Справа № 1 -1043/2010 року
15.09.2010 року Солом'янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді ЗАХАРОВОЇ А.С.
при секретарі САДЧЕНКА О.О.
з участю прокурорів ХАРЧЕНКА В.М.
ВАСИЛІВА О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженца с. Захарівка, Першотравневого району, Донецької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше не судимого,- в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України,-
Підсудний ОСОБА_2 відповідно до наказу № 553-0 від 07.06.2010 року обіймав посаду начальника відділу дозволів та ліцензій Департаменту екологічної безпеки та поводження з відходами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, йому було присвоєно 7 ранг державного службовця, (посада 3 категорії посад державних службовців згідно, ст. 25 Закону України «Про державну службу»).
Положення «Про Відділ розгляду та надання дозволів та ліцензій Департаменту екологічної безпеки Міністерства охорони навколишнього природного середовища», затвердженого 19.11.08 Міністром охорони навколишнього природного середовища України передбачає, що одним із завдань відділу є - розгляд документів і підготовка пропозицій щодо доцільності погодження повідомлень на транскордонні перевезення небезпечних відходів; - організація і координація діяльності пов'язаної з видачею ліцензій на провадження господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами та із збирання, заготівлі, окремих видів відходів як вторинної сировини; - розгляд документів і підготовка пропозицій щодо надання дозволів на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів.
Згідно з посадовою Інструкцією начальника відділу розгляду та надання дозволів і ліцензій Департаменту екологічної безпеки Мінприроди, на підсудного ОСОБА_2, як на начальника вказаного відділу, були покладені наступні обов'язки: планування і організація роботи відділу, забезпечення виконання покладених на відділ завдань щодо участі у формуванні державної політики з питань ліцензування господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання, заготівлі окремих відходів як вторинної сировини, поводження з отруйними речовинами, у тому числі продуктами біотехнології та іншими біологічними агентами, транскордонного перевезення відходів; забезпечення надання відповідей на звернення центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та громадян з питань, що відносяться до компетенції відділу; координація ліцензування господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання, заготівлі окремих видів відходів, як вторинної сировини, дозвільну діяльність у сфері поводження з отруйними речовинами, у тому числі продуктами біотехнології та іншими біологічними агентами, транскордонного перевезення відходів; організація та приймання участі в опрацювання документів з ліцензування господарської діяльності у сфері поводження з небезпечними відходами, збирання, заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини, поводження з отруйними речовинами, у тому числі продуктами біотехнології та іншими біологічними агентами, транскордонного перевезення відходів.
Отже, підсудний ОСОБА_2 є службовою особою, яка займала відповідальне становище, з організаційно-распорядчими обов”язками,.
12.05.2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Онкар» було укладено договір № 1210009 про продаж вантажних автошин, що були у використанні зі зносом до 20 %.
У травні 2010 року з метою отримання дозвільних документів ОСОБА_3 прибув до Міністерства охорони навколишнього природного середовища, що у м. Києві по вул. Урицького, 35, де познайомився з ОСОБА_2, начальником відділу дозволів та ліцензій Департаменту екологічної безпеки та поводження з відходами Міністерства охорони навколишнього природного середовища, якому надав для ознайомлення вищевказаний договір.
Ознайомившись з умовами договору ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, що для отримання висновку Міністерства охорони навколишнього природного середовища про те, що пневматичні шини для вантажних автомобілів, що були у використанні, у кількості 10000 шт., які ФОП ОСОБА_3 мав намір імпортувати на територію України з Росії, не відносяться до категорії небезпечних відходів. При цьому, у підсудного ОСОБА_2 виник злочинний умисел, що був направлений на одержання хабара від ОСОБА_3 шляхом сплати йому (підсудному) 20-30% від суми договору.
14.07.2010 року підсудний ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3, який прибув до Міністерства охорони навколишнього природного середовища, що у м. Києві по вул. Урицького, 35, що зможе підготувати висновок не на 10000 шт., а на 5000 шт. пневматичних шин для вантажних автомобілів, що були у використанні, і за це ОСОБА_3 має передати йому гроші в сумі 5000 доларів США, виходячи із розрахунку 1 долар США за одну шину, при цьому, підсудний ОСОБА_2 також повідомив, що висновок буде готовий 16.07.2010 року, та в цей день домовився про зустріч.
16.07.2010 року, приблизно о 12 годині 50 хвилин, перебуваючи в салоні автомобілю «Мітсубісі-Галант», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився у м. Києві по вул. Урицького, 35, підсудний ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 5000 доларів США (згідно курсу НБУ за 16.07.2010 року становить 39504 грн.), за видачу на адресу ФОП ОСОБА_3 висновку Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо транскордонного перевезення пневматичних шин у кількості 5000 шт., що були у використанні, у якому було зазначено, що пневматичні шини для вантажних автомобілів, які ФОП ОСОБА_3 імпортував на територію України з Росії, не відносяться до категорії небезпечних відходів та відповідно до пункту 4 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.00 № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацію/видалення і Жовтого та Зеленого переліків відходів», на транскордонне перевезення пневматичних шин для вантажних автомобілів, що були у використанні, дія пунктів 6-33 цього Положення не поширюється.
