73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"18" травня 2010 р. Справа № 2-а-14807/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченка К.В.,
при секретарі: Михайленко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства «Укрметалл»
до Державної податкової інспекції у м.Херсоні
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
В грудні 2009 року приватне підприємство «Укрметалл» (надалі-позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 08.12.2009р.: №0005462301/0, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1094661,46 грн.; №0005472301/0, яким визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 58705,03 грн. та №0005482301/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 145249,07 грн., визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 166419 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 72624,53 грн..
В ході розгляду справи позивач надав заяву від 14.04.2010р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 08.12.2009р. №0005462301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 728714,44 грн. та за штрафними санкціями на суму 364562,54 грн., а в загальній сумі 1093276,98 грн.. Решта позовних вимог стосовно інших спірних повідомлень-рішень позивачем не змінювалась. З наданих позивачем уточнень позовних вимог вбачається, що позивач погоджується з рішенням №0005462301/0 в частині нарахування штрафних санкцій на суму 1384,48 грн..
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що спірні повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі акту планової перевірки позивача від 24.11.2009р. №3587/23-5/32022528, висновки якого про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства не ґрунтуються на нормах податкового законодавства і зроблені без врахування всіх обставини ведення позивачем господарської діяльності, які впливають на розмір задекларованих ним податкових зобов'язань. Не заперечує проти застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 1384,48 грн. у зв'язку з несплатою штрафу у розмірі 5% від суми заниженого податку при виправлені помилок з нарахування податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2007р..
Відповідач направив суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на правомірність висновків акту перевірки позивача від 24.11.2009р. №3587/23-5/32022528 та законність спірних повідомлень-рішень, і просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.
В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, свідка, суд встановив наступне.
Спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 24.11.2009р. №3587/23-5/32022528 (надалі-акт перевірки).
При вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 08.12.2009р. №0005462301/0 суд виходить з наступного.
Даним рішенням позивачу збільшені податкові зобов'язання з податку на прибуток на 728 714,44 грн. та за штрафними санкціями на 365947,02 грн..
На збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток вплинуло збільшення ДПІ валового доходу позивача на 17538,03 грн. та зменшення задекларованих валових витрат на 2897319,73 грн.. Крім того, ДПІ було встановлено невідповідність задекларованих об'єктів оподаткування у розрізі податкових періодів, що потягло нарахування позивачу лише штрафних санкцій.
Відносно збільшення валового доходу позивача на 17538,03 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до акту перевірки збільшення валових доходів відбулось внаслідок включення до їх складу заборгованості перед ПП ОСОБА_1 за надані послуги на суму 11041,00 грн., яка виникала 29.12.2006р., а 26.06.2009р. ПП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність.
ДПІ вважає, що з моменту припинення ПП ОСОБА_1 підприємницької діяльності зобов'язання перед ним припиняються в силу ст..609 Цивільного Кодексу України, і термін позовної давності перестає існувати як такий, тобто заборгованість позивача за надані ПП ОСОБА_1 послуги набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в тому податковому періоді, коли ПП ОСОБА_1 припинив свою підприємницьку діяльність.
Виходячи з такої позиції, ДПІ вважає, що відповідно до пп.4.1.6. п4.1.ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (надалі-Закон №334/94-ВР) заборгованість у сумі 11041,03 грн. повинна була бути включена до складу валових доходів позивача у червні 2009р..
Позивач вважає такі висновки ДПІ невірними, оскільки за договором відступлення права вимоги від 01.04.2009р. право вимоги цієї заборгованості ПП ОСОБА_1 відступив іншому приватному підприємцю - ОСОБА_2, про що письмовим повідомленням від 01.04.09р. було проінформовано позивача.
З огляду на зазначене, суд погоджується з позицією позивача в цьому питанні з наступних причин.
Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1. ст..4 Закону №334 до валових доходів включаються, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.
За пп. 1.22.1. ст..1 Закону №334 безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Таким чином, законодавство з оподаткування прибутку підприємств передбачає статус безповоротної фінансової допомоги у разі наявності відповідного договору та після завершення строку стягнення кредиторської заборгованості платника податку.
По даній справі ДПІ не надано доказів наявності договору про дарування, або відмови від стягнення заборгованості. Строк позовної давності по стягненню зазначеної заборгованості закінчується в грудні 2009 року.
