Справа № 2-3079 / 2010
06 вересня 2010 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді Коробенка С.В.
При секретарі Бусленко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
28 травня 2010 року Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позивач просить суд визнати неправомірними дії Відповідачів щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної йому пенсії згідно ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Посилаючись на те, що Позивач має право на отримання пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, а також на отримання додаткової пенсії в розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, він просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва вчинити дії спрямовані на перерахунок та забезпечення виплати йому пенсії та виплати заборгованості із виплати неправомірно нарахованої пенсії за період з 01.06.2007 року по 01.05.2007р. з врахуванням положень ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленої законом на відповідний рік.
В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав.
Представник Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва у судовому засіданні проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що виплата пенсії Позивачу здійснюється пенсійним фондом у відповідності до діючого заокнодавства.
Розглянувши подані Сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 згідно довідки Спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії є інвалідом ІІІ групи з 22.09.1998р. із захворюванням, яке пов'язане з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.(а.с.12)
Відповідно до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серії НОМЕР_1, ОСОБА_1 віднесений до категорії І. (а.с.11)
Позивач, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ, має право на державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, згідно ст. 49 Закону.
Відповідно до ст.50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів І категорії згідно ст. 54 Закону № 796-ХІІ щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими - по IІI групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Не зважаючи на вказані норми Закону, згідно наданої довідки Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва, ОСОБА_2 в період з травня 2007 року по грудень 2009 року отримував значно менший розмір пенсії. (а.с.16) Тому, вимоги Позивача про перерахування йому пенсії у відповідності до вимог Закону за вказаний період формально є обґрунтованими.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене суд не бере до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається Законом України про бюджет на відповідний рік.
А тому, застосування Відповідачем при обчисленні пенсії Позивачу Постанови КМ України від 3 січня 2002 р. N 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», згідно якої розрахунок таких пенсій здійснюється виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка, було протиправним, оскільки прямо суперечило Закону.
Встановлено, що ОСОБА_1 19.05.2010р. звернувся до Відповідача із заявою про здійснення йому перерахунку розміру пенсії у відповідності до вимог Закону, і у відповідь отримав офіційну відмову у задоволенні заяви. Відповідач у своєму листі №2961/09 від 21.05.2010р. послався на обов'язковість для виконання Постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р., №654 від 01.07.2008р. та №1375 від 23.12.2009р. (а.с.14-15)
Згідно підпунктів 12 та 15 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-VI, статті 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у нових редакціях, і розмір додаткової пенсії для інвалідів ІІ групи був визначений в сумі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по II групі інвалідності - не менше 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаних статей зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008р. дія статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ була відновлена у попередніх редакціях.
В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 22.05.2008р. сума додаткової пенсії для інвалідів ІІІ групи знову встановлена в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а розмір пенсії по IІI групі інвалідності - не менше 760 гривень.
Таким чином, розмір основної та додаткової пенсії Позивачу одночасно був врегульований по-різному і різними нормативними актами. За загальних умов у випадку правової колізії застосуванню підлягають норми нормативного акту, який є вищим за юридичною силою, тобто - в даному випадку - норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Встановлено, що у 2008-2010 роках (після відновлення з 22.05.2008р. дії ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») розрахунок пенсії та додаткової пенсії Позивачу Відповідачем здійснюється в розмірах, передбачених Постановою КМ України №530 та Постановою КМ України №654 від 01.07.2008р.
Таким чином, у період, коли діяли два однопредметні нормативно-правових акти, що по-різному регулюють встановлення розміру пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Відповідачем необґрунтовано застосовано ті акти, які мають нижчу юридичну силу - Постанови КМ України №530 від 28.05.2005р., №654 від 01.07.2008р. та №1375 від 23.12.2009р., а Закон України, який має вищу юридичну силу, Відповідачем не застосовано.
З огляду на це, вимоги Позивача про визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплати йому основної та додаткової пенсій у відповідності до статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ за періоди з 01.06.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 01.05.2010р. (в межах позовних вимог) суд вважає обґрунтованими. Натомість у період з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. Відповідач діяв у межах чинного на той момент законодавства, і у його діях відсутня ознака протиправності.
Позовна вимога про необхідність зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва призначити ОСОБА_1 основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за своїм змістом є обґрунтованою, оскільки з матеріалів справи вбачається, що порушення прав Позивача на отримання основної та додаткової пенсії у відповідному розмірі є триваючим і потребує відповідного захисту з метою забезпечення його непорушності. Суд звертає увагу сторін на те, що Позивач має право на призначення йому основної та додаткової пенсії у розмірі передбаченому Законом, а тому відсутність такого рішення Відповідача порушує відповідне право ОСОБА_1
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень тв витрати на правову допомогу в розмірі 500 гривень (а.с.18-23).
Крім того, з Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м.Києва на користь держави підлягає стягненню державне мито в розмірі 51 гривні.
Керуючись статтями 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва щодо відмови у здійсненні перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за періоди з 01.06.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 01.05.2010р. згідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва здійснити перерахунок та виплату (за вирахуванням раніше здійснених виплат) ОСОБА_1 за періоди з 01 червня 2007 року по 31 грудня 2007року та з 22 травня 2008 року по 01 травня 2010 року:
- державної пенсії відповідно до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі не менше 6 (восьми) мінімальних пенсій за віком;
- щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва з дня набрання чинності рішенням здійснити перерахунок розміру призначеної і належної до виплати ОСОБА_1 пенсії з урахуванням положень статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 22.02.1991 р. № 796-ХІІ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 620 гривень.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва на користь держави судовий збір в розмірі 51 гривні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з моменту його проголошення.
Суддя: