ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
20 серпня 2010 року 14:26 № 2а-4585/10/2670
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:
від позивача: Кокольського С.І., представника,
від відповідача: Костріци С.Ю., представника.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним рішення.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»звернулось з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Спеціалізовної державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві №0000314320/0 від 16.03.2010р.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акту перевірки про порушення, вчинені позивачем, є помилковими та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства, зокрема на тому, що :
- позивачем правомірно було віднесено до валових витрат суми, сплачені за оренду приміщення в м.Херсоні, яке, хоч і не використовувалося для безпосереднього надання банківських послуг, проте використовувалось при здійсненні господарської діяльності, зокрема, для розміщення допоміжних служб;
- позивачем правомірно віднесено до валових витрат суми, відшкодовані відрядженому працівнику, оскільки всі необхідні для цього документи у позивача наявні;
- відшкодування вартості спожитої електричної енергії позивачем було правомірно віднесено до складу валових витрат, оскільки було здійснено на умовах укладених договорів оренди та безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю;
- вартість паливно -мастильних матеріалів було віднесено до складу валових витрат саме в розмірі 50% від сплачених постачальникам сум;
- витрати на проведення геодезичної зйомки при здійсненні капітального ремонту будівлі передбачені нормативними документами органів місцевого самоврядування у м.Харкові.
- витрати на проведення зборів трудового колективу 27.12.2007р. до складу валових витрат не відносилися;
- позивачем правомірно було віднесено до групи 2 основних фондів вартість цифрових телефонних систем та маршрутизаторів, оскільки дане обладнання не є телекомінукаційною мережею;
- позивачем правомірно було віднесено до вартості автомобіля, що амортизувалася, суму податку на додану вартість, сплачену у вартості такого автомобіля. При цьому, позивач посилається на наявність прямо протилежних вказівок, та відповідно, конфлікту інтересів, між Законом України «Про податок на додану вартість»та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- позивачем правомірно було застосовано норми амортизації щодо приміщення, як до об'єкту основного фонду, який введено в експлуатацію після 01.01.2004р., оскільки частину перебудованого приміщення слід розглядати як новий основний фонд.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються повністю з наступних підстав:
- позивачем неправомірно було віднесено до валових витрат суми, сплачені за оренду приміщення в м.Херсоні, оскільки приміщення не могло використовуватися у банківській діяльності, отже, не могло використовуватися у господарській діяльності позивача;
- позивачем неправомірно віднесено до валових витрат суми, відшкодовані відрядженому працівнику, оскільки під час перевірки оригіналу платіжного документу (чеку РРО) надано не було;
- відшкодування вартості спожитої електричної енергії позивачем було неправомірно віднесено до складу валових витрат, оскільки Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996р., передбачено укладення договору з енергопостачальною організацією;
- перевіркою було встановлено віднесення до валових витрат сум за придбане пальне в повному обсязі, який визначено відповідачем з видаткових накладних на пальне;
- позивачем безпідставно було віднесено до валових витрат суми, сплачені за проведення геодезичної зйомки, оскільки договорів оренди землі позивачем не укладалося;
- позивачем було віднесено до складу валових витрат суми, сплачені за проведення зборів трудового колективу, що підтверджується актом перевірки;
- позивачем неправомірно було віднесено до групи 2 основних фондів вартість цифрових телефонних систем та маршрутизаторів, оскільки дане обладнання є частиною комп'ютерних систем та телефонів, оскільки становлять телекомунікаційну мережу та мають відноситися до засобів зв'язку. При цьому, відповідач посилається на норми Закону України «Про телекомунікації»;
- позивачем неправомірно було віднесено до вартості автомобілів, що амортизувалася, суму податку на додану вартість, сплачену у вартості таких автомобілів, оскільки можливість такого віднесення не передбачено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», в свою чергу даним Законом не передбачено можливості встановлення правил оподаткування податком на прибуток іншими Законами;
- позивачем неправомірно було застосовано норми амортизації щодо приміщення, оскільки будівлю, частиною якої є приміщення, введено в експлуатацію до 01.01.2004р.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією в м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач) було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «ВТБ Банк»(далі -позивач), за результатами якої 02.03.2010 року складено Акт №96/43-20/14359319 виїзної планової документальної перевірки ВАТ "ВТБ Банк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. (далі -акт перевірки).