Крім того, позивачем надано договір від 01.04.2009р. про відступлення права вимоги (цесії), за яким право вимоги заборгованості ПП ОСОБА_1 було передано ПП ОСОБА_2.
Таким чином, вищезазначена заборгованість позивача на суму 11041,00 грн. не носить характеру безповоротної фінансової допомоги і не підлягає включенню до складу валових доходів позивача.
За актом перевірки позивач в порушення пп.4.1.1. п.4.1. ст..4 пп.11.3.1. п.11.3 ст.11 Закону України №334/94-ВР не включив до складу валових доходів наступні суми:
1954,75 грн. - повернута позивачу передплата від ПП ОСОБА_2;
945 грн. - вартість реалізованого позивачем ТОВ «Дніпровська компанія «Судосервіс» пропан-бутану;
3597,28грн. - вартість виконаних позивачем робіт для ТОВ «Волга-Нева».
Відповідно до пп.11.2.3.п.11.2. ст..11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).
Як встановлено судом і підтверджено позивачем свідоцтвами про сплату єдиного податку, контрагент позивача - ПП ОСОБА_2 був платником єдиного податку і не був платником податку на прибуток.
Отже, при здійснені передплати не платнику податку на прибуток - приватному підприємцю ОСОБА_2, позивач не мав право збільшувати валові витрати по події, пов'язаної з переказом грошей, а тому і не повинен був включати до валового доходу повернуту від ПП ОСОБА_2 передплату.
Тому суд підтримує позицію позивача про відсутність порушень податкового законодавства при невключенні позивачем до складу валових доходів повернутої передплати від ПП ОСОБА_2.
За наданими суду документами вартість реалізованого позивачем в 1 кв. 2007 р. пропан-бутану ТОВ «Дніпровська компанія «Судосервіс» на суму 945 грн. була врахована позивачем у зменшення заборгованості перед ТОВ «Дніпровська компанія «Судосервіс» на суму 32176,42 грн. (без з ПДВ), яку в 4 кварталі 2006 року було отримано позивачем в якості передплати і віднесено до валового доходу в цьому ж періоді, що підтверджується актом перевірки.
Таким чином, фактичні обставини справи, що стосуються взаєморозрахунків позивача з ТОВ «Дніпровська компанія «Судосервіс», свідчать про відсутність наведеного в акті перевірки порушення податкового законодавства в частині не включення позивачем 945 грн. до валового доходу 1 кв. 2007 року.
Згідно акту виконаних робіт від 04.04.2007р. позивач виконав роботи нерезидентові - російському підприємству ТОВ «Волга-Нева» на суму 4274,0 дол. США, що у гривневому еквіваленті складає 21583,7 грн. Вартісні показники акту виконаних робіт узгоджені між замовником - ТОВ «Вола-Нева» та позивачем, як виконавцем робіт. Послуги надавались на території України.
За результатами цієї господарської операції позивач відніс 17986,41 грн. до складу валового доходу, а 3597,28 грн. включив до податкових зобов'язань з ПДВ.
ДПІ вважає, що за даною операцією позивач занизив валовий дохід 2 кв. 2007р. на 3597,28 грн., оскільки позивач при здійснені розрахунків з російським підприємством зобов'язаний був нарахувати податок на додану вартість на загальну суму виконаних робіт, тобто на 4274 дол. США (21583,7 грн.). ДПІ не погоджується з тим, що ПДВ був вже врахований сторонами акту виконаних робіт у складі вартості робіт, тобто в сумі 4274,0 дол. США.
Позивач не погоджується з такими висновками ДПІ і наполягає на тому, що податкові зобов'язання за цією операцією ним визначені вірно.
Суд вважає, що позиція позивача по даному питанню відповідає податковому законодавству.
Законодавством України не передбачено контроль за ціноутворенням при здійснені робіт та послуг при ремонті річкових та морських суден, а тому сторони господарських відносин при здійснені цих операцій мають право довільно визначати вартість виконаних робіт чи наданих послуг у цій галузі.
Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (надалі - Закон №168/97-ВР) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно акту перевірки податок на додану вартість за даною операцією відображений позивачем вірно.
Суд вважає, що при визначені вартості послуги сторони угоди (позивач та ТОВ «Волга-Нева») повинні були врахувати і врахували у вартості виконаних робіт (4274,0 дол. США) також і належний до сплати податок на додану вартість.
