Справа № 4с-52/10
16 вересня 2010 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Клімовських С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії Відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві,
24 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на дії ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві.
Свої вимоги мотивує тим, що 08 липня 2009 року Солом'янським районним судом м. Києва ухвалене заочне рішення про стягнення з нього та його дружини коштів. 30 вересня 2009 року був виданий виконавчий лист. На день звернення заочне рішення скасоване, а справа призначена до судового розгляду.
13 березня 2010 року він отримав лист з актом опису та постановою про розшук майна боржника. Того ж дня був складений акт опису та арешту майна - автомобіля марки «Шевроле Нива».
При вчиненні виконавчих дій його права як боржника були порушені. Він не отримував постанови про відкриття провадження в справі, йому не надавали можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, було описане та арештоване його майно, яке не є предметом застави, що позбавило його можливості добровільно виконати рішення суду.
У результаті незаконних дій відділу Державної виконавчої служби він не має можливості поновити свої порушені права, а зазнає матеріальних та моральних збитків, не має можливості нормально працювати та виконати рішення суду в добровільному порядку в повному обсязі.
Просить суд визнати неправомірними дії ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві; зобов'язати Відділ скасувати акт опису й арешту від 05 листопада 2009 року та стягнути судові витрати.
У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи, викладені в скарзі. Зазначила, що відсутні будь-які докази, що боржнику направлялись копії документів виконавчого провадження. Крім того, описане та арештоване було майно, яке не було предметом застави. Стягнення за виконавчим листом має бути звернуто в першу чергу на предмет застави, що банком не зроблено.
Представник ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві проти задоволення скарги заперечує. Вважає, що порушень прав боржника допущено не було. Всі документи йому направлялись простою кореспонденцією, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції. Стягнення за виконавчим листом звертається на все майно боржника, що і було зроблено виконавцем. Провадження щодо іншого солідарного божника (дружини скаржника) за виконавчим листом було закрито, оскільки майна, зареєстрованого за нею, виявлено не було.
Представник стягувача за виконавчим листом - ПАТ «Банк Золоті Ворота» проти задоволення скарги заперечує, вважає, що ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві порушень прав стягувача не допустило. Заочне рішення суду було переглянуто та скасоване, проте вже 06 вересня 2010 року повторно було ухвалено заочне рішення в справі.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 30 вересня 2009 року Солом'янським районним судом м. Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь АКБ «Золоті Ворота» заборгованості за кредитним договором в розмірі 96461 гривні 76 копійок та судові витрати в справі.
09 жовтня 2009 року відкрито виконавче провадження за цим документом.
05 листопада 2009 державним виконавцем ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві складено акт опису й арешту майна автомобіля марки «Шевроле Нива», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Представником ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві надано суду належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження
Згідно з частинами 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Суд вважає, що посилання представник скаржника на те, що витяги з журналу вихідної кореспонденції ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві не свідчать про те, що документи отримувались боржником, не ґрунтуються на законі.
Вимоги ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» при направленні документів державним виконавцем дотримані.
Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що а решт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
У частині 4 цієї статті вказано, що п ро проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Зазначений порядок державним виконавцем дотриманий у повному обсязі, і судом не встановлено неправомірності в його діях.
Суд вважає хибним посилання представника скаржника на те, що при зверненні стягнення на майно боржника, державний виконавець зобов'язаний в першу чергу звертати стягнення на заставлене майно. Зазначений порядок дій законом не передбачений.
Відповідно до ч. 5 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Не підтверджено належними доказами і посилання представника скаржника на те, що боржник та його представник позбавлялись можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.
У судовому засіданні представник скаржника пояснила, що з такими клопотаннями боржник звертався лише усно і письмові докази таких звернень відсутні.
Не ґрунтується на законі і доводи щодо позбавлення можливості добровільно виконати рішення суду.
Встановлено та не оспорювалось учасниками судового розгляду, що заочне рішення, на підставі якого видавався виконавчий лист скасоване за заявою боржника.
Представник скаржника зазначила у судовому засіданні, що про наявність виконавчого провадження, а відповідно і можливість добровільного виконання рішення суду боржнику стало відомо 13 березня 2010 року.
З огляду на наведене, проаналізувавши надані докази, суд вважає, що в діях ВДВС Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відсутні ознаки неправомірності, а тому вимоги скарги про визнання дій неправомірними та зобов'язання скасувати акт опису й арешту не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 57-60, 209, 212-214, 383-386 ЦПК України, статтями 27, 50-52, 55, 85 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: