ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 вересня 2010 року < Час проголошення > № 2а-11411/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Денисюк Ю., вирішив адміністративну справу
за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до
третя особаДержавного департаменту з питань банкрутства
Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва
проВизнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування наказу № 5 від 15.01.2010 року в частині анулювання ОСОБА_1 ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Алюніна О.О.
від третьої особи: не з'явився
Встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного департаменту з питань банкрутства про визнання протиправною бездіяльності Державного департаменту з питань банкрутства щодо нескасування Наказу № 5 від 15.01.2010 р., визнання протиправним та скасування Наказу Державного департаменту з питань банкрутства № 5 від 15.01.2010 р. в частині анулювання ОСОБА_1 ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний Наказ прийнятий всупереч вимогам закону і визнаний протиправним рішенням експертно-апеляційної ради при Держпідприємництві, бездіяльність відповідача, а саме -невиконання вимог спеціального органу з питань ліцензування та не скасування власного Наказу є такою, що суперечить чинному законодавству.
Ухвалою суду від 04.08.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до попереднього розгляду на 18.08.2010 року.
18.08.2010 року попередній розгляд справи судом відкладений на 30.08.2010 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін.
30.08.2010 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.09.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.09.2010 року проти позову заперечив, надав до суду письмові заперечення в яких посилається на те, що оскаржуваний Наказ прийнятий згідно чинного законодавства, а Розпорядження Держпідприємництва про скасування оскаржуваного Наказу є незаконним, а тому позов не підлягає задоволенню.
Третя особа в судові засідання 18.08.2010 року, 30.08.2010 року та 06.09.2010 року не з'явилась, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надіслала.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, дослідивши надані суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення справи, судом встановлено наступне.
Позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності арбітражного керуючого серії НОМЕР_1 від 08.08.2008 р.
З 02.11.2009 р. по 03.11.2009 р. територіальним органом відповідача -Управлінням з питань банкрутства у м. Києві та Київській області, було проведено позапланову перевірку додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих.
Підставою для проведення вказаної позапланової перевірки стали листи ВАТ «КЕЗ «Транссигнал»з приводу дій арбітражного керуючого як ліквідатора ТОВ «Бізнес-Центр «Перехрестя».
За наслідками проведеної перевірки, 03.11.2009 р. за № 43 було складено Акт про порушення арбітражним керуючим Ліцензійних умов.
10.11.2009 р. територіальним органом відповідача, було прийнято Розпорядження № 10 «Про усунення порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого».
За наслідками проведеної позапланової перевірки виконання вимог Розпорядження №10, територіальним органом відповідача складено Акт №04 «Про невиконання Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов»від 25.12.2009 р.
Крім того, як вбачається із письмових заперечень відповідача, під час проведення позапланової перевірки додержання арбітражним керуючим ОСОБА_1 Ліцензійних умов, встановлено факт передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, а саме ОСОБА_6, що підтверджується фактом оформлення письмової довіреності на вказану особу арбітражним керуючим, про що територіальним органом відповідача складено Акт № 05 від 25.12.2009 р. «Про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності».
На підставі Акту № 04 від 25.12.2009 р. та Акту № 05 від 25.12.2009 р. Державним департаментом з питань банкрутства прийнято Наказ № 5 від 15.01.2010 р. «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих», яким ліцензію серії НОМЕР_1 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, видану ОСОБА_1 08.08.2008 р. анульовано.
Наказ № 5 від 15.01.2010 р. Державного департаменту з питань банкрутства оскаржено позивачем до експертно-апеляційної ради при Держпідприємництві в порядку та строк, що встановлені Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
12 березня 2010 р., за наслідками розгляду скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1, експертно-апеляційною радою при Держпідприємництві прийнято рішення № 12 про задоволення скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1 про скасування Наказу Державного департаменту з питань банкрутства № 5 від 15.01.2010 р. в частині анулювання ліцензії серії НОМЕР_1 на право провадження арбітражним керуючим ОСОБА_1 господарської діяльності арбітражних керуючих.
16 березня 2010 р., на підставі зазначеного рішення експертно-апеляційної ради, Держпідприємництвом видано Розпорядження № 114 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Державним департаментом з питань банкрутства», яким зобов'язано відповідача скасувати оскаржуваний Наказ № 5 від 15.01.2010 в частині анулювання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ліцензії серії НОМЕР_1 на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, як такий, що виданий з порушенням вимог законодавства у сфері ліцензування. Відповідач був зобов'язаний повідомити Держпідприємництво про виконання Розпорядження № 114 протягом десяти робочих днів з дати його отримання з наданням підтвердних документів.
Представник відповідача в судовому засіданні факт отримання відповідачем Розпорядження Держпідприємництва № 114 від 16.03.2010 р. не заперечував. Відповідач вимоги викладені в Розпорядженні № 114 від 16.03.2010 р. не виконав, посилався на те, що на його думку, вказане Розпорядження є незаконним, оскільки експертно-апеляційною радою не дотримано строків розгляду скарги арбітражного керуючого.