Таким чином твердження ДПІ про те, що вартість наданих послуг в сумі 4274,0 дол. США (21583,7 грн.) не включає ПДВ, є безпідставним.
В акті перевірки також відображені два порушення, які пов'язані з допущеними позивачем помилками при декларуванні податкових зобов'язань з податку на прибуток у 4 кв. 2007р. на суму 98040,04 грн. та у 3 кв. 2007р. на суму 12718,43 грн..
За цими порушеннями ДПІ нарахувало позивачу спірним рішенням від 08.12.2009р. №0005462301/0 лише штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток без донарахування самого податку.
При вирішенні питання щодо правомірності рішення ДПІ в цій частині суд виходить з наступного.
В акті перевірки зазначено, що позивач в порушення пп.4.1.1 п.4.1. ст..4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включив до складу валових доходів 4 кварталу 2007р. вартість підрядних робі, наданих ХССЗ ім. Комінтерну на суму 98040,04 грн. за актом прийомки робіт від 12.12.2007р. (стор.8 акту).
Вартість робіт у сумі 98040,04 грн. позивачем включена до складу валових доходів 1 кварталу 2008р. без складання розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виявленими помилками та нарахування і сплати штрафу у розмірі 5% від заниженого податкового зобов'язання у зв'язку з самостійним виявленням та усуненням помилок відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181-ІІІ).
Крім того позивачем у 4 кварталі 2007 року до складу валових доходів було включено вартість металолому на суму 12718,43 грн., безоплатно отриманого від компанії «Lorimar Management Limited» у 3 кварталі 2007 року згідно ВМД від 20.07.2007р. При цьому позивач штраф у розмірі 5% при самостійному виявлені та декларуванні помилок, які привели до заниження податкових зобов'язань, у відповідності з Законом №2181 не задекларував та не сплатив (стор.9-10 акту).
Суд вважає, що позивач при самостійному виявлені та декларуванні виявлених помилок зобов'язаний був керуватись ст..5 та ст..17 Закону №2181-ІІІ.
За цими нормами податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,
б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку (п.17.2 ст. 17 Закону №2181-ІІІ).
Із наданих суду документів слідує, що позивач помилку у декларуванні отриманих доходів виправив шляхом включення незадекларованих доходів до складу декларацій з податку на прибуток у наступному після виявлення помилки податковому періоді, проте не збільшив загальну суми податкового зобов'язання з цього податку на суму штрафу у розмірі 5% від суми заниженого податкового зобов'язання.
Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592, при виправлені помилок у декларуванні податкових зобов'язань у зв'язку з виявленими помилками визначена сума штрафної санкції у розмірі 5 відсотків несплаченого податного зобов'язання включається до декларації з податку на прибуток і є задекларованим податковим зобов'язанням з податку на прибуток платника податків.
Тобто, штраф у розмірі п'яти відсотків від суми заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, передбачений пунктом 17.2 статті 17 Закону №2181-ІІІ, є податковим зобов'язанням платника податків.
Слід зазначити, що така правова позиція були висловлена Верховним Судом України в постанові від 25.03.2009р. (справа за позовом ВАТ «Дніпроенерго» до СДПІ).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач при виправлені помилок з нарахування податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2007р. занизив податкові зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2007 року на 158,98 грн. ( (12718,43х25%)х5%=158,98) та за 1 квартал 2008 року на 1225,5 грн. (98040х25%)х5%=1225,5), а всього на суму 1384,48грн..
Оскільки зазначені податкові зобов'язання позивачем не були сплачені протягом 7 та 6 податкових періодів, відповідно, то правомірним є застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ в розмірі 170 грн. (десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) - за несвоєчасну сплату 158,98 грн., та в розмірі 612,75 грн. - за несвоєчасну сплату 1225,5 грн. (1225,5х50%=612,75), а всього на суму 782,75 грн.
Суд вважає, що з урахуванням допущених позивачем порушень при виправленні помилок декларування податку на прибуток за 3 та 4 квартали 2007р. ДПІ зобов'язана була визначити позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1384,48 грн. та застосувати до позивача штрафні санкції в сумі 782,75 грн. за несвоєчасну сплату цих податкових зобов'язань.