В ході проведення перевірки, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП встановлено порушення ВАТ "ВТБ Банк" пп..5.2.1 п.5.2 ст.5 з урахуванням п.1.32 ст.1, пп..5.3.1, пп..5.3.9 п.5.3, пп..5.4.10 п.5.4 ст.5, пп..8.1.1 п.8.1, пп..8.2.2 п.8.2, пп..8.3.1, пп..8.3.2 п.8.3, пп..8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000314320/0 від 16.03.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 105 519,17 грн., з яких 70346,11грн. основного платежу та 35173,06грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Висновки про порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідачем сформульовані на підставі наступного.
1. Актом перевірки було сформульовано висновки щодо неправомірності віднесення витрат по оренді до складу валових витрат щодо оренди приміщення у сумі 18 870,84 грн. за період з 15.09.2009р. по 30.09.2009р. Херсонською філією ВАТ "ВТБ Банк".
Листом НБУ від 08.04.08 № 45-114/578-4561 повідомлено ВАТ «ВТБ Банк»про внесення запису до Державного реєстру банків з 11.04.08 Відділення № 1 Херсонської Філії ВАТ "ВТБ Банк", розташованою за адресою:м. Херсон вул.Суворова.13, що є свідченням про початок використання з 11.04.08 приміщення Відділення Філії у власній господарській діяльності.
Листом НБУ від 15.09.09 № 41-119/4270 повідомлено ВАТ «ВТБ Банк»про внесення запису до Державного реєстру банків з 14.09.09 про закриття Відділення № 1 Херсонської Філії ВАТ "ВТБ Банк", розташованою за адресою:м. Херсон вул.Суворова, 13, що є свідченням про початок закінчення використання з 14.09.09 приміщення Відділення Філії у власній господарській діяльності.
Натомість, позивачем віднесено до складу валових витрат всю вартість орендної плати за вересень 2009 року щодо даного приміщення.
Суд з зазначеною позицією відповідача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.
Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.
Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено наступні критерії господарської діяльності -направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.
Жодною нормою чинного законодавства України не встановлено обов'язку банків використовувати тільки ті приміщення, які внесені до Державного реєстру банків в якості приміщень, для розташування їх філій, відділень чи представництв.
Норми Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництва, відділень, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 31.08.04р. №375, передбачають реєстрацію відокремлених підрозділів банків, а не приміщень, що використовуються банками.
Та обставина, що у приміщенні позивач не міг надавати банківські послуги, не свідчить про те, що використання цього приміщення не пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки надання послуг вбачається здійсненням певних господарських операцій, в той же час, приміщення могло використовуватися для будь -яких інших цілей (розміщення майна, персоналу), які не передбачають надання послуг клієнтам.
Судом вбачається, що коло господарської діяльності позивача, не обмежується наданням банківських послуг, оскільки здійснення операцій, необхідних для надання послуг (технічних та організаційно -господарських), які не є господарськими операціями, безпосередньо направленими на отримання доходу, вбачається судом також здійсненням господарської діяльності.
2. Актом перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість отриманих послуг проживання у готелі під час перебування у відрядженні з 22.05.2008р. по 24.05.2008р. у сумі 2 040,00 грн.
Порушення полягало в тому, що Житомирською філією в І півріччі 2008р. віднесено до складу інших витрат вартість отриманих послуг проживання у готелі «Салют»(м. Київ) під час перебування фізичної особи у відрядженні з 22.05.2008р. по 24.05.2008р. в сумі 2 040 грн., по яких до перевірки не було надано документу, що підтверджував факт здійснення компенсації їх вартості. В бухгалтерському обліку філії відсутні відомості про кредиторську заборгованість щодо отриманих послуг.
В результаті безпідставного списання коштів з підзвітної особи за відсутністю в авансовому звіті оригіналу відповідного платіжного документу, оформленого згідно Закону України від 06.07.1995р. №265/95-ВР «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Положення «Про форму та зміст розрахункових документів»від 05.02.2001р. №105/5296, який би засвідчував факт внесення готівкових коштів за отримані згідно рахунку від 22.05.2008р. №15152 послуги проживання у готелі «Салют» (м. Київ), виникло завищення суми інших витрат за 2008 рік в розмірі 2 040 грн.
