вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
28.05.10Справа №2а-13527/09/11/0170
о 17 годині 34 хвилини
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі судді Москаленка С.А. , при секретарі Бурдейній Г.Ю. розглянувши за участю
представника позивача ОСОБА_1, довіреність №6825 від 27.11.2009р.,
представника відповідача Горохової А.К., довіреність №12/10-0 від 13.01.2010р.,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання неправомірним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №0016862303 від 03.08.2009р. в розмірі 6070,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем був порушений порядок проведення перевірки, встановлений Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 05.12.1990 року №509-ХІІ, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. N 265/95-ВР, а саме: неповідомлення позивача про проведення перевірки у строк, встановлений Законом, ненадання наказу керівника податкового органу про проведення позапланової перевірки із зазначенням підстав проведення такої перевірки, дати її початку та закінчення. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» планова перевірка не могла бути проведена, оскільки останній знаходиться на спрощеній системі оподаткування і ще ні разу не подавав річний податковий звіт (декларацію). Також, відповідачем невірно застосовані штрафні санкції, оскільки сума продажу товару склала лише 14,46грн. і п'ятикратний розмір штрафної санкції, передбачений п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» повинен був скласти 72,30грн., в той час, як відповідачем застосовані штрафні санкції у розмірі 6070,00грн.
Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.26), зазначивши, що позивач здійснював торгівлю підакцизними товарами, а саме «Уайт - Спірит», а відтак, згідно вимог діючого законодавства, повинен був при реалізації підакцизного товару розрахункові операції проводити через реєстратор розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
15.07.2009 року інспекторами податкової служби Сорокіним В.В. та Вегбієвим Р.І. згідно плану - графіку проведення перевірок об'єктів торгівлі, громадського харчування та послуг на липень 2009 року (а.с.52-54), на підставі направлення на проведення перевірки №568 від 14.07.2009 року, копію якого отримано адміністратором, про що свідчить його особистий підпис на направленні(а.с.27), проведено планову перевірку магазину «Нова площа», розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Ескадронна, 32, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, за результатами якої складено акт № 000620 (реєстраційний №1018/01/09/23/НОМЕР_1) (а.с.28-29).
Актом перевірки встановлені наступні обставини:
- реалізація 1 пляшки розчинника «Уайт- Спірит» за ціною 6,98грн.;
- не проведення через РРО грошових коштів на загальну суму 1214,00.;
- здійснення господарської діяльності без придбання відповідного торгового патенту встановленого зразка.
Окрім того, актом перевірки встановлено, що позивач є платником єдиного податку, що також підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2009р. Серії Ж №018029(а.с.10).
На підставі викладеного, під час проведення перевірки працівники відповідача дійшли висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. №265/95-ВР (надалі - Закон про РРО).
Як вбачається із матеріалів справи, акт перевірки складено у присутності касира ОСОБА_6, яка з актом перевірки ознайомлена, від підпису та отримання другого примірника акту перевірки відмовилася (зворотній бік а.с.29).
Акт підписаний із зауваженням, відповідно до яких документи, зазначені у акті перевірки, не надані.
На підставі акту перевірки від 15.07.2009р., відповідачем 03.08.2009 р. прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0016862303 (а.с.31), згідно якого до позивача за порушення п.1,2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, на підставі п.11 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та ст.17,п.1 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6070,00грн. (1214,00грн. х 5).
Зазначене рішення отримане позивачем 04.08.2009р., про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотній бік а.с.31).
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлений Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ(далі Закон).
Відповідно до ч.1 статті 11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Згідно п.2 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Посилання позивача на порушення відповідачем при здійсненні перевірки вимог ст.11-1 Закону №509, щодо повідомлення позивача про початок проведення планової перевірки за десять днів до її початку, як на одну з підстав своїх позовних вимог є необґрунтованим з наступних підстав.
Порядок та підстави проведення планових та позапланових перевірок податковими органами встановлений ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.
Частиною 7 ст.11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Таким чином, перевірка позивача, що відбулася 15.07.2009р. у розумінні Закону України “Про державну податкову службу в Україні” є позаплановою, а відтак посилання представника позивача на порушення відповідачем ч.4 ст.11-1 Закону є необґрунтованим.
Окрім того, Закон України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачає порядок проведення позапланових перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання останніми вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені у Законі України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тобто зазначений Закон є спеціальним щодо правовідносин, пов'язаних з проведенням перевірки в рамках цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок.
Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (додаток 1 до наказу ДПА України від 27.05.2008 р. №355) працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством. Перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових та касових операцій, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій проводяться групою у складі не менше двох посадових осіб органів ДПС за наявності у них службових посвідчень та направлення на перевірку (примірна форма направлення наведена в додатку 8 до Методичних рекомендацій). Направлення виписується окремо на перевірку кожного суб'єкта господарювання у 2-х примірниках (один з яких оформлюється на бланку органу ДПС), що скріплюються гербовою печаткою і підписуються керівником органу ДПС.
Ані зазначеним Законом ані Методичними рекомендаціями не передбачено обов'язкове попередження суб'єкта господарювання за 10 днів до початку проведення планової перевірки вимог законодавства щодо застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Оскільки перевірка була проведена на підставі плану графіку, перевіряючи мали направлення на перевірку, що містять всі передбачені законом реквізити, надали відповідні службові посвідчення та були допущені до проведення перевірки суд вважає, що відповідачем не порушено порядок проведення перевірок з питань дотримання вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на Постанову Кабінету Міністрів України «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010р.» від 21.05.2009р. №502, з наступних підстав.
Частиною 1 ст.3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Здійснення органами державної податкової служби контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари(послуги) не відноситься до державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності у розумінні Господарського кодексу України та Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та регулюється Законами України «Про державну податкову службу в Україні», «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За таких обставин, зазначена Постанова адресована органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності.
Щодо правомірності оскаржуваного рішення суд зазначає наступне.
Згідно з п. 1,2 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуг) через реєстратори розрахункових операції з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункової операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відповідно до ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує.
Згідно п.6 ч.1 ст.9 Закону “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Відповідно до п.2 Постанови Верховної Ради України “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір” від 12.09.1996р. № 365/96-ВР встановлено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".
Законом України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”N 313/96-ВР від 11.07.1996 (з подальшими змінами та доповненнями) затверджена ставка акцизного збору на товар “Уайт-спірит”, код по УКТЗЕД 2710002100 -12 євро за 1000кг.
Із наведеного випливає, що позивач зобов'язаний був при здійснення продажу уайт-спіриту застосовувати реєстратор розрахункових операцій, оскільки здійснював реалізацію підакцизного товару.
Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 327 від 10.08.2005р. за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
За таких обставин, суд вважає встановленим факт продажу саме уайт-спіриту, оскільки його реалізація підтверджується актом перевірки, копією чеку (а.с.27).
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: 1) у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Як зазначалося вище, відповідно до акту перевірки встановлена реалізація позивачем без застосування РРО товарів на суму 14,46грн. відповідно до нефіскального чеку. Таким чином, відповідно до п.1 ст.17 Закону, відповідач мав застосувати до позивача за зазначене правопорушення штрафні санкції у розмірі 72,30грн.(14,46грн. х 5).
Застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 6070,00грн.(1214,00грн.х5), тобто з урахуванням готівкових грошових коштів, які знаходилися на місці проведення розрахунку є необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Із наведеного випливає, що законом встановлено вичерпний перелік засобів доказування.
Висновки перевіряючих, щодо здійснення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО на суму 1214,00грн. фактично зроблено на підставі припущень, оскільки документів, що підтверджують зазначені в акті перевірки висновки, щодо здійснення розрахункових операцій без застосування РРО на суму 1214,00грн. перевіряючими не надано. Таким чином, висновки акту перевірки в цій частині ґрунтуються на припущеннях щодо здійснення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО оскільки на місці проведення розрахунків знаходилися готівкові грошові кошти у загальній сумі в розмірі 1214,00грн. Окрім того, зазначені висновки не відповідають і п.2.2.7 акту, де зазначено про проведення позивачем розрахункової операції без застосування РРО на суму 14,46грн.
Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Оцінюючи правомірність рішення відповідача щодо застосування фінансових санкцій до позивача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача №0016862303 від 03.08.2009р. в частині застосування штрафних фінансових санкцій у розмірі 5997,70грн. винесено без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Під час судового засідання, яке відбулось 28.05.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено та підписано 02.06.2010р.
Керуючись ст.ст.94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд
1 Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0016862303 від 03.08.2009р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 5997,70грн.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 3,40грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Москаленко С.А.