Відносно зменшення ДПІ задекларованих позивачем валових витрат на 2897319,73 грн. суд зазначає наступне.
З акту перевірки вбачається, що загальна сума зменшених валових витрат складається з наступних сум:
- 29850 грн. - повернута позивачу від ТОВ «Дніпровська компанія «Судосервіс» передплата;
- 11041 грн. - кредиторська заборгованість перед ПП ОСОБА_1;
- 2856428,73 грн. - оплати позивачем виконаних робіт ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобудплюс».
ДПІ вважає, що позивач при повернені йому передплати, яку він перерахував ТОВ «Дніпровська компанія «Судосервіс» у сумі 29850,0 грн., зобов'язаний був у відповідності з пп.11.3.1. п.11.3. ст..11 Закону №334 провести коригування в сторону зменшення валових витрат на суму повернутої передплати. Не проведення позивачем коригування валових витрат на суму 29850,0 грн. мало наслідок у вигляді несплати податку на прибуток за 4 квартал 2006р. у сумі 7 462,5 грн..
Суд погоджується з висновками ДПІ з цього питання, оскільки відповідно до пп.11.2.1. п.11.2. ст..11 Закону №334 датою збільшення валових витрат платника податків є або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Позивач при здійснені передплати ТОВ «Дніпровська компанія «Судосервіс» мав збільшити валові витрати на суму проведеної передплати, а в разі повернення цієї передплати у відповідності з пп.11.2.1. п.11.2. пп.11.3.1. п.11.3. ст..11 Закону №334 повинен був або зменшити валові витрати, або збільшити валовий дохід на суму отриманих коштів.
Оскільки позивач цих вимог Закону №334 не виконав, є правомірним донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 7 462,5 грн. (29850х25%=7462,5) та штрафної санкції на підставі пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ в розмірі 3 731,25 грн. (7462,5х50%=3731,25), так як податкове зобов'язання на суму 7462,5 грн. не було сплачено протягом більш ніж 5 податкових періодів.
За висновками акту перевірки ДПІ вважає, що оскільки реєстрація приватного підприємця ОСОБА_1 була анульована, то заборгованість за надані ним послуги погашенню не підлягає і є безповоротною фінансовою допомогою, наданою позивачеві. Поставка послуг ПП ОСОБА_1 на суму 11041,0 грн. на думку ДПІ не передбачає компенсацію їх вартості і відповідно до п.5.1. ст..5 Закону №334 вартість цих послуг не включається до складу валових витрат.
Відповідно до п.5.1. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно наданих суду документів, що підтверджують заборгованість позивача перед ПП ОСОБА_1, строк позовної давності на надані послуги ПП ОСОБА_1 спливає у грудні 2009 року. Доказів відмови контрагента від права отримання боргу ДПІ не надано. До матеріалів справи позивачем долучений договір від 01.04.2009р., за яким право вимоги вказаної заборгованості ПП ОСОБА_1 було передано ПП ОСОБА_2.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ щодо виключення зі складу валових витрат вартості наданих позивачу ПП ОСОБА_1 послуг на суму 11041,0 грн., які залишались не оплаченими на час проведення перевірки.
За актом перевірки ДПІ зменшує валові витрати позивача на суму 2 856428,75 грн., які протягом 2006-2008 років були перераховані позивачем ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» на підставі договорів на ремонт суден.
ДПІ стверджує, що ПП «Судоремстрой» та з ПП «Технобуд плюс» послуг по ремонту суден позивачу фактично не оказували, а укладені позивачем з цими підприємствами договори є нікчемними, оскільки вони укладені з метою перерахування коштів для заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Виходячи з цього ДПІ вважає, що позивач зависив свої валові витрати на 2856428,73 грн., а тому правомірним є донарахування позивачу у зв'язку з цим податку на прибуток в сумі 714107,18 грн. та штрафних санкцій у розмірі 50% від суми недоплати.
З цих же підстав ДПІ в акті перевірки вказує і про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених субпідрядникам - ПП «Судоремстрой» та з ПП «Технобуд плюс» на загальну суму 582116,63 грн. в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (стор.33 акту).
Ці висновки акту перевірки стали підставою для винесення спірного повідомлення-рішення №0005472301/0, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 58 705,03 грн. (39136,69грн. - за основним платежем, 19568,34 грн. - за штрафними санкціями), а також повідомлення-рішення №0005482301/01, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування у розмірі 145249,07 грн. і визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 166419 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 72624,53 грн..
Свої висновки з цього питання ДПІ в акті перевірки обґрунтовує наступним: ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» не знаходяться за юридичною адресою; працівники цих підприємств особисто не виконували робіт по договорам з позивачем; ПП «Судоремстрой» та з ПП «Технобуд плюс» не мають бухгалтерських документів щодо виконаних робіт по договорам з позивачем та не можуть довести виконання цих робіт третіми сторонами; ПП «Судоремстрой» не має на балансі основних фондів, що виключає можливість надання цим підприємством позивачу в оренду тумб під сліпи.
Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що необхідність укладення позивачем з ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» договорів на ремонт суден була обумовлена тим, що в силу стислих строків на проведення ремонтів суден та обсягів робіт, які необхідно було виконувати по їх ремонту, позивач залучав ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» для ремонту суден в якості субпідрядників, а судновласники оплачували весь обсяг ремонтних робіт безпосередньо позивачу. Всі роботи по ремонту суден, до яких позивач залучав ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс», були виконані та здані замовникам (судновласникам). Вважають твердження ДПІ про невиконання ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» робіт за договорами з позивачем безпідставними, оскільки всі роботи були фактично виконані і здані замовникам, що підтверджується актами виконаних робіт, а відремонтовані судна отримали необхідні дозволи для плавання від контролюючих органів з безпеки судноплавства.
Позивач також звертає увагу на те, що ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» мають державну реєстрацію, зареєстровані як платники податку на додану вартість і на момент здійснення господарських операцій не існувало жодних обмежень на складання ними податкових накладних та документів, які засвідчували факт отримання коштів та виконання робіт і послуг.
При вирішені питання щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» суд виходить з наступного.
Порядок формування платником податку валових витрат встановлений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Порядок формування платником податку податкового кредиту встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 .
Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Під час розгляду справи позивач надав суду копії первинних документів, з яких вбачається, що протягом перевіряємого періоду ПП «Судоремстрой» надало позивачу послуги з ремонту теплоходів «Flora», «Favea», «Сибірський-2133», «Катунь», «Велес», Баржа Р-773, «Yukka», «Sands-1», «Н.Криворучко», «Герої Арсенала», «С.Руднева», «М.Лацис», «Gardemarin», а також послуги з оренди тумб під сліпи, а ПП «Технобуд плюс» надало позивачу послуги з ремонту теплоходу «Осак». Оплата вказаних послуг здійснювалась позивачем у безготівковій формі з урахуванням податку на додану вартість. Ці первинні документи за своїм змістом відповідають правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку.
Представники відповідача не заперечували проти того факту, що валові витрати та податковий кредит при придбанні позивачем послуг у ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» формувались позивачем на підставі наданих суду первинних документів, і що ці документи були в розпорядженні ревізора при проведення перевірки позивача.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.
Судом встановлено і не заперечується ДПІ, що на момент проведення позивачем господарських операцій з ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» ці підприємства були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали відповідні свідоцтва платників ПДВ.
Таким чином, документально підтверджується правильність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс».
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Висновок ДПІ про те, що за договорами між позивачем та ПП «Судоремстрой» і ПП «Технобуд плюс» роботи фактично не виконувались, тобто має місце безтоварність цих операцій, в ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження належними доказами.
Судом встановлено, що ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» залучались позивачем для ремонту вищевказаних суден в якості субпідрядників, а угоди з безпосередніми замовниками на ремонт цих суден (резидентами та нерезидентами), укладав позивач.
Факт того, що позивач виконував умови договорів з резидентами та нерезидентами по ремонту вищевказаних суден ДПІ не заперечує і підтверджує це в акті перевірки в розділі опису валових доходів та валових витрат.
Залучення позивачем ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» в якості субпідрядників по ремонту вищевказаних суден і здійснення оплат таких робіт не суперечить законодавству. Витрати за такими операціями також відносяться до складу валових витрат підприємства.