До матеріалів справи позивачем додано рахунок ВАТ «Готель «Салют»№15152 від 22.05.2008р. та фіскальний чек №5118 від 22.05.08р.
Згідно з абзацом 5 підпункту 2.3.2. пункту 2.3 розділу 2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, зокрема, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.
Акт перевірки позивача та надані відповідачем документи не містять ні переліку відсутніх документів, ні пояснень посадових осіб позивача щодо відсутності первинних бухгалтерських документів, зокрема, фіскальних чеків.
Отже, невиконання особами, які проводили перевірку позивача, вимог п.п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»щодо необхідності витребовування пояснень та визначення переліку відсутніх документів, потягло за собою неможливість встановлення обставини наявності чи відсутності документів на момент проведення перевірки під час судового розгляду.
3. Актом перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість відшкодування за спожиту електроенергію по орендованих приміщеннях за період 2008р. - три квартали 2009р. у сумі 44 000,00 грн. Житомирською філією ВАТ "ВТБ Банк".
Згідно з актом перевірки, в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, філією унесено до складу інших витрат вартість відшкодування витрат за спожиту електроенергію по орендованих приміщеннях без підтверджуючих документів, що призвело до завищення суми інших витрат в розмірі 44 000,00 грн. Зазначене порушення полягало в тому, що Житомирською філією ВАТ «ВТБ Банк»безпідставно включено до складу валових витрат вартість електроенергії за період 2008р. - три квартали 2009р. на підставі рахунків на відшкодування сум за спожиту електроенергію, виставлених приватними підприємцями-орендодавцями, які не здійснюють даний вид діяльності -постачання електроенергії та фактично її не поставляли.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Оскільки зазначені пункти 5.3. -5.7 згаданого Закону не містять обмежень на віднесення до складу валових витрат сум, сплачених за електричну енергію, спожиту позивачем, суд доходить висновку про правомірність дій позивача.
Посилання відповідача на норми затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. №28 Правил користування електричною енергією судом не приймаються з огляду на наведене.
Відповідно до пункту 1.1 даних Правил, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Отже, даним нормативним документом чітко передбачено коло правовідносин, до яких він застосовується. Натомість, вимог щодо обов'язкового укладення договору, в порядку, визначеному вищезазначеними Правилами, ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні інші Закони з питань оподаткування, не містять.
Відповідачем не спростовувалося отримання позивачем електричної енергії та використання її у власній господарській діяльності.
4. Актом перевірки було також встановлено, що Подільською філією позивача на підставі видаткових накладних до складу валових витрат було віднесено суми паливно -мастильних матеріалів у 2кв.2007р. на суму 2000грн., 3кв.2007р. на суму 3950грн., 4кв.2007р. на суму 4200грн., у зв'язку з чим завищення витрат склало у 2кв.2007р. на суму 1000грн., 3кв.2007р. на суму 1975грн., 4кв.2007р. на суму 2100грн. Враховуючи вищенаведене, Подільською філією ВАТ "ВТБ Банк" завищено валові витрати на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів у сумі 5 075,00 грн., без врахування 50% обмеження.
Позивачем до матеріалів справи додано витяг з рахунків обліку 742059077611.9 та 7499, в яких зазначено інші суми придбання позивачем паливно -мастильних матеріалів протягом 2007 року. Також позивачем надано розрахунок сум витрат на придбання паливно - мастильних матеріалів Подільською філією, з якого вбачається, що протягом 2007 року позивачем придбавалися більші обсяги ПММ на більші суми, ніж зазначено в акті перевірки (ІІ квартал 2007 року -6173,70грн., ІІІ квартал -7735,25грн., ІV квартал -8553,21грн.
Оскільки всупереч вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, акт перевірки (стор. 45) не містить посилань на конкретні первинні бухгалтерські документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про віднесення позивачем конкретних сум до валових витрат, судом зазначені посилання вбачаються не підтвердженими.
