2.2, 4.4 договору.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
На адресу суду апеляційної інстанції 07.09.2010р. від Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд" надійшло клопотання №244 від 07.09.2010р. про відкладення розгляду справи, оскільки згідно постанови КМУ №421 від 31.05.2010р. виділено кошти на погашення заборгованості перед підрядними організаціями, що виконували роботи по ліквідації наслідків стихійного лиха у липні 2008р. у західних областях України. Отримані кошти відповідач обіцяє спрямувати на погашення заборгованості перед позивачем.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що свою позицію Товариство з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд" виклало в апеляційній скарзі, колегія суддів залишила клопотання відповідача про відкладення розгляду справи без задоволення.
Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2008р. між Снятинським ремонтно-будівельним ТзОВ №16” (постачальник) та ТОВ БК „Поділля Трансбуд” (покупець) було укладено договір поставки №3 (далі - договір), згідно п.1.1 якого сторони передбачили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує будівельні матеріали, загальна кількість, часткове співвідношення, одиницю виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікації, що є додатком №1 до цього договору (а.с. 7 - 8).
Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.3, 2.2.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язувався поставити та передати покупцю товар в терміни, встановлені за домовленістю сторін. Зобов'язання постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості та якості товару вважаються виконаними з моменту одержання покупцем товару і підписання акту приймання-передачі. Покупець зобов'язується своєчасно та належним чином прийняти товар від постачальника та оплатити його.
Сторони договору передбачили, що оплата товарів покупцем здійснюється на основі виставлених для оплати рахунків-фактур або видаткових накладних постачальником шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 5-ти денного терміну з дня отримання товару (п. 3.2 договору).
У відповідності до специфікації (додаток №1) сторони погодили поставку товару (бетон) відповідачу на загальну суму 237 295,00 грн. (а.с. 9).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар (бетон) на загальну суму 237 295,00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи рахунками на оплату товару та видатковими накладними від 24.10.2008р. на суму 4 620,00 грн., від 30.10.2008р. на суму 4 830,00 грн., від 29.10.2008р. на суму 10 830,00 грн., від 23.10.2008р. на суму 4 620,00 грн., від 17.10.2008р. на суму 21 120,00 грн., від 30.10.2008р. на суму 8 050,00 грн., від 05.11.2008р. на суму 4830,00 грн., від 04.11.2008р. на суму 6210,00 грн., від 11.11.2008р. на суму 4830,00 грн., від 14.11.2008р. на суму 4830,00 грн., від 27.11.2008р. на суму 20 700,00 грн., від 28.11.2008р. на суму 11 040,00 грн., від 29.11.2008р. на суму 15 180,00 грн., від 01.12.2008р. на суму 4 830,00 грн., від 03.12.2008р. на суму 9 660,00 грн., від 04.12.2008р. на суму 19 320,000 грн., від 11.12.2008р. на суму 5 520,00 грн., від 12.12.2008р. на суму 11730,00 грн., від 13.12.2008р. на суму 11 840,00 грн., від 16.12.2008р. на суму 9 660,00 грн., від 17.12.2008р. на суму 16 215,00 грн., від 20.12.2008р. на суму 10 695,00 грн., від 23.12.2008р. на суму 10 350,00 грн., від 24.12.2008р. на суму 3 150,00 грн. (а.с. 44 - 98).
Оскільки відповідач зобов'язання щодо оплати товару належним чином не виконав, за ним утворилася заборгованість у розмірі 130 295,00 грн., що підтверджено актами звірки розрахунків станом на 09.12.2008р. та станом на 01.01.2009р. (а.с. 10 - 12).
За вказаних обставин справи, Снятинське ремонтно-будівельне товариство з обмеженою відповідальністю №16 у квітні 2010р. звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд" 188 952,74 грн., з яких 130 295,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 20 716,91 грн. інфляційних втрат, 33 400,14 грн. пені та 4 540,69 грн. 3% річних (а.с. 2 - 3).