Слід зазначити, що оскільки порушення строків розгляду скарги не можуть бути законною підставою для невиконання відповідачем Розпорядження Держпідприємництва № 114 від 16.03.2010 року, оскільки правовідносини щодо строків розгляду скарги арбітражного керуючого виникають винятково між арбітражним керуючим та експертно-апеляційною радою. Тому, порушення експертно-апеляційною радою строків розгляду скарги арбітражного керуючого порушують права виключно арбітражного керуючого, однак не впливають на обов'язок відповідача виконати Розпорядження Держпідприємництва, що прийняте на підставі рішення експертно-апеляційної ради. Строк, встановлений ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», служить для забезпечення своєчасного розгляду скарг заявника та є гарантійним саме для ліцензіата, а не органу ліцензування. Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»прямо не передбачено можливості встановлення факту нечинності розпоряджень спеціального органу з питань ліцензування у зв'язку з порушенням експертно-апеляційною радою строку розгляду скарги ліцензіата.
Згідно ст. 7 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків і є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Рішення експертно-апеляційної ради з питань звернень (апеляцій) є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, допущених органом ліцензування.
Отже, виходячи з наведеного, у відповідача відсутні підстави ставити під сумнів чинність Розпоряджень спеціального органу з питань ліцензування, оскільки порушення строків розгляду мало місце з боку саме експертно-апеляційної ради, а не спеціального органу з питань ліцензування. До того ж, рішення прийняті експертно-апеляційною радою (навіть з порушеннями строків розгляду) є обов'язковими для розгляду спеціальним органом з питань ліцензування (Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва), а не органом ліцензування (Державним департаментом з питань банкрутства).
До того ж, суд звертає увагу, що відповідачем в підтвердження поданих заперечень не надано жодних доказів того, що скарга позивача була розглянута експертно-апеляційною радою з порушенням строку, тобто після спливу 20-денного строку з дня реєстрації скарги в спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування.
Крім того, чинним законодавством не передбачено права відповідача самостійно давати оцінку нормативно-правовим актам спеціального органу з питань ліцензування, а також встановлювати факт незаконності нормативно-правових актів Держпідприємництва. Тому, враховуючи, що як і Рішення експертно-апеляційної ради № 12 від 12.03.2010 р. так і Розпорядження Держпідприємництва № 114 від 16.03.2010 р. є на момент розгляду справи чинними та не скасованими Держпідприємництвом, а також не оскаржені відповідачем в судовому порядку, то у відповідача відсутні підстави не виконувати Розпорядження спеціального органу з питань ліцензування у встановлений строк.
Положенням про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, затвердженим Указом Президента України від 25 травня 2000 року № 721/2000, встановлюється, що Держпідприємництво є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. і є спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування (пункт 1 Положення).
З метою виконання зазначених основних завдань Держпідприємництво контролює в межах своїх повноважень виконання органами виконавчої влади заходів щодо реалізації державної регуляторної політики у сфері підприємництва та приймає рішення щодо усунення виявлених порушень (пп. 4 пункту 4 Положення); вживає в межах своїх повноважень заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності (пп. 14 пункту 4 Положення); організовує в межах своїх повноважень контроль за додержанням установленого порядку ліцензування підприємницької діяльності (пп. 29 пункту 4 Положення).
Держпідприємництво України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази та приймає рішення, організовує і контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством, рішення Держпідприємництва України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами (пункт 7 Положення).
Згідно ст. 5 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» спеціально уповноважений орган з питань ліцензування (Держпідприємництво) здійснює нагляд за додержанням органами ліцензування законодавства у сфері ліцензування та дає роз'яснення щодо його застосування, а також видає розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування допущених органом ліцензування.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про усунення виявлених порушень.
На момент розгляду справи в суді оскаржуваний Наказ відповідачем не скасований, доказів про його скасування відповідач до суду не надав.
Згідно ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо анулювання ліцензії виданої позивачу.
Відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України, при вирішенні спору по суті суд також керувався нормативно-правовим актом вищої юридичної сили, зокрема:
- частиною 2 ст. 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
- частиною 2 ст. 3 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Пунктом 1 ст. 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний позивачем Наказ № 5 від 15.01.2010 р. Державного департаменту з питань банкрутства прийнятий відповідачем не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого наказу, нерозсудливо, а тому, позовні вимоги про скасування вказаного наказу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вимоги про судові витрати позивачем не заявлені.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державного департаменту з питань банкрутства щодо невиконання Розпорядження Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.03.2010 року № 114 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування Державного департаментом з питань банкрутства».
Визнати протиправним та скасувати Наказ Державного департаменту з питань банкрутства від 15.01.2010 року № 5 «Про анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»в частині анулювання фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 ліцензії на право провадження господарської діяльності арбітражних керуючих серії НОМЕР_1 від 10.07.2008 року.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185, 186, 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 09.09.2010 року.