Справа № 2-2275-1/10
07 вересня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді : Вовк С.В.,
при секретарі : Хоменко Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК», тертя особа товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, визнання недійсним запис в трудовій книжці, здійснення формулювання причини звільнення та стягнення моральної шкоди, -
У червні 2010 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача ТОВ «Компанія ММК» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період роботи з 01.04.2010 р. по 17.05.2010 р.; компенсації за час затримання розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення по справі; компенсації за невикористану відпустку за 26 календарних днів за період роботи з 01.04.2009 р. по 13.05.2010 р. в ТОВ «Компанія ММК» та за 30 календарних днів за період роботи в ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс» з 02.02.2007 р. по 31.03.2009 р.; визнання недійсним запису в трудовій книжці від 17.05.2010 р. про звільнення у зв'язку з втратою довір'я згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України та зобов'язання ТОВ «Компанія ММК» здійснити відповідний запис до трудової книжки про недійсність запису від 17.05.2010 р.; змінити формулювання причини звільнення з «п. 2 ст. 41 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із втратою довір'я», вказавши «за власним бажанням, згідно ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України» та здійснити запис про звільнення від 17.05.2010 р.
Також позивач просить суд стягнути з ТОВ «Компанія ММК» на його користь 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди в зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про працю та його прав як працівника.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що за виконану ним роботу у квітні 2010 р. йому не було сплачено заробітну плату.
Також позивач зазначає, що вказане порушення його трудових прав стало підставою його звернення до роботодавця із заявою про розірвання трудового договору за власним бажанням з 29.04.2010 р. Заяву було зареєстровано у ТОВ «Компанія ММК» 29.04.2010 р. за вхідним № 185.
06.05.2010 р. позивач захворів та перебував на лікарняному до 14.05.2010 р. включно. 17.05.2010 р. він став до роботи.
Однак, 17.05.2010 р. відповідач всупереч заяві від 29.04.2010 р., видав наказ про звільнення № 084-К, в якому зазначив, що ОСОБА_1 звільнений згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я. Про вказану підставу звільнення було зроблено запис у трудовій книжці.
У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити.
Представник відповідача ТОВ «Компанія ММК» та одночасно третьої особи ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс» проти позову заперечувала, зазначаючи, що позивач був правомірно звільнений, оскільки підприємство втратило до нього довір'я, з боку роботодавця не має порушень трудового законодавства.
Також у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_2, який у ТОВ «Компанія ММК» обіймає посаду заступника генерального директора з фінансово-економічних питань. Він пояснив, що написав на ім'я генерального директора доповідну записку, щоб звільнили ОСОБА_1 Приводом цьому стало те, що ОСОБА_1, будучи начальником відділу автозапчастин обох компаній - ТОВ «Компанія ММК» та ТОВ «Автоінтернешнл Метрополіс», постійно відпускав матеріальні цінності без оплати, чим створював дебіторську заборгованість, яка переходила у ряд прострочення та не погашення. Це створювало збитки компаніям. Також свідок пояснив, що ОСОБА_1 відпускав матеріальні цінності самому собі - СПД Жоров без оплати. Проведеною перевіркою була встановлена нестача автозапчастин.
Свідок ОСОБА_3, що є головним бухгалтером на підприємстві, суду пояснила, що заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована, проте не отримана ним, оскільки він не з'явився за нею. Свідок підтвердила, що у день звільнення ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату.
Свідок ОСОБА_4, яка працює у ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс», пояснила суду, що до неї надійшла копія наказу про звільнення ОСОБА_1, вона нарахувала заробітну плату, проте вона не була виплачена працівнику, оскільки він не з'явився.
Свідок ОСОБА_5, що працював у ТОВ «Компанія ММК» начальником відділу персоналу, пояснив, що заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням на виконання не отримував, її не бачив, йому не було відомо, що ОСОБА_1 подавав таку заяву.
Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює виконуючим обов'язки Генерального директора ТОВ «Компанія ММК» з 13.05.2010 р. Коли став керівником цього підприємства йому особисто заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 29.04.2010 р. не передавали, він її не бачив, проте йому було відомо про цю заяву. До нього Генеральним директором була ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_7, перебувала на посаді Генерального директора ТОВ «Компанія ММК». Коли ОСОБА_1 подав заяву про звільнення за власним бажанням, вона перебувала на лікарняному. Її про вказану заяву повідомила помічник ОСОБА_8, яка заяву зареєструвала та передала у відділ кадрів ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_9 працював директором автомобільного напрямку, попереджав керівництво підприємства у спосіб написання службової записки про те, що планова перевірка виявила у відділі, де працював ОСОБА_1, значну нестачу автозапчастин. Повідомив керівництво, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, не здатен забезпечити роботу відділу.