Як вже було зазначено, господарський суд розглянувши вимоги позивача задовольнив їх частково, стягнувши з відповідача 130295,00грн. основного боргу, 6788,25 грн. пені, 20716,91 грн. інфляційних, 4 540,69грн. 3% річних, з чим також погоджується апеляційний господарський суд з огляду на наступне:
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Між позивачем та відповідачем, згідно договору, виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар (бетон), а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем несвоєчасно (з порушення умов п.3.2. договору) та не в повному обсязі проведено з позивачем розрахунки за поставлений товар (бетон).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.
Відповідач не надав суду першої та апеляційної інстанцій належних доказів виконання грошового зобов'язання перед позивачем у сумі 130 295,00 грн.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач основний борг в сумі 130 295,00грн. визнає.
Враховуючи вищевикладені обставини справи разом з нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 130 295,00грн. основного боргу.
За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем, згідно приписів ст.625 ЦК України, нараховано до стягнення з відповідача 20716,91грн. інфляційних витрат за січень 2009р. - лютий 2010р. та 4540,69грн. 3% річних з 01.01.2009р. по 01.03.2010р., які правильно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.
Посилання скаржника на п.4.3 договору, згідно якого ТОВ БК "Поділля-Трансбуд" слід звільнити від відповідальності, оскільки заборгованість перед позивачем виникла внаслідок невиконання своїх договірних зобов'язань державою в особі Коломийської райдержадміністрації Івано-Франківської області, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на приписи ч.1 ст.625 ЦК України, у відповідності до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 33 400,14 грн. пені за період з 01.01.2009р. по 01.03.2010р.
Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (штраф, пеня).
Відповідно до п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно п.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Нормами Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543/96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.2 цього договору, за вимогою постачальника, зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення із врахуванням обмежень, встановлених законодавством України.
За приписами ч.6 ст.236 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що, враховуючи принцип свободи договору, сторони в договорі можуть передбачити інший розмір пені, ніж встановлено законодавством, однак в судовому порядку, з урахуванням принципу добросовісності і розумності, підлягає стягненню пеня лише в розмірі, який законодавчо обмежений розміром та строком нарахування.
Враховуючи фактичні обставини справи та викладені норми, судом першої інстанції самостійно проведено перерахунок суми пені окремо по кожній накладній із врахуванням п.4.4 договору, подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, вимог ч. 6 ст.232 ГК України, та правильно стягнуто з відповідача на користь позивача 6788,25 грн. пені, а в решті пені в сумі 26 611,89 грн. - відмовлено.
Доводи відповідача про те, що позивач звернувся до суду із позовною заявою після закінчення строку позовної давності на стягнення неустойки, що судом при прийнятті рішення не враховано спростовуються положеннями ч.3 ст.267 ЦК України, згідно якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було подано до суду заяви про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача у частині стягнення пені.
Відповідач 10.06.2010 р. подав до господарського суду письмову заяву, згідно якої просить розстрочити виконання рішення суду по даній справі на два роки, посилаючись на вкрай скрутне фінансове становище підприємства.
Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішень або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок його виконання.
Проаналізувавши приписи названої статті, можна зробити висновок що, зокрема, відстрочка або розстрочка виконання рішення може бути надана лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового акта, або роблять його виконання неможливим. Такі обставини визнаються судом з огляду на матеріали конкретної справи, у тому числі доводи сторін та подані ними докази.
З огляду на наявні матеріали справи колегія суддів вважає, що для задоволення заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення у суду першої інстанції не було достатніх підстав, оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та не є підставою для скасування оскарженого рішення.
За наведених обставин, рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2010р. по справі №16/701-10 слід залишити без змін як таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права і обставинам справи, а подану відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105, 121-1 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2010 року у справі №16/701-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд", м.Камянець-Подільський Хмельницької області - без задоволення.
2. Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю будівельної компанії "Поділля-Трансбуд" про розстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 15.06.2010р. у справі №16/701-10 на 2 роки.
3. Справу №16/701-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Щепанська Г.А.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.:
1- до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд.