Справа № 11-кп/824/2894/2023 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 760/22226/21
Категорія КК: ч. 3 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
06 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленькорайн Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, без місця реєстрації на території України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.08.2013 за ч.1 ст.121 КК України до 6 років позбавлення волі;
- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.11.2017 за ч.1 ст.121 КК України до 6 років позбавлення волі;
- вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.02.2022 за ст. 391 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.05.2022 за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань, призначених вироками Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.02.2022 та Дніпровського районного суду м. Києва від 16.05.2022, більш суворим, призначеним цим вироком, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Вироком суду встановлено, що 05.08.2021, приблизно о 14 годині, ОСОБА_7 , помітив припаркований автомобіль марки «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_1 , на узбіччі тротуару, навпроти підземного переходу за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 39 та, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження замка, відкрив праві передні двері, після чого проник до салону вказаного автомобіля, звідки таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме: барсетку чорного кольору, вартістю 400 грн, в якій знаходились документи: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 , договір, укладений з ТОВ Діатек Інжиніринг, страховий поліс на автомобіль ВАЗ 2104, д.н.з, НОМЕР_1 , рюкзак, вартістю 1200 грн. з особистими речами, які матеріальної цінності не становлять.
Таємно викравши вказане чуже майно, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 1600 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року щодо нього скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги обвинувачений вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застування судом закону України про кримінальну відповідальність.
Так, ОСОБА_7 зазначає, що стороною обвинувачення не здобуто належних та допустимих доказів його вини за ч. 3 ст. 185 КК України. Показання свідка ОСОБА_9 суд безпідставно визнав обґрунтованими та такими, що підтверджують його винуватість. Крім того, обвинувачений зазначає й про безпідставне врахування судом письмових доказів таких, як заяви потерпілого, протоколу огляду місця події, протоколу пред'явлення особи для впізнання від 06.08.2021, протоколу затримання від 05.08.2021.
Так, пред'явлення особи для впізнання, на думку апелянта, було проведено з порушенням ст. 228 КПК України, оскільки не зазначено за якими зовнішніми ознаками ОСОБА_9 впізнає особу ОСОБА_7 . Крім того, дана процесуальна дія була проведена 06.08.2021, в той час, коли ОСОБА_7 вже було затримано. На думку обвинуваченого, слідчий мав можливість провести впізнання за зовнішнім виглядом, проте діяв упереджено та не скористався такою можливістю.
Крім того, апелянт вказує й про обставини його незаконного затримання саме патрульним поліцейським, який не мав таких повноважень. Так, ОСОБА_7 зазначав, що знайшов документи потерпілого в обідній час поблизу супермаркету «Сільпо» в Солом'янському районі м. Києва та хотів їх повернути. Патрульний діяв з порушенням правил підслідності, незаконно затримав його, а тому всі подальші докази здобуті в результаті такого затримання суд повинен був визнати недопустимим доказом, однак цього не зробив. Відеофіксація затримання також була зафіксована на несертифіковану камеру, а на нагрудну бодікамеру поліцейського.
Обвинувачений вказує, що свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні не впізнав ОСОБА_7 як особу, яка скоїла кримінальне правопорушення. Тому вважає, що дані протоколу впізнання також повинні були бути визнані судом недопустимим доказом.
Інших доказів винуватості ОСОБА_7 матеріали кримінального провадження не містять.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати вирок суду і призначити новий судовий розгляд, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджені наявними доказами у їх сукупності, які перевірялися судом першої інстанції в ході судового розгляду.
Зокрема вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_8 , свідка ОСОБА_10 , який бачив, як обвинувачений проникав до салону автомобіля, свідка ОСОБА_11 , який, працюючи поліцейським, першочергово виявив ОСОБА_7 з частиною викрадених у ОСОБА_8 речей, письмовими доказами, а саме даними протоколу пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею від 06.08.2021, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.08.2021 із застосуванням відеозапису та вилучення у нього речей і документів, що належали ОСОБА_8 , іншими доказами.
Потерпілий ОСОБА_12 , будучи допитаним під час судового розгляду підтвердив, що у його користуванні перебуває автомобіль «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_1 . 05.08.2021, приблизно о 12 годині, він припаркував вказаний автомобіль на узбіччі тротуару, навпроти підземного переходу по пр. Перемоги, 39 в м. Києві, при цьому автомобіль закрив ключем. Близько 16 години він повернувся до автомобіля та виявив зламані дверні замки. В подальшому потерпілий виявив відсутність барсетки чорного кольору, вартістю 400 грн., в якій знаходились документи, а саме паспорт громадянина України на його ім'я, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія на ім'я ОСОБА_8 , договір між ним та ТОВ «Діатек Інжиніринг», страховий поліс на автомобіль «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_1 , та рюкзака з речами, вартістю 1200 грн. Загальний майновий збиток склав1600 грн.
З показань свідка ОСОБА_9 , який був допитаним під час судового розгляду, вбачається, що він 05.08.202, приблизно о 14 годині, був свідком того, як ОСОБА_7 виходив з салону припаркованого на узбіччі автомобіля «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_1 . Повернувшись через деякий час на місце події, свідок біля вказаного вище автомобіля побачив поліцейських та дізнався про крадіжку. Він розповів поліцейським, що бачив особу, яка ймовірно вчинила цю крадіжку та описав його зовнішність. Наступного дня свідка викликали до управління поліції, де проводили впізнання підозрюваного за фотокартками, серед яких він впізнав ОСОБА_7 , якого бачив напередодні за вищевказаною адресою та який виходив з автомобіля «ВАЗ». При цьому свідок зазначив, що в судовому засіданні не може точно описати зовнішність крадія через значний проміжок часу, який пройшов, однак під час пред'явлення йому для впізнання особи за фотокартками, однозначно вказав на особу, яку бачив на місці події.
Вказані показання свідка узгоджуються з даними протоколу пред'явлення особи для впізнання з фототаблицею від 06.08.2021, під час якого свідок ОСОБА_9 серед чотирьох осіб за ознаками зовнішності та обличчя впізнав ОСОБА_7 , як особу, яка 05.08.2021 проникала до салону автомобіля ВАЗ за адресою: пр. Перемоги, 39 в м. Києві, та скоїла крадіжку майна.
При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги обвинуваченого про недопустимість як показань свідка ОСОБА_9 , так і даних вказаного протоколу. Зазначена слідча дія проведена з дотриманням ст. 228 КПК України, протокол містить опис усіх необхідних дій, які були проведені слідчим, в тому силі, описано ознаки за якими ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_7 . Суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку також надав детальну правову оцінку доводам сторони захисту в цій частині, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції.
З показань свідка ОСОБА_11 , які він надав в судовому засіданні, вбачається, що працюючи інспектором поліції, 05.08.2021, приблизно о 17 годині 10 хвилин, перебував на добовому чергуванні, здійснював патрулювання разом зі своїм напарником ОСОБА_13 . Неподалік будинку № 15 по пр. В. Порика в м. Києві побачили ОСОБА_14 , який дивно себе поводив.Під час поверхневого огляду у обвинуваченого було виявлено документи на ім'я ОСОБА_8 . Звідки взяв вказані документи ОСОБА_7 пояснити не зміг. При перевірці бази АРМОР було встановлено, що 05.08.2021, на лінію 102 ОСОБА_8 зроблено повідомлення про викрадення з автомобіля особистих речей, у тому числі документів на його ім'я та документів на автомобіль «ВАЗ 2104», д.н.з. НОМЕР_1 .
З протоколу затримання ОСОБА_7 від 05.08.2021 із застосуванням відеозапису, який переглянуто в судовому засіданні, вбачається, що у обвинуваченого вилучено речі та документи, що належали потерпілому ОСОБА_8 . Вказані дії проведені уповноваженою службовою особою у відповідності до процесуальних норм, передбачених ст. ст. 207, 208, ч. 7 ст. 223, ст. 236 КПК України, з повідомленням захисника, за участю усіх процесуальних осіб та безперервної відеофіксації. Жодних зауважень з боку захисника та обвинуваченого у протоколі не зазначено. Підстав для визнання вказаного доказу недопустими колегія суддів також не вбачає.
При цьому наявність у ОСОБА_7 викрадених речей, які належать ОСОБА_8 жодного разу не заперечував і сам обвинувачений, а пояснення того, що вони були знайдені, належним чином оцінені судом у мотивувальній частині вироку, з чим погоджується і апеляційний суд.
Докази, отримані під час досудового слідства були предметом оцінки судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 про неналежність письмових доказів, так як жоден з них, на його думку, не підтверждує вчинення злочину обвинуваченим колегія суддів вважає необгрунтованими. Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Сукупність вказаних вище доказів оцінена судом та останніх було достатньо для ухвалення законного та обгрунтованого рішення, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів не вбачає порушень вимог КПК України під час судового розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , а тому вважає, що підстави для скасування судового рішення та призначення нового судового розгляду відсутні.
Покарання ОСОБА_7 призначено з урахуванням вимог ст. 65 КК України.
Враховуючи викладене, вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, яким ОСОБА_7 ,засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той-же строк з дня отримання її копії.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Справа № 11-кп/824/2894/2023 Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_1
№ 760/22226/21
Категорія КК: ч. 3 ст. 185 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
06 червня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ленькорайн Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азербайджан, без місця реєстрації на території України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.08.2013 за ч.1 ст.121 КК України до 6 років позбавлення волі;
- вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 23.11.2017 за ч.1 ст.121 КК України до 6 років позбавлення волі;
- вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.02.2022 за ст. 391 КК України до 1 року 10 місяців позбавлення волі;
- вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 16.05.2022 за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ст. 70 КК України до 2 років позбавлення волі;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
Приймаючи до уваги те, що складання ухвали вимагає значного часу, колегія суддів вважає за можливе обмежитися складанням і оголошенням лише резолютивної її частини.
Керуючись ст. 376, ст. 404, ст. 405, ст. 407, ст. 419КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2022 року, яким ОСОБА_7 ,засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, у той-же строк з дня отримання її копії.
Повний текст ухвали проголосити 12 червня 2023 року о 10 годині 15 хвилин.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4