Натомість, позивачем підтверджено віднесення до валових витрат сум в розмірі, що не перевищує 50% від витрат за відповідний податковий період.
5. Актом перевірки було встановлено безпідставне віднесення до складу валових витрат на проведення геодезичної зйомки земельної ділянки, на якій розташовано орендоване приміщення за три квартали 2009р. у сумі 4176,17 грн. Запорізькою філією.
Зазначене порушення було встановлено за наступних обставин.
Позивачем було орендовано приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 35а, для розташування Запорізької філії ВАТ ВТБ Банк. Приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 35 загальною площею 788,5 кв.м., що надано в оренду Запорізькій філії ВАТ ВТБ Банк ФОП Версіно Алессандро Джузеппе.
Актом перевірки встановлено, що 12.06.2009р. між Банком та ПП «Демір»укладено договір на виконання зйомки масштабу 1:500 земельної ділянки, розташованої за адресою м. Запорожжя, вул. Перемоги,35-а для розташування приміщення Запорізької філії ВТБ Банк. Вартість виконаних робіт склала 3 383,75грн. Вартість робіт по оформленню реєстрації виконаних інженерно - вишукувальних робіт для будівництва складає 792,42 грн.
Сторонами не спростовувалося, що проведені роботи були здійснені безпосередньо по геодезичній зйомці земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 35а.
При цьому, на обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на Порядок здійснення реконструкції та її погодження з органами державної влади та управління, передбачений рішенням Запорізької міської ради від 15.10.2003р. №34 «Про затвердження Правил забудови міста Запоріжжя».
Зазначеним нормативним актом передбачений обов'язок позивача при погодженні проекту реконструкції приміщення за адресою : м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 35а на здійснення геодезичної зйомки об'єкту та зовнішніх інженерних мереж на території М 1:500 (пп.4.4.4.8 Правил).
Судом вбачається, що здійснення топографічної зйомки не є безпосередньо пов'язаним з можливим ремонтом приміщень, натомість, є пов'язаним з реконструкцією будівлі в цілому. Натомість, позивач не є користувачем прибудинкової земельної ділянки, отже, безпосередній зв'язок з нерухомим майном, яке використовує позивач (внутрішніми приміщеннями) та об'єктом зйомки (землею навколо будівлі) відсутній.
Нормативне ж встановлення обов'язку позивача з проведення зйомки, тобто обов'язковість цих витрат у випадку проведення будь -якого ремонту (реконструкції) приміщень, не може бути підставою для віднесення цих витрат до складу валових. Таких висновків суд доходить з урахуванням тієї обставини, що зв'язок з господарською діяльністю позивача, в даному випадку, означає зв'язок з майном, яке використовує позивач, а орендованим майном є внутрішні приміщення, а не будівля в цілому.
Доказів протилежного, тобто використання позивачем всієї будівлі та земельної ділянки, на якій будівля розташована, позивачем не надано.
6. Актом перевірки було встановлено, що в порушення вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», першою Київською філією ВАТ "ВТБ Банк" безпідставно віднесено до складу валових витрат - витрати по організації та проведенню презентацій, свят у сумі 6 000,00 грн., яке полягало в тому, що банком згідно акту № б/н від 21.12.2007 року було віднесено до складу інших витрат суму витрат на проведення зборів трудового колективу по організації та проведенню презентацій, свят.
При цьому, акт перевірки містить посилання на те, що відповідно до руху коштів по рахунку 7499* „Інші небанківські витрати за рахунок прибутку" Банком, 27.12.2007 року було відображено суму 6 000,00 грн. з призначенням платежу „витрати на проведення зборів трудового колективу" та в податковому обліку віднесено до складу валових витрат, суму витрат на загальну суму 6 000,00 грн., в т.ч.: 4 квартал 2007 року - 6 000,00 грн.
Відповідачем зазначені посилання акту перевірки спростовуються з огляду на те, що рахунок 7499* має назву „Інші небанківські витрати за рахунок прибутку", і відноситься до рахунків, суми за якими не відносяться до валових витрат.
