Господарський суд
Житомирської області
----------------------------------------* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
від "09" вересня 2010 р. Справа № 18/516
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Похилько О.С., довіреність від 01.04.2010р.,
Кириленко В.П., довіреність від 01.04.2010р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув справу за позовом Приватного підприємства "Форсаж-2008" (м.Коростень)
до Приватного підприємства "Аверс" (м.Житомир)
про стягнення 77474,00 грн. заборгованості (згідно заяви про уточнення позовних вимог, а.с.87),
Спір розглядається у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, за погодженням сторін (а.с.44),
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 77474,00грн. основного боргу, який виник внаслідок попередньої оплати за недопоставлене обладнання та 17903,08грн. пені.
Представники позивача в судове засідання в порядку ст.22 ГПК України подали заяву про уточнення позовних вимог (а.с.87), відповідно до якої просять суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 17903,08грн., оскільки контрактами №091208С та №161208Т передбачена пеня за прострочку в поставці товару, а не за прострочку повернення сплаченого авансу.
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на часткову відмову від позову, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, а тому приймається господарським судом.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 09.09.2010р. (а.с.87) та письмових пояснень від 06.09.2010р. (а.с.79).
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить підпис відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.78). Раніше, представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні 22.06.2010р. проти позову заперечив, вказав, що відповідач передав позивачу контрольно-вимірювальне обладнання у повному обсязі відповідно до контрактів №091208С від 09.12.2008р. та №161208 Г від 16.12.2008р., однак у відповідача відсутні докази на підтвердження поставки обладнання позивачу в повному обсязі.
Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2008 року та 16.12.2008 року між ПП "Форсаж 2008" (покупець, позивач) та ПП "Аверс" (продавець, відповідач) укладено контракти на поставку контрольно-вимірювального обладнання (а.с.6-9), за умовами яких продавець продає, а покупець купує контрольно-вимірювальне обладнання згідно рахунків-фактур №823 від 09.12.2008р. та №841 від 16.12.2008р. (п.1.1 контрактів).
Матеріалами справи підтверджується, що на підставі виставлених ПП "Аверс" (продавець) рахунків-фактур №823 від 09.12.2008р. на суму 85049,72грн. та №841 від 16.12.2008р. на суму 39354,00грн. (а.с.10-11), якими передбачено здійснення поставки обладнання на загальну суму 124403,72грн., ПП "Форсаж" (покупець) 10.12.2008р., 17.12.2008р. та 18.12.2008р. здійснив попередню оплату за обладнання у повному розмірі на загальну суму 124403,72грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.12-14) та податковими накладними (а.с.39-41).
Таким чином, позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання, спрямовані на виконання умов контрактів.
Відповідно до п.3 контрактів відповідач, в свою чергу, зобов'язався поставити обладнання на протязі 30 робочих днів.
Однак, відповідач в рахунок отриманої попередньої оплати поставив позивачу обладнання лише частково, передавши останньому майданчик з контрольним екраном ЛУЧ-803; рулетку 5м; рулетку 10м; фотометр ТЕС 0693; секундометр "Агат"; стіл поворотний; люфтометр-динамометр ЛД-101; динамометр ДА-500; штангельциркуль Микротех ШЦ-125; шинний манометр СО 110; ключ динамометричний; лінійка 0500мм; лінійка 50мм; віброшумомір ВШВ-003-М2; прилад ЛЮКС ИС-2; реглоскоп, всього на загальну суму 46929,72грн.
Первинні документи, які б свідчили про поставку вищевказаного контрольно-вимірювального обладнання в матеріалах справи відсутні, оскільки, як зазначає позивач (а.с.79), видаткові накладні не були оформлені належним чином, оскільки в змісті видаткових накладних відповідач зазначив весь перелік обладнання, у тому числі і недопоставлене (Газоаналізатор Premier 701 та Димомір Premier-701SM). Разом з тим, позивач підтверджує часткову поставку обладнання, зазначивши, що недопоставленими залишились Газоаналізатор Premier 701 та Димомір Premier-701SM на загальну суму 77474,00грн.
В зв'язку із тим, що відповідач свої зобов'язання по поставці обладнання, за яке позивачем було здійснено оплату у повному обсязі, виконав лише частково (недопоставивши позивачу обладнання в обумовлені контрактами строки), позивач надіслав відповідачу претензію за №1 від 16.01.2010р., в якій просив повернути в 10-ти денний термін грошові кошти за недопоставлене обладнання в сумі 77474,00грн. (а.с.15-18). Вказана претензія була отримана відповідачем 19.01.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18). Проте, відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з купівлі-продажу товару.
Приписами ст.655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Слід зазначити, що умовами контрактів передбачено строки поставки, а саме згідно п.3 контрактів товар повинен бути поставлений покупцю на протязі 30 робочих днів.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать матеріали справи, відповідач виставив позивачу для оплати рахунки, а останній, в свою чергу, оплатив їх, що підтверджується виписками з банку.
Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем обладнання, виник кореспондуючий обов'язок поставити обладнання.
Проте, відповідач недопоставив позивачу обумовлене рахунками-фактурами обладнання в установлений контрактами 30 денний термін, у зв'язку з чим позивач придбав аналогічне обладнання у іншого постачальника, а саме матеріалами справи підтверджується, що 01.03.2009р. між ПП "Форсаж-2008" (покупець) та ФОП Соколенко І.М. (постачальник) укладено договір поставки №0103 (а.с.66-67), на виконання умов якого постачальник здійснив поставку недопоставленого відповідачем обладнання, а саме газоаналізатора Інфракар М2Т.02 та димоміру Інфракар Д1-3.02, що підтверджується накладною №48 від 12.03.2009р. (а.с.69).
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Керуючись наведеним позивач і направив вимогу, викладену у претензії №1 від 16.01.2010р., в якій просив повернути в 10-ти денний термін грошові кошти за недопоставлене обладнання в сумі 77474,00грн.
Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ПП "Аверс" поставило позивачу обумовлені контрактами та рахунками-фактурами Газоаналізатор Premier 701 та Димомір Premier-701SM на загальну суму 77474,00грн. або докази повернення суми попередньої оплати за недопоставлене обладнання.
Посилання представника відповідача, який був присутній в судовому засіданні 22.06.2010р., пояснення якого відображені у протоколі судового засідання (а.с.42), щодо передачі відповідачем позивачу контрольно-вимірювального обладнання у повному обсязі відповідно до умов контрактів №091208С від 09.12.2008р. та №161208 Г від 16.12.2008р. не приймаються судом до уваги, оскільки відповідач на вимогу ухвал суду не надав первинних документів, які б підтверджували поставку відповідачем позивачу обладнання, зокрема, Газоаналізатору Premier 701 та Димоміру Premier-701SM на загальну суму 77474,00грн.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 77474,00грн. попередньої оплати за недопоставлене обладнання обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості та письмових заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував. Натомість, представник відповідача підтвердив факт отримання від позивача попередньої оплати за обладнання згідно контрактів від 09.12.2008р. та від 16.12.2008р., зазначив, що у ПП "Аверс" відсутні фактичні докази на підтвердження поставки обладнання позивачу в повному обсязі.
Крім того, позивач при поданні позову до суду просив стягнути з відповідача 17903,08грн. пені. Представники позивача в судове засідання в порядку ст.22 ГПК України подали заяву про уточнення позовних вимог (а.с.87), відповідно до якої просять суд прийняти відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 17903,08грн., при цьому посилаються на те, що контрактами №091208С та №161208Т передбачена пеня саме за прострочку в поставці товару, а не за прострочку повернення сплаченого авансу.
Відмова від позову підписана представником позивача Похилько О.С., право якого на відмову від позову передбачено довіреністю від 01.04.2010р.
Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитись від позову. Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).
Розглянувши заяву позивача від 09.09.2010р. про відмову від позову в частині стягнення 17903,08грн. пені, враховуючи право позивача на відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, та припиняє провадження у справі в частині стягнення 17903,08грн. пені на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 77474,00грн. В частині стягнення 17903,08грн. пені господарський суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.
Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст.193, 229 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 612, 610, 625, 655, 692, ЦК України, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 44, 49, п.4 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд
1.Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення 17903,08грн. пені.
2. Провадження у справі припинити в частині стягнення 17903,08грн. пені на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Аверс" (10031, м.Житомир, вул.Маршала Рибалка, 28, оф.1, код ЄДРПОУ 22065454)
на користь Приватного підприємства "Форсаж-2008" (11500, м.Коростень, вул.Селезньова, 128, код ЄДРПОУ 36022799):
- 77474,00грн. основний борг;
- 774,74грн. витрати по сплаті державного мита;
- 191,70грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1 - в справу
2 - позивачу
3- відпов. (рек. з повід)