Допитаний судом в якості свідка директор ПП «Судоремстрой» ОСОБА_3 пояснив, що він та його дружина - ОСОБА_4, яка є директором ПП «Технобуд плюс», надають послуги з ремонту суден вже тривалий час. Офісного приміщення як такого не мають, оскільки в цьому не має необхідності, а для ведення податкового та бухгалтерського обліку ними залучаються наймані фахівці. Робітників для виконання робіт по договорам з ПП «Укрметалл» було залучено на ХССРЗ ім..Комінтерна, на території якого і виконувались ремонтні роботи, і у ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» не має необхідності мати в штаті чисельну кількість робітників, які проводять ремонти суден. Всі отримані кошти від ПП «Укрметалл» були задекларовані ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс», а належні з них податкові зобов'язання були сплачені в повному обсязі.
На підтвердження факту декларування ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» податкових зобов'язань за результатами господарських операцій з позивачем ДПІ надало суду копії декларацій вказаних контрагентів позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість, з яких вбачається, що протягом періоду, коли здійснювалися господарські операції з позивачем, ці підприємства подавали до ДПІ у м.Херсоні як декларації з ПДВ так і декларації по прибутку, декларували свої податкові зобов'язання в обсягах, які перевищують зобов'язання по операціям з позивачем, а також сплачували податкові зобов'язання.
Докази того, що декларування та сплата ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс» своїх податкових зобов'язань здійснювалася з порушеннями податкового законодавства відсутні, і представники відповідача на цьому не наголошували.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків ДПІ щодо завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс», а також безпідставність донарахування позивачу за цими операціями податкових зобов'язань з податку на прибуток, з податку на додану вартість та зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування.
Ті обставини, на які посилається ДПІ в акті перевірки, обґрунтовуючи нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП «Судоремстрой» та ПП «Технобуд плюс», не спростовують висновків суду з даного питання.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток від 08.12.2009р. №0005462301/0 є правомірним в частині донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 8 846,98 грн. (7462,5 грн. + 1384,48 грн. = 8846,98) та штрафних санкцій в розмірі 4 514 грн. (3731,25 грн. + 782,75 грн. = 4514), а в решті сум підлягає скасуванню. Податкові повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 08.12.2009р. №0005472301/0 та №0005482301/0 підлягають скасуванню в повному обсязі.
Слід також зазначити, що окрім порушення п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податкове повідомлення-рішення №0005472301/0 обґрунтовано також порушенням пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 цього ж Закону.
Згідно акту перевірки (стор.33) це порушення полягає у тому, що позивач неправомірно відніс до податного кредиту березня 2008р. 20750,0 грн. на підставі податкової накладної ХССРЗ ім. Комінтерну №03118/8 від 31.08.2007р., а до податкового кредиту квітня 2008р. відніс 247,04 грн. на підставі податкової накладної ПП ОСОБА_5 №10 від 20.12.2007р..
На підставі акту перевірки судом встановлено, що вказане порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 безпосередньо не вплинуло на розмір донарахованих позивачу зобов'язань з ПДВ, а згідно пояснень представників ДПІ в судовому засіданні посилання в податковому повідомленні-рішенні №0005472301/0 на порушення вказаного пункту закону є помилковим.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати на помилковість висновків ДПІ щодо порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97.
За нормами ст..5 та 17 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Таким чином, позивач при виявлені помилки стосовно не включення до податного кредиту серпня та грудня 2007р. податку на додану вартість сплаченому постачальникам у сумі 20997,04грн. мав право збільшити податковий кредит будь-якого наступного податного періоду, після виявлення цієї помилки з у рахуванням 1095 денного терміну позовної давності з дня сплати (нарахування) податку постачальникові.
Враховуючи те, що термін позовної давності з дня складання податкових накладних ХССРЗ ім. Комінтерну та ПП ОСОБА_5 на момент включення їх до податного кредиту позивача не минув, а виправлення цих помилок у момент відображення у податковій звітності приводить до зменшення податкових зобов'язань позивача з ПДВ, суд вважає, що у березні-квітні 2008 року у позивача було відсутнє порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 стосовно завищення податкового кредиту на 20997,04 грн..
Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 08.12.2009р. №0005462301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1081300,48 грн., у тому числі за основним платежем - на суму 719867,46 грн. та за штрафними санкціями - на суму 361433,02 грн..
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 08.12.2009р. №0005472301/0 та №0005482301.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2010 р..
Суддя Кравченко К.В.
кат. 2.11.1