Судом вбачається, що саме така назва даного рахунку відображена в акті перевірки (стор.49). Акт перевірки, всупереч вимогам Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, не містить посилань на первинні бухгалтерські документи та проводки позивача, на підставі яких відповідач дійшов висновку про віднесення позивачем даних сум саме до валових витрат.
7. Актом перевірки було встановлено, що позивачем до складу 2 групи основних засобів було віднесено вартість телефонної мережі, змонтованої на базі цифрової АТС «Норстар Модулар», яку введено в експлуатацію 27.02.2003р. Відповідач дійшов висновків, що даний об'єкт основних засобів необхідно було віднести до 1 групи основних засобів згідно пп.8.2.2. п.8.2 ст.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено амортизаційні відрахування в результаті невірного віднесення до відповідної групи основних фондів вартості цифрової телефонної мережі.
Відповідач дійшов висновку, що дане обладнання слід віднести до 1 групи основних фондів, як передавальних пристроїв. При цьому, позивач посилається на те, що Законом України «Про телекомунікації»телекомунікаційна мережа визначена як комплекс технічних засобів телекомунікацій і споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням. У свою чергу, під технічними засобами телекомунікацій розуміють обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж.
Судом дані посилання відповідача не вбачаються обґрунтованими з огляду на таке.
Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", основні фонди підлягають розподілу за такими групами:
група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);
група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;
група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2
група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Судом не приймаються посилання відповідача на норми наказу №507 від 19.08.97 Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації "Щодо затвердження Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів", оскільки даним наказом офісні АТС не віднесено до групи 130000 «ПРИСТРОЇ ПЕРЕДАВАЛЬНІ».
Такі висновки суд мотивує тим, що зазначена група даного наказу, як і інші його групи, не містить жодних термінів, які б можна було визнати класифікацією телефонних систем за дослівним тлумаченням, зазначений нормативно-правовий акт містить лише посилання на принципове розмежування відповідних груп. Відповідачем не доведено, відповідно до яких принципів, якостей або особливостей відповідних основних засобів контролюючим органом зроблено висновок про необхідність віднесення вказаних основних засобів підприємства саме до першої групи.
Згідно з Законом України «Про телекомунікації», кінцеве обладнання -обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до телекомунікаційних послуг. В свою чергу, телекомунікаційна послуга (послуга) - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.
Судом вбачається, що, згідно з викладеними нормами, телекомунікаційною мережею є комплекс, який поєднує обладнання (кінцеве), за допомогою якого надаються послуги провайдером або оператором послуг.
Натомість, в акті перевірки відсутні посилання на те, що позивач є оператором чи провайдером телекомунікаційних послуг, натомість, внутрішньо -офісна телефонна мережа є відомчою телекомунікаційної мережею - телекомунікаційною мережею, що створюється для задоволення власних потреб підприємствами, установами, організаціями, створення та функціонування якої передбачено затвердженими відповідно до статті 33 Закону України "Про телекомунікації" Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. N 720 Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг.
Оскільки позивач не надає телекомунікаційних послуг, то є неправомірним визначення його обладнання, як передавальних пристроїв, з посиланням на норми Закону України "Про телекомунікації".
8.Актом перевірки було встановлено завищення балансової вартості основних фондів станом на 01.10.2006р., що призвело до завищення амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2007р. по 30.09.2009р. Зазначене порушення полягало в тому, що до розміру вартості придбаного автомобіля, яка амортизувалася, позивачем було включено суму податку на додану вартість.
Таких висновків відповідач дійшов з урахуванням того, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В зв'язку з тим, що віднесення до складу валових витрат регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а до нього не внесено відповідних змін, то відповідач вважає, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), який буде включено до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту, до складу валових витрат і не збільшує балансову вартість другої групи основних засобів, а погашається платником податку за рахунок інших джерел.
Згідно з пп. 8.2.1, 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації.
Підпунктом 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.
Разом з тим, підпунктом 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, визначено, що сума податку на додану вартість, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат.
Відповідно до пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, сплата податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, не включається до складу валових витрат.
Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97) передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
Тобто, згідно з пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97, суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) при придбанні легкового автомобіля, повинні бути віднесені до складу валових витрат, однак цього не можна робити згідно з пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону N 334/94.