Свідок ОСОБА_8, що працювала на посаді помічника Генерального директора, пояснила суду, що особисто вона здійснювала реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції ТОВ «Компанія ММК». Також вона вела електронний документообіг, була база даних, де зазначала реєстраційний номер. Було два штампи на вхідну та на вихідну кореспонденцію. Отримавши заяву ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням, зареєструвала її, внесла в реєстр, надалі передала заяву до кадрового відділу того ж дня. ОСОБА_8 зазначила, що в усній формі повідомила Генерального директора ОСОБА_7, кола та вийшла з лікарняного, що ОСОБА_1 написав заяву про звільнення за власним бажанням.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників позивача, представника відповідача та третьої особи, свідків, оголосивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 01.06.2004 р. був прийнятий на роботу до ТОВ «Мазда Моторс Київ» на посаду менеджера, на підставі наказу № 11-К від 01.06.2004 р.
01.05.2006 р. його було переведено на посаду менеджера в торгівлі транспортними засобами ТОВ «Мазда Моторс Київ», на підставі наказу № 116-К від 05.05.2006 р.
25.12.2006 р. ТОВ «Мазда Моторс Київ» змінило назву на ТОВ «Компанія ММК», згідно наказу № 40 від 25.12.2006 р.
У зв'язку із прийняттям керівництвом TOB «Компанія ММК» рішення про переведення автомобільного напрямку діяльності товариства на інше товариство - ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс», 31.03.2007 р. позивача було звільнено з TOB «Компанія ММК», у зв'язку з переведенням до ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс», згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу № 53-К від 29.03.2007 р.
01.04.2007 р. ОСОБА_1 було призначено на посаду начальника відділу автозапчастин ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс» в порядку переведення з ТОВ «Компанія ММК», на підставі наказу № 1Ц-K від 01.04.2007 р.
У зв'язку із прийняттям керівництвом TOB «АвтоІнтернешнл Метрополіс» рішення про переведення автомобільного напрямку діяльності товариства по бренду «Мазда» на інше товариство - ТОВ «Компанія ММК», 31.03.2009 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу автозапчастин ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс», у зв'язку із переведенням до ТОВ «Компанія ММК», згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України, на підставі наказу № 031-К від 30.03.2009 р.
01.04.2009 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника відділу автозапчастин ТОВ «Компанія ММК» в порядку переведення з ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс», на підставі наказу № 005-К від 30.03.2009 р., про що є запис у трудові книжці позивача.
01.04.2009 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія ММК» було підписано договір про повну матеріальну відповідальність (а. с. 38-39).
Встановлено, що 29.04.2010 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до роботодавця ТОВ «Компанія ММК» про звільнення його з обійманої посади за власним бажанням з 29.04.2010 р. Вказана заява була зареєстрована 29.04.2010 р. за вхідним номером 185 (а. с. 14).
Згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Свідок ОСОБА_8, що працювала в ТОВ «Компанія ММК» на посаді помічника Генерального директора України підтвердила те, що дійсно ОСОБА_1 надав їй заяву про звільнення за власним бажанням, яку вона зареєструвала, поставивши відповідну відмітку. Також зазначила, що вела електронний реєстр кореспонденції. Вказану заяву вона передала до кадрового відділу.
З боку сторони відповідача ТОВ «Компанія ММК» було визнано факт отримання підприємством 29.04.2010 р. заяви ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням.
Актом результатів перевірки ТОВ «Компанія ММК» від 17.08.2010 р. було встановлено, що заява ОСОБА_1 від 29.04.2010 р. міститься в кадровій документації підприємства. Додатком цієї перевірки є копія заяви ОСОБА_1 від 29.04.2010 р., на ній стоїть вхідний № 185 від29.04.2010 р. та міститься резолюція начальнику відділу кадрів ОСОБА_5 (а. с. 155-157).
Відповідно до листка непрацездатності серія АБР № 078066, з 06.05.2010 р. по 14.05.2010 р. позивач перебував на лікарняному (а. с. 13).
17.05.2010 р., коли позивач вийшов на роботу, відповідач наказом № 084-К від 17.05.2010 р. звільнив ОСОБА_1, начальника відділу автозапчастин, з 17.05.2010 р. за втратою довір'я п. 2 ст. 41 КЗпП України (а. с. 15).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Згідно посадової інструкції начальника відділу автозапчастин ОСОБА_1, в обов'язки позивача входило керівництво відділом торгівлі запасними частинами і забезпечення планової рентабельності реалізації цього товару (а. с. 134-136). Посадові обов'язки, які виконував ОСОБА_1 на посаді не передбачали безпосереднього обслуговування грошових або товарних цінностей.
Цим же наказом роботодавець зобов'язав бухгалтерію провести розрахунок з ОСОБА_1, в тому числі, виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 26 календарні дні за період роботи з 01.04.2009 р. по 17.05.2010 р. та 30 календарний день за час роботи в ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс» з 01.04.2007 р. по 31.03.2009 р.