ОСОБА_3, після передачі хабара підсудному ОСОБА_2, вийшов з автомобіля, а підсудний був затриманий працівниками міліції, які з підлокітника, що знаходиться між передніми сидіннями автомобілю, виявили та вилучили гроші в сумі 5000 доларів США, які ОСОБА_2 отримав у якості хабара.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому йому обвинувачені за ч. 2 ст. 368 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що обіймаючи посаду начальника відділу дозволів та ліцензій Департаменту екологічної безпеки та поводження з відходами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, був службовою особою, яка займає відповідальне становище, 16.07.2010 року, приблизно о 12 годині 50 хвилин, перебуваючи в салоні свого автомобілю «Мітсубісі-Галант», д.н.з. НОМЕР_1, який знаходився у м. Києві по вул. Урицького, 35, отримав від ОСОБА_3 гроші в сумі 5000 доларів США за видачу на адресу ФОП ОСОБА_3 висновку Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо транскордонного перевезення пневматичних шин у кількості 5000 шт., що були у використанні, у якому було зазначено, що пневматичні шини для вантажних автомобілів, які ФОП ОСОБА_3 імпортував на територію України з Росії, не відносяться до категорії небезпечних відходів та відповідно до пункту 4 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.00 № 1120 «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацію/видалення і Жовтого та Зеленого переліків відходів», на транскордонне перевезення пневматичних шин для вантажних автомобілів, що були у використанні, дія пунктів 6-33 цього Положення не поширюється.
В цей же день він був затриманий працівниками міліції, які з підлокітника, що знаходиться між передніми сидіннями автомобілю, виявили та вилучили гроші в сумі 5000 доларів США, які він отримав у якості хабара.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного ОСОБА_2.
Таким чином, суд вважає, що підсудного ОСОБА_2 необхідно визнати винним в тому, що він своїми умисними діями, які виразилися в одержанні ним, як службовою особою, яка займає відповідальне становище, за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, а тому його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 368 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь і характер суспільної небезпеки ним скоєного, його особу: раніше не судимий, має на утримані 2-х неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога.
З'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, судом визнається, як обставини, які пом”якшують покарання підсудного ОСОБА_2.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2, судом не виявлено.
Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу підсудного ОСОБА_2, а також і те, що вчинений ним злочин віднесений до тяжких злочинів згідно ст. 12 КК України, суд вважає за необхідне визначити йому міру покарання у виді позбавлення волі.
Одночасно з призначенням основного покарання підсудному ОСОБА_2 необхідно на підставі ст. 55 КК України позбавити його права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків, оскільки злочин ним вчинено з використанням службового становища і, на думку суду, за ним неможливо зберігання права працювати на посаді, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків.
Між іншим, суд дійшов до висновку про можливість виправлення підсудного ОСОБА_2 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вважає за можливе звільнити його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов”язки згідно ст. 76 КК України, і таке покарання є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Ст. 77 КК України не передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна при застосуванні ст. 75 КК України, а тому суд вважає за можливе не призначати підсудному ОСОБА_2 додаткове покарання у виді конфіскації майна, що є його особистою власністю.
Суд вважає що гроші в сумі 5000 доларів США, які були отриманні підсудним ОСОБА_2 у якості хабара і які в наступному були вилучені у нього, підлягають поверненню ОСОБА_3.
Оскільки гроші в сумі 1500 доларів США, 2800 грн., 1760 грн. (1 пачка 20 гривневих купюр в кількості 88 шт.), які були вилучені в салоні автомобіля «Мітсубіші Галант» д/з НОМЕР_1, що знаходиться в користуванні ОСОБА_2, ні є предметом хабара, а також відповідно до вимог ст. 77 КК України підсудному ОСОБА_2 не призначається додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, то вони підлягають поверненню підсудному ОСОБА_2, а автомобіль «Мітсубіші Галант» д/з НОМЕР_1 залишенню в користуванні підсудного ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_2 за ст. 368 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 (три) роки, без конфіскації майна, що є його особистою власністю.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов”язки: не виїджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи та періодично з”являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд з місця проживання до набрання вироком чинності.
Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1159 грн. 92 коп. на користь держави за проведення судово-хімічної експертизи.
Речові докази: гроші в сумі 5000 доларів США, що знаходяться на зберіганні в управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України у м. Києві, повернути ОСОБА_3 (а.с. 202 т. 1); мобільний телефон «Nokia 6700» (ЕМЕІ НОМЕР_2) залишити в користуванні ОСОБА_3; автомобіль «Мітсубіші Галант» д/з НОМЕР_1 залишити в користувані ОСОБА_2; CD DVD RW на якому зафіксована розмова між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зберігати в матеріалах справи; гаманець, що знаходяться на зберіганні в прокуратурі Печерського району м. Києва, а також гроші в сумі 1500 доларів США, 2800 грн., 1760 грн. (1 пачка 20 гривневих купюр в кількості 88 шт.), що знаходяться на зберіганні в управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУМВС України у м. Києві (а.с. 208-209 т. 1) повернути ОСОБА_2; 4 ватні тампони, що знаходяться на зберіганні в прокуратурі Печерського району м. Києві, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.