Таким чином, Закон N 168/97 та Закон N 334/94 припускають неоднозначне, множинне трактування порядку формування валових витрат при здійсненні господарських операцій з придбання легкового автомобіля та можливості віднесення сплачених сум податку на додану вартість по цих операціях до валових витрат, тобто виникає конфлікт інтересів.
Згідно пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
З огляду на викладене, судом вбачається наявність прямо протилежних вказівок в двох Законах України, що свідчить про наявність конфлікту інтересів, та обов'язок прийняти рішення на користь платника податків.
9. Перевіркою було встановлено порушення позивачем пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 "Про оподаткування прибутку підприємств" Хмельницькою філією ВАТ "ВТБ Банк", в результаті чого завищено амортизаційні відрахування. Порушення, вчинене позивачем, полягало в тому, що 23.07.2004р. АКБ «Мрія»на підставі договору купівлі-продажу (додається) було придбано у приватного підприємця ОСОБА_5 нежитлове приміщення 3/10 частини будівлі за адресою м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 38, площею 532 кв.м.
Витрати на придбання амортизуються Банком на підставі пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону, у розмірі 2% до балансової вартості, що діє з 01.01.2004р. При цьому, актом перевірки (стор. 62) встановлено, що будівлю було введено в експлуатацію до 01.01.2004р.
Акт перевірки містить посилання на те, що у розумінні п.1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004р. «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під придбанням або спорудженням нових основних фондів розуміються такі об'єкти основних фондів, що були новими, тобто не експлуатувалися станом на 01.01.2004р. Враховуючи, що багатоповерхова будівля, в якій знаходиться придбана Банком частина нежитлової будівлі була введена в експлуатацію в 1974р., то до витрат на придбання мають застосовуватись норми, зазначені у пп.8.6.1 п.8.6. ст.8 Закону, що діяли до 01.01.2004р. у розмірі 1,25%.
Позивач посилається на те, що будівля розташована за адресою м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 38, площею 537,9 кв.м була введена в експлуатацію 24.11.2005р., що підтверджується витягом з рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради «Про затверджених актів державних приймальних комісій про прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва»№806 від 24.11.2005р., актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 03.11.2005р., та технічним паспортом на приміщення, складеним Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 04.08.2005р.
Суд з зазначеними посиланнями позивача не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до п. 1 розділу II Перехідні положення Закону України від 01.07.2004 р. №1957 "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2, 3 застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2, 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.
Суд доходить висновку, що даною правовою нормою передбачено застосування нових ставок амортизації при набутті права власності на об'єкти створені (введені в експлуатацію) після 01.01.2004р., оскільки саме на це вказує слово «нових». У іншому випадку будь - яке придбання буде придбанням нових (які йому не належали), для набувача предметів.
Зазначені посилання підтверджуються тим, що згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
Отже, враховуючи те, що витрати на набуття (створення, придбання) основних фондів, які були здійснені до 01.01.04р. вже амортизувались, до цього майна застосовуються нижчі ставки амортизації, а до майна яке, було набуто після 01.01.2004р. -вищі.
Судом не приймаються посилання позивача на те, що приміщення слід визнати новоствореним майном з огляду на таке.
Амортизації в даному випадку підлягають витрати позивача на придбання та поліпшення нерухомого майна. Придбання відбулося щодо нежитлового приміщення 3/10 частини будівлі за адресою м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 38, площею 532 кв.м. Отже, позивачем було придбано частину будівлі, яку було побудовано у 1974р., та поліпшено її, а не збудовано нову.
Дозвіл на реконструкцію, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, технічний паспорт на приміщення, рішення про оформлення права власності на приміщення, стосуються реконструйованої частини нежитлового приміщення, а не введення в експлуатацію нової будівлі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було придбано 532м2, а введено в експлуатацію 537,9м2.
Отже, в даному випадку позивачем придбано та поліпшено частину будівлі, яка використовувалась до 01.01.04р., тобто не є новою.
На підставі вищевикладеного, судом вбачається, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків №0000314320/0 від 16.03.2010р. в частині донарахування 22701,86грн. податку на прибуток та застосування 11350,93грн. штрафних (фінансових) санкцій.
3.В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.К. Каракашьян