Отже, не беручи до уваги заяву працівника про звільнення за власним бажанням, роботодавець видав наказ про його звільнення з підстав втрати довір'я.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України повинна виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судом встановлено, що відповідачем не було виплачено на користь позивача всі суми, що належать останньому при звільненні. ТОВ «Компаня ММК» провело розрахунок з позивачем із порушенням термінів, передбачених ст. 116 КЗпП України, а саме було проведено розрахунок не в день звільнення 17.05.2010 р., а лише 16.07.2010 р. (відомості нарахування коштів № 98, 99- а. с. 194-195).
За правилом ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно довідки ТОВ «Компанія ММК» про середню заробітну плату (доходи) № 119 від 07.09.2010 р., середня заробітна плата позивача становить 2610,20 грн.
Відповідно до наданого розрахунку позивача: 2610,20 грн. 60 днів/30 днів = 5220,40 грн.
У зв'язку з чим з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5220,40 грн.
Враховуючи, що відповідач порушив трудові права позивача, а саме право на своєчасне одержання винагороди за працю, передбачене чинним трудовим законодавством України, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а саме в сумі 13189,79 грн. заробітної плати, 53635,07 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Згідно ч. 3 ст. 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулювання чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила отримання роботодавцем заяви позивача про його звільнення за власним бажанням, що датована 29.04.2010 р. Отримання заяви було визнано ТОВ «Компанія ММК».
Однак ТОВ «Компанія ММК» припинило трудові відносини з позивачем 17.05.2010 р. з підстав п. 2 ст. 41 КЗпП України за втратою довір'я, всупереч заяві ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням від 29.04.2010 р.
Судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 за період своєї роботи не притягався до будь-якої відповідальності, в тому числі матеріальної, адміністративної чи кримінальної. Щодо нього не було прийнято рішень атестаційною чи кваліфікаційною комісіями ТОВ «Компанія ММК» з приводу порушень ним трудових обов'язків.
Представниками відповідача надавались у якості доказів пояснювальні записки, службові записки, подання про звільнення ОСОБА_1, проте серед цих документів не було доказів наявності складу правопорушення з боку ОСОБА_1
Вагомих доказів відповідачем наявності підстав які лягли в основи прийнятого рішення роботодавцем про звільнення позивача із підстав втрати довір'я суду не надано.
Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 з приводу визнання недійсним запису у трудовій книжці від 17.05.2010 р. про його звільнення у зв'язку із втратою довір'я, згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України та зобов'язання ТОВ «Компанія ММК» здійснити відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про недійсність вказаного запису від 17.05.2010 р.
В наслідок востаннє зазначеного за ст. 235 КЗпП України підлягає визнанню звільнення позивача 17.05.2010 р. за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а саме розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
Також позивач просить стягнути на його користь 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, оскільки через невиплату йому ТОВ «Компанія ММК» заробітної плати, що є грубим порушенням чинного законодавства про працю, він був змушений позичати гроші у близьких та знайомих для покупки продуктів харчування, для сплати кредитних, комунальних та інших платежів, а також для забезпечення себе та сім'ї життєво необхідним. Необхідність позичати гроші у родичів та знайомих призвели до глибоких страждань. ОСОБА_1 зазначає, що віддав підприємству майже шість років своєї праці.
За правилом ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення трудових прав позивача відповідачем.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 з приводу зобов'язання відповідача надати довідку про середньо місячну заробітку плату, стягнення невиплаченої заробітної плати за період роботи з 01.04.2010 р. по 17.05.2010 р., стягнення компенсації за час затримання розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення по справі; компенсації за невикористану відпустку за 26 календарних днів за період роботи з 01.04.2009 р. по 13.05.2010 р. в ТОВ «Компанія ММК» та за 30 календарних днів за період роботи в ТОВ «АвтоІнтернешнл Метрополіс» з 02.02.2007 р. по 31.03.2009 р., то в їх задоволенні суд відмовляє, оскільки відповідачем вказані вимоги виконані добровільно в ході розгляду справи в суді.
Також на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 52,20 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК», тертя особа товариство з обмеженою відповідальністю «АвтоІнтернешнл Метрополіс» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, визнання недійсним запис в трудовій книжці, здійснення формулювання причини звільнення та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» компенсацію за час затримання розрахунку при звільненні, за період з 17.05.2010 року по 16.07.2010 року в сумі 5220,40 грн.
Визнати недійсним запис в трудовій книжці від 17 травня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із втратою довір'я, згідно п.2 ст.41 КЗпП та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» здійснити відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 про недійсність вказаного запису від 17 травня 2010 року.
Визнати звільнення ОСОБА_1 17 травня 2010 року за ч.1 ст.38 КЗпП Ураїни.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
В решті задоволення позовних вимог відмовити.
В порядку передбаченим ст. 88 ЦПК України стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» на користь держави судовий збір в сумі 